Викладено сучасний стан вивчення біологічно активних речовин прополісу, його технологічних, фізико-хімічних, фармакологічних властивостей. Велику увагу приділено теоретичному обгрунтуванню методів екстракції прополісу, технологічним процесам отримання фенольних фракцій прополісу, їх стандартизації. Розглянуто питання сучасної теорії та практики виробництва лікарських препаратів на основі прополісу та його субстанцій. Наведено перелік лікарських препаратів, що знаходяться на різних стадіях впровадження, із зазначенням їх фармакологічної активності.

Висвітлено технологію нових біологічно активних домішок (БАД) з гомогенату трутневих личинок (ГТЛ) у формі пасти (гомогенату) та порошку. За допомогою нових БАД і ГТЛ розширено асортимент вітчизняних БАД та можливості їх використання в різних продуктах харчування, в тому числі лікувально-профілактичної дії.

Розглянуто основні галузі практичного застосування іммобілізованих ферментів. Установлено, що значного поширення на сьогодні набуло використання іммобілізованих ферментів у медицині та фармації. Описано основні традиційні та перспективні методи іммобілізації ферментів. Показано переваги та ефективність одержання біопрепаратів з використанням іммобілізації.

Узагальнено сучасні світові тенденції у сфері вірусної безпеки у процесі виготовлення препаратів плазми крові. Описано застосування запобіжних та елімінаційних заходів. Наведено основні методи вірусної інактивації, що застосовуються у технологіях фракціонування плазми крові.

Комплексно вивчено вплив основних технологічних параметрів та умов культивування виробничих штамів лактобактерій на нагромадження біомаси, лізовамість клітин та рівень прояву антагоністичної, онкопротекторної та імуномодулювальної активності вихідної субстанції з метою наступного використання для одержання препаратів з широким спектром терапевтичної активності готових препаратів. Визначено можливість проведення керованого біосинтезу для одержання за виробничих умов біомаси молочнокислих бактерій з переважно заданими властивостями. З'ясовано їх антибіотичну дію та показано можливість зміни рівня онкопротекторної й імуномодулювальної активності. Доведено високий рівень індивідуальної мінливості клітин продуцентів, показано необхідність використання великої кількості критеріїв для відбору культур-претендентів з метою віднесення їх до пробіотичних штамів. Запропоновано додаткову характеристику чутливості клітин до дії літичних ферментів як одного з показників стабільності властивостей пробіотичної культури. Установлено залежність чутливості клітин до дії літичного ферментного комплексу та лізоциму від умов культивування - складу ферментаційного середовища та ряду технологічних параметрів. Показано різноспрямованість регулювання процесів нагромадження біомаси, формування антагоністичного комплексу й імуномодулювального потенціалу продуцента.

Уперше теоретично й експериментально обгрунтовано склад і технологію нового лікарського препарату у формі капсул, який містить обніжжя бджолине та кислоту янтарну та має адаптогенні властивості. З'ясовано залежність технологічних параметрів порошкових сумішей обніжжя бджолиного та кислоти янтарної від додавання певних речовин: Vitocel, Prosolv, Kollidon, Ludipress. Вивчено властивості розроблених капсул, запропоновано методики аналізу їх якості, визначено умови та термін зберігання. За результатами фармакологічних досліджень установлено, що препарат "Поллентар" проявляє актопротекторну, антигіпоксичну та церебропротекторну дії та є певною мірою нешкідливим.

Розроблено науково-методичні основи створення складів твердих лікарських форм на основі ферментної субстанції квіткового пилку "Поленаза" (ФСП) та фенольного гідрофільного препарату прополісу (ФГПП): таблеток "Полензим", "Прополтин", гранул "Прополтин". Визначено шляхи регулювання технологічних властивостей вихідної сировини, біологічно активних субстанцій та способів одержання лікарських препаратів з оптимальними фізико-хімічними властивостями, що мають інвертазну та противірусну дію. Вперше створено безвідходну технологію біологічно активної субстанції "Поленаза", таблеток "Полензим" і "Прополтин", покритих кишковорозчинною оболонкою, що рекомендуються для лікування кишкових ензимопатій та коронавірусних інфекцій.

