Уперше системно досліджено проблеми теорії та практики розвитку державного управління вищою освітою протягом багатьох десятиліть. Проаналізовано процес становлення підсистеми державного управління вищою освітою у контексті розвитку наукової галузі "державне управління" - галузевого управління та управління освітою. Відображено провідні закономірності та тенденції, творчий досвід державного управління вищою освітою в Україні. Визначено форми та методи державного управління вищими навчальними закладами освіти на різних ступенях її розвитку. Наведено шляхи оновлення державного управління вищою освітою.

Висвітлено методологічні основи розвитку управління загальною середньою освітою (ЗСО) в регіоні. Проаналізовано напрямки цього розвитку за умов українського державотворення. Розкрито умови ефективного управління ЗСО в регіоні. Подано концепцію спрямованої самоорганізації, яку розглянуто як філософську основу розвитку управління ЗСО за умов переходу суспільства до ринкової економіки; концепцію освітнього моніторингу, реалізація якої забезпечує механізм спрямованої самоорганізації і є основним заохочуючим фактором створення наскрізно-адаптивного управління ЗСО. Розглянуто сутність учнівського, педагогічного, адміністративного, керівного моніторингу та моніторингу розвитку ЗСО в регіоні. Проаналізовано результати досліджень щодо їх використання в управлінській практиці. Висвітлено технологію забезпечення ефективності управління через інноваційну систему державного контролю за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів. Досліджено напрямки подальшого розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні.

Розглянуто зміст конституційного права людини та громадянина на освіту, проаналізовано теоретико-правові проблеми його дослідження та правового регулювання. Описано механізм забезпечення конституційного права людини та громадянина на освіту в Україні, розкрито роль правоохоронних органів у даному процесі. Вперше досліджено етапи розвитку конституційного права людини і громадянина на освіту, проаналізовано національний і міжнародний досвід його регулювання, наведено рекомендації щодо удосконалення освітянського законодавства.

Рассмотрено содержание конституционного права человека и гражданина на образование, проанализированы теоретико-правовые проблемы его исследования и правового регулирования. Описан механизм обеспечения конституционного права человека и гражданина на образование в Украине, раскрыта роль правоохранительных органов в данном процессе. Впервые исследованы этапы развития конституционного права человека и гражданина на образование, проанализирован национальный и международный опыт его регулирования, даны рекомендации по усовершенствованию образовательного законодательства.

Рассмотрено правовое обеспечение образования для устойчивого развития путем кодификации и анализа международного и национального законодательства в области образования для устойчивого развития.

Висвітлено сучасний стан, тенденції та перспективи розвитку вітчизняного освітнього законодавства. Увагу приділено аналізу положень Закону України "Про вищу освіту" й інших нормативно-правових документів з даних проблем. Розкрито можливості використання досвіду зарубіжних країн у регулюванні освітніх відносин і кодифікації норм вітчизняного освітнього права. Охарактеризовано організаційно-правові форми ВНЗ України. Розглянуто правові гарантії щодо освіти осіб з функціональними обмеженнями здоров'я. Обгрунтовано шляхи вдосконалення та розвитку нормативного простору післядипломної освіти в країні.

Розглянуто проблеми організації літнього відпочинку дітей. Висвітлено мету та завдання літньої педагогічної практики, показано її місце в системі професійної підготовки майбутніх учителів. Проаналізовано психолого-педагогічні й управлінські аспекти діяльності вожатого. Подано психолого-педагогічну характеристику дітей різних вікових груп. Наведено інформацію про класифікацію тимчасових дитячих об'єднань, типологію та причини педагогічних конфліктів в дитячому оздоровчому закладі, прийоми оптимізації педагогічної взаємодії вожатого з колегами та вихованцями. Охарактеризовано форми та зміст педагогічної діяльності в різні періоди табірної зміни.

Розглянуто загальнотеоретичні основи формування законодавства про надання послуг у сфері освіти. Виокремлено умовні історичні етапи правового регулювання таких послуг і надано їх характеристику. Наведено поняття та класифікацію, розкрито компетенцію суб'єктів, які надають послуги в даній сфері, визначено структурно-функціональні особливості їх діяльності. Розглянуто загально-правові ознаки та питання правової регламентації надання основних і додаткових освітніх послуг. Висвітлено зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання надання послуг у сфері освіти, показано напрями удосконалення українського законодавства про надання таких послуг за рахунок його використання.

Розглянуто проблеми розвитку предмета "Основи здоров'я", який у школі вивчають з 2001 р. Зазначено, що суть, зміст і розбудова національного курикулуму робить можливим розширення сфери виокремлення й урахування проблем формування здорового способу життя (ФЗСЖ) учнівської молоді та їх оптимальне вирішення у рамках відповідної його частини. Проаналізовано державний, громадський і особистісний рівні цих проблем, а саме: державного порядку - подальшу розробку державних документів з метою їх адаптації до європейського освітнього простору, системне забезпечення навчального процесу, застосування інтерактивних педагогічних технологій, розширення здоров'язберігального змісту освіти, розширення мережі шкіл сприяння здоров'ю, забезпечення здоров'язберігальних умов навчання учнів у школі, забезпечення професійної підготовки педагогів, забезпечення атестації вчителів з основ здоров'я, удосконалення професійного рівня вчителя поза системою ІППО, випуск періодичних фахових видань, здоров'язберігальну орієнтацію роботи ЗМІ, міжгалузеву співпрацю; створення системи наукового забезпечення основ здоров'я.

