Розглянуто релігійну філософію Л. Шестова. Проаналізовано основні ідеї та думки філософа, наведено критичні оцінки інших дослідників його поглядів та ідей. Зроблено висновок, що основні ідеї творчості Л. Шестова, на думку автора, цілком характерні для духовно-філософських шукань російської культури.

Розкрито основні положення екзитенціальної філософії відомого українського мислителя Л. Шестова як альтернативної концепції ученню Е. Гуссерля та раціоналізму. Висвітлено філософські ідеї ученого, які набули значення принципових положень сучасного постмодерністського дискурсу. Проаналізовано вплив творчості Ф. Достоєвського на формування філософських поглядів Л. Шестова. Розкрито роль філософії Л. Шестова у розвитку релігійно-антропологічної пропозиції християнських мислителів XIX ст. Наведено результати дослідження творчості С. К'єркегора та Л. Шестова в екзистенціальному аспекті.

Раскрыты основные положения экзистенциальной философии известного украинского мыслителя Л. Шестова как альтернативной концепции учению Гуссерля и рационализму. Освещены философские идеи ученого, на базе которых сформирован современный постмодернистский дискурс. Проанализировано влияние творчества Ф. Достоевского на формирование философских взглядов Л. Шестова. Раскрыта роль философии Л. Шестова в развитии религийно-антропологических учений христианских мыслителей XIX ст. Изложены результаты исследования творчества С. Кьеркегора и Л. Шестова в экзистенциальном аспекте.

Проаналізовано ключові ідеї концепції свободи Л. Шестова у їх взаємозв'язку з традиціями російської релігійно-філософської думки та філософією екзистенціалізму. Висловлено думку, що свобода для Шестова полягає в тому, щоб людина не підкорялася ніяким законам, щоб знання й етичні норми не перетворювалися на культ. Він розуміє свободу як можливість можливості, як явище, що міститься поза причинним зв'язком, як внутрішню творчу енергію людини, що йде від духовного початку і не детерміновано ні природою, ні суспільством і прагне до неможливості. Також проаналізовано моральні позиції Л. Шестова, виявлено сучасне значення його філософських ідей.

Здійснено порівняльний аналіз інтерпретацій вчення Ф. Ніцше двома відомими філософами ХХ століття - Л. Шестовим і Д. Чижевським; виявлено різні методологічні підходи до вчення Ф. Ніцше, що апробовані цими мислителями.

На базі творів Л. Шестова проведено докладний порівняльний аналіз спорідненості та водночас простежено відмінності ідей філософської спадщини Ф. Достоєвського і Ф. Ніцше. Доведено, що обом мислителям є властивим негативне ставлення до культу раціоналізму як вихідної основи позитивізму.

Розглянуто основні положення та особливості інтерпретації Л. Шестовим ідейної спадщини Ф. Достоєвського. Проаналізовано причини розходжень Л. Шестова з іншими російськими філософами щодо реконструкції "вчення" письменника.

Проаналізовано критику філософії Л. Шестова російськими мислителями "срібного віку" та сучасними фахівцями.

Досліджено еволюцію проблеми теодицеї у працях провідних філософів "Київського кола" - М.Бердяєва та Л.Шестова (Л.І.Шварцмана) у контексті рефлексії про природу світового зла та свободи, віри та знання, відповідальності та сваволі. Грунтуючись на матеріалах філософських досліджень М.Бердяєва та Л.Шестова, проаналізовано витоки їх філософських поглядів, взаємозв'язок філософських концепцій з творчістю провідних європейських та російських мислителів тієї доби. Розкрито екзистенційно-персоналістичний характер філософських поглядів М.Бердяєва і Л.Шестова, з'ясовано роль творчості у виправданні людини (антроподицеї) у її бутті на фоні всесвітнього розвитку. Проаналізовано зміст основних понять екзистенційно-персоналістичної філософії даних мислителів: свободи, знання, віри, взаємин "Людина - Бог", природи зла та відповідальності творчої людини.

Розроблено концепцію європейського адогматизму. Зазначено, що адогматичне мислення виводиться з античного скептицизму та пов'язується з екзистенціальною філософією, зокрема, з філософією С. Кіркегора і Л. Шестова. Розглянуто термін "європейський адогматизм" у контексті узагальненого аналізу критичних течій скептицизму, нігілізму та постмодернізму, кожна з яких є джерелом ментально-креативних і онтологічних особливостей адогматизму. Адогматизм базується на найбільш плідніх ідеях цих філософій і надає їм нових синтетичних смислів та значення, за цього він поступово перетворюється у самостійну парадигму, спрямовану на виявлення й аналіз найбільш гострих суперечностей буття та мислення (абсурду, парадоксів, конрадикцій). За використання текстового підгрунтя праць С. Кіркегора, Л. Шестова як найбільш видатних фундаторів європейського адогматизму у полемічному аспекті висвітлено теорії Ф. Ніцше, Е. Гусерля, М. Гайдеггера, А. Камю, М. Бердяєва й інших представників критичного філософського знання. Проаналізовано простір європейського мислення у контексті поєднання віри та розуму, що дозволило сформулювати метафізичний постулат "віра є ентелехія розуму" та встановити онтологічний зв'язок між цими основоположними філософськими категоріями. На підставі розгорнутого тлумачення цього постулату запропоновано концепцію інтегрального раціоналізму, спрямовану на гармонійне поєднання філософських, наукових і релігійних форм пізнання світу.

Проаналізовано категорію віри у філософських побудовах М. Бубера та Л. Шестова. Доведено, що гносеологічні позиції філософів мають схильність до розгляду віри не тільки як релігійної формули, а й як одного з важливих способів пізнання, яке людиною може сприйматись як пізнання містичне.

З позиції екзистенціалістського розуміння людини та її буття проаналізовано абсурд і парадокс, які виступають модусами адогматичного мислення. Таке мислення веде до принципового перегляду ролі розуму. І Кіркегор і Шестов у своїх концепціях проголошують абсурд і парадокс межею мислення. Абсурд стає тим "буревієм" розуму, який потребує від нього нових уявлень, виходячи за межі можливого та звичайного. Парадокс же полягає в тому, що розум має змінювати сам себе, виводячи мислення на трансцендентне, яке є шляхом пошуку парадоксів і намагання розуму подолати межі ірраціонального.

Розкрито внутрішній зв'язок філософії Шестова з ніцшеанською формулою "по той бік добра і зла". Досліджено спорідненість ідей цих мислителів. Ця спорідненість полягає в тому, що це "два береги" однієї онтологічної течії, яку можна визначити як "свободу життя". "Трагедія життя" Ніцше рецептується у Шестова як "філософія трагедії".

На підставі аналізу текстів Л. Шестовим досліджено його рецепцію філософських ідей літературно-художньої та публіцистичної спадщини Л. Толстого. Доведено, що обом мислителям властиве споріднене ставлення до релігії та подібне відчуття релігійності.