Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*63

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж70616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто чинники, що визначають взаємозв'язок оптимізму та песимізму на етапі формування загальносвітової цивілізації (природно-географічні, фактори суспільного життя, взаємозв'язок універсального/локального, чинники поведінки, світоглядні налаштування).

Узагальнено вітчизняний та іноземний суспільно-історичний досвід про формування та еволюції соціального феномену "військова дисципліна". Висунуто ідею про взаємозв'язок світогляду та військової дисципліни за умов будівництва та реформування Збройних Сил України.

Висвітлено проблему трансформації вітчизняного культурно-історичного досвіду в сучасну українську державобудівничу концепцію. Розкрито світоглядні засади, методологічні підвалини, джерела, конституційність, реальну спрямованість політики національного державотворення. Обгрунтовано ідейно-теоретичні принципи узгодження політичних розбіжностей з урахуванням національного контексту. Розглянуто механізми та засоби трансформації досвіду, особливості процесу формування культурно-історичної свідомості та громадянської позиції особистості.

Аналізуються геокультурні підстави, що зумовлюють місце України в контексті європейської культури, з'ясовуються особливості внеску України до сукупного здобутку європейської цивілізації.

Проведено теоретическое исследование производства в его взаимодействии с распределением. Общественный способ производства рассматривается как единство технологического способа производства и способа распределения. Социальное бытие человека трактуется как единство его абстрактной стороны (деятельность как абстрактное бытие человека) и его стороны конкретной (производство как конкретное бытие человека). Таким образом, производство выступает как способ обеспечения жизнедеятельности общества, как способ его самосохранения и условие его прогрессивного развития.

Досліджується сутність ігрового феномену, розкривається його місце і роль в окремих культурних епохах: стародавній Схід, античність, середньовіччя. Аналізується концептуальна еволюція поняття гри в філософії. Розглядається ігрова проблематика в творах Канта, Шіллера, К'єркегора, Ортегі-і-Гассета, а також Гьоте, Буркхарда, Гадамера, Ле Гоффа, в яких досліджується проблематика діяльності, свободи, суб'єктивності, природи творчості, буття прекрасного, проблеми світогляду і, особливо, епістемології.

Досліджено духовний розвиток особистості у контексті організації мистецької освіти. Окреслено шляхи формування ціннісних художніх орієнтацій молоді у галузі аматорського театрального мистецтва. Детально проаналізовано українську культуру XVI - XVII ст. Значну увагу приділено гуманістичним засадам діяльності правоохоронних органів України, деяким психологічним чинникам віктимності неповнолітніх, творчим можливостям людини, національним традиціям українського виховання, а також особливостям взаємовідносин генотипу та фенотипу у формуванні психічних функцій особистості.

Вивчається історичний період в 2,5 тисячоліття, починаючи з часу виникнення найперших філософських систем і аж до другої половини ХХ ст. У ньому викладаються основні філософсько-правові ідеї мислителів минулого і теперішнього, в тому числі тих, котрі, як правило, майже не згадуються у виданнях з історії правових вчень (Д.Андреєв, З.Фрейд, Й.Хейзінга, Х.Ортега-і-Гассет, А.Камю, Е.Фромм, М.Фукко та ін.). Додаток містить низку творів або фрагментів з тематики, що вивчається.

Подано наукове уявлення про суб'єктивну картину світу людини. Розглянуто поняття "життєвий світ", "життєвий сенс", "життєвий шлях", "життєва криза", "життєвий задум" особистості. Акцентовано увагу на необхідності психокорекційної роботи з метою запобігання дисгармонійному світосприйняттю людини. Окреслено методи вивчення понять, значень, які створюють об'єктивну картину світу.

Рассмотрена культура рубежа второго и третьего тысячелетий. Значительное внимание уделено интерпретации древних священных текстов, метаморфозам забытых символов, образу упавшей башни научного миропонимания, современным квази-ритуалам и подменным формам общения. Детально проанализирована метафизика остановленного мгновения, а также лестница нисхождения интеллекта.

Міститься філософсько-соціологічне дослідження взаємозв'язків людини, культури та історії. Розглянуто методологічні основи, своєрідність, соціальні функції історії як науки та навчального предмету, місце та роль історії в культурі, освіті та вихованні.