Дисертацію присвячено питанням розробки біологічно активної добавки - парафармацевтики на основі харчових волокон лікувально-профілактичного призначення. Сукупність результатів теоретичних та експериментальних досліджень дозволила сформулювати наукові основи виробництва комплексного препарату з антибіотичними, ферментними та детоксикаційними властивостями. Досліджено можливість і методи іммобілізації на харчових волокнах антибіотика, ліполітичного та амілолітичного ферментів, вивчено фізико-хімічні та сорбційні властивості нового комплексного препарату. Розроблена технологія одержання біологічно-активних добавок (БАД). Отриманий продукт має ефективну лікувально-профілактичну цінність, передбачається його використання для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту.

Освещены актуальные проблемы получения и применения биологически активных веществ (БАВ). Раскрыты особенности синтеза и свойства новых биологически активных фолатсодержащих полиуретанмочевин.Предложен модифицированный метод синтеза аналогов производных халконов. Рассмотрены меченные тритием соединения как инструмент исследования свойств БАВ. Проанализирована фунгицидная активность соединений на основе 2-гидроксибифенилов. Раскрыты возможности создания новых антидепрессантов на основе продуктов взаимодействия тиетанилтриазолов с нуклеофилами. Освещены проблемы стандартизации методик контроля качества комбинированного препарата на основе сустанции милдроната и L-аргинина гидрохлогида. Изучено антисептическое влияние наноаквахелатов металлов на возбудителей заболеваний дубового шелкопряда. Показаны возможности и области применения метода биоиндикации на клеточных культурах человека и животных. Обоснована целесообразность применения ауксинов для повышения засухоустойчивости озимой пшеницы.

Досліджено мінливість штамів Aerococcus viridans 167, одержання стабільних штамів аерококів, удосконалення методів культивування та одержання стабільної рідкої форми пробіотичної асоціації з аерококів і бацил. Вивчено вплив пробіотичного комплексу аерококів і бацил на біологічну активність деяких представників умовно патогенної мікрофлори. Вивчення антагонізму Aerococcus viridans 167 і Bacillus subtilis N 3 (pBMB 105) показали, що дані мікроорганізми не виявляють взаємного антагонізму, а в асоціації виявляють підвищене пригнічення росту умовно патогенних тест-культур. Під час експериментального вивчення рідкого пробіотичного комплексу з Aerococcus 167 та Bacillus subtilis N 3 для антимікробної терапії зовнішніх гнійно-запальних процесів використані моделі стафілококової і синьо-гнійної інфекцій. Одержані результати свідчать про захисну дію препарату.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*725.311.3 + Л667.8

Рубрики:

Біологія людини

Речовини та препарати, які впливають переважно на процес тканинного обміну

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З метою корекції дефіциту фактора або для запобігання кровотеч у пацієнтів з гемофілією А проводять замісну терапію, яка полягає у введенні плазмових або рекомбінантних препаратів фактора VIII. Для лікування гемофілії в Україні використовують низку препаратів фактора, як плазмового так і рекомбінантного походження. Залежно від ступеня очищення, відрізняють плазмові препарати проміжного ступеня очищення, одержані за допомогою традиційних методів осадження/адсорбції, та високоочищені препарати, виділені за допомогою методів іонообмінної або афінної хроматографії. З кінця 1980-х років у клінічній практиці почали використовувати рекомбінантні препарати фактора. Вони одержані за допомогою методів генної інженерії з лінії клітин яєчника китайського хом'яка або нирки новонародженого хом'яка. Рекомбінантні фактори поділяють на покоління залежно від вмісту домішкового білка людини чи тварини в кінцевому продукті. Проведено аналіз основних плазмових і рекомбінантних препаратів фактора VIII, зареєстрованих в Україні. Описано їх основні властивості, способи одержання та методи вірусної інактивації. Узагальнено переваги та недоліки плазмових і рекомбінантних препаратів фактора згортання крові.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л667.8

Рубрики:

Речовини та препарати, які впливають переважно на процес тканинного обміну

Шифр НБУВ: РА401470 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л667.8-309

Рубрики:

Речовини та препарати, які впливають переважно на процес тканинного обміну

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено питання щодо встановлення взаємозв'язку між фізичними та медично-біологічними властивостями протипухлинних ліків, модифікування фармакологічних властивостей вже відомих протипухлинних агентів, спрямованого на підвищення їх ефективності та зниження токсичності. Зазначено основні проблеми фармакологічної онкології у разі лікування місцево поширених і дисемінованих форм злоякісних новоутворень. Проаналізовано можливості модифікування протипухлинних препаратів за допомогою біологічно нейтральних або слаботоксичних допантів і радіаційного опромінення препаратів або їх розчинників. Наведено основні фізичні фактори, що визначають модифікувальні можливості нанодопантів, та висвітлено вимоги до них.

