Індекс рубрикатора НБУВ: Ю702.18

Рубрики:

Моральна свобода і відповідальність

Шифр НБУВ: ВА869185 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - окреслення та осмислення феномену свободи як антропологічної проблеми в християнській філософській спадщині Августина та Сковороди. Завданнями дослідження є: виокремити основні аспекти проблеми свободи в християнській філософії Августина; з'ясувати сутність і специфіку розуміння свободи у філософській антропології Г. Сковороди; порівняти особливості постановки проблеми свободи Августином і Сковородою. Теоретичний базис. Досягнення мети грунтується на теоретико-методологічному, історико-філософському та компаративному аналізі змісту поняття "свобода" в межах філософських поглядів Августина та Сковороди. Також на основі аналізу першоджерел мислителів сформульовано теоретичну та практичну значущість їхніх ідей у цій царині та значення для подальшого розвитку світової філософії. Наукова новизна. Підтверджено, що в релігійній філософії Августина свобода постає в іманентно-духовній площині і є феноменом, що виявляється як здатність людини до самовизначення у своїх діях. Августин пояснює свободу через постановку питання про вільну волю, зло, спасіння, предестинацію та Божественну благодать. Обгрунтовано, що аналіз проблеми свободи у філософії Г. Сковороди передбачає осмислення основних складових його філософсько-антропологічної теорії: онтологічної (вчення про "дві натури" і "три світи"); гносеологічної (концепція самопізнання); етичної (проблема щастя, добра та ін.). Визначено, що свободу людини у своїх творах обидва філософи в концептуальному і смисловому аспектах окреслюють як морально-етичний вибір між добром і злом. Установлено, що й Августин, і Сковорода наголошують на відкритті людиною морального, духовного закону та житті відповідно до його норм - це своєрідна ідея позитивної свободи ("свободи для"), а заклик до втечі від світу зла - це ідея негативної свободи ("свободи від"). Висновки: отже продовжено історико-філософське дослідження особливостей розуміння поняття свободи людини в українській філософській думці, що виявляється в зіставленні його з теоретичними надбаннями світової філософії, із духовним філософським досвідом минулого. Очевидною є ідейна спорідненість концепцій свободи Аврелія Августина та Григорія Сковороди.

Проаналізовано феномен свободи у сучасному демократичному суспільстві, який набуває сьогодні якісно нових ознак. Вони проявляють себе у процесі постійного засвоєння морально-правових норм спільного існування, що забезпечує практичне розуміння відмінностей між свободою і свавіллям. Дар свободи в доктрині європейських демократичних цінностей уособлює собою захищене автономне буття особистості, а процес її самореалізації забезпечує можливості прояву його внутрішньої свободи, яка передбачає розумне ставлення людини до агресивного втручання зовнішнього світу. Представлено аналіз ідеальних прагнень людини та реальні можливості інституційних механізмів реалізації свободи в сучасному демократичному суспільстві. Результатом проведеного нами дослідження з реалізації ідеалу свободи в реаліях сучасного демократичного суспільства стає оформлення таких основних підходів: по-перше, визнається екзистенціальна трактовка свободи, яка пов'язана з індивідуальним буттям людини та її засвоєнням суб'єктивної системи цінностей; по-друге, представлені комунікативні передумови існування свободи в суспільстві. Тобто вона може бути досягнена в реальному житті, на відміну від феномену волі. Такими сучасними комунікативними умовами можуть бути автономні соціально-комунікативні інститути, ліберально-демократичне державне регулювання та наявність громадянського суспільства з широкими нормативно-правовими повноваженнями і утвердженими правилами відповідальності для всіх членів даного співтовариства.

Здійснено аналіз розуміння П. Юркевичем категорії свободи в контексті його морально-етичного вчення та філософії права. Показано, що філософ розглядає проблему свободи людини у зв'язку із соціально-політичними і духовно-релігійними особливостями різних епох, акцентуючи увагу на значенні християнства у відкритті духовності людської особистості. Виходячи з положення мислителя про те, що людині як розумній істоті властива автономія. Продемонстровано відмінності у поглядах на ідею автономії І. Канта і П. Юркевича. Розкрито зміст основних видів свободи та специфіку пов'язаних із нею аспектів відповідальності. З'ясовано, що для П. Юркевича ідея моральної рівності повинна лежати в основі вчення про право, а засадничою підставою правового аспекту свободи повинен стати її моральний аспект.

Здійснено аналіз генези та інтерпретації категорії свободи в античній філософській традиції. Показано, що її виникнення пов'язане із соціально-політичними і духовно-релігійними особливостями давньогрецької цивілізації. На підставі перемоги в греко-персидських війнах та ствердження демократії виникає уявлення про свободу як вищу цінність та ідентифікуючу ознаку давніх греків. Разом із тим, в античній філософії виникає метафізична категорія свободи та її етичне втілення. Розкрито зміст цих основних аспектів античної свободи та їхню специфіку. З'ясовано, що саме антична ідея свободи стала основою її християнської інтерпретації та формування модерного її розуміння, яке лежить в основі сучасної філософії, права та етики.