Розкрито проблеми громадського рівня: розширення мережі громадських об'єднань; проведення заходів, спрямованих на популяризацію ФЗСЖ; створення та підтримку діючих громадських асоціацій, товариств здоров'язберігальної орієнтації; видання популярного журналу здоров'язберігального змісту; співпрацю з громадськими організаціями підтримки молоді. Окреслено особистісні проблеми щодо ФЗСЖ.

Запропоновано для дослідження інституційні, тактичні та стратегічні аспекти концепції курикулуму в контексті досягнення її термінологічної однозначності, необхідності її проведення для подальшого процесу європеїзації української освіти, для ефективної взаємодії всіх підсистем шкільної освіти. Висвітлено актуальність соціального аспекту досліджуваної категорії. Розглянуто основні компоненти сучасного українського курикулуму, відзначено відсутність дієвого механізму створення політики курикулуму, за розробку та проектування якого відповідають інституційні структури. Запропоновано до обговорення проект Рамок курикулуму, що повинен визначити чіткі правила розробки курикулуму і запровадити спеціалізовані інституційні структури, що відповідають за його проектування та розвиток. Підкреслено актуальність курикулуму для модернізації шкільної освіти, його дуалістичну направленість як едукологічної науки і, водночас, розділу філософії освіти.

Предложены для исследования институциональные, тактические и стратегические аспекты концепции куррикулума в контексте достижения ее терминологической однозначности, необходимости ее проведения для дальнейшего процесса европеизации украинского образования, для эффективного взаимодействия всех подсистем школьного образования. Освещена актуальность социального аспекта исследуемой категории. Рассмотрены основные компоненты современного украинского куррикулума, отмечено отсутствие действенного механизма создания политики куррикулума, за разработку и проектирование которого отвечают соответствующие институционные структуры. Представлен для обсуждения проект Рамок куррикулума, который должен предложить четкие правила его разработки и внедрить специализированные институционные структуры, отвечающие за его проектирование и развитие. Подчеркнута актуальность куррикулума для модернизации школьного образования, его дуалистическая направленность как эдукологической науки и, одновременно, раздела философии образования.

At present, curriculum policy and strategy documents of the Ukrainian school education are marked by a fragmentariness that makes difficulties in their study to all stakeholders. Responsible for curriculum development and design institutional structures do not provide the effective, transparent and simple mechanism of curriculum policy making. Curriculum development and introduction of specific institutional structures which should be responsible for Curriculum development are discussed in this article.

За допомогою наукових джерел із сучасних проблем управління якістю освіти висвітлено проблему нормативно-правового забезпечення організації моніторингу управління освітою. Розглянуто шляхи модернізації якості освіти за умов реформування системи державного управління освітою в Україні. Наведено державні нормативно-правові акти щодо основних напрямів політики та стратегії реформування освіти в перехідний період, у якому нині перебуває наша країна.

С помощью научных источников по современным проблемам управления качеством образования освещена проблема нормативно-правового обеспечения организации мониторинга управления образованием. Рассмотрены пути модернизации качества образования в условиях реформирования системы государственного управления образованием в Украине. Приведены государственные нормативно-правовые акты относительно основных направлений политики и стратегии реформирования образования в переходный период, в котором сейчас находится Украина.

With the help of scientific sources on contemporary issues of education quality management deals with the problem of normative-legal framework for the organization of monitoring of management education. The ways to upgrade the quality of education in public administration reform education in Ukraine. Given state regulations concerning the main policies and strategies for education reform in the transitional period, which is now in Ukraine. Quality education is considered as one of the indicators of quality of life, a tool for social and cultural harmony and economic growth. It is found that upgrading the quality management education industry includes: optimization of organizational and managerial structures, a change in the technology of management functions; informative introduction and management, computer technology, introduction of a new ethics of governance, democratization of the process for appointing heads of educational institutions.

На основі досліджень українських та російських науковців концепції державно-громадського управління освітою висвітлено концептуальні засади його розвитку, стратегічні цілі та завдання модернізації освітньої системи України, визначені Конституцією України, Державною національною програмою "Освіта" та іншими нормативними актами. Зроблено історичний екскурс в становлення і розвиток державно-громадського управління, де звичаєве право Київської Русі, магдебурзьке право, самоврядування часів Української козацької держави розглянуто як підгрунтя формування сучасних підходів. В 1920-х рр. воно представлене діяльністю шкільних рад та попечительських рад в Росії. Проаналізовано основні протиріччя управління освітньою сферою, серед яких: необхідність децентралізації управління освітньою сферою, перерозподіл повноважень суб'єктів управління на всіх рівнях із включенням органів громадського самоврядування й громадськості та недостатнє законодавче визначення повноважень і ролі громадських органів управління освітою, яке має трансформуватися з жорсткого технократичного у відкрите й демократичне. Визначено зміст, завдання державно-громадського управління, що полягають у забезпеченні функціонування освітньої сфери та у розвитку системи освіти, розробленні та реалізації відповідних програм, вдосконаленні змісту, форм і методів освітньої діяльності.

