Представлены основные термины, разработанные в рамках психоанализа, аналитической психологии, индивидуальной психологии и иных теорий неопсихоаналитической ориентации. Кроме этого содержатся биографические сведения об ученых, внесших значительный вклад в развитие глубинной психологии: Карл Абрахам, Альфред Адлер, Эрик Берн, Йозеф Брейер, Вильгельм Райх, Отто Ранк, Зигмунд Фрейд, Эрих Фромм, Карл Густав Юнг и др. Термины иллюстрируются цитатами из работ ведущих психоаналитиков.

В основу словаря положен многолетний опыт личной аналитической практики, а также работы Фрейда, Юнга, Штекеля, Холла, Адлера, Якоби, Уитмонта, Лайярда, Лакана, Гутейла, Э.Эриксона, Монегетти и представителей школ семиологического, мифологического и структурно-антропологического анализа. Анализируются символы сновидений, дается смысловая интерпретация сюжета сновидения или фантазии. В основе интерпретации символов лежат психологический, биологический, этнологический и традиционный психоаналитический подходы. Приводятся методики трансформации сновидений при ночных ужасах и кошмарах.

Символдрама (известная также как Кататимное переживание образов, метод "сновидений наяву" и Кататимно-имагинативная психотерапия) - это метод глубинно-психологической ориентированной психотерапии, который оказался клинически высокоэффективным при краткосрочном лечении неврозов и психосоматических заболеваний, а также при психотерапии нарушений, связанных с невротическим развитием личности. В работе предпринята попытка осветить основные этапы техники проведения этого вида психотерапии, описываются стандартные мотивы, предлагаемые пациенту для кристаллизации его образной фантазии. Показана диагностика внутрисемейных отношений при помощи проективной методики "Три дерева", рассказывается о детской агрессивности и проблеме анального характера в концепции Анны Фрейд, значении первого года жизни для последующего развития ребенка, а также глубинно-психологическом подходе в психотерапии психосоматических заболеваний.

Визначено роль традиційних літературних образів Едіпа, Юди, Прометея, Фауста та інших у процесі формування глибинної психології. На прикладі фундаментальних праць З.Фрейда, А.Адлера та К.Г.Юнга досліджено два принципово різні підходи до проблеми психологічного тлумачення літературних образів: алегоричного і символічного. Стисло подано основні положення психоаналізу, індивідуальної та аналітичної психології. Детально розглянуто співвідношення понять "архетип" та "образ".

Раскрыта сущность основных понятий психоанализа, языкознания, психолингвистики. Приведены краткие сведения о развитии психоанализа в России, СССР и странах СНГ с момента его появления до настоящего времени, а также деятельности большинства отечественных и мировых психологов, некоторых лингвистов.

Висвітлено історію зародження психоаналізу та його розвитку в Україні. Викладено основні теоретичні положення ортодоксального психоаналізу. Описано психодинамічні теорії формування і розвитку особистості й її характеру. Визначено рівні психічної організації особистості в психодинамічній теорії. Розглянуто питання дослідження психоаналітичної терапії.

Освещена история зарождения психоанализа и его развития в Украине. Изложены основные теоретические положения ортодоксального психоанализа. Описаны психодинамические теории формирования и развития личности и её характера. Определены уровни психической организации личности в психодинамической теории. Рассмотрены вопросы исследования психоаналитической терапии.

Розкрито сутність основних понять з психоаналізу, аналітичної та індивідуальної психології, інших теорій неопсихоаналітичної орієнтації. Наведено біографічні дані вчених, які зробили значний внесок у розвиток глибинної психології, зокрема, З.Фрейда, А.Адлера, К.Хорні, Е.Фромма, Ф.Александера, К.Г.Юнга, Л.Бінсвангера.

Раскрыта сущность основных понятий психоанализа, аналитической и индивидуальной психологии, других теорий неопсихоаналитической ориентации. Приведены биографические данные ученых, которые внесли значительный вклад в развитие глубинной психологии, в частности, З.Фрейда, А.Адлера, К.Хорни, Е.Фромма, Ф.Александера, К.Г.Юнга, Л.Бинсвангера.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю91(0)6-736

Рубрики:

Історія психології

Шифр НБУВ: Ж24803 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше в українському літературознавстві створено теоретичний і практичний проект психоісторії української літератури на базі синтезу класичного психоаналізу й традиційної герменевтики, аналітичної психології, метафізики, семіології, психопоетики, феноменології, структуралізму, компаративістики та гендерного підходу. Розкрито сутність категорії психоісторичності на базі структурно-генетичного аналізу художнього твору, згідно з яким текст і літературний процес функціонують у цілісній кодовій структурі, позначеній іменами Батька та Матері. Обгрунтовано теорію коду як концептуальну ідею для розуміння механізмів розгортання літературного процесу та форм його деформації за умов колоніалізму. Розроблено класифікацію новітньої української літератури. У психоісторію української літератури закладено базові засади психосемантики - пошуки втраченої національної мужності, цілісним проявом якої є головне герменевтичне коло - "архетип Котляревського - архетип Шевченка" як основа психологічної динаміки. Виявлено, що головне герменевтичне коло передбачає структуризацію історії української літератури як спільності національних кіл, об'єднаних єдиною метафізичною метою, що визначає код історії української літератури. Доведено, що модерністську епоху формує деконструкція класичних національних кіл і меланхолійний суб'єкт творчості. Встановлено, що найбільш проблематичним етапом психоісторії є перехідна епоха, з яким пов'язана історична розв'язка як спосіб залучення до оновленого літературного процесу.

Зазначено, що інтерсуб'єктивність ми розуміємо як структуру індивідуального психофракталу, в якій його "Я" дотикається до всього значущого зовнішнього. В сучасній аналітичній психології (Р. Столороу, Б. Брандшафт, Дж. Атвуд та ін) пояснювального конструкта в психоаналітичній теорії та практиці. Розглянуто значущі аспекти сучасної психокультури.

Вперше феномен психологічного здоров'я розглянуто як стабільну особистісну характеристику, що поєднує внутрішні резерви здорової особистості та зовнішні умови її розвитку. Досліджено компонентно-рівневу організацію психологічного здоров'я як інтегральний феномен, що містить ментальний, суб'єктний, індивідний рівні. Описано систему показників (самоактуалізація, психологічне благополуччя, життєстійкість, адаптивність і емоційне благополуччя особистості), що відображає їхню суть. Запропоновано науково обгрунтовану типологію психологічного здоров'я, засновану на принципі внутрішнього балансу його компонентів. Вивчено та описано психологічні характеристики типів, їх прояви в різних сферах життєдіяльності та якостях життя. Поглиблено уявлення про ресурси здорової та зрілої особистості, уточнено функціональні характеристики самоактуалізації, життєстійкості, благополуччя та адаптивності. Конкретизовано дані про статеві та вікові відмінності у виявах психологічного здоров'я. Поглиблено ідеї про механізми розвитку та саморозвитку особистості, збереження її цілісності й ефективності.