Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*35

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж70616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати дослідження способу життя студентів-юнаків I - II курсів стаціонарних відділень двох вузів м. Майкопа.

Приведены некоторые результаты исследования образа жизни студентов-юношей 1 - 2 курсов очного отделения относящихся к основной группе двух вузов г. Майкопа.

In the article some outcomes of research of a way of life of the students - young men 1-2 courses of two high schools, relating a basic group are adduced.

Досліджено проблему життєвої компетентності особистості, актуалізовану сучасними соціокультурними трансформаціями та необхідністю її соціально-філософської концептуалізації. Визначено теоретико-методологічні передумови концептуалізації життєвої компетентності особистості, розроблено її теоретичну модель, обгрунтовано універсальні параметри метаантропологічного, індивідуально-особистісного, ситуативного та соціального вимірів. Проаналізовано соціальні підстави загострення проблеми життєвої компетентності особистості за сучасних умов. Досліджено вимоги та виклики суспільного життя, обумовлені соціальними трансформаціями, які відбуваються у світі та Україні як об'єктивні передумови визначення змісту ключових компетентностей на даному конкретно-історичному етапі суспільного розвитку.

Показано, що поняття "життєвий світ" є означенням особливої форми фіксації відношення різних сфер людського буття, яке сприймається суб'єктом з точки зору власного, індивідуально-особистісного існування за конкретно-соціальних умов. Обгрунтовано, що життєвий світ є феноменом самосприйняття особистістю свого цілісного існування, передусім в контексті "життєвих смислів" формування, збереження та відтворення самості Я-тіла, що зумовлює предметну й функціональну визначеність його змісту. Доведено, що життєвий світ формується та функціонує як духовна проекція життєпроживання особистості за повсякденних умов соціокультурного осередку. Виявлено, що своєрідність предметної основи змісту життєвого світу полягає в тому, що її елементи формуються завдяки встановленню відношень тілесного існування самості Я до окремих речей. Доведено, що наслідком функціональних проявів життєвого світу як чинника цілісності особистісної життєдіяльності є надання соціально-комунікативним зв'язкам, через які вона реалізується, особливої смислової якості - "життєвих зв'язків". Охарактеризовано трансформацію міжіндивідних зв'язків, зумовлених діяльністю щодо реалізації потреб у харчуванні, як специфічний функціональний вияв життєвого світу особистості. Встановлено, що змістовне витлумачення понять "життєвий світ" та "життєві зв'язки" надає додаткові можливості опису індивідуально-соціального буття людини як особистості, дає змогу конкретизувати уявлення про механізми, що уможливлюють збереження автентичності життєдіяльності людини в соціокультурному осередку.

Досліджено в соціальній філософії проблему - стиль життя, яку проаналізовано в широкому соціально-історичному та культурологічному контексті. Зазначена проблема є однією з істотних для розуміння специфіки здійснення процесів самоідентифікації та самореалізації людини. Значну увагу приділено соціально-психологічному аспекту означеної проблеми, що дозволяє визначити стиль як індивідуально-своєрідну цілісну систему стійких засобів та форм опосередкування особистістю об'єктивних умов її життєдіяльності. Показано зв'язок стильової проблематики з морально-естетичними вимірами людського буття та досліджено такий їх вияв, як стилізацію, що осмислюється, насамперед, як форма особистісної самореалізації людини в соціокультурній ситуації постмодерну. За умов соціальних трансформацій, що супроводжуються руйнуванням усталених світоглядних та ціннісних орієнтацій, найбільш поширеними формами стилізації життя запропоновано вважати соціальну мімікрію, соціальний міметизм, інсценування тощо.

Розглянуто проблему модусу здоров'я у єдності аксіологічного, наукового та валеологічного аспектів. Суть життєвого модусу здоров'я розкрито як процес розгортання природного та соціального, здорового та хворобливого, свідомого та генетично уродженого, сутнісних сил людини та ціннісних імперативів суспільства. Модус здоров'я визначено як культурно історично визначену та виправдану іманентну властивість, що об'єднує суспільне й індивідуальне у ціннісному полі. На відміну від здорового способу життя модус здоров'я є культурно-історично визначеною життєспроможністю людини до реабілітації та продуктивної діяльності у суспільстві, певним модусом служіння та соціальної значущості, зміст якого не редукується до цінностей "слава", "власність", "влада". Досліджено валеологічні норми модусу здоров'я, механізм реалізації здорового способу життя, його параметри, аксіологічні, соціальні й іманентні характеристики. Доведено, що аксіологічний вимір модусу здоров'я виявляє його суспільну цінність та визначає практичні напрямки державного регулювання й охорони здоров'я громадян.

