Розглянуто проблему впливу рівнів домагань на сімейні стосунки на підставі урахування конфліктогенності сім'ї. Порушено питання про взаємний вплив рівнів домагань членів родини та їх реакцій на конфлікт.

Викладено психологічні концепції та підходи до вивчення проблеми амбівалентності особистості. Описано структуру, наведено критерії та розглянуто питання вимірювання особистісної амбівалентності, її типи та психокорекцію дискордантних проявів. Значну увагу приділено рольовій амбівалентності особистості. Проаналізовано психокорекційний вплив на зниження інтенсивності амбівалентних стосунків у сім'ї.

Изложены психологические концепции и подходы к изучению проблемы амбивалентности личности. Описана структура, приведены критерии и рассмотрены вопросы измерения личностной амбивалентности, её типы и психокоррекция дискордантных проявлений. Значительное внимание уделено ролевой амбивалентности личности. Проанализировано психокоррекционное влияние на снижение интенсивности амбивалентных отношений в семье.

Досліджено складний конструкт - рівень домагань (РД) та його вплив на сімейні відносини. РД розглянуто як навколограничну характеристику особистості, яка залучена до процесу цілестворення та пов'язана з різними ситуаціями, де дана особистість обирає завдання певної складності. Встановлено багатоаспектність і важливість цього впливу на стабільність шлюбу. Простежено взаємозв'язок між рівнями домагань і такими особистісними утвореннями як самооцінка, функціонально-рольові очікування, система цінностей, а також вплив рівнів домагань на конфліктогенність сім'ї. Проаналізовано культурно-історичну основу сімейних відносин. Розглянуто різні сполучення рівнів домагань у подружжі в аспекті їх впливу на динаміку і стабільність шлюбу. Розроблено комплексну методику, засновану на визначенні РД подружжя, що дозволяє всебічне вивчення членів родини. Рекомендовано використання встановлених закономірностей в сімейній психокорекції.

Показано внутрішні резерви стабілізації подружніх стосунків на етапі їх становлення. Розроблено методику для виявлення динаміки особистісних рис шлюбних партнерів у ході подружньої адаптації, змін у сприйманні один одного та самих себе, певних особливостей, які детермінують даний процес. Запропоновано модель особистісної інтеграції подружжя. Встановлено, що в якісно різні періоди шлюбу психологічна сумісність партнерів має певні особливості. Виявлено відмінності у структурі ціннісних утворень та у структурі особистісних рис партнерів. Показано, що особистісна самореалізація у шлюбно-сімейній взаємодії опосередковується когнітивними й ефективними складовими, які утворюють тріаду: самооцінка, очікувана оцінка та оцінка партнера. Суперечності, які виникають у взаємосприйманні партнерів в період адаптації один до одного, є джерелом зміни та розвитку особистісних характеристик, необхідних для ефективної взаємодії в шлюбі.

Досліджено вплив образу "Я" особистості на специфіку подружніх взаємин. Описано особливості цього феномену на підставі дослідження молодих, пар, що довго перебувають у шлюбі, та тих, що розлучаються. Виявлено типи подружніх взаємин - конструктивні, неконструктивні, неузгоджені - та їх зв'язок з особистісними характеристиками партнерів: образом "Я", самостановленням, очікуванням та домаганнями у шлюбі. З'ясовано гендерні відмінності щодо особливостей самосвідомості та системи взаємовідносин у шлюбних партнерів. Проаналізовано можливості психокорекційних заходів, спрямованих на оптимізацію подружньої взаємодії шляхом розвитку самосвідомості та саморегуляції особистості. Запропоновано програму оптимізації подружніх взаємин та розроблено технологію впровадження цієї програми.

Одержано дані щодо впливу стилів подружньої прив'язаності на успішність повторного шлюбу. Виявлено функціональні та дисфункційні стилі подружньої взаємодії. Показано роль трансгенераційних чинників і сімейної історії "за жіночою лінією" у побудові подружньої комунікації жінок у повторному шлюбі. Одержано дані щодо комунікативних і особистісних чинників, що сприяють задоволеності повторним шлюбом у жінок та відмови від дисфункційних сценаріїв подружньої взаємодії у повторному шлюбі. Розвинуто теоретичний аспект щодо типології ранніх психічних травм і способів їх подолання у контексті забезпечення успішності повторного шлюбу, а також щодо рольових шлюбних очікувань і образів подружнього партнера в жінок як чинника успішності повторного шлюбу.

