Розглянуто теоретичні засади корекції розвитку дітей з розумовими вадами. Розкрито сутність корекційно-розвивальної роботи у спеціальному освітньому закладі, з'ясовано її місце у системі загальної та спеціальної освіти. Визначено основні ланки педагогічного процесу, а також складові досягнення корекційної мети. Наведено структуру дефекту аномальних дітей усіх основних категорій (дітей з вадами слуху, зору, інтелекту, мовлення). Проаналізовано можливості формування в учнів з вадами розумового розвитку учбової діяльності відповідно до її структури, учбових дій та становлення у них теоретичних узагальнень. Значну увагу приділено особливостям формування в учнів з вадами інтелекту узагальненості, усвідомленості, самостійності, стійкості розумової діяльності та індивідуального способу діяльності.

Розглянуто взаємовплив індивідуальної психіки та соціально-культурного середовища у формуванні і компенсації психопатологічних симптомів. Доведено необхідність врахування соціально-культурного контексту під час інтерпретації ментальних, емоційних та поведінкових дисфункцій.

З позицій системного підходу вивчено поведінку 140-ка чоловіків, які вчинили сексуальні правопорушення у формі згвалтування. Визначено роль соціогенних, негативних, психологічних, соціально-психологічних і психогенних чинників у формуванні раптофілії. Виявлено співвідношення сексуального дизонтогенезу та психічних розладів у механізмах вчинення згвалтування особами з раптофілією та без сексуальних девіацій. Встановлено відмінності психосексуального розвитку особистості та сексуальної поведінки різних осіб. Розроблено диференціально-діагностичні критерії для розмежування сексуальної поведінки осіб з раптофілією та без неї незалежно від наявної у них психічної патології. Запропоновано ефективний метод психотерапевтичної корекції раптофілії, а також мотиваційної психотерапії. Обгрунтовано необхідність комплексної - сексологічної, психологічної та психіатричної експертної оцінки особи, яка вчинила сексуальне правопорушення. Визначено принципи та шляхи психопрофілактики сексуальних правопорушень.

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню психологічних аспектів розумової працездатності хворих на невроз молодших школярів, які навчаються в умовах психоневрологічного стаціонару. Виявлено, що розумова працездатність дітей молодшого шкільного віку, які хворі на невроз, має певні психологічні особливості. Встановлено, що індивідуально дозоване навчальне навантаження, що здійснюється в процесі лікування цих дітей у психоневрологічному стаціонарі є елементом комплексного їх лікування та сприяє відновленню працездатності. Запропоновано спосіб психолого-педагогічної оцінки відновлення працездатності, що базується на зіставленні поточних її показників з нормативними величинами.

Робота присвячена дослідженню особливостей соціально-комунікативної активності дітей 5-10-річного віку із затримкою психічного розвитку. Визначено і теоретично обгрунтовано структуру соціально-комунікативної активності, встановлені взаємозв'язки між афективним, когнітивно-аксіологічним та праксеологічним компонентами. Спеціальний розділ присвячений теоретичному обгрунтуванню, розробці та апробації експериментальних засобів виявлення рівнів соціально-комунікативної активності (СКА). Представлена програма і методика дослідження, а також аналіз емпіричних даних, одержаних у результаті констатуючого і формуючого експериментів. Визначено систему внутрішніх психологічних детермінант відхилень у соціальному розвитку дитини із затримкою психічного розвитку (ЗПР); досліджено зовнішні фактори становлення і розвитку конструктивної (деструктивної) СКА, що слугувало основою визначення принципів і підходів до організації різноманітних видів діяльності, спрямованих на корекцію відхилень у соціальному розвитку, актуалізацію і стимулювання соціально-комунікативної активності дитини із ЗПР.

Изучены особенности аксиологического потенциала аддиктивной личности, приведены взгляды отечественных и зарубежных исследователей на природу и генезис ценностно-смысловой сферы личности. Проведен структурно-функциональный анализ аксиологического потенциала, разработана модель изучения динамики изменения в результате прохождения реабилитационной программы.