Мета роботи - огляд і аналіз публікацій, присвячених безвідходним технологіям переробки прополісу та пилку квіткового. Матеріалом дослідження - іноземні та вітчизняні публікації стосовно переробки продуктів бджільництва. У роботі використано методи інформаційного пошуку, аналізу та узагальнення. Наведено дані літератури щодо розробки технологічних методів переробки прополісу та пилку квіткового. Розглянуто технологію очищення прополісу від воскових компонентів і оптимальні умови одержання з прополісу фенольних фракцій - гідрофільної та гідрофобної. На прикладах наведено безвідходну технологію переробки прополісу-сирцю і комплексну переробку квіткового пилку. Проаналізовано оптимальні параметри процесу одержання ферментної субстанції зі шроту пилку квіткового та доцільність його використання як білкової кормової добавки. Висновки: проведено огляд наукових публікацій, присвячених розробці безвідходних технологій переробки продуктів бджільництва. Аналіз наукових досліджень показав, що одержання апіпрепаратів залишається актуальним напрямком сучасної фармації. Вагомий внесок у розвиток даної проблематики зробили праці наукової школи О. І. Тихонова з комплексної безвідходної переробки прополісу-сирцю і пилку квіткового з метою одержання стандартизованих біологічно активних субстанцій, необхідних для створення і виробництва лікарських препаратів.

Продукти бджільництва, зокрема прополіс, з давніх часів становили певний інтерес як доступне джерело сировини для виробництва ефективних біологічно активних препаратів. Упродовж багатьох років в дослідженнях учених різних країн і даних народної медицини було підтверджено високу, різнобічну фармакологічну активність прополісу (протизапальну, антимікробну, противірусну тощо). Проте відсутність до 80-х років 20 ст. об'єктивних фармакопейних методів стандартизації прополісу гальмувала створення і впровадження у фармацевтичне виробництво і наукову медицину лікарських препаратів на його основі. Хоча в цей період апітерапія (наука про лікування людей продуктами бджільництва) все більше переходила на наукову основу. Мета роботи - ретроспективний аналітичний огляд еволюції методів стандартизації прополісу, зокрема вивчення наукових розробок у галузі стандартизації прополісу і нормативної документації, що визначає його якість. Аналіз нормативної документації зі стандартизації прополісу, а також підходів до розробки методів аналізу біологічно активних речовин прополісу. У даній роботі представлено огляд наукових досліджень з вивчення хімічного складу і фізико-хімічних властивостей прополісу. У більшому об'ємі він висвітлює результати роботи Тихонова Олександра Івановича - лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, заслуженого діяча науки і техніки України, заслуженого винахідника СРСР, академіка Української АН, доктора фармацевтичних наук, заслуженого професора Національного фармацевтичного університету. О. І. Тихонов з його любов'ю до бджільництва став ініціатором створення громадської організації "Всеукраїнська асоціація апітерапевтів", президентом якої він був впродовж 20 років, а також був віце-президентом Спілки пасічників України, членом редакційної колегії всеукраїнського журналу "Бджола, здоров'я, апітерапія". Висновки: проведено ретроспективний огляд еволюції методів стандартизації прополісу. Визначено фізико-хімічні властивості прополісу, методи ідентифікації, кількісного аналізу біологічно активних речовин у прополісі-сирці. Наведено результати досліджень з розробки методик стандартизації прополісу і нормативної документації, що нормує якість лікарських препаратів, виконаних під керівництвом О. І. Тихонова в Національному фармацевтичному університеті.

Мета роботи - огляд і аналіз публікацій, присвячених безвідходним технологіям переробки прополісу та пилку квіткового. Матеріалом дослідження - іноземні та вітчизняні публікації стосовно переробки продуктів бджільництва. У роботі використано методи інформаційного пошуку, аналізу та узагальнення. Наведено дані літератури щодо розробки технологічних методів переробки прополісу та пилку квіткового. Розглянуто технологію очищення прополісу від воскових компонентів і оптимальні умови одержання з прополісу фенольних фракцій - гідрофільної та гідрофобної. На прикладах наведено безвідходну технологію переробки прополісу-сирцю і комплексну переробку квіткового пилку. Проаналізовано оптимальні параметри процесу одержання ферментної субстанції зі шроту пилку квіткового та доцільність його використання як білкової кормової добавки. Висновки: проведено огляд наукових публікацій, присвячених розробці безвідходних технологій переробки продуктів бджільництва. Аналіз наукових досліджень показав, що одержання апіпрепаратів залишається актуальним напрямком сучасної фармації. Вагомий внесок у розвиток даної проблематики зробили праці наукової школи О. І. Тихонова з комплексної безвідходної переробки прополісу-сирцю і пилку квіткового з метою одержання стандартизованих біологічно активних субстанцій, необхідних для створення і виробництва лікарських препаратів.

