Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.652

Рубрики:

Порушення азотистого обміну

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Биологам давно известно о важности NO в биологическом кругообороте азота. Химия и токсикология NO - важная область борьбы с загрязнением окружающей среды. Несмотря на то, что биологическая роль NO к тому времени уже интенсивно изучалась, в 1980 г. большой неожиданностью для всех оказались результаты постоянной серии опытов, которые продемонстрировали, что NO не только синтезируется в клетках млекопитающих, но и принимает непосредственное участие в ряде ошеломляющих физиологических и патофизиологических феноменов. Полученные данные позволяют сделать вывод, что разнообразие влияний NO зависит от имеющейся его концентрации и окислительно-восстановительного состояния, которое и определяет такое различное биологическое действие.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.652

Рубрики:

Порушення азотистого обміну

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В обзоре рассмотрены основные этапы внутриклеточного протеолиза, описано строение и функции протеасомы, роль убиквитина в процессе внутриклеточной деградации белков. Представлены также данные о значении убиквитин-зависимого протеолиза в онкогенезе и развитии дистрофических, иммунных, наследственных заболеваний.

Розроблено нову гіповітамінозно-метіонову модель гіпергомоцистеїнемії (ГГЦ), яка дозволяє протягом 15-ти днів одержати в щурів високі рівні гомоцистеїну (ГЦ) у плазмі крові та спричинити значні зміни метаболізму, структури та функції нирок. Показано, що ГГЦ корелює з синдромом ендогенної інтоксикації, ініціює процеси пероксидації не тільки ліпідів, але і білків крові, печінки та нирок, зумовлює значні пошкодження структури та функції нирок. На моделі гострої метіонінової ГГЦ показано, що серед досліджених вітамінів найбільша гіпогомоцистеїнемічна дія притаманна фолієвій кислоті (ФК). Досліджено частоту ГГЦ та проведено рангування рівнів ГЦ у хворих з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) різного ступеня. Доведено наявність тісної кореляції між рівнем ГЦ у крові, ступенем зниження функції нирок, важкістю судинних і метаболічних порушень. У більшості пацієнтів з ХНН реєструється маргінальна недостатність ФК, яка має зворотний кореляційний зв'язок з рівнем ГЦ у плазмі крові На підставі одержаних та літературних даних запропоновано концепцію патогенетичної ролі ГГЦ у прогресуванні ниркової недостатності та судинної патології у хворих з ХНН. Виявлено ефективність ФК у разі лікування діалізних хворих, що підтверджено позитивною динамікою функції ендотелію, показників оксидативного стресу та достовірним зниженням вмісту ГЦ у плазмі крові.

Определены химические свойства азота и его соединений. Дана характеристика источников оксида азота в биологических системах, рассмотрен механизм его синтеза в организме. Освещены вопросы патобиохимии системы оксида азота, описаны его физиологические свойства в биологии и клинике. Проанализирована взаимосвязь эндотелиальной дисфункции и оксида азота, изложены методы изучения его метаболизма. Раскрыты особенности функционирования системы оксида азота при патологии нервной системы (хронической церебральной ишемии, острой цереброваскулярной патологии, черепно-мозговой травме, болезни Паркинсона, рассеяном склерозе, деменции, эпилепсии, вегетативной патологии и эксайтотоксичности). Показано его влияние на иммунонейроэндокринную систему. Рассмотрены немедикаментозные и медикаментозные методы лечения заболеваний нервной системы с учетом изменений в системе оксида азота.

Моторні білки - це молекулярні структури, що перетворюють хімічну енергію гідролізу аденозинтрифосфату на механічну роботу. Вони задіяні у внутрішньоклітинному транспорті везикул, органел і хромосом уздовж мікротрубочок і відіграють важливу роль в аксональному транспорті, клітинних рухах, мітозі та скороченні м'язів. Порушення функцій моторних білків може спричиняти такі тяжкі захворювання, як нейропатія Шарко - Марі - Тус, хвороба Альцгеймера, полікістоз нирок, нейробластома, нейрофіброматоз, ревматоїдний артрит, гіпертрофічна кардіоміопатія, синдром Мая - Хеггліна, лісенцефалія, глухота тощо. Незважаючи на значну фізіологічну роль моторних білків, мало що відомо про механізм їх руху вздовж мікротрубочок. Залишається малозрозумілою природа їх взаємодії, що дозволяє одночасне зв'язування та рух. З використанням наночастинок, подібних до моторних білків як експериментальної моделі, запропоновано теоретичну модель, яка дає змогу пояснити механізм такої взаємодії.

Рассмотрено клиническое значение определения уровня нитритов, их роль в формировании эндотелиальной дисфункции у пациентов с хронической сердечной недостаточностью ишемической этиологии с имплантированным электрокардиостимулятором. Оценено влияние разных групп блокаторов бета-адренорецепторов на уровни нитритов в крови и моче у больных хронической сердечной недостаточностью, протекающей на фоне постоянной электрокардиостимуляции.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.652

Рубрики:

Порушення азотистого обміну

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обстежено 34 хворих на ідіопатичну змішану кріоглобулінемію (ІЗК) шляхом аналізу кріопреципітату за допомогою серологічних і ампліфікаційних методів. У 67,6 % хворих на ІЗК виявлено маркери вірусів герпесів і гепатитів, найчастіше - гепатиту С.

Речовину LES-2222 (похідне тіопіранотіазолу) - синтезовано на кафедрі органічної, біоорганічної та фармацевтичної хімії ЛНМУ ім. Данила Галицького під керівництвом проф. Р. Б.Лесика. Проведено дослідження впливу ретаболілу, речовини LES-2222 (похідного тіопіранотіазолу - речовини, синтезованої на кафедрі органічної, біоорганічної та фармацевтичної хімії ЛНМУ ім. Данила Галицького під керівництвом проф. Р. Б. Лесика), тестостерону пропіонату на зміни спектра розчинних білків органів щурів за харчової депривації. Підібрано 30 щурів-аналогів, які утримувались за стандартних умов віварію. Сформували 5 груп тварин, по 6 голів у кожній: контрольна I - одержувала повноцінний раціон, контрольна II - піддавалася харчовій депривації впродовж 9-ти діб із вільним доступом до води; тваринам дослідних груп на тлі харчової депривації застосовували вказані речовини щоденно також упродовж 9-ти діб. Результати досліджень показали, що у тканині печінки щурів, за впливу досліджуваних речовин, на тлі харчової депривації знижується вміст транспортного білка-альбуміну у разі збільшення вмісту преальбумінів, alpha- і beta-глобулінів. У тканині нирок і селезінки досліджувані речовини нормалізують спектр розчинних білків у порівнянні зі значеннями величин у інтактних тварин. При цьому речовина LES-2222 проявляла найменший вплив у нирках щурів, а в сім'яниках вміст gamma-глобулінів мав тенденцію до збільшення. Ретаболіл не проявляв відчутних змін спектра розчинних білків сім'яника, тоді як речовина LES-2222 і тестостерону пропіонат на тлі харчової депривації нормалізують вміст фракцій розчинних білків сім'яника і величини їх значень вірогідно не відрізнялися від таких у інтактних тварин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.652 + Р251.233

Рубрики:

Порушення азотистого обміну

Дистрофія

Шифр НБУВ: Ж69231/мед. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено вплив нового похідного тіопіранотіазолу (речовини LES-2222) у порівнянні з препаратами анаболічної дії, ретаболілом та