Проведено історичний та теоретико-гносеологічний аналіз поглядів та наукових концепцій становлення та еволюції сімейних відносин у суспільстві, узагальнено соціокультурні та психологічні чинники формування сфери сімейних стосунків. Визначено чинники впливу соціально-побутового середовища на динаміку сімейних відносин правоохоронців та на відповідні зміни особистості. Виявлено основні психологічні та функціональні детермінанти сімейних проблем та міжособистісних конфліктів у сімейно-побутовій сфері відносин працівників міліції України. Сформульовано перелік методологічних принципів організації психодіагностичної, психопрофілактичної та психокорекційної роботи з сім'ями працівників міліції з метою запобігання та розв'язання проблемно-конфліктних ситуацій. Розроблено та запропоновано рекомендації відносно оптимізації сімейних стосунків у родинах правоохоронців.

Здійснено теоретичне дослідження організації життя подружжя представників творчих професій. Вивчено стильові її особливості залежно від типів ухвалення рішення подружжям. Здійснено емпіричне дослідження стильових особливостей діяльності щодо організації життя: психологічних механізмів і характеристик стилів організації, їх залежності від задоволеності подружніми стосунками. Розроблено діагностичне інтерв'ю, що дозволяє визначити стиль організації подружнього життя, на підставі типу прийняття рішення виділено 10 стилів: конфліктний, егоїстичний, кризовий, незавершений, ініціативний, оптимальний, нав'язаний, лідерський, затяжний, домінуючий.

Визначено ціннісні орієнтації у подружжі та виявлено їх взаємозв'язок зі стилями міжособистісної взаємодії чоловіків і дружин. Виокремлено типи сімей залежно від того, хто домінує. Статистично значущі зв'язки між факторами цінностей та стилями міжособистісної взаємодії чоловіків і дружин за змістом значно відповідають традиційним гендерним ролям.

Виявлено філософські підстави щодо вивчення поведінки людини в сфері сімейної політики, виявлено ціннісні орієнтації. Відзначено, що здобуває все більшу актуальність та особливе звучання перетворення соціально-культурної політики інституту сім'ї в сфері сучасного ринку.

З'ясовано основні теоретичні підходи до проблеми сутності та умов розвитку гармонійних сімейних стосунків. Розглянуто гармонійні сімейні стосунки як вид стосунків, які характеризуються гнучкістю та збалансованістю, що забезпечується чіткістю структури сімейних ролей, автономністю членів сім'ї, узгодженістю їх уявлень про ідеальну сім'ю та емоційною наповненістю сімейних стосунків. Зазначено, що умовами розвитку гармонійних стосунків є сумісність партнерів, наявність зрілої мотивації до вступу в шлюб у подружжя, позитивна батьківська модель подружніх стосунків у подружжя, комунікативна компетентність партнерів.

Определены основные теоретические подходы к проблеме сущности и условий развития гармонических семейных отношений. Рассмотрены гармоничные семейные отношения как вид отношений, которые характеризируются гибкостью и сбалансированностью, обеспечиваются четкостью структуры семейных ролей, автономностью членов семьи, согласованностью их представлений об идеальной семье и эмоциональной наполненостью семейных отношений. Указано на то, что условиями развития гармоничных отношений есть совместимость партнеров, наличие зрелой мотивации к вступлению в брак у супругов, позитивная отцовская модель супружеских отношений у супругов, коммуникативная компетентность партнеров.

Проаналізовано соціально-психологічні проблеми, пов’язані з вихованням дитини-інваліда у сім’ї. Розкрито основні підходи до психолого-педагогічного дослідження реабілітації дітей з особливими потребами в Україні. Підсумовано, що спільне навчання дітей-інвалідів зі здоровими однолітками повинно стати пріоритетним у психолого-педагогічній практиці.

Проанализированы социально-психологические проблемы, связанные с воспитанием ребенка-инвалида в семье. Раскрыты основные подходы к психолого-педагогическому исследованию реабилитации детей с особыми потребностями в Украине. Сделан вывод о том, что совместное обучение детей-инвалидов со здоровыми одногодками должно быть приоритетным в психолого-педагогической практике.

The article analyzed the social and psychological problems associated with raising a disabled child in the family, revealed major approaches to psychological and pedagogical studies for rehabilitation of children with special needs in Ukraine and attention on the basic technology of integration of children into society.

Розглянуто результати емпіричного дослідження, спрямованого на вивчення емоційних станів членів сімей з різними рівнями та типами сімейної адаптації та згуртованості.

