Розкриваються причини труднощів у навчанні школярів молодшого шкільного віку з психічним та мовленнєвим недорозвитком. Визначаються шляхи й особливості формування у них початкових лінгвістичних і математичних знань, умінь та навичок.

З'ясовано системну сутність корекційно-розвивальної роботи у процесі спеціальної освіти та сформульовано концептуальну модель дослідження даного психолого-педагогічного феномена. Теоретично обгрунтовано психологічний зміст формування усвідомленого навчання як передумови корекційно-розвивальної роботи у спеціальному освітньому закладі для дітей з обмеженими розумовими можливостями. Визначено сутність предмета корекційно-розвивального впливу на учнів з обмеженими розумовими можливостями у процесі трудового навчання. Досліджено психологічні особливості прояву розумової сфери у дітей з різним рівнем інтелектуального розвитку як предмета корекційно-розвивального впливу у процесі трудового навчання. Виявлено й експериментально апробовано змістові лінії та особливості формування компонентів розумової сфери у дітей з обмеженими розумовими можливостями. Розроблено дидактично-методичне, змістове та організаційне забезпечення формування в учнів розумової сфери як цілісну педагогічну технологію корекційно-розвивальної роботи засобами трудового навчання. Розглянуто систему психолого-педагогічних умов забезпечення корекційної спрямованості трудового навчання учнів з обмеженими розумовими можливостями.

Досліджено проблему корекції затримки психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку, побудованої на основі спеціальної рухової діяльності. З'ясовано, що такі корекційні заняття впливають на розвиток інтелекту дітей. Дослідження розширює уявлення відносно структури інтелектуального дефекту даних дітей. Встановлено вірогідні зв'язки загального розвитку та ментальної швидкості з розвитком функцій програмування, регуляції та контролю рухів рухового аналізатора. Доведено, що корекційні рухові заняття позитивно впливають на функції когнітивних структур, їх здібності до диференціації та інтеграції сигналів, а також є досить ефективними у формуванні функцій рухового аналізатора. Зроблено висновок, що у процесі корекційного навчання дітей даної категорії слід, перш за все, приділяти увагу кінестетичному фактору.

Подано цілісну психологічну характеристику особливостей художнього сприймання учнями старших та середніх класів допоміжної школи творів живопису різних жанрів (зокрема, виявлено своєрідність емоційно-особистісного ставлення розумово відсталих підлітків до образотворчого мистецтва, визначено показники, критерії та рівні розвитку в них художнього сприймання). Зазначено найбільш вагомі у корекційному відношенні педагогічні умови активізації інтелектуальної діяльності та емоційної сфери розумово відсталих підлітків у процесі художньо-естетичного виховання на уроках образотворчого мистецтва та у позакласній роботі (поетапне формування художнього сприймання; використання спеціальних корекційних прийомів педагогічного управління пізнавальною діяльністю учнів). Удосконалено критерії відбору творів живопису для роботи з учнями 5 - 6-х класів допоміжної школи, а також теорію корекційної спрямованості навчально-виховного процесу допоміжної школи на основі особистісного підходу до розумово відсталих учнів, формування в них вищих психічних функцій, забезпечення єдності їх інтелектуального та емоційного розвитку.

Наведено модель і теоретично обгрунтовано виокремлення факторів, компонентів, які входять до моделі психолого-соціальної адаптації розумово відсталих першокласників до навчання, а також виокремлено структурні одиниці кожного фактора. Визначено основні труднощі, які ускладнюють розвиток структурних одиниць даних факторів, та шляхи оптимізації процесу адаптації у розумово відсталих першокласників. Розроблено методичні рекомендації з даної прблеми для вчителів, вихователів, медичних працівників, які працюють у допоміжній школі, а також для батьків дітей з розумовою відсталістю.

Висвітлено проблему психологічної адаптації до навчання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку (ЗПР). Акцентовано увагу на адаптації наукової та міждисциплінарної проблеми, розкрито її зв'язок із психічним здоров'ям, проаналізовано критерії соціально-психологічної адаптації до школи, а також сучасні результати досліджень ЗПР, описано особливості їх прояву. Визначено структурні компоненти механізму психологічної адаптації до навчання у дітей 6 - 8 років із ЗПР, основними компонентами якого є: психічний стан (пізнавальна діяльність та емоційний стан), фізичний та соматичний стани. Виявлено рівні психологічної адаптації у дітей із ЗПР. Проведено апробацію механізму за умов функціонального об'єднання "школа - дитячий садок". Доведено високу ефективність застосування механізму психологічної адаптації в корекційній роботі.

