Изложены основные доказательства несостоятельности марксистского учения как научной теории. Проанализированы основные философские положения учения К.Маркса и фундаментальные понятия марксистской политэкономии с позиций соответствия критериям научности (внутренняя непротиворечивость; однозначность вводимых и используемых понятий; сохранение значения и однозначности понятий по ходу построения теории; однозначность выводов теории; соответствие выводов, исходных посылок фактам, опыту, эксперименту).

Дається аналіз світоглядних та ідеологічних засад українського націонал-комунізму та націонал-соціалізму. Розкрито характер та зміни аксіологічних орієнтацій представників українських соціалістичних партій, з якими пов'язана трансформація названих течій. Показано логіку соціально-політичного мислення на етапі переродження із комунізму (соціалізму) в націонал-комунізм (націонал-соціалізм).

Проаналізовано події кінця 1980-х - початку 1990-х рр. та доведено, що у розпаді світової соціалістичної системи та СРСР діяльність Заходу та дисидентів не відігравали вирішальної ролі. Аргументовано тезу про те, що суспільство може існувати лише у ритмі змін і не зовсім правомірно виділяти з цього процесу "перехідні" періоди. Зазначено, що політичні процеси останніх десяти років в Україні, Білорусі, Росії, інших країнах СНД протікають всупереч логіці "перехідного періоду", їх змістом визначено зміцнення політичного процесу в країнах СНД та антидемократичного вектора. Запропоновано скоригувати парадигму бачення посткомуністичних трансформацій в СНД, а використання терміна "перехідне суспільство" щодо країн СНД і України вважати неправомірним.

Розглянуто проблему соціальної міфотворчості українського суспільства в перехідний період. Проаналізовано особливості функціонування чинників у сучасному міфі - культурного егоцентризму та патроналізму. Розкрито суть поняття патроналізму, показано специфіку його відтворення у міфологізованій свідомості. У контексті світового процесу глобалізації визначено методологічні засади аналізу культурного егоцентризму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*218

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Освещены методологические и теоретические основания нового видения общественно-исторического процесса. Рассмотрены взаимосвязь логики и энергии истории, человеческий субстрат социально-экономических отношений, индивидуативный и социативный способы материально-производственной жизнедеятельности людей. Проанализированы новые аспекты марксистской теории, в частности, раскрыта сущность органического строения капитала. Определена роль капитализма в современной концептуальной картине общественно-исторического процесса, установлены причины возникновения, особенности проявления и последствия таких явлений, как глобализм, антиглобализм и альтерглобализм. Приведена характеристика социализма как дивергенции и самоотрицания капитализма. Исследованы модели и реалии "постсоциалистического" общества, проанализирован опыт трансформационных попыток в украинской экономике. Охарактеризовано современное социально-экономическое состояние Украины, рассмотрены метаморфозы рыночной политики, процессы "реформирования" собственности и развития предпринимательства, описана социально-классовая структура общества.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*217.2 + Ю3(0)6-60

Рубрики:

Соціальна філософія

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено цілісну соціально-філософську концепцію воєнної політики як систему поглядів, відносин і заснованої на них діяльності соціальних суб'єктів і створених ними інститутів влади, яка спрямована на забезпечення суверенітету, територіальної цілісності, безпеку держави, громадянського суспільства та людини засобами політичного впливу та збройного насильства. Досліджено методологічні проблеми воєнної політики, категорії та поняття даного соціального феномена. Здійснено соціально-філософський аналіз воєнно-політичної діяльності держави, яку визначено як специфічний вид соціальної діяльності, що є синтезом політичної та воєнної сторін соціальної активності її суб'єктів, спрямованої на реалізацію воєнно-доктринальних цілей і настанов держави за допомогою засобів політичного впливу, застосування або погрози застосування засобів збройного насильства. Визначено та проаналізовано її структуру, суть та зміст реалізації за умов трансформаційних процесів. Обгрунтовано, що позитивні процеси, які відбувалися в світі та в Україні, потребують створення надійної системи захисту національної безпеки, відповідної воєнної політики. Розглянуто проблеми, що існують у сфері реалізації воєнно-політичної діяльності України, вирішення яких може сприяти оптимізації зусиль держави з надійного забезпечення її національних інтересів.

