Освещены проблемы человеческой психики, а также невидимые связи между людьми и разными картинами мира. Представлены материалы исследования синдрома Котара и диперсонализации. Раскрыты особенности шизофренической психики. Описана техника работы с психотическими пациентами, определено место психоаналитика в аналитических отношениях и в системе помощи таким больным.

Уперше розроблено історіогенетичний метод аналізу клініки психічних розладів підліткового віку на базі аналітичного, етологічного та історико-культурологічного підходу до симптомів, синдромів, фантазій, переживань, символів сновидінь, а також результатів проективних тестів. Зазначено, що запропонований метод дає змогу встановити зв'язок психопатологічних переживань у підлітковому віці з процесами культурно-історичної еволюції. Установлено, що незалежно від нозологічної групи в клініці найвагомішим чинником є ініціаційний стрес як основний зміст критичного періоду онтогенезу, біологічна суть якого не змінюється за результатом культуральної еволюції та не залежить від етносу. Уперше зіставлені дані, одержані за результатом аналізу проективних тестів з клінічними симптомами та елементами поведінки, властивими певним клінічним групам, що дало змогу встановити співвідношення клініки, символіки проективних тестів і поведінки.

Вперше надано характеристику клінічних варіантів широїдного розладу особистості (ШРО) за переважанням виразності діагностичних критеріїв. Визначено причини, умови та механізми розвитку подружньої дезадаптації (ПД) та сексуальної дисфункції (СД), їх зв'язок з клінічними проявами та перебігом ШРО в чоловіків. Виокремлено особливості психо- та соматосексуального розвитку за ШРО. Встановлено роль психогенних, соціогенних, соціально-психологічних і соматогенних чинників у формуванні особливостей загальної та сексуальної поведінки чоловіків із ШРО. Розроблено специфічну систему психотерапевтичної корекції психічних порушень, СД і ПД за ШРО в чоловіків і визначено основні напрямки психопрофілактики СД і ПД.

Розглянуто актуальну проблему психічної трансформації логосу в логіці метамодерну, що визначило її новизну. Мета роботи - концептуалізація поняття "логос" в рамках "соціології глибин" ("соціології уяви") та дослідження соціально-психологічного процесу його зміни в нинішніх соціально-кризових умовах. Як методологічну основу дослідження запропоновано психоаналітичний підхід і багату наукову спадщину Ж. Дюрана, 100-річчя якого 1 травня 2021 р. відзначає світова наукова громадськість. У світі він відомий як соціолог і дослідник форм і функцій уяви, автор концепції, теорії та наукового методу "соціології глибин"("соціології уяви"). Крім того, в дослідженні застосовано загальнонаукові та психоаналітичні методи пізнання, а також міждисциплінарний підхід, що відкрило шлях до використання методів культурологічного та герменевтичного аналізу. При цьому взято на озброєння інші елементи культурологічного та соціологічного кейсів із запозиченням концепцій і перспектив пояснення соціально-психологічних явищ, що мають складну психологічну природу. За підсумками теоретичного аналізу подано узагальнену характеристику логосу в рамках його концептуалізації в топіці соціології глибин (соціології уяви), яка певною мірою розкриває психологічну природу і значення концепту. Запропоновано авторську модифікацію парадигмальної моделі змінюваності логосу і на основі конструкції Ж. Дюрана досліджено соціально-психологічний процес його трансформації. За підсумками аналізу стану логосу в умовах нинішньої соціальної кризи показано фрагменти його різновидів та імовірнісних механізмів змінюваності. Водночас інституційна невизначеність сучасного геополітичного майбутнього в світі створює підгрунтя для тиску на "двоповерхову" (соціально-психологічну) топіку, де перспективою подальшого наукового дослідження поставатиме проблема синхроністичності (за К.-Г. Юнгом).

Викладено результати узагальнення існуючих підходів до визначення особистісних рис, що підвищують імовірність скоєння суїцидів серед військовослужбовців, правоохоронців і представників інших типів професій екстремального профілю діяльності. Визначено типології психологічних особливостей військовослужбовців НГУ, які чинили суїцидальні спроби. Створено автоматизований психодіагностичний комплекс прогнозування ймовірності вчинення військовослужбовцями НГУ суїцидальних спроб. Розроблено програму профілактики суїцидальної поведінки серед військовослужбовців НГУ. Зрозуміло, що суїцидальна активність військовослужбовців порівняно з цивільним населенням може мати і має свої особливості і, відповідно, отримані висновки й запропоновані на їх основі заходи профілактики не можуть претендувати на універсальність.