Наведено результати випробування моделей бетонних дорожніх покриттів на укріплених цементом основах у разі дії вібродинамічного навантаження за різних товщин нежорсткого прошарку між плитами покриття й основи. Теоретично обгрунтовано можливість резонансних явищ за певної товщини прошарку.

Рассмотрен опыт применения бетонов на органогидравлическом вяжущем, приготовленных с использованием вспененного битума. Приведены составы материала и его свойства.

Наведено результати випробувань моделей бетонних покриттів на різних основах на витривалість повторними вібродинамічними навантаженнями. Встановлено, що відношення динамічних прогинів основи і покриття та зміна цього відношення в процесі повторних навантажень є важливим показником витривалості бетонних покриттів.

Висвітлено питання підвищення якості й довговічності дорожніх бетонів на піщано-гравійних сумішах (ПГС). Розглянуто особливості гранулометрії ПГС. Встановлено, що забруднення поверхні гравію, окатаність та наявність у складі ПГС підвищеної кількості пилувато-глинистих частинок негативно впливає на експлуатаційні властивості бетону. Запропоновано методику активації бетонної суміші для нейтралізації цих негативних явищ. Зазначено, що методи активації (механічна та хімічна) дозволяють знизити водопотребу бетонних сумішей, сприяють прискоренню твердіння, зниженню вологовтрат. Наведено рекомендації щодо застосування ПГС у дорожніх бетонах.

Наведено результати теоретичних і експериментальних досліджень розробки бетону дорожнього призначення, ефективність якого визначається застосованими композиційними цементами, що містять алюмосилікатний компонент у вигляді природної та штучної пуцолани та піддаються модифікації поліфункціональним хімічним додатком на основі поверхнево-активних речовин і натрію сульфату. Забезпечення підвищених будівельно-технічних властивостей і довговічності бетонів досягається за рахунок особливостей генезису, стану та складу новоутворень цементного каменю, характеру пористості. Встановлено оптимальні склади бетонів нормального та гідротермального твердніння за критеріями міцності щодо розтягу у разі згину та стиску. Визначено структурно-фізичні та фізико-механічні властивості розроблених бетонів, підтверджено їх відповідність вимогам нормативних документів до бетонів дорожнього призначення. Досліджено силові й енергетичні характеристики тріщиностійкості бетонів оптимальних складів за методами лінійної механіки руйнування. Виявлено відмінності у деформуванні бетонів з тріщиною нормального відриву на композиційних цементах і бездобавочному портландцементі. За промислових умов вироблено дослідні партії композиційних цементів, які використано для виробництва монолітного бетону під час влаштування основ жорстких дорожніх одягів автомобільних доріг. Визначено техніко-економічну доцільність застосування результатів проведених досліджень.

Теоретично обгрунтовано та практично підтверджено можливість підвищення міцності, тріщиностійкості та довговічності дорожнього цементобетону за рахунок направленого впливу на структуру цементного каменю. Розроблено домішки поліфункціональних модифікаторів, які забезпечили інтенсифікацію процесів тужавлення та сприяли формуванню більш удосконаленої та довговічної структури цементного каменю. Досліджено вплив домішок модифікаторів ПФМ-1 та ПФМ-2 на фізико-механічні властивості цементобетону. Встановлено кінетику процесу тріщиноутворення цементного каменю.

З використанням другорядних кубових залишків фенольно-ацетонового виробництва (ДКЗФАВ) обгрунтовано процес одержання органічних в'яжучих речовин. Визначено фізико-механічні властивості, груповий та фракційний склад в'язкопластичного та пекоподібного ДКЗФАВ. Оптимізовано склад комплексного та компаундованого органічних в'яжучих. Досліджено структуроутворення у в'язкопластичному ДКЗФАВ, модифікованого комплексною домішкою з відсіву полівінілхлориду та кубових залишків дистиляції фталевого ангідриду, а також в компаундованому органічному в'яжучому одержаного ставленням пекоподібного ДКЗФАВ та нафтового дорожнього бітуму. Розглянуто фізичні та деформаційно-міцнісні властивості бетонів з комплексних і компаундованих органічних в'яжучих, досліджено закономірності формування їх структури.