Проведено соціально-філософський аналіз світоглядних орієнтацій особистості за умов трансформації пострадянського суспільства, визначено методологічні засади їх пізнання, а також розглянуто механізми формування та вплив процесів соціальної трансформації на характер світоглядних установок пострадянської людини. Визначено фактори та напрямки оптимізації світоглядних орієнтацій особи за умов сучасних реалій. Обгрунтовано ідею існування глибинного сутнісного зв'язку між особливостями світоглядних орієнтацій пострадянської людини та постмодерністським світобаченням. Зазначено, що однією з істотних характеристик світоглядних орієнтацій пострадянської людини є її жорстка соціальна детермінованість, запрограмованість на досягнення соціальної мети, відсутність персональної автономії, підпорядкування високих духовних цінностей цінностям соціальним, неспроможність розмежувати соціальне і моральне. З'ясовано, що серед найбільш ефективних факторів та напрямків структурування і впорядкування світогляду пострадянської людини є формування та ствердження ідеології ненасильства як єдиного можливого засобу вирішення гострих соціальних проблем, толерантного ставлення до "інших", усвідомлення своєї відповідальності та її перерозподіл із соціальних інститутів на себе, пріоритетний розвиток освітньої галузі.

Дисертацію присвячено соціально-філософському аналізу феномену протиріч у посттоталітарних системах. У дисертації викладена цілісна концепція динаміки соціальних процесів у перехідний період розвитку посттоталітарного суспільства. Досліджені головні теоретичні і практичні моделі трансформації посттоталітарних систем. Визначені місце, роль і особливості соціальних протиріч в перехідних процесах, обгрунтована їх типологія і форми прояву. Запропоновані механізми і технології розв'язання соціальних протиріч, що відповідають рівню розвитку громадянського суспільства в Україні, інших пострадянських державах.

Проаналізовано ціннісну природу усвідомленого саморозвитку особистості за різних типів суспільства. Висвітлено методологічні засади дослідження проблеми ціннісної природи усвідомленого саморозвитку особистості, його сутнісні риси, розкрито зміст та описано основні форми. Досліджено основні компоненти внутрішнього світу людини, структуру ціннісного блоку, які суттєво впливають на саморозвиток особистості. Обгрунтовано значущість світогляду та сенсу життя у ціннісних механізмах усвідомленого саморозвитку особистості, проаналізовано його стратегії, технології та моделі за різних типів суспільства. Відзначено, що у ХХ ст., зокрема в Україні, стратегії саморозвитку особистості реалізовувалися в напрямках "людина - суспільство", "людина - техніка", "людина - природа", "людина - релігія", "людина - нація", "людина - людина".

Уточнено зміст поняття "саморегуляція соціального процесу" та встановлено її семантичну природу, що онтологічно відтворена у розуміннях, якими повсякденно користуються люди у своїй свідомості на підставі здорового глузду та наукового освоєння дійсності. Вперше запропоновано визначення "історичної форми саморегуляції соціального процесу" як способу існування та вираження змісту в її різних модифікаціях у вимірі загальнолюдського процесу соціального життя людей. Удосконалено евристичну модель системи саморегуляції соціального процесу, що складається з суспільства та саморегулятивного комплексу як компонентів системи, пов'язаних між собою структурними відносинами у вигляді процесів рефлексії та керування, що здійснюється на базі інформації. Вперше виділено три рівні системи саморегуляції: архетипний, нормативний та семантичний, які діють у соціальному організмі країни. Запропоновано класифікацію історичних форм саморегуляції соціального процесу, упорядкованих на трьох рівнях розташування розумінь: на архетипному - сім'я, рід, фратрія, плем'я, союз племен, община; нормативному - головною історичною формою є держава, а також існують історичні форми в економічній сфері суспільства - корпоративні (міста з власним самоврядуванням, комуни, братства, цехи та рицарські ордени) та у духовній сфері - конфесійні (релігії, релігійні секти, чернецькі ордени); на семантичному рівні історичні форми лише починають складатись, але вже можна окреслити їх межі - континентальні та міжконтинентальні утворення, "світ-системи", "сірі зони" тощо.

Запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає в cиcтeмнoмy, комплексному дослідженні генези капіталізму у положеннях представників "німецької історичної школи". Теоретичні та методологічні положення "німецької історичної школи", її концепції розширюють знання про характер і роль чинників, які сприяли появі капіталізму. Перегляд і переосмислення ідей представників "школи" на Генезу капіталізму, а також теорії про розвиток капіталізму в Німеччині, відмінні від марксистських авторів, є важливим внеском в історичну науку, її творчим розвитком та збагаченням.

На базі аналізу філософських праць Івана Франка розкрито ідею справедливого суспільства, розуміння соціалістичного устрою та соціального поступу.

Невозможность дальнейшего бесконтрольного, расточительного использования ресурсов биосферы, наносящего непоправимый ущерб последней, заставляет искать пути перехода к качественно новым стандартам общественной жизни. Это возможно в рамках построения коммунистического общества, которое обеспечит переход к интенсивно-коэволюционному пути развития. Внедрение чистых, малоотходных, безотходных технологий, нанотехнологий и промышленное освоение космоса позволит человечеству обеспечить переход биосферы в качественно новое состояние - ноосферу. Именно такие преобразования общественной жизни позволят человечеству найти решения на поставленные биосферой проблемы.

Даны представления о социализме как закономерном явлении новейшей истории, его современном состоянии, альтернативе развития человечества в XXI в. Этим термином определена система научных взглядов и духовных ценностей, революционная политикаи созидательная практика, направленная на уничтожение эксплуатации человека человеком, его гармоничное развитие на гуманистических началах, прогрессивный процесс постепенного перехода к коммунистической формации. Важнейшими признаками социалистического уклада жизни названы реальная власть трудящихся, производство общественной собственности, плановый характер экономики, социальное равенство и справедливость, свобода и творческая самореализация личности, ведущая роль рабочего класса и его политического авангарда, мирное сосуществование и безопасность народов. Отмечено, что теория и практика социализма постоянно развиваются, обогащаются, совершенствуются. Акцентировано внимание на углублении демократических основ общества, применении новых информационно-комуникационных технологий в планировании, организации и управлении экономикой, на придание ей все большей социальной направлености, на учет национального фактора экологической безопасности. Проанализированы работы отечественных и зарубежных авторов, расширяющие спектр представлений о рассматриваемых проблемах теории социализма и практике его функционирования.

Викладено концептуально нову (мотиваційно-діалектичну) методологію ефективного державотворення та трансформації капіталізму в нове суспільство, що грунтується на природній меті, мотиваційному механізмі людей і діалектичних законах. Розглянуто діалектичну закономірність виникнення демократії та її визначальну роль у розвитку капіталізму і людства в цілому. Наведено механізми і способи забезпечення справжньої демократії та ефективної влади в країні. Подано концептуально нову систему оцінювання ефективності держави за рівнем умов для досягнення громадянами своєї природної мети.