Приведены результаты эмпирического исследования особенностей эмоциональности детей младшего школьного возраста в контексте семейных отношений.

Suggests some results of the empirical research aimed at studying emotional states of members of a family with different levels and types of family adaptation and unity.

Розглянуто аналоги поняття "благополуччя шлюбу", а також зміст зумовлювальних його чинників. Акцентовано увагу на тезисі, що найбільш сприятливі стосунки створюються за взаємодії розвинутих, зрілих особистостей подружжя. Виокремлено чинники якості шлюбу моделі, що характеризують ступінь схожості і узгодженості у міжособових відносинах подружжя: "дошлюбні чинники"; "соціально-економічні чинники"; "особистісні та внутрішньо подружні чинники". На підставі наукових даних викладено концепцію благополуччя шлюбно-подружніх відносин й зміст системи чинників, що його детермінують, наведено схему. Дана концепція базується на підході, що фіксує об'єктивний та суб'єктивний аспекти подружніх відносин. Розглянуто структуру системи чинників, в якій виділено два блоки: особистісні якості кожного з подружжя й особливості їх співвідношення, що подано комплексом чинників, які детермінують ці показники, та особливості між подружньої взаємодії, подано в систематизованому вигляді комплексом чинників, що теж детермінують ці показники.

Рассмотрены аналоги понятия "благополучие брака", а также содержание детерминирующих его факторов. Акцентировано внимание на тезисе, что наиболее благоприятные отношения создаются при взаимодействии развитых, зрелых личностей супругов. Выделены факторы качества брака модели, характеризующие степень сходства и согласованности в межличностных отношениях супругов: "добрачные факторы", "социально-экономические факторы", "личностные и внутренне супружеские факторы". Изложена концепция благополучия брачно-супружеских отношений и содержание системы факторов, его детерминирующих, приведены схемы. Данная концепция базируется на подходе, фиксирующем объективный и субъективный аспекты супружеских отношений. Рассмотрена структура системы факторов, в которой выделены два блока: личностные качества каждого из супругов и особенности их соотношения, представленные комплексом факторов, детерминирующих эти показатели, и особенности междусупружеского взаимодействия, представленные в систематизированном виде комплексом факторов, тоже детерминирующих эти показатели.

The article analyzes and systematizes available scientific information on well-being of matrimonial relations and its formative factors. The author discloses the essence of the concept Уmarriage well-beingФ, ascertains a complex of indices of marriagewell-being and its determinants.

Выявлены уровни конфликтности и основные стратегии поведения в зоне конфликта среди контингента исследования (пар, состоящих в браке более 10-ти лет, различных вероисповеданий, где супругами являются азербайджанцы, армяне, болгары, евреи, молдаване, русские, сирийцы, турки, украинцы). Показано различие между понятиями "семья" и "брак", указано на изменения в положении мужа и жены в современной семье. На диаграммах представлены сравнительные характеристики уровней коммуникативной агрессивности мужей и жен (высокий уровень соответственно 45 и 20 %), их конфликтоустойчивости (30 и 55 %), коммуникативной толерантности (30 и 55 %). Отмечены такие стили поведения в конфликтах: сотрудничество - 30 %, соперничество и избегание - 22,5 %, присоединение - 17,5 %,компромисс - 7,5 %. Резюмировано, что проблема межличностных отношений супругов в смешанном браке существует и что, как свидетельствует мировой опыт, иногда супруги сталкиваются с неразрешимыми трудностями.

Виявлено рівні конфліктності та основні стратегії поведінки в зоні конфлікту серед контингенту дослідження (пар, одружених понад 10 років, різних віросповідань, де подружжям є азербайджанці, вірмени, болгари, євреї, молдавани, росіяни, сирійці, турки,українці). Підкреслено відмінність між поняттями "сім'я" і "шлюб", зазначено на зміни в положенні чоловіка і дружини в сучасній сім'ї. На діаграмах подано порівняльні характеристики рівнів комунікативної агресивності чоловіків і дружин (високий рівень відповідно 45 і 20 %, їх конфліктостійкості (30 і 55 %), комунікативної толерантності (30 і 55 %). Відзначено такі стилі поведінки у конфліктах: співпраця - 30 %, суперництво і уникнення - 22,5 %, приєднання - 17,5 %, компроміс - 7,5 %. резюмувати, що проблема міжособистісних відносин подружжя у змішаному шлюбі існує і що, як свідчить світовий досвід, іноді подружжя стикається з нерозв'язними труднощами.

