Теоретично обгрунтовано психолого-педагогічні передумови виховання емоційної культури підлітків засобами предметів мовно-літературного циклу, сутність і структуру поняття "емоційна культура". Визначено критерії та рівні сформованості у школярів емоційної культури та розглянуто педагогічні умови для її виховання. Встановлено, що оптимальний рівень сформованості емоційної культури залежить від дотримання принципів урахування особливостей підліткового віку, єдності системно-творчого та пошукового підходів до навчання та виховання. Рівень емоційної культури учнів знаходиться у прямій залежності від ступеня вихованості, їх загального розвитку, рівня особистого ставлення учнів до навчання, до дійсності, ступеня творчої активності дітей.

Показано, що становлення повноцінного сприймання поетичної форми підлітками має вияв у набутті ними певних навичок, зокрема, співвідношення форми твору з його змістом і задумом, адекватного сприйняття конотативної семантики поетичної форми, розуміння інваріантних особливостей ідивідуального поетичного стилю різних авторів. Установлено критерії успішності сприймання школярами поетичної форми, якими є певна цілісність і повнота сприйняття форми, здатність вказувати на окремі образи, які найбільше сподобалися, та сприймати тонкі нюанси в описі природи, подій, почуттів і думок автора, його ставлення до зображуваного. Виокремлено рівні розвитку сприймання підлітками поетичного твору. Розроблено та апробовано у навчальному процесі програму "Поетика", яка передбачає ознайомлення учнів з системою виражальних засобів художньої літератури, передусім, поезії та формування в них схильності до роботи з цією системою й відповідних способів дій. Показано, що застосування вказаної програми зумовлює якісні позитивні зрушення у сприйманні поезії підлітками, які полягають у тому, що для учнів набуває значущості більша кількість вимірів поетичного тексту і вони краще співвідносять форму поетичного твору з його задумом і змістом.

Обгрунтовано педагогічні умови виховання інтересу до змісту художнього твору в дітей старшого дошкільного віку (диференціація змісту художніх творів відповідно до вікових та індивідуальних можливостей дітей, створення системи взаємодії дітей та дорослих під час ознайомлення зі змістом художніх творів, спонукання дітей до відтворення змісту художніх творів у різноманітних видах діяльності). Визначено поняття "вихованість інтересу дітей старшого дошкільного віку до змісту художнього твору", критерії, показники. Охарактеризовано рівні вихованості інтересу до змісту художнього твору (високий, достатній, середній, низький). Розроблено експериментальну модель виховання інтересу до змісту художнього твору в дітей старшого дошкільного віку, форми, методи та прийому виховання інтересу до змісту художнього твору в дітей старшого дошкільного віку. Розкрито зміст понять "інтерес", "виховання інтересу", "вихованість інтересу", "художній твір", "зміст художнього твору".

Висвітлено проблеми читання та розуміння літературних творів старшокласниками. Обгрунтовано загальні теоретико-методологічні засади дослідження читання літературних творів як діяльності особистості, а також засади педагогічного регулювання цього процесу. Побудовано цілісну нормативну модель діяльності старшокласників з читання літературних творів. Розкрито можливості застосування категорії діалогу в аналізі читацької діяльності школярів. Запропоновано систему психолого-педагогічних впливів вчителя на старшокласників з метою фасилітації розуміння ними творів художньої літератури. Визначено систему психолого-педагогічних детермінант розуміння старшокласниками літературних творів у межах педагогічного регулювання читацької діяльності.

Наведено характеристику психологічних особливостей дітей з основними формами (шкільна, сімейна та змішана) непатологічної дезадаптації. Зазначено загальні теоретичні принципи, які було покладено в основу нового методу психокорекційної казки, спрямованого на корекцію станів дезадаптації в учнів. Розроблено систему психокорекції станів дезадаптації, основною змістовною компонентою якої є метод психокорекційної казки.

Розглянуто науково-практичну діяльність педагога, ученого, письменника В. О. Сухомлинського у контексті впливу художнього слова на розумовий розвиток дитини у навчально-виховному закладі та охарактеризовано застосовані ним методи виховання зацікавленого сприйняття змісту художнього твору дошкільниками. За результатами експериментальних досліджень з питань дитячих інтересів зроблено висновок про те, що у процесі виховання дітей дошкільного віку художнім словом розумовий та емоційний компоненти інтересу мають бути в постійному взаємозв'язку.

Рассмотрена научно-практическая деятельность педагога, ученого, писателя В. А. Сухомлинского в контексте влияния художественного слова на умственное развитие ребенка в учебно-воспитательном заведении и охарактеризованы применяемые им методы воспитания заинтересованного восприятия содержания художественного произведения дошкольниками. По результатам экспериментальных исследований по вопросам детских интересов сделан вывод о том, что в процессе воспитания детей дошкольного возраста художественным словом умственный и эмоциональный компоненты интереса должны быть в постоянной взаимосвязи.

The article presents scientific and practical activity of V. Suhomlynsky's directed at creation of optimum conditions for bringing up emotional and intellectual components of preschoolers' interest for fiction.

У контексті пошуку методів оптимізації психологічних показників учнів з метою поліпшення результатів навчальної діяльності розглянуто впливову роль методу казкотерапії у навчально-виховній роботі з дітьми молодшого шкільного віку. Своєрідність дитячого світорозуміння охарактеризовано як дитячий міфологізм, що зближує дітей з первісною людиною й художниками. За підсумками аналізу казок, представлених на основі розповідей учнів 1-го класу, зроблено висновок, що казки є відображенням психічних процесів особистості дитини і дають можливість проектувати у сферу свідомості дитячі уявлення, переживання, бажання. Констатовано, що завдяки казкам можна побачити прихований матеріал несвідомого, який є діагностично цінним у виховній роботі з дитячою особистістю.

В контексте поиска методов оптимизации психологических показателей учащихся с целью улучшения результатов их учебной деятельности рассмотрена влиятельная роль метода сказкотерапии в учебно-воспитательной работе с детьми младшего школьного возраста. Своеобразие детского миропонимания охарактеризовано как детский мифологизм, который сближает детей с первобытным человеком и художниками. По итогам анализа сказок, представленных на основе рассказов учащихся 1-го класса, сделан вывод, что сказки являются отражением психических процессов личности ребенка и дают возможность проектировать в сферу сознания детские представления, переживания, желания. Констатировано, что благодаря сказкам можно увидеть скрытый материал бессознательного, который является диагностически ценным в воспитательной работе с детской личностью.

In the context of search optimization techniques of psychological indicators of students in order to improve learning outcomes is considered an influential role in the method tale therapy educational work with children of primary school age. Children's understanding of the world is characterized by originality as child mifologizm that brings children with primitive man and artists. Tales from the analysis presented on the basis of students' stories 1st grade, it is concluded that fairy tales are a reflection of the mental processes the child's personality and allow the scope to design children's consciousness the ideas, experience and desires. Stated that due to the tales you can see hidden unconscious material, which is diagnostically valuable for educational work with children's personality.