Проаналізовано психологічні підходи до феномену дитячої агресивності. Розглянуто особливості дітей з порушеннями психічного розвитку на підставі саногенного підходу з урахуванням клінічних, психологічних та педагогічних позицій. Теоретично обгрунтовано діагностичний інструментарій для виявлення особливостей агресивної поведінки в молодших школярів з порушеннями психічного розвитку. Запропоновано та апробовано методики: "Тест ситуацій" і "Опитувальник форм агресивного реагування". Проаналізовано дані констатуючого та формуючого експериментів. Встановлено, що перебільшення деструктивної агресії за реактивним типом у паттерні поведінки учнів класів інтенсивної педагогічної корекції пов'язане з потенціально агресивним відчуттям та потенціально агресивною інтерпретацією, що формуються під впливом комплексу негативних факторів мікросоціального середовища. Теоретично обгрунтовано концептуальну модель психокорекції агресивної поведінки молодших школярів з порушеннями психічного розвитку, експериментально підтверджено її ефективність.

Зазначено, що розумову відсталість можно розглядати як одну з нозологічних одиниць паралімпійського спорту. Однак перепоною до цього є відсутність кількісних критеріїв психологічного діагностування, які б дозволяли проводити адекватний відбір в національні спортивні команди. Вирішенням цієї повсякденної проблеми займаються психологи України та інших країн.

Отмечено, что умственная отсталость может рассматриваться как одна из нозологических единиц параолимпийского спорта. Однако преградой к этому есть отсутствие количественных критериев психологического диагностирования, которые бы разрешали проводить адекватный отбор в национальные спортивные команды. Решением этой повседневной проблемы занимаются психологи Украины и других стран.

Educational lack off could value as one of nozological ones of Paralympical sport. Though hardship is a missing of criterions of psychological diagnostic, which would able to make adequate choose in National sports teams. Decision of this is the work of many psychologists of Ukraine and other countries.

Висвітлено особливості пізнавального та особистісного розвитку учнів допоміжної школи, сучасне бачення проблеми діагностики розумової відсталості. Висновки щодо специфіки психічного розвитку дітей-олігофренів підкріплено детальним описом та аналізом результатів відповідних експериментальних досліджень та спостережень.

Освещены особенности познавательного и личностного развития учеников вспомогательной школы, современное видение проблемы диагностики умственной отсталости. Выводы относительно специфики психического развития детей-олигофренов подкреплены подробным описанием и анализом результатов соответствующих экспериментальных исследований и наблюдений.

Виявлено базальні (інтеграційні) показники: психофізичні, фізичні та соціальні. Розроблено якісні та кількісні критерії їх сформованості та розглянуто як інтеграційний показник, який визначає рівень готовності до можливості самостійного проживання в суспільстві. З метою формування достатнього інтеграційного рівня у підлітків з синдромом Дауна створено систему психолого-педагогічної підготовки, яка містить: розвиток психічних функцій, зокрема, розумової та фізичної працездатності; етико-естетичне виховання; соціальне формування особистості, що передбачає проведення консультативної роботи з сім'єю. Ефективність системи підтверджено результатами порівняльного аналізу констатуючого та формуючого експериментів.

Досліджено рівень розвитку та особливості психомоторних здібностей учнів віком 9 - 10 років з легкою формою розумової відсталості.

Исследован уровень развития и особенности психомоторных способностей у учеников в возрасте 9 - 10 лет с лёгкой формой умственной отсталости.

In this article the level of development and peculiarities of psychomotorics abilities of slightly mentally lagged younger-school-aged children (9-10 years old) are investigated.

Изложены современные взгляды на задержку психического развития, раскрыто понятие об отклонениях и их основные виды. Рассмотрены психологические особенности следствия по делам несовершеннолетних.

З використанням комплексної діагностичної методики виявлено специфічні шляхи формування Я-образу в дітей з церебральним паралічем від молодшого шкільного до підліткового віку: когнітивну спрощеність різноаспектних уявлень про власне Я; недостатню автономія когнітивних та афективних структур; уповільненість формування Я-ідеального як конструкту, відмінного від Я-реального; порушення адекватності у сприйнятті власної особистості; проблематичність позитивного самоприйняття внаслідок інтеріоризації чужих негативних ставлень; включення захисно-компенсаторних механізмів, що впливає на усвідомленість уявлень про себе. З урахуванням виявлених особливостей Я-образу у школярів з церебральним паралічем розроблено психокорекційну програму, яка є єдиною структурованою системою в сукупності послідовних блоків. На підставі результатів апробації цієї програми показано, що розроблена методика цілеспрямованого впливу на формування Я-образу у хворих дітей зумовлює позитивні зміни в їх самосвідомості.