Проведено огляд заходів Міністерства освіти і науки України, Служби безпеки України щодо контролю за діяльністю Чорноморського флоту Російської Федерації (ЧФ РФ) у гуманітарній сфері, зокрема, за діяльністю російських навчальних закладів. Проаналізовано законодавчі норми у даних питаннях. За результатами наукового дослідження доведено, що під виглядом освітньої та культурно-просвітницької діяльності за сприяння або безпосередньої підтримки російських військових формувань у Криму ЧФ РФ проводить гуманітарну діяльність, що суперечить законодавству України. Відзначено окремі успіхи державної політики України у царині контролю за російськими впливами у гуманітарній сфері в Криму (закриття деяких філій російських вищих навчальних закладів та обмеження поширення неліцензованої продукції телестудії ЧФ РФ). Запропоновано подальше дослідження механізмів державного контролю за діяльністю російських військових формувань у соціальній сфері загалом.

Розглянуто нову редакцію Закону "Про вищу освіту", який є надзвичайно актуальним, оскільки чинний закон не відповідає сучасним потребам розвитку науково-освітньої сфери держави, що зумовлює зниження. Відзначено, що запропонований проект містить ряд важливих положень, спрямованих на вирішення проблем якості національної вищої освіти та її авторитету на міжнародному рівні. Наведено ряд суттєвих недоліків, які рекомендовано для врахування під час опрацювання законопроекту: уточнення і конкретизація категоріально-понятійного апарату, доцільність існування в структурі вищої освіти лише освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр" і "магістр", з виключенням рівня "молодшого спеціаліста". Доведено необхідність чіткого формулювання головної мети та завдань державної політики з навчання та виховання у ВНЗ, конкретизації поняття "спеціалізація", доцільність існування ВНЗ післядипломної освіти як окремих структур, типізація ВНЗ з урахуванням лише кількісних показників, створення і забезпечення контролю за діяльністю відокремлених підрозділів ВНЗ.

Розглянуто пропозиції ректора НПУ ім. М. Драгоманова до Закону "Про вищу освіту" та Стратегії розвитку освіти на десятирічний період. Висвітлено три основні проблеми: ліквідація того відчутного розриву, що утворився в останні роки, між якістю підготовки випускників загальноосвітніх шкіл і вимогами, які ставлять університети перед абітурієнтами; проблема фінансової підтримки науково-дослідницької роботи університетів, яка потребує створення наукових лабораторій і центрів досліджень у межах міжнародної академічної співпраці, а також у співпраці з бізнесом; визначення статусу і якості національної системи освіти.

Розроблено концепцію внутрішньокурикулярного синтезу інститутів освіти і права як основної умови, що визначає ефективну організацію соціально-освітніх відносин, здійснювану через курикулярне вирішення соціально-освітньої проблематики. Субстанцію курикулуму складають освітні та правові атрибути, а його структуру - освітньо-правові норми, спрямовані на організацію соціально-освітніх відносин. Здійснення курикулумом цільового призначення опосередковане вирішенням соціально-освітньої проблематики, здатність до чого визначена об'єктивністю як етосом правової суті курикулума. Названа об'єктивність визначає зміст цільової курикулярної стратегії, вирішальним етапом якої є розвиток об'єктивної правосвідомості в учасників соціально-освітніх відносин.

Висвітлено теоретико-методологічні основи законодавчого забезпечення управління освітніми закладами в Україні, особливо ВНЗ. Розглянуто питання правового регулювання освітньою, науковою, фінансово-господарською діяльністю навчальних закладів і зарубіжного досвіду функціонування та законодавчого забезпечення діяльності навчальних закладів. Оцінено суспільно-політичну ситуацію в Україні, можливі ризики та втрати від нехтування політиками сучасних світових тенденцій розвитку освіти та науки, ризики недотримання Конституції та Законів України.

Висвітлено основи алгоритмізованого управління ЗНЗ із використанням інформаційно-комунікаційних технологій як різновиду адаптивного управління. Вивчено сучасний стан використання моніторингових досліджень у практиці управління загальною середньою освітою. Проаналізовано програмне забезпечення управлінської діяльності на районному рівні. Охарактеризовано організаційно-педагогічні умови здійснення моніторингових досліджень в управлінні районною системою освіти та здійснено їх експериментальну перевірку. Розроблено субмоделі діяльності педагогічного працівника ЗНЗ. Приділено увагу управлінню якістю підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ сільської місцевості на адаптивних засадах. Розглянуто діагностичний інструментарій цілеспрямованого розвитку управлінської культури у професійно-технічному навчальному закладі. Виконано моніторинг результативності навчального процесу приватного ВНЗ на адаптивних засадах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч34(4УКР) к1 + С5*674

Рубрики:

Організація освіти

Соціологія

Шифр НБУВ: ДС50302 Пошук видання у каталогах НБУВ