Встановлено існування оптимального вмісту поверхнево-активних речовин (ПАР) у складі активувальної суміші мінерального порошку, після перевищення якого ступінь гідрофобності активованого мінерального порошку зменшується, фізико-механічні властивості асфальтов'яжучих та асфальтобетонів погіршуються. Запропоновано формулу для визначення середньої товщини бітумних плівок (плівок активатора) на поверхні зерен вузьких фракцій активованого мінерального порошку. За розрахунками, виконаними за допомогою цієї формули, показано, що зі зменшенням розмірів мінеральних частинок середня товщина бітумних плівок на їх поверхні зменшується, а доля активатора збільшується у разі збільшення вмісту дрібних фракцій у складі мінерального порошку. Визначено, що агрегування мінерального порошку у асфальтов'яжучому й асфальтобетоні зменшує реальну поверхню взаємодії в них мінерального порошку з бітумом. Встановлено, що водостійкість асфальтових матеріалів зі збільшенням дисперсності мінеральних порошків у їх складі може знижуватись внаслідок збільшення агрегування мінеральних порошків набухання не оброблених бітумом дисперсних мінеральних частинок. Показано зниження температури розм'якшення асфальтов'яжучих за малих кількостей у них мінерального порошку та суттєве зростання цього показника зі збільшенням концентрації порошку.

Теоретично доведено та експериментально підтверджено підвищення міцності та зниження деформативності цементних бетонів, застосованих для дорожнього будівництва за умов сухого та жаркого клімату у разі введення до складу цих бетонів комплексної активної домішки на основі олеату натрію та гідрофільного грубодисперсного емульгатора, що містить залізо та кремнеземистий компонент. Розроблено оптимальний склад активної домішки на основі олеату натрію та гідрофільного грубодисперсного емульгатора. Доведено, що стабілізація міцності й деформативності дорожнього цементного бетону під час його експлуатації за умов сухогота жаркого клімату досягається завдяки оптимізації його структури продуктами взаємодії запропонованої комплексної активної домішки. Встановлено оптимальні параметри готування бетонної суміші та укладки дорожнього бетону, які містять активну домішку, що забезпечує підвищення міцності дорожнього покриття за умов сухого жаркого клімату. Надано рекомендації щодо нанесення на поверхню бетону, що твердіє, водяної суміші олеату натрію та гідрофільного грубодисперсного емульгатора, який містить залізо, і прошарку піни, одержаної на основі рідкого скла й оксиду алюмінію, що забезпечує оптимальний температурно-вологісний режим твердіння бетону й зниження його водовтрат.

Розглянуто теоретичні засади та технології одержання дорожніх бетонів підвищеної тріщиностійкості шляхом розкриття та реалізації закономірностей розвитку процесів структуроутворення бетонів, що забезпечують найвищі значення енерговитрат на його руйнування. Встановлено закономірності взаємозв'язку структури, міцності та тріщиностійкості з повністю рівноважними діаграмами деформування бетонів із штучно створеною тріщиною, які дозволяють якісно описати процеси руйнування бетонів і кількісно оцінити їх тріщиностійкість за силовими та енергетичними критеріями. Запропоновано поглиблений підхід щодо оцінки та пронозування тріщиностійкості бетону за енергетичним критерієм.

Наведено результати натурних випробувань цементобетонних покриттів на різних основах за дії рухомого навантаження.