Здійснено соціально-філософський аналіз справедливості як соціального феномену та підгрунтя в онтологічному уконституюванні громадянського суспільства в західноєвропейських країнах і сучасній Україні. Розглянуто особливості трактування справедливості в історичній традиції філософування; ґенезу та концептуалізацію поняття справедливості. Зауважено, що поняття “соціальна справедливість” донедавна найчастіше співвідносилось з соціальною рівністю, тоді як у сучасному розумінні проблема соціальної справедливості трансформується в реалізацію прав людини як фундаментальної засади громадянського суспільства. Доведено, що утвердження соціальної справедливості, становлення соціальної держави та формування громадянського суспільства є взаємозумовленими процесами. Обгрунтовано, що соціальна справедливість є підгрунтям інституціалізації та функціонування громадянського суспільства як автономного суб’єкта соціальної дії та безпосереднього виразника суспільних інтересів й інтегрованої громадської думки, а реалізація принципів справедливості знаходить своє втілення у соціально-правовій державі. Узагальнено концептуальне бачення функціонального значення соціальної справедливості та її нових конфігурацій в сучасних умовах. Проаналізовано вплив справедливості на громадянський поступ у добу глобалізації. Досліджено значення справедливості у реалізації концепції сталого людського розвитку. Констатовано, що подолати антрополого-глобальну кризу та вирішити проблему соціальної несправедливості можливо лише за умов пріоритету духовного над матеріальним, формування гуманістичного світогляду. Розглянуто особливості розбудови соціальної держави та становлення громадянського суспільства в сучасній Україні крізь призму втілення засадничих принципів соціальної справедливості. Обгрунтовано, що розбудова дієвих механізмів існування та розвитку громадянського суспільства в Україні має здійснюватися на основі максимального втілення принципів соціальної справедливості, стратегічного партнерства у форматі “влада - бізнес – громадськість”, активності та соціальної відповідальності українців.

Проблематика свободи розглянуто у новітньому філософському ключі авторської концепції феноменологічної сенсології, яко свобода кожного окремішнього індивіда в контексті його буттювання та співбуттювання у життєсвіті (зокрема у горизонтах граничних смислів і цінностей). І позитивна і неґативна свобода (свобода-для і свобода-від, зокрема, яко свобода від обмеження свободи і від втручання у простір особистісної свободи) розглянуто не як абстрактну філософську категорію (у референції щодо кластерів "сусідніх" концептів); а як феномени (та - відповідно - динамічні конфігурації смислів; ноем та смислообразів; а також енергем прагнення (життєвого пориву до свободи та інтенційної "націлености" на горизонти свободи як понадвартості) у їх кореференціях зі смисловими мережами та світообразом - "world view"), що стосуються таких п'яти регіонів дійсної свободи: 1. свобода, яко ДІЯ (дії) започатковування Цілком Нового (згідно із Ганною Аредт - Initium); 2. Свобода, як Акт (Акти) (Творчости і духовні стани ТВОРЕННЯ; 3. Свобода, яко спонтанний рух смислів (вільний сенсокінесіс), яко фундаментальна передумова звільнення від брутальної речовости життєсвіту та головна передумова суверенности (самісности) самосвідомости і вільного мислення (зокрема - так званого "закидування" нових смислів "попереду самого себе"; 4. Свобода, яко вільні акти самоперевершування та самоподолання; 5. Свобода, яко протидіяння (насамперед - духовного протидіяння) всілякому поневолюванню та обмеженням свободи; 6. Свобода яко вільне сенсопокладання Граничних Смислів (у полі екзистенціялів та екзистентного співбуттювання) на противагу до конформізму масової буденної свідомости та різноманітних сурогатів ідеологій. Розглянуто (теж в аспекті фундаментальної сенсології) так звана "свобода волі" (Free will) та "свобода вибору".

Автономність у кантіанському її розумінні, яке превалювало у філософських дискусіях аж до останньої третини XX ст., в сучасному світі стає проблематичною. Адже уміння встановлювати закон самому собі й уміння слідувати йому в сучасному динамічному суспільстві стикається з проблемою ригідності подібного роду автономної волі. Безперервно змінювані соціальні конфігурації змушують індивідів відмовлятися від стійкої, законоспівмірної, автономної поведінки. Однак за відсутності альтернативного розуміння автономності вони ризикують стати безпорадними маріонетками постдисциплінарних технологій влади. Здійснено спробу запропонувати таке альтернативне розуміння індивідуальної автономності на основі післяпостмодерного нерепресивного розуміння суб'єктивності. На відміну від кантіанської здатності до формування власної волі, в сучасних контекстах, на передній план висувається здатність переформовувати власну волю на основі рефлексивного та креативного врахування досвіду Іншого. Зважаючи ж на те, що власна воля засновується на індивідуальній системі цінностей, автономність може розглядатися як здатність до рефлексивної, креативної реінтеграції індивідуальних ціннісних структур.