Описана система архетипических женских образов, которые потенциально могут быть реализованы в женском ролевом поведении в процессе кризиса идентичности. Инициационная психотерапия рассматривается как способ психологической помощи, дающий возможность реализовать различные аспекты женского ролевого поведения.

Одержано дані щодо феноменології суїцидальної поведінки у хворих на депресії залежно від статі. Визначено особливості клініко-психопатологічної структури та вираженість депресивних розладів у чоловіків та жінок з суїцидальною поведінкою. Встановлено диференційовану роль спадкової обтяженості психічними розладами, соматичної патології, а також чинників психічної травматизації в генезі суїцидальної поведінки у чоловіків та жінок з депресіями. Проаналізовано ступінь суїцидального ризику та активність антисуїцидальних чинників у хворих на депресивні розлади залежно від статі. Доведено, що в механізмах суїцидальної поведінки у чоловіків та жінок значну роль відіграє дисгармонія психологічної статі особистості, яка у поєднанні з фрустрацією мотиваційних потреб у провідних сферах життя спричиняє психопатологічні феномени, які призводять до суїцидальної поведінки. Обгрунтовано принципи диференційованої системи психопрофілактики, яка враховує гендерну специфіку суїцидальної поведінки.

Рассмотрены проблемы возникновения и проявления дидактогений у детей младшего школьного возраста с ЗПР, которые обучаются в разных типах образовательных учреждений: инклюзивных классах, интегрированных и специализированных школах-интернатах. Проанализировано состояние проблемы дидактогений в настоящее время и выбран методологический инструментарий для диагностики школьной дезадаптации у детей младшего школьного возраста и выбора учителями определённых стилей общения с детьми, которые имеют нарушения в развитии (ЗПР), с детьми с типичным развитием. Определены основные направления преодоления проблемы дидактогений в различных типах образовательных учреждений.

Висвітлено теоретичні та практичні підходи до дослідження харчової поведінки як психосоматичного синдрому, який охоплює континуум "норма - патологія". Презентовано теоретико-методологічну синергетичну модель розвитку проблемної харчової поведінки та теоретико-методологічну концепцію цілеспрямованого формування здоров'язбережувальної компетентності щодо харчової поведінки. Наведено модель психокорекційної програми з нормалізації зазначеної поведінки. Розкрито психодіагностичні та психокорекційні можливості сучасних психотехнологій щодо проблемної харчової поведінки. Увагу приділено впливу травматичного тілесного досвіду на суб'єктивну картину життєвого шляху особистості, особливостям застосування аутогенного тренування як методу нормалізації харчової поведінки.

Наведено дані опитування 87 студентів 4 курсу Харківського національного медичного університету, проведеного за допомогою спеціально розроблених анкет для виявлення ознак мігренозної цефалгії та визначення основних тригерів даного захворювання. Результати дослідження переконливо свідчать про наявність у 28 респондентів ознак мігрені, 13 з яких жіночої статі. Основним фактором, який провокує головний біль, названо навчальний стрес (його відзначили всі студенти), додатковими тригерами визнано невчасне харчування, порушення сну, магнітні бурі, алергічні захворювання, передменструальні дні у жінок тощо. Враховуючи отримані результати, для попередження виникнення мігрені розроблено рекомендації щодо профілактики навчального стресу.

Проаналізовано методологічні, теоретичні та практичні засади проблеми виникнення чуток в умовах надзвичайної ситуації (НС). Логічно та послідовно висвітлено загальні підходи до аналізу НС як причини виникнення чуток. Визначено детермінанти виникнення та поширення чуток в умовах НС. Розглянуто концептуальні засади запобігання поширенню чуток в умовах НС, що дозволило розробити структурно-функціональну модель запобігання та протидії чуткам в умовах НС, а також програму дій членів штабу з ліквідації наслідків НС щодо запобігання та нейтралізації чуток серед населення. Розкрито основні шляхи ефективного використання засобів протидії чуткам в умовах НС.