Продукти бджільництва, зокрема прополіс, з давніх часів становили певний інтерес як доступне джерело сировини для виробництва ефективних біологічно активних препаратів. Упродовж багатьох років в дослідженнях учених різних країн і даних народної медицини було підтверджено високу, різнобічну фармакологічну активність прополісу (протизапальну, антимікробну, противірусну тощо). Проте відсутність до 80-х років 20 ст. об'єктивних фармакопейних методів стандартизації прополісу гальмувала створення і впровадження у фармацевтичне виробництво і наукову медицину лікарських препаратів на його основі. Хоча в цей період апітерапія (наука про лікування людей продуктами бджільництва) все більше переходила на наукову основу. Мета роботи - ретроспективний аналітичний огляд еволюції методів стандартизації прополісу, зокрема вивчення наукових розробок у галузі стандартизації прополісу і нормативної документації, що визначає його якість. Аналіз нормативної документації зі стандартизації прополісу, а також підходів до розробки методів аналізу біологічно активних речовин прополісу. У даній роботі представлено огляд наукових досліджень з вивчення хімічного складу і фізико-хімічних властивостей прополісу. У більшому об'ємі він висвітлює результати роботи Тихонова Олександра Івановича - лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, заслуженого діяча науки і техніки України, заслуженого винахідника СРСР, академіка Української АН, доктора фармацевтичних наук, заслуженого професора Національного фармацевтичного університету. О. І. Тихонов з його любов'ю до бджільництва став ініціатором створення громадської організації "Всеукраїнська асоціація апітерапевтів", президентом якої він був впродовж 20 років, а також був віце-президентом Спілки пасічників України, членом редакційної колегії всеукраїнського журналу "Бджола, здоров'я, апітерапія". Висновки: проведено ретроспективний огляд еволюції методів стандартизації прополісу. Визначено фізико-хімічні властивості прополісу, методи ідентифікації, кількісного аналізу біологічно активних речовин у прополісі-сирці. Наведено результати досліджень з розробки методик стандартизації прополісу і нормативної документації, що нормує якість лікарських препаратів, виконаних під керівництвом О. І. Тихонова в Національному фармацевтичному університеті.

На сьогодні доведено, що навіть малі дози постійно діючого радіоактивного опромінення можуть викликати легку форму променевої хвороби, зниження імунітету та негативні віддалені наслідки. Радіонукліди, які потрапили в організм людини, здатні накопичуватись у тканинах та органах, дуже повільно виводяться та спричинюють різноманітні захворювання, зокрема онкологічні. Більш того, численні наукові дослідження показали, що і надмалі дози радіоактивного опромінення викликають поодинокі розриви в молекулах ДНК. Тобто молекули ДНК є дуже чутливими до малих і надмалих доз опромінення, а вони, своєю чергою, здатні регулювати активність геному. Оскільки і в далекому майбутньому скоротити до природного рівня надходження в атмосферу радіонуклідів, які утворилися після аварії на ЧАЕС і постійно виникають за рахунок ядерного паливного циклу АЕС, не вбачається за можливе, то все більше уваги і в медицині, і в нутриціології приділяється профілактичним заходам захисту організму людини від радіоактивних ушкоджень. Тому в такій ситуації пріоритетного значення набувають нутрієнти радіопротекторної та адаптогенної дії. Малі дози опромінення діють постійно, то й захист від них теж має бути постійним. Тобто радіопротекторні сполуки повинні надходити постійно в організм людини, а це можливо лише шляхом їх уведення разом із харчовими сполуками. Зважаючи на той факт, що у формуванні радіобіологічного ефекту важлива роль належить процесові посилення перекисного окиснення ліпідів, то суттєве значення має також наявність у харчових продуктах достатньої кількості антиоксидантів. Здійснено науково обгрунтований вибір рослинних джерел сполук із підвищеним умістом компонентів радіопротекторної, адаптогенної та антиоксидантної дії. Вони мають антигістамінні та антигеморагічні властивості, сприяють виведенню радіонуклідів і важких металів, нормалізують окремі ланки метаболізму. На основі підібраних рослин можна створювати різноманітні композиційні суміші цільового призначення.