Вперше досліджено основні аспекти співвіднесення свободи та відповідальності за доби глобалізації. З'ясовано, що основним суб'єктом реалізації свободи та відповідальності є людина як особистість. Встановлено, що існування будь-яких соціальних інститутів, систем, структур і спільнот як соціальних суб'єктів обумовлене поведінкою конкретних осіб. Зроблено висновок, що відповідальність за діяльність будь-яких соціальних суб'єктів, а не лише фізичних осіб, покладається на відповідальних представників цих суб'єктів. Визначено зміст поняття глобалізації в аспекті його впливу на умови реалізації людиною її свободи. З'ясовано, що ефект глобалізації виникає за умови залежності (за виняткових обставин, але - закономірно) подальшого розвитку людської цивілізації від вчинків окремої людини. Доведено, що розуміння співвіднесення свободи та відповідальності людини на різних етапах розвитку філософської думки обумовлене особливостями комунікаційних, інституційних і соціокультурних характеристик тих епох, в які створювались відповідні історичні концепції співвіднесення свободи та відповідальності. З'ясовано, що за доби глобалізації розробка проблеми відповідальності людини визначається глибокими трансформаційними змінами у сфері комунікації, соціальних інститутів і культури, зокрема, зростанням впливу на поведінку людини механізмів масової комунікації, перманентною модернізацією соціальних інститутів і домінуванням ситуації мультикультуралізму.

Доведено, що основними шляхами реалізації людиною свободи за умов глобалізації є інституціональний, мережевий і мультикультуральний. Встановлено, що носіями інституціональних, мультикультуральних, межових відносин завжди є конкретні особи, за умов глобалізації проблема відповідальності залишається релевантною відносно цих відносин, яка залежно від шляхів реалізації свободи особистості може бути вираженою у позитивній і негативній формах.

Досліджено особливості тематизації проблеми свободи в російській релігійній філософії кінця XIX - початку XX ст. Проаналізовано філософський доробок таких мислителів як В. Соловйов, Л. Толстой, М. Бердяєв, С. Франк.

Рассмотрены принципы понимания языковой деятельности, являющиеся основой концепции "языковых игр" Л.Витгенштейна. Подчеркнута практическая направленность рассмотрения языка и мышления как модели коммуникации. Показано, что в современном мире на основе "языковых игр" выстраиваются экономические и социальные связи, корпоративные и политические отношения. Обоснована необходимость рассмотрения "языковых игр" как одного из компонентов формирования социальной и этической ответственности человека.

Розглянуто принципи розуміння мовної діяльності, які є основою концепції "мовних ігор" Л.Вітгенштейна. Показано практичну спрямованість розгляду мови та мислення як моделі комунікації. З'ясовано, що у сучасному світі на базі "мовних ігор" будуються економічні та соціальні зв'язки, корпоративні та політичні відношення. Обгрунтовано необхідність розгляду "мовних ігор" як одного з компонентів у формуванні соціальної й етичної відповідальності людини.

It is impossible to understand a modern world without taking into account method of "linguistic games" of L.Vitgenchtein it is rotined. In the article, that linguistic practice becomes foundation not only communicative practice but also one of components for forming of responsibility of man.

Розглянуто взаємовідношення понять "свобода" та "совість". Совість визначено як внутрішню межу свободи волі та внутрішній регулятор людської діяльності та поведінки, які спрямовані на пошук власної цілісності та самототожності.

Здійснено соціально-філософський аналіз проблеми відповідальності в управлінні. Наведено підхід до побудови її структури. Показано, що відповідальність завжди пов'язана з нормами діяльності та може бути введена тільки там, де вони існують. Розглянуто загальні умови відповідальності та з'ясовано наявність норм діяльності, виділено каузальний зв'язок, свободу волі та передбаченість. Доведено, що відповідальність є відношенням рефлексії - відповідальності індивідів і відповідальності суспільства, членами кого вони є, взаємопов'язані.

Досліджено генезис поняття "вільна особистість" у філософському та педагогічному аспектах. Зроблено спробу довести, що ідея особистісної духовної свободи є складовою українського менталітету, тому повинна бути пріоритетною цінністю у системі виховання сучасної молоді.

Висвітлено православні духовні цінності в контексті підприємницької діяльності, а також проблеми праці та власності в католицькій моральній теології. Проаналізовано вплив протестантизму на розвиток економіки, розкрито політико-правові, економіко-соціальні аспекти екологічної проблематики. Визначено основні передумови актуалізації проблеми прав і свобод людини та громадянина в Україні, показано значення феномену страху в процесі формування духовної свободи особистості.