Висвітлено проблеми захисту складової соціально-політичної системи - масової свідомості. Розглянуто складові масової свідомості (консервативну та динамічну), модель взаємодії масової свідомості з зовнішнім середовищем, проілюстровану малюнком-схемою, визначено загрози для складових масової свідомості та їх наслідки, особливості процесів впливу на масову свідомість в Україні.

Розглянуто фактори впливу на фомування ідеалу в політичній свідомості, констатовано та формалізовано його початкові та фінальні стадії, раціональність або ірраціональність, критерії визначення меж політичного ідеалу.

Розглядаються особливості соціокультурних явищ доби модерну під кутом співвідношення традицій та новацій. Аналізуються сучасні теорії розвитку культури європейських країн та специфіка культуротворчих процесів доби модерну. Підкреслюється, що запропонована схема розуміння суспільства початку ХХ ст. дає можливість поглибити розуміння змісту та напрямів розвитку культури зазначеної доби як найбільш адекватного виразу суті й духу соціуму.

Раскрываются такие понятия как Истина, Разум, Человек, Общество и Судьба. При этом используются количественные модели организма, разума, личности и общества с применением разработанного автором метода эвристического моделирования. Подчеркнуто, что биология человека определяет "коридор вариантов" его поведения, а также и развития общества. Описаны этапы усложнения разума, отражающие ступени эволюции. Отмечается, что совершенствование человека проявляется в повышении уровня сознания, а развитие общества идет через творчество вещей и идей, но ограничено биологическими качествами человека. Приводится интересная мысль, представляющая идеи как гены общества, поскольку они управляют реальными действиями масс людей, меняют ход истории. Обосновываются причины возникновения глобальных проблем, рассматриваются перспективы человечества с учетом биологической природы людей и приращения их разумности в связи с НТП.

Розглядається становлення й розвиток міжнародного гуманітарного права (МГП), яке регулює засоби й способи ведення збройної боротьби, полегшує долю хворих, поранених, військовополонених, встановлює права й відповідальність держав та громадян за порушення норм міжнародної поведінки. МГП представлено комплексною філософсько-правовою дисципліною, яка реалізує тенденцію сучасного міжнародного права - об'єднувати як юридичні норми, так і традиції й звичаї гуманної поведінки, синтезувати право Женеви й Гааги з новітніми юридичними й моральними здобутками світового співтовариства в рамках ООН (право Нью-Йорка). Підкреслюється необхідність і можливості формування міжнародно-правового поля регуляції сучасних збройних конфліктів.

Висвітлено історію становлення і розвитку права збройних конфліктів. Розглянуто війни і збройні конфлікти як об'єкти дії міжнародного гуманітарного права (права війни), природу міжнародного гуманітарного права в контексті класичної правової філософії. Доведено необхідність і можливості формування міжнародно-правового поля регуляції збройних конфліктів сучасності. Міжнародне гуманітарне право представлено комплексною філософсько-правовою дисципліною, яка реалізує тенденцію сучасного міжнародного права - об'єднувати як юридичні норми, так і традиції гуманної поведінки, синтезувати право Женеви і Гааги з новітніми здобутками світового співтовариства в рамках ООН (право Нью-Йорка). Смисл його у послідовному втіленні концепції гуманізації людської діяльності в екстремальних станах сучасних війн і збройних конфліктів.

Проаналізовано етнонаціональні гуманітарні традиції регулювання збройної боротьби, які стали культурно-історичною основою для регіональних гілок міжнародного гуманітарного права (африканської, латиноамериканської, азійської, мусульманської, європейської). Детально проаналізовано українську гуманітарну традицію з давньої доби до наших днів.

Проаналізовано системотвірні чинники міжнародного гуманітарного права: джерела, принципи, норми та правила гуманітарного захисту. Подано змістовний коментар до Женевських конвенцій 1949 р. та Додаткові протоколи до них 1977 р., а також Конвенції ООН 1980 р. про звичайні озброєння. Значну увагу приділено проблемам міжнародно-правового регулювання обмеження застосування протипіхотних мін.