Здійснено концептуалізацію стилів життя молоді та ідентифіковано основні категорії в контексті аналізу та проблематики відповідних теоретичних положень сучасної соціально-філософської теорії. Визначено критерії дослідження стилів життя молоді через ціннісні преференції та аксіологічні життєві орієнтації, а також вектори самореалізації в соціально-економічний простір українського суспільства або за його межі. Сформовано нові пізнавальні засади соціально-філософського підходу щодо вивчення стилів життя молоді в Україні на сучасному етапі. Удосконалено інструментарій дослідження стилів життя молоді в системі соціальних зв'язків суспільства. Встановлено зв'язки між стилями життя молоді та соціетальними характеристиками сучасного українського суспільства. Розкрито зміст понять "стиль життя" та "молодь", проаналізовано основні тенденції сучасної молодіжної життєтворчості в Україні. Визначено основні типи стилів життя молоді, показано їх здатність відображати стан, рівень досягнень, характер розвитку сучасного суспільства. Запропоновано заходи щодо удосконалення державної молодіжної політики.

Визначено стратегію життя особистості як фактор розвитку суспільства. Розкрито суть поняття "стратегія життя особистості", що відображає процес виконання головного, довготривалого та стійкого життєвого завдання, характер якого залежить від індивідуальних особливостей (переваг) суб'єкта життя, ступеня невизначеності та нелінійності життєвого середовища (ситуації). З'ясовано, що стратегія життя особистості відображає спосіб вирішення головного, довготривалого та стійкого завдання життя або його етапу, що надає діяльності суб'єкта певну спрямованість. Розкрито механізм впливу стратегії життя особистості на розвиток суспільства шляхом формування соціального капіталу в єдності стилізації життя та ідеології. Визначено напрями оптимізації стратегії життя особистості, які сприяють формуванню соціального капіталу суспільства.

Розглянуто проблему аскези, розуміння її глибинної суті за умов сучасної постіндустріальної споживацької цивілізації. Аскетизм проаналізовано як стратегію людської поведінки, пов'язану з цілим комплексом інших проблем. Зокрема показано складні взаємозв'язки тілесності (як даності людського буття та у світі) та аскетизму (як способу людського буття - у світі) згідно з християнською моделлю світу. Обгрунтовано базовий характер тілесності в аскезі, її визначальний вплив на будь-яку аскетичну практику, в тому числі - на душевну, внутрішню аскезу. Досліджено екзистенційну сутність християнської аскези та її функції.

Проведено соціально-філософське дослідження побуту як соціокультурного феномену, в якому визначено теоретико-методологічні засади вивчення побуту, основні концептуальні підходи щодо тлумачення цього поняття у суспільствознавчій думці. Обгрунтовано соціокультурну детермінацію побуту та розглянуто особливості його національної самобутності за умов глобалізації. Побут визначено як позавиробничу сферу діяльності соціального суб’єкта, зумовлену конкретно- історичними та соціокультурними особливостями й спрямована на збереження і ретрансляцію соціокультурних зразків у просторі та часі з метою відновлення життєвих функцій людини. Встановлено, що побутова сфера формує не тільки матеріальну, а й соціально-психологічну основу національної та культурної ідентичності, сприяє захисту національного в інонаціональному, глобалізованому середовищі. Доведено, що нівеляція кризових явищ в українському суспільстві можлива й на основі стратегії розвитку побуту в напрямку його індивідуалізації, поєднання глобального та національного, відмови від ідеї тотального усуспільнення побутової сфери, що сприятиме удосконаленню та відтворенню фізичних і духовних сил людини.

Мета дослідження - розгляд концепту "філософський спосіб життя", його структурі й функціональній різноманітності. Для окреслення специфіки цього явища здійснено порівняння його з іншими, близькими за характеристикою, способами життя. Також для повноти аналізу концепту розкрито соціальні й етичні антиподи філософського способу життя. Це дозволило рельєфно показати особливості останнього. Становлення філософського способу життя мислителя є важливий етап розвитку філософської культури суспільства, формування філософськими школами, напрямами, окремими філософами імперативів своєї творчості.

Наведено визначення особи злочинця. Змальовано кримінологічний портрет безпритульної особи. Розкрито кримінологічні риси молодого злочинця. Наведено групи підлітків-втікачів, схильних до бродяжництва за різними критеріями. Проаналізовано клініко-анамнестичні особливості й особливості акцентуацій характеру у бездомних.