Розроблено графічну модель довільного поведінкового акту молодших школярів з затримкою психічного розвитку. Доведено залежність перебігу цілісного поведінкового акту від формуючого впливу на структурні компоненти (усвідомлення задачі, мотивацію та самостимуляцію, вироблення плану дій, оперативне контролювання за ходом виконання завдання, кінцевий самоконтроль). Психологічно обгрунтовано використання системи комплексних вправ для формування довільної поведінки досліджених школярів під час навчального процесу. Розвинуто системно-структурний підхід щодо аналізу довільного поведінкового акту.

Проаналізовано міжнародну та національну нормативно-правову базу щодо захисту прав розумово відсталих людей на особисте життя, наведено результати моніторингу стану дотримання їх прав на особисте життя. Висвітлено особливості психосексуального розвитку розумово відсталих дітей та підлітків.

Проанализированы международная и национальная нормативно-правовая база по защите прав умственно отсталых лиц на личную жизнь, приведены результаты мониторинга состояния соблюдения их прав на личную жизнь. Освещены особенности психосексуального развития умственно отсталых детей и подростков.

Проведено теоретико-експериментальне дослідження проблеми соціально-психологічної адаптації розумово відсталих дітей, здійснене на основі вивчення психолого-педагогічних умов забезпечення корекційного впливу на учнів початкових класів допоміжної школи-інтернату під час проведення позакласної виховної роботи. З'ясовано сутність соціально-психологічної адаптації розумово відсталих дітей, визначено та вивчено її структурні компоненти (спілкування, міжособистісні стосунки, психологічний клімат), досліджено прояви дезадаптації. Розроблено адаптаційно-розвивальну програму для учнів молодших класів, спрямовану на усунення проявів дезадаптації, розвиток адаптаційних можливостей та підвищення рівня адаптації, доведено ефективність її використання.

Исследованы вопросы современных подходов к изучению речевой деятельности и развитию речевой компетентности у детей с задержкой психического развития в украинской и зарубежной психологии и психолингвистике.

Проведено теоретичне та практичне дослідження проявів соціальної дезадаптації дітей дошкільного віку з затримкою психічного розвитку (ЗПР) в закладах інтернатного типу. Визначено особливості взаємодії факторів соціальної дезадаптації, методи та форми їх корекції. Запропоновано комплексну діагностику соматичної, афективної, інтелектуальної, мотиваційної та поведінкової сфери у дітей з ЗПР у перші шість місяців перебування в новому середовищі. Виявлено основні поведінкові прояви та форми соціальної дезадаптації. Обгрунтовано концептуальні принципи виховної роботи та розроблено корекційну програму, спрямовану на подолання проявів соціальної дезадаптації. Проведено апробацію запропонованої методики педагогічної діяльності у закладах інтернатного типу, використання якої сприяє зменшенню рівня затримки психічного розвитку, адаптації поведінки, значному зростанню соціально-комунікативної активності, а також нормалізації афективної та мотиваційної сфери.

Розроблено систему нейропсихологічних і психолого-педагогічних засобів раннього прогнозування труднощів у навчально-пізнавальній діяльності дітей з церебральним паралічем й обгрунтовано шляхи превентивного впливу на їх розвиток. Систематизовано сучасні підходи щодо питань методології наукового прогнозування та, прогностичної спрямованості психолого-педагогічних досліджень. Запропоновано новий підхід щодо опрацювання проблеми раннього прогнозування труднощів у навчанні дітей з ДЦП на основі нейропсихологічної концепції про сукцесивно-симультанні структури, які у будь-якій діяльності забезпечують перебіг двох принципово відмінних типів сприймання та переробки інформації. Розроблено комплекс завдань для дослідження стану розвитку синтетичної діяльності дітей віком 2,5 - 3,5 роки. Визначено закономірності становлення синтезів у ранньому онтогенезі у нормі та з'ясовано особливості їх функціонування у дітей з ДЦП. На підставі виявлених помилок, допущених під час виконання завдань діагностичного комплексу, встановлено їх нейропсихологічні чинники та систематизовано групи найближчих і віддалених труднощів відповідно до різновидів пізнавальних дій (перцептивних, мнемічних і мисленнєвих), що забезпечуються сукцесивними або симультанними структурами. Розроблено програму корекційно-превентивного впливу, основу якої становлять аналітична складова сукцесивно-симультанних структур як достатньо зріла у дітей з ДЦП та система корекційно-розвивальних засобів.

Раскрыта суть основных вопросов проблемы исследования ролевого поведения подростков с недостатками умственного развития с целью постановки задач экспериментального исследования.