Освещены православные духовные ценности в контексте предпринимательской деятельности, а также проблемы труда и собственности в католической моральной теологии. Проанализировано влияние протестантизма на развитие экономики, раскрыты политико-правовые, экономико-социальные аспекты экологической проблематики. Определены основные предпосылки актуализации проблемы прав и свобод человека и гражданина в Украине, показано значение феномена страха при формировании духовной свободы личности.

Розкрито генезу філософських поглядів на сутність поняття "свавілля". Висвітлено проблему свавілля філософами епох середньовіччя та Нового часу, а також у філософських працях І.Канта, Г.Гегеля, Й.Фіхта, Ф.Шеллінга, Ф.Ніцше. Розглянуто свавілля як компонент свободи, волюнтаризм як "світову волю" та вільну індивідуальну волю "я", тоталітаризм як вид політичного свавілля. Викладено моральні аспекти евтаназії, проаналізовано етичні проблеми клонування людини. Показано значення функціонально-інтеріозованих виявів свавілля.

Раскрыта генеза философских взглядов на сущность понятия "беспредел". Освещена проблема беспредела философами периодов средневековья и Нового времени, а также в философских трудах И.Канта, Г.Гегеля, И.Фихта, Ф.Шеллинга, Ф.Ницше. Рассмотрены своеволие как компонент свободы, волюнтаризм как "мировая воля" и свободная индивидуальная воля "я", тоталитаризм как вид политического своеволия. Изложены моральные аспекты эвтаназии, проанализированы этические проблемы клонирования человека. Показано значение функционально-интериозованных проявлений беспредела.

Розглянуто взаємостосунки й взаємозв'язок понять: відповідальність, воля, обов'язок і совість у поведінці особистості.

Рассмотрено взаимоотношение и взаимосвязь понятий: ответственность, свобода, обязанность и совесть в поведении личности.

Presents interrelation and interconnection of such notions as responsibility, freedom, duties and conscience in person's conduct.

Виявлено та проаналізовано складові свободи як цілісної системи, а саме: трансцендентну, особистісну, ситуаційну. На підставі розкриття системного зв'язку компонентів визначено структуру свободи, здійснено її класифікацію та диференціацію. З'ясовано суть морального змісту форм прояву свободи та розглянуто підходи до їх осмислення у філософській думці. Здійснено спробу систематизувати історико-філософський досвід осмислення проблеми свободи, з'ясування її морального змісту. У контексті етичних характеристик проаналізовано та понятійно оформлено свободу морального самовизначення особистості. Наголошено на важливості питання про умови та ситуації вибору, а також про ціннісні орієнтири людського вибору. Проблема ціннісних факторів вибору - одна з традиційних в етичній літературі. Особливу роль у виборі відіграють моральні установки особистості. Саме в результаті свого особистісного невимушеного вибору людина може бути причетною до сил добра чи зла. Свідомо чи несвідомо особистість перебуває під впливом багатьох моральних вимог. Індивідуальна автономія вибору передбачає врахування його значимості для інших людей, близьких і далеких. Визначальний вплив на ситуацію вибору чинить свідомість і почуття відповідальності. Розкрито роль сучасної етичної теорії у розробці діяльнісного аспекту творчості свободи, вираженого певними екзистенціалами особистості, а саме: вибором і відповідальністю. На підставі результатів детального вивчення фактичного матеріалу доведено, що творча самореалізація особистості відбувається шляхом прояву її свободи, яка має моральний зміст.

Викладено зміст принципів - особистої свободи, відповідальності, рівності, влади більшості, незалежності, застосування примусу в межах права, гарантії індивідуальної свободи, поділу влади, конституціоналізму, влади закону, економічної свободи, академічної свободи, - історично сформованих у контексті демократичної традиції, які в межах головних політичних ідеологій формують ліберальну парадигму європейського політичного мислення.

Проаналізовано проблеми людини в сучасному світі в контексті загальнометафізичних вимірів категорій свободи. Визначено головні етапи розвитку сутності поняття свободи, розкрито зміст терміна майбутньої екзистенціалії свободи на підставі її гендерних вимірів. Наведено методологічні підходи та викладено проблемні аспекти дослідження сутності терміна свободи, пов'язані з реаліями ХХІ ст. і особливостями національного відродження України.

Проанализированы проблемы человека в современном мире в контексте общеметафизических измерений категории свободы. Определены основные этапы развития сущности понятия свободы, раскрыто содержание термина будущей экзистенциалии свободы с учетом ее гендерных измерений. Приведены новые методологические подходы и изложены проблемные аспекты исследования сущности термина свободы, связанные с реалиями ХХІ в. и особенностями национального возрождения Украины.