The article studies emotional manifestations of interpersonal relations of spouses in mixed (inter-ethic) marriages.

Висвітлено проблему створення оптимальних психологічних умов для розвитку особистісної зрілості батьків. Теоретично проаналізовано головні аспекти впливу особливостей розвитку батьківської компетентності, ставлення батьків до дитини, основою яких є особистісна зрілість. Розглянуто поняття зрілості та її критерії. Особливу увагу звернено на такі її показники, як відповідальність, терпимість, саморозвиток, інтерактивний компонент. Запропоновано аналіз результатів апробації програми просвітницького тренінгу для батьків "Основи батьківської компетентності", яка була реалізована протягом 2005 - 2010 рр. Виявлено, що основними психологічними умовами розвитку особистісної зрілості батьків є організація процесу знаходження та створення учасниками тренінгу особистісного смислу свого буття через пізнання самого себе, оточуючого світу, стосунки з іншими людьми (у даному випадку - дитячо-батьківські), формування життєвої стратегії, спрямованість на самореалізацію та самовизначення, надання батьками дитині зразка для наслідування в любові та турботі про своє внутрішнє.

Вивчено проблеми профілактики сімейних криз неприйняття дитячої інвалідності. Здійснено теоретичне узагальнення підходів до проблеми прийняття батьками дитячої інвалідності. Виявлено чинники та структуру батьківського ставлення. Розглянуто комплекс методик вимірювання структури батьківського ставлення. Емпірично встановлено зв'язок між такими складовими батьківського ставлення, як задоволеність шлюбом, захисні механізми, рівень тривожності та ціннісні орієнтації у батьків, що виховують дитину з особливими потребами. Одержані дані дозволяють побудувати змістову структуру батьківського ставлення до дитини з особливими потребами, розробити та реалізувати на її основі програму профілактики та корекції сімейних криз неприйняття дитячої інвалідності.

Викладено загальні соціально-психологічні проблеми усиновлення дітей. На підставі теоретичного та практичного аналізу, власного соціально-психологічного досвіду виокремлено й охарактеризовано деякі фактори, що впливають на порушення процесу соціалізації сімей, які усиновили дітей. Обгрунтовано необхідність соціально-психологічного супроводу сімей, які хочуть усиновити дитину, та розглянуто його цілі, зміст, технологічні та процедурні компоненти. У ході дослідження встановлено, що успішну адаптацію усиновленої дитини в некровній родині можна забезпечити за умов психологічної зрілості майбутніх усиновителів і психологічної підготовки дитини до входження в некровну сім'ю; за наявності ефективного соціально-психологічного супроводу у формі патронажу відповідальної особи (службовця, соціального працівника, психолога), тобто особи, що чітко уявляє специфіку виховання прийомної дитини. Запропоновано рекомендації для прийомних сімей з метою подальшої успішної соціалізації як дитини, так і сім'ї.

Изложены общие социально-психологические проблемы усыновления детей. На основании теоретического и практического анализа, собственного социально-психологического опыта выделены и охарактеризованы некоторые факторы, которые влияют на нарушение процесса социализации семей, усыновивших детей. Обоснована необходимость социально-психологического сопровождения семей, которые хотят усыновить ребенка, и рассмотрены его цели, содержание, технологические и процедурные компоненты. В ходе исследования установлено, что успешную адаптацию усыновленного ребенка в некровной семье можно обеспечить при условии психологической зрелости будущих усыновителей и психологической подготовки ребенка к вхождению в некровную семью; при наличии эффективного социально-психологического сопровождения в форме патронажа ответственного лица (служащего, социального работника, психолога), т. е. того, кто четко представляет специфику воспитания приемного ребенка. Предложены рекомендации для приемных семей с целью дальнейшей успешной социализации как ребенка, так и семьи.

The article outlines the general socio-psychological problems of adoption. On the grounds of theoretical and practical analysis, own socio-psychological experience, some factors that affect the socialization of families who have adopted children are described. The article deals with the nature and the need for social and psychological support for adoptive families, shows its impact on the effective socialization of adopted child and family. It was also specified feat the social and psychological support provides objective, content, technological and procedural components. It was determined that the socialization of an adopted child in a family is possible in case of effective social and psychological support of a responsible person (employee, social worker, psychologist), who is a trustee, who clearly represents the specific education of a foster child, who is an authoritative intermediary between adoptive parents and adopted children, between a foster family, society and the state. The recommendations for adoptive families for further successful family and society socialization of the child are proposed.