Вивчено особливості психосоматичних проявів агресії в юнацькому віці. На основі теоретичного аналізу знайдено й обгрунтовано психологічні особливості юнаків, що страждають на психосоматичні захворювання та виявлено особливості їх міжособистісних стосунків. Вивчено генезис психосоматичних розладів в юнацькому віці й агресію як чинник соматизації. Доведено, що суб'єктивно-оріентований стиль поведінки досліджених у складних життєвих ситуаціях спричиняє порушення соціальної адаптації, про що свідчать порівняно менші, ніж в групі здорових, показники коефіцієнту групової адаптації. Показано, що у осіб з певними типами акцентуацій (циклоїдною, сенситивною, астено-невротичною, нестійкою) агресивні імпульси, які не знаходять зовнішнього (емоційно-поведінкового) прояву назовні накопичуються. Запропоновано модель накопичення агресивних імпульсів у зв'язку з типами акцентуацій характеру, побудовану на основі комплексної оцінки характеро-логічних особливостей досліджуваних і притаманних їм патернів реагування на ситуації фрустрації. Зазначену модель використано в процесі емпіричного дослідження, в ході якого підтверджено повну її відповідність поставленим завданням. Зауважено, що запропонований комплексний підхід до емпіричного вивчення особистісних характеристик і агресивності осіб юнацького віку, що страждають на психосоматичні захворювання, придатний до використання поза межами клініки та корисний для надання психологічної допомоги та для відбору груп ризику з метою планування та здійснення профілактичної психокорекційної роботи. Доведено гіпотезу про те, що агресія у осіб юнацького віку детермінує патогенетичні механізми розвитку психосоматичної патології.

Розглянуто актуальні питання змісту психології екстремальності, кризової психології, психопрофілактики психічної травми й суїцидальних намірів. Надано характеристику найбільш поширених методів психодіагностики, що можуть використовуватись у практичній діяльності практичних психологів. Досліджено особливості організації роботи психолога в складних життєвих та кризових ситуаціях, форми та зміст роботи практичного психолога. Представлено понятійні характеристики переживання кризових станів та екстремальних ситуацій особистості. Висвітлено теоретичні аспекти психології суїцидальної поведінки. Досліджено психологічні особливості суїцидальної поведінки різних груп населення. Охарактеризовано особливості надання психологічної допомоги клієнтам, що перебувають у кризових станах.

Метою роботи було вивчення клініко-психологічних проявів та ідентифікації індивідуально-психологічних й сімейних детермінант психологічної дезадаптації у осіб підлітково-юнацького віку – представників молодіжних субкультур, а також розробка на цій основі програми її психологічної корекції. За допомогою клініко-психологічного й психодіагностичного методів обстежено 143 особи підлітково-юнацького віку чоловічої статі віком від 14-ти до 18-ти років, з них 93 респонденти – представники молодіжних субкультур (45 прихильників пошуку нових фізичних відчуттів, заснованих на екстремальній руховій активності і 48 прибічників віртуального простору, які реалізують себе в галузі комп’ютерних технологій, переважно в он-лайн іграх), та 50 звичайних підлітків. Доведено, що приналежність до молодіжної субкультури не є маркером психологічної дезадаптації, а психологічна дезадаптація у таких осіб за соціально-психологічними і психоемоційними дескрипторами та персонологічними, поведінковими і сімейними детермінантами відрізняється від такої у звичайних підлітків. Обґрунтовано, що психологічна дезадаптація у представників молодіжних субкультур є цілісним багатоаспектним конструктом, що складається з соціально-психологічної, психоемоційної, персонологічної, поведінкової і сімейної складових, дискретне або тотальне ураження яких визначає форму її клініко-психологічних проявів. На основі отриманих даних створена програма психокорекції психологічної дезадаптації представників молодіжних субкультур підлітково-юнацького віку, яка довела свою ефективність.