Наведено мотиваційно-ціннісний аспект професійного вибору майбутніх психологів. Досліджено соціально-психологічний феномен масової комунікації. Розглянуто проблеми наукового вивчення ціннісних орієнтацій студентів-психологів. Розкрито роль системи ціннісно-смислових орієнтацій в діяльності професій типу "людина-людина". Проаналізовано вплив ЗМІ на формування орієнтації учнівської молоді на здоровий спосіб життя. Розглянуто структурну характеристику менталітету як психологічного конструкту. Висвітлено особливості розвитку професійної ідентичності майбутніх вчителів початкових класів. Викладено соціально-психологічний аспект сім'ї як цінність сучасної молоді. Наведено порівняльну характеристику осіб з різним рівнем самооцінки. Проведено психологічний аналіз осіб з різним типом сексуальної орієнтації. Розкрито особливості прояву тривожності у молодшому шкільному віці. Наведено соціально-психологічні аспекти виникнення адиктивної поведінки.

Наведено еволюцію розвитку марксистської теорії та порівняно теоретичні принципи цієї доктрини з псевдоуособленням її принципів диктаторськими режимами. Зроблено спробу застосувати марксистський гуманістичний підхід (!) до "критичної педагогіки", проблематикою якої є несправедливість, зумовлена соціальною системою економічної експлуатації (за Т. Еберт), квінтесенцією якої є теза "прибутки приватизовано, а витрати соціалізовано". Охарактеризовано сучасне американське суспільство, в якому є "…вільне підприємництво для бідних і соціалізм для багатих". Розглянуто концептуальні положення марксизму в контексті мультикультурного дискурсу та лінгвістичного ідеалізму: суспільний розподіл праці, гендерні відносини, трансформація соціальних систем, теорія класів. Проаналізовано з точки зору потенціалу способів мислення, які будуть допомагати вченим у більш широкому проекті звільнення людства від капіталістичної експлуатації, актуальність критичної педагогіки в контексті розуміння процесів трансформації суспільства та процесу історизації саморефлексії.

Представлена эволюция развития марксистской теории и сравнены теоретические принципы этой доктрины с псевдовоплощением ее принципов диктаторскими режимами. Сделана попытка применить марксистский гуманистический подход (!) к "критической педагогике", проблематикой которой является несправедливость, обусловленная социальной системой экономической эксплуатации (по Т. Эберт), квинтэссенцией которой является тезис "прибыль приватизирована, а расходы социализированы". Охарактеризовано современное американское общество, в котором есть "... свободное предпринимательство для бедных и социализм для богатых". Рассмотрены концептуальные положения марксизма в контексте мультикультурного дискурса и лингвистического идеализма: общественное разделение труда, гендерные отношения, трансформация социальных систем, теория классов. Проанализирована с точки зрения потенциала способов мышления, которые будут помогать ученым в более широком проекте освобождения человечества от капиталистической эксплуатации, актуальность критической педагогики в контексте понимания процессов трансформации общества и процесса историзации саморефлексии.

For the past several decades, Marxism has had a checkered lineage in the field of educational theory. Drawing on the work of Teresa Ebert, Jose Carlos Mariategui, and the Marxist humanist traditions, this article constructs a defense of Marxist theoryas the centerpiece for a revitalized revolutionary critical pedagogy.

Шляхом історико-філософського дослідження визначено ретенції (ретроспективи) та протенції (перспективи) вчення щодо "азійського способу виробництва" та "цивілізації". Доведено концептуальний ізоморфізм їх конотацій, наявність спільних елементів змісту, взаємне співвідношення як частини цілого. Цивілізаційну теорію розглянуто і як певне уточнення та доповнення європоцентричної формаційної концепції, де азійський спосіб виробництва позначив специфіку розвитку неєвропейських цивілізацій. Показано особливості сучасної деконструкції формаційного та цивілізаційного схематичних конструктів історії, які становлять концептуальне підгрунтя для розробки нового методологічного підходу до розуміння суспільного розвитку. Визначено їх футурологічне значення, що виявляється у своєрідному передбаченні К. Марксом і А. Тойнбі сучасних процесів глобалізації. Показано доцільність уживання концептів "азійський спосіб виробництва" та "цивілізація" під час вивчення особливостей української історії.