Теоретично та експериментально досліджено проблему впливу зміни навчального колективу в підлітковому та юнацькому віці на розвиток особистості. Встановлено, що така зміна суттєво впливає на процес розвитку особистості. Виявлено специфічні труднощі адаптації для кожного вікового періоду. Розкрито взаємозв'зок між формами прояву емпатії та успішністю адаптації підлітків та юнаків у новому навчальному колективі. Розроблено та апробовано ігровий соціально-психологічний тренінг розвитку емпатії у підлітків та юнаків.

Висвітлено теоретично-методичні засади організації сучасного соціально-психологічного експерименту, зокрема, в закладах освіти. Запропоновано інноваційну модель програми комплексного соціально-психологічного дослідження здібностей школяра в різних сферах діяльності (розумова метасфера, соціальна, креативна) за рівнями його взаємодії з зовнішнім світом (простір мікро-, мезо-, екзо- та макросхеми) у взаємозалежності зі сферами впливу суспільства на особистість (сукупність мікро-, мезо-, макро-, і мегачинників). Встановлено, що створені експериментальні умови позитивно впливають на реалізацію особистістю свого розумового, соціального та творчого потенціалу як суб'єкта освітнього процесу за умов безпосередніх соціальних взаємостосунків, малої групи (класу), соціокультурної організації (школи).

Одержано дані, що характеризують вплив провідного типу діяльності, соціальної ситуації розвитку за умов дитячого садка та перших класів школи на зміст та динаміку критеріїв детермінації статусу дитини. Уточнено та конкретизовано уявлення про взаємозв'язок соціально-психологічного статусу (СПС) дитини та її особистісних якостей, навичок соціальної поведінки, соціальної компетентності педагогів і членів дитячої групи. Виявлено поступовість змін у характеристиках СПС дитини у групі ровесників на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку. Показано, що комплексна система психокорекційної виховної роботи через гармонізацію міжособистісних взаємин сприяє підвищенню СПС дитини у групі ровесників та покращує її підготовку до спілкування та взаємодії з учителем і ровесниками у школі.

