Одержано експериментальні дані щодо властивостей нового класу парамагнітних сполук, які здатні сорбувати субстрати різної природи. Вперше синтезовано та досліджено більше 100 координаційних сполук і понад 50 нових композитів і нанорозмірних оксидів. Запропоновано кількісний критерій для оцінки конформаційної лабільності кристалічних граток пористих 2D координаційних полімерів. Встановлено закономірності впливу лабільності таких кристалічних граток на їх сорбційні характеристики, а саме: збільшення сорбційної ємності по відношенню до спиртів та зменшення по відношенню до азоту та водню за збільшення лабільності. В результаті дослідження рядів ПКП з лабільними кристалічними гратками виявлено невідоме раніше явище, яке полягає в різкому зростанні сорбційної ємності таких систем під час досягнення певного значення тиску субстрату, що є проявом кооперативного ефекту. Знайдено, що параметри кристалічних граток 2D ПКП симбатно змінюються за зниження температури та за умов десольватації, що дозволяє передбачати будову десольватованих форм конформаційно-лабільних ПКП, яку неможливо встановити з даних дифракційних експериментів через розупорядкування кристалічних граток таких сполук. На основі порівняння кристалічної будови різних сольватів супрамолекулярних систем, побудованих з пентаядерних координаційних сполук міді(ІІ), показано, які структурні перебудови кристалічних граток таких сорбентів відбуваються за зміни вмісту молекул-гостей. Експериментально показано, що водень краще адсорбується на поверхні ПКП, утвореній ароматичними циклами, ніж на поверхні ПКП, утвореній трет-бутильними групами, що є першим підтвердженням існуючих уявлень, які грунтуються на результатах теоретичних розрахунків, щодо більш високої по модулю енергії адсорбції цієї речовини поблизу ароматичних систем в сорбентах такого типу. Знайдено, що десольватація ПКП з лабільними кристалічними гратками на основі поліядерних комплексних сполук 3d металів впливає на їх молярну магнітну сприйнятливість навіть у тому випадку, коли вона не веде до змін складу координаційних сфер іонів металів. Поряд з тим показано, що десольватація/ресольватація ПКП кобальту(ІІ), яка супроводжується змінами складу його координаційної сфери, може приводити до більше ніж двократної зміни молярної магнітної сприйнятливості навіть за кімнатної температури. Розроблено методи створення мікропористих мультиспінових систем на основі координаційних сполук, що базуються на використанні поліядерних комплексних сполук як вихідних речовин, а також способи створення мікро/мезопористих композитів на основі феримагнітних наночастинок, які полягають в захопленні наночастинок пористою матрицею в процесі її формування. Встановлено, що магнітні композити, поверхню яких модифіковано оптично-активними речовинами або протеїном А, виявляють відмінність в сорбції оптично-активних амінокислот та здатні до селективного вилучення γ-імуноглобулінів з рідких середовищ, відповідно.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г39,0 + Г742.6,0

Рубрики:

Супрамолекулярна хімія

Полімерні комплексні сполуки

Шифр НБУВ: РА393000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г742.6,0 + Г39,0

Рубрики:

Полімерні комплексні сполуки

Супрамолекулярна хімія

Шифр НБУВ: РА401255 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г116.62 + Г274.3 + Г39

Рубрики:

Типи комплексних сполук

Органічні сполуки елементів підгрупи германію

Супрамолекулярна хімія

Шифр НБУВ: РА404638 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г213.7 + Г39

Рубрики:

Органічні молекулярні (комплексні) сполуки

Супрамолекулярна хімія

Шифр НБУВ: РА424575 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В логічній послідовності висвітлено закономірності фізичних процесів в супрамолекулярних ансамблях різноманітної архітектури. Обгрунтовано можливості їх ефективного застосування в енергетиці, електроніці, спінтроніці. Зазначено, що це перша монографія, присвячена не хімії супрамолекулярних об'єктів, а фізиці цих систем.

Вирішено наукову проблему цільового синтезу поверхнево-активних поліпероксидів та функціональних кополімерів розгалуженої та блочної будови і на їх основі супрамолекулярних структур, міцел та поліелектролітних комплексів, з прогнозованими розміром, морфологією. Вказано шляхи контролю архітектури, молекулярно-масових та колоїдно-хімічних характеристик нових кополімерів та підвищення ефективності зв'язування, доставки та терапевтичної дії біологічно активних речовин супрамолекулярними структурами на їх основі. В результаті поглибленого дослідження радикальних та нерадикальних реакцій нових поліпероксидів, з бічними та кінцевими пероксидними та іншими реакційними функціональними групами як прекурсорів, розроблено стратегію та експериментальні методи одержання функціональних поверхнево-активних олігомерів та полімерів. Досліджено кінетичні особливості генерування вільних радикалів синтезованими макроініціаторами в органічних розчинниках. Встановлено, що реакційна здатність макроініціаторів залежить від наявності у структурі об'ємного бігного ПЕГ ланцюга, а також природи іоногенних груп (катіонних чи аніонних) у складі поліелектролітних макроініціаторів, природи та полярності розчинника, що обумовлює можливість контролю кінетичних параметрів прищеплювальної полімеризації і, як наслідок, одержання гребенеподібних функціональних полімерів та кополімерів із заданою будовою. Запропоновано механізм та кінетичну схему одержання функціональних макроініціаторів з кінцевою пероксидною групою методом низькотемпературної полімеризації, ініційованої окисно-відновними системами аліфатичних спиртів та поліетиленгліколів з комплексними солями Се(ІV) в присутності пероксидовмісного телогену. Встановлено, що факторами, які визначають поверхневу активність нових гребенеподібних та блочних кополімерів, розмір, заряд та морфологію утворюваних ними міцелоподібних структур в розчині, є довжина, функціональність та заряд бічних ланцюгів та блоків кополімерів, поєднання в молекулі неіонних та поліелектролітних ланцюгів та блоків, які в свою чергу визначають конформацію та кооперативну взаємодію макромолекул між собою. Результатом зв'язування протипухлинних препаратів з ПЕГ-вмісними гребенеподібними носіями є суттєве зменшення кардіо-, гепато- і нефротоксичності утворюваних нанорозмірних препаратів, надання їм здатності долати набуту резистентність клітин до ліків, зниження до десяти разів ефективної терапевтичної дози. Синтетичні полікатіоніти гребенеподібної та блочної будови є малотоксичними у порівнянні з комерційними носіями для доставки нуклеїнових кислот, утворюють стабільні поліплекси, які захищають ДНК та РНК від дії ензимів під час транспортування та забезпечують ефективну доставку генетичного матеріалу в клітини ссавців, дріжджів, бактерій та рослин.