Розглянуто короткий огляд розвитку та застосування неорганічних в'яжучих і бетонів на їх основі, а також стан і перспективи розвитку дорожньої мережі України. Розглянуто вимоги до дорожнього цементного бетону та його складових. Наведено порядок розрахунку складу дорожнього бетону. Висвітлено сучасні уявлення про структуру, роль компонентів, технологічні властивості та фактори, що впливають на якість бетонної суміші. Відображено сучасні погляди на процеси структуроутворення дорожнього цементобетону, його властивості й експлуатаційні впливи. Наведено види цементних бетонів, які можуть застосовуватись на об'єктах транспортного будівництва. Розкрито проблеми бетонування дорожніх покриттів за зимових умов і питання контролю якості вихідних матеріалів, бетонної суміші та бетону.

Наведено основні визначення, класифікації, фізико-механічні характеристики та вимоги до складу асфальто- і цементобетонних сумішей та матеріалів на їх основі. Розроблено питання технології приготування цих сумішей, а також вибору місця розташування підприємств з їх випуску. Наведено характеристику та підбір технологічного обладнання, класифікацію та розрахунок складського господарства, розрахунки з енергозабезпечення підприємств. Розглянуто питання розробки генерального плану, характеристику основних джерел забруднення на асфальто- і цементобетонних заводах, бітумних базах. Наведено основні методики розрахунку викидів шкідливих домішок під час роботи цих підприємств.

Наведено результати випробувань моделей бетонних покриттів на укріплених цементом основах за різної товщини нежорсткого прошарку між плитами покриття та основи. Встановлено можливість дробового резонансу за певної товщини цього прошарку.

Наведено результати дослідження фізико-механічних властивостей бетонів з комплексною хімічною домішкою. Встановлено можливість використання таких бетонів у дорожніх покриттях і визначено шляхи підвищення їх довговічності.

Наведено результати випробовувань щодо придатності часткової заміни цементу золою (0 - 15 %) в бетонованих дорогах. Проведено випробування бетонів із вмістом золи на стиск і згин у віці 7, 28 і 90 діб, а також на морозостійкість і хімічну стійкість. Одержані результати порівняно з відповідними результатами випробовувань контрольних зразків (C 30/37). На базі одержаних даних встановлено, що ці бетони відповідають вимогам STN 73 6123 для побудови дорожнього покриття та альтернативне використання FA для бетонного дорожнього покриття є перевагою як у будівельній галузі, так і в галузі економіки та захисту довкілля.

Наведено метод визначення геометричних параметрів цементобетонних шарів дорожніх конструкцій за характером розповсюдження хвилевих полів. Розглянуто теоретичні аспекти визначення товщини конструкцій з цементного бетону.

Висвітлено питання прогнозування міцності та розподілу бокового тиску у ході виробництва пресованих бетонних виробів з використанням теорії нечіткої логіки та регресійного аналізу. Викладено результати теоретичних та експериментальних досліджень величини прогнозованої міцності бетонних виробів. Запропоновано теоретичні залежності для знаходження об'єму бульбашки невидаленого з глибини суміші повітря та визначення коефіцієнта бокового тертя для квадратного, прямокутного та круглого перерізів форми. Визначено характер розподілу бокового тиску для різних складів бетонних сумішей з варіюванням тривалості попереднього вібрування, тиску пресування та додаванням пластифікуючих домішок. Розроблено програмний модуль, який можна адаптувати до цільової функції шляхом навчання моделі.

Наведено аналітичні закономірності, одержані в результаті регресійного аналізу експериментальних даних, щодо впливу зусилля пресування на розподіл бокового тиску в процесі пресування бетонних сумішей різного складу та режиму ущільнення у прес-формі. Виконано порівняння одержаних результатів за методиками різних авторів. Показано, що В/Ц-фактор однозначно впливає на величину розподілу бокового тиску в сумішах різних складів та режимів ущільнення.

Проаналізовано існуючі дані щодо залежності коефіцієнта теплопровідності від температури. Визначено залежності коефіцієнта теплопровідності асфальтобетону від вмісту щебеню й температури випробування. Запропоновано загальну залежність у математичному вигляді.