У монографії автор презентує розуміння остракізму в освітньому просторі. Розкриває його психологічні механізми та форми проявів. Здійснює спробу систематизації теоретичних уявлень у рамках суміжних понять вікової та педагогічної психології. Формує психодіагностичні системи розуміння остракіза та остра-кізатора. Забезпечує читача психологічними методами та формами профілактичної взаємодії психолога з метою попередження та корекції остракізованих тенденцій в освітньому просторі. ОСТРАКІЗМ У СИСТЕМІ СПОРІДНЕНИХ ПОНЯТЬ...........................8 1.1. Зв’язок понять «толерантність», «ксенофобія» та «остракізм»....................8 1.2. Визначення остракізму як наукового явища.........23 1.3. Взаємозв’язки теорій розвитку та поняття остракізму...36 1.4. Психологічні характеристики остракізму...... 49 РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОСТРАКІЗМУ ЯК ЯВИЩА.................66 2.1. Остракізм як фактор соціального неблагополуччя.....66 2.2. Остракізм як прояв стигматизації .. .........76 2.3. Остракізм як причина соціальної депривації.......87 РОЗДІЛ 3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ОСТРАКІЗМУ............100 3.1. Методологічні аспекти вивчення явища остракізму в навчальному середовищі..............100 3.2. Особливості діагностики проявів остракізму........112 РОЗДІЛ 4. ДІАГНОСТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВИВЧЕННЯ ПРОЯВІВ ТА ОЗНАК ОСТРАКІЗМУВ НАВЧАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ..............121 4.1. Спостереження як форма контролю за остракізацією навчальному середовищі, профіль остракіза........121 4.2. Діагностика остракізованої особистості..........140 4.3. Вивчення характеристик остракізатора.........148 РОЗДІЛ 5. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВІВ ТА ФОРМ ОСТРАКІЗМУ В НАВЧАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ. ... 152 5.1. Діагностика остракіза за допомогою спостереження як форма контролю психологічних проявів явища в навчальному середовищі..............152 5.2. Особливості психологічного профілю остракізованої особистості......................171 5.3. Модель дослідження характеристик остракіза та форми взаємодії в освітньому простору.........179 СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ЗАПОБІГАННЯ ОСТРАКІЗАЦІЇ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ ... 185 6.1. Соціально-психологічним адаптаційний супровід в освітньому середовищі...............185 6.2. Соціально-психологічні критерії супроводу остракізів.....................195 6.3. Соціально-психологічний супровід остракізаторів у навчальному просторі ...............211 РОЗДІЛ 7. ТЕХНОЛОГІЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ З ПРОБЛЕМОЮ ОСТРАКІЗМУ...............225 7.1. Програма соціально-психологічного супроводу запобігання остракізації в освітньому середовищі....225 7.2. Корекційно-профілактична тренінгова програма психологічного супроводу остракізів в освітньому середовищі......................255 7.3. Програма соціально-психологічного супроводу остракізаторів у навчальному просторі.........309 РОЗДІЛ 8. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ЯВИЩА ОСТРАКІЗМУ В НАВЧАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ........334 8.1. Порівняльний аналіз упровадження програми адаптаційного супроводу в освітньому просторі.....334 8.3. Аналіз результатів застосування стратегії психологічного супроводу остракізаторів * у навчальному середовищі У сучасних умовах трансформації суспільства важливим фактором розвитку освітнього середовища стає формування екосоці-ального простору, де деструктивні явища остракізму, що спричинені ксенофобічними ознаками неприйняття та відчуження осіб, які мають певні психофізіологічні або інші відмінності, постають нагальною проблемою системної інтеграції українського суспільства в загальносвітовий культурний простір. Актуалізація ідей толерантності в процесі запобігання ознак остракізму зумовлена необхідністю створення умов для реалізації внутрішнього потенціалу кожного суб’єкта навчального процесу в системі освітнього середовища. Оскільки остракізному впливу, а саме ігноруванню, відчуженню, в деяких випадках — булінгу, піддаються окремі особи, групи дітей з їхніми різноманітними психофізіологічними, психологічними, етнічними, культуральними, соціально-психологічними характеристиками, дослідження цього феномена потребує врахування особливостей різних соціальних і вікових груп, тактовності, гнучкості, витримки в процесі освітньої взаємодії. Один із найменш досліджених аспектів-формування філософії толерантності на всіх рівнях соціальної взаємодії в освітньому просторі, що частково зумовлено недостатнім досвідом побудови освітнього середовища як екосистеми для дітей зони остракізного ризику. Тому об’єктивною необхідністю є: • формування професійних компонентів філософії толерантності у всіх суб’єктів соціального середовища; • розкриття психологічних складових і передумов формування проявів остракізму та механізмів толерантної взаємодії всіх учасників освітнього процесу; • можливість організації психологічних передумов формування філософії толерантності в соціальному екосередовищі навчальних установ; конструювання ліній профілактики остракізму в куль-турально-інтегрованому та інклюзивному соціальному середовищі, формування умов створення системи соціального середовища. Вирішення цих завдань зумовлює доцільність вивчення психології остракізму в системі соціального середовища. Висвітлення психологічних механізмів проявів та конструювання ліній профілактики остракізму і. як наслідок, формування філософії толерантності в соціальній екосистемі навчального закладу забезпечать більш компетентний психологічний супровід усіх учасників освітнього процесу. Отримані результати забезпечують сучасну освіту практично орієнтованими лініями профілактики остракізму при загальнодержавному запровадженні інклюзивного освітнього простору та постійно зростальному рівні міграційних процесів, що розширює зону інтегровано-кульгуральних освітніх установ. Відповідно до вищезазначеного були поставлені такі завдання цієї роботи: 1. На основі теоретичного аналізу проблеми остракізму в системі соціального середовища визначити психологічний зміст поняття «остракізм», обґрунтувати концептуальну парадигму й основні положення дослідження. 2. Теоретично обгрунтувати та емпірично перевірити, верифі-кувати концептуальну модель ліній профілактики остракізму в соціальному середовищі освітнього закладу. 3. Розкрити сутність та характер взаємозв’язків соціально-психологічних та особистісно-глибиннпх детермінантних ознак та проявів остракізму. 4. Емпірично дослідити змістовно-процесуальні компоненти механізмів остракізму в соціальному середовищі, фактори й форми прояву в процесі соціальної взаємодії різних вікових груп в умовах освітнього середовища. Систематизувати методологічні та організаційні передумови психологічної профілактики проявів остракізму та визначити організаційні умови формування соціального екосередовища в системі навчальних установ. 6. Розробити й апробувати програму психологічного запобігання проявам остракізму в соціальному середовищі.