Подано структурне дослідження генези російського слов'янофільства як цілісної світоглядної доктрини XIX ст., що визначає засадничі риси й теперішньої російської суспільної свідомості. Всесвітньо відомий славіст крок за кроком простежує цей духовно-інтелектуальний феномен у його зародженні (М.Щербаков, М.Карамзін, М.Погодін, В.Одоєвський, О.Чаадаєв), класичних самовиявах (І.Кирєєвський, О.Хом'яков, К.Аксаков), опозиційній єдності з оксиденталізмом (В.Бєлінський, М.Герцен, М.Грановський, К.Кавелін) та дезінтеграційних метаморфозах часів Ф.Достоєвського та В.Соловйова. Вказується, що ця подальша інтелектуальна історія Росії незаперечно свідчить про виняткову живучість і світоглядну значущість даного явища. Праця представлена як аналітична енциклопедія російського слов'янофільства і є наріжним каменем осмислення російської суспільно-філософської думки XIX-XX століть.

Определены причины и предусловия формирования славянофильской идеи исторического пути России. Рассмотрен процес развития славянофильских взглядов в русской общественной мысли в разные исторические периоды (эпоху Александра I, последний период царствования Николая I, а также в предреформенные годы). Исследованы особенности становления славянофильской идеи исторического развития России в контексте отечественной религиозной мысли XIX в.

Проаналізовано сучасну інтерпретацію змісту проблем співвідношення філософії історії та історичних досліджень. Обгрунтовано розмежування різних змістових та функціональних аспектів філософії історії у співвідношенні з науковим, історичним знанням. Визначено онтологічний та гносеологічний виміри філософії історії як галузі філософського знання. Розглянуто методологічну функцію філософсько-історичної теорії. Відзначено, що дана проблематика досліджена на основі історичного досвіду розв'язання та осмислення змісту співвідношення історії та історичних досліджень - за матеріалами слов'янофільської історіографії. Доведено, що доцільність історико-теоретичного аналізу проблем співвідношення філософії історії та наукового, історичного знання обумовлена цілісним розглядом слов'янофільства як явища духовної історії та певного теоретичного феномену з сучасним актуальним змістом.

З'ясовано духовно-культурну ситуацію в Україні початку XIX ст. та ідейні джерела формування світогляду М.Гоголя. Виявлено духовні шукання митця на шляху до самопізнання. Визначено основні теоретичні та соціокультурні джерела філософської антропології письменника. Встановлено специфіку розуміння природи людини М.Гоголя та проаналізовано її інтерпретаційні можливості. Розкрито погляди мислителя на місце і роль людини у світі, а також ідеал істинного життя. Охарактеризовано внесок митця до вітчизняної філософської думки в Україні.

Визначено зв'язок феномену творчості М.Гоголя з літературно-філософськими поглядами його попередників і послідовників. Обгрунтовано належність М.Гоголя до української національної філософської традиції, з'ясовано місце романтизму та романтичної проблематики у філософсько-літературній спадщині митця. Розкрито цілісність філософсько-художнього осмислення письменником релігійних, етичних та естетичних проблем. Встановлено значення творчої спадщини М.Гоголя у системі світової та української філософії, доведено значний вплив творчості письменника на світоглядно-філософські погляди Т.Шевченка та релігійну філософію В.Соловйова.

Розглянуто основні аспекти становлення натурфілософського романтизму, здійснені видатними українськими вченими, академіком Д.Велланським. Проаналізовано поступальний етап переходу від натуралістичної філософії до романтичного світогляду. Досліджено основні етапи процесу даного переходу в контексті розвитку філософських принципів Ф. Шеллінга й їх інтеграції у вітчизняну філософську думку. Висвітлено історичні та теоретичні передумови, що сприяли виникненню та розповсюдженню романтичного світогляду за умов духовної культури України та Росії початку ХІХ ст., еволюція розповсюдження романтизму з точки зору національної самоідентичності українського народу.

Вперше у вітчизняному релігієзнавстві проведено компаративний аналіз вчень двох видатних представників раннього слов’янофільства О. Хомякова й І. Кіреєвського, їх ставлення до проблеми віри як способу осягнення себе, інших людей та світу. Людина - це цілісність, яка складається з тіла, духу й душі. Тому віра й розглядається як головний компонент, що зберігає цю цілісність. 0. Хомяков розглядає віру в межах екзистенціального богослов’я - як граничний інтерес, що відбувається в самому центрі життя людини, яке містить у собі всі православні чесноти: істину, добро та красу, віра трансцендує їх вплив і сама модифікує їх. І. Кіреєвський здійснив синтез раціональних традицій Заходу й ірраціональних традицій Сходу, в його вченні діалектика поєднується з православним антиномізмом, що дозволяє не тільки зберегти установку на абсолютні цінності православ’я (істину, добро і красу), але й водночас надати православній вірі та православній релігії більш динамічного характеру. Для І. Кіреєвського важливою є також модифікація віри в історичному русі людства. Для того, щоб суспільство залишалося цілісним, Європа звернулася до "суспільної угоди", а Росія - до православної релігії, що гарантувало єдність віри та побуту. Православна релігія була та залишається вірною джерелам християнства, єдності церкви, зберігає чистоту віри (О. Хомяков, І. Кіреєвський). Підкреслено, що при вивченні проблем, які мають своє "продовження" в сучасному соціокультурному просторі України та Росії, необхідно дотримуватися принципів поза-конфесійності та поза-політичності, об'єктивності, історизму. У слов'янофільської ідеї самодержавної влади, яка спирається на місцеве самоврядування (модель соборності; сам термін "соборність" вперше запропонований О. Хомяковим), минаючи бюрократичні механізми, справедливо вбачати передбаченням сучасних ідей прямої демократії, без політичних посередників між владою та народом. Серед традицій, що мають безпосереднє відношення до політики, в сучасних Україні та Росії, відзначаються такі, як сакралізація влади, муніципальні вольності, суспільно-політична активність населення, пов'язана з рішенням місцевих або загальнонаціональних проблем.

Висвітлено проблему становлення і розвитку романтичного світогляду в духовній культурі України та Росії початку ХІХ ст. Розглянуто основні аспекти становлення натурфілософського романтизму, які дослідив український вчений, академік Д. Велланський. Проаналізовано поступальний перехід від натуралістичної філософії до романтичного світогляду. Досліджено основні етапи процесу такого переходу в світлі розвитку філософських принципів Ф. Шеллінга та їх інтеграції у вітчизняну філософську думку. Доповнено історіографію проблеми формування методологічних засад природничих наук та філософської думки в Україні першої половини ХІХ ст. Висвітлено важливі історичні і теоретичні передумови, що сприяли виникненню і розповсюдженню романтичного світогляду в духовній культурі України та Росії початку ХІХ ст.

Здійснено спробу диференційовано розглянути малоросійський дискурс у сприйнятті Шевченкової творчості на матеріалі джерел особистого походження, на прикладі публічної полеміки довкола питання українофільства й української мови включно з донесеннями до III відділення на цю тему. Визначено такий спектр малоросійського дискурсу в потрактуванні доробку Шевченка: амбівалентне ставлення, спроба поєднати повагу до поета з лояльністю до російського імператора й імперії, гостро негативне і зневажливе намагання відокремити Шевченка від українофільства, української мови й літератури, розуміння Шевченка як предтечі українофільства. Присутність імені поета в донесеннях до III відділення свідчить, що його ім'я, як і питання української мови, культури чи освіти, російські імперські структури традиційно переносили в площину політичну, остерігаючись розвитку українського сепаратизму.

На основі наукового аналізу історіографічного доробку соціогуманітаріїв і презентабельної джерельної бази здійснено комплексне дослідження слов'янофільства як релігійно-філософської течії суспільно-політичної думки в Росії 40 - 70-х років XIX ст. Схарактеризовано засновників, прихильників і послідовників ідеї слов'янської взаємності. Доведено історичну обумовленість слов'янофільства, розкрито його релігійну та моральну суть, політичну компоненту і трансформацію до панславізму та євразійства.

Висвітлено співвідношення філософських ідей слов'янофілів і західників з творчістю Володимира Соловйова. Проаналізовано філософські принципи побудови концепцій основних представників слов'янофільського напряму і мислителів західництва, виявлено особливі риси їх філософських пошуків. Здійснено окремий аналіз ідеї національної виключності у слов'янофілів і особливості її застосування у Володимира Соловйова. Проведено порівняльний аналіз специфічних філософських ідей слов'янофільства і західництва з філософськими концепціями Соловйова, який максимально враховує цілісність і органічність його творчості і її видозміни протягом часу, а також зміни в розвитку самого слов'янофільства й західництва. Висвітлено роль релігії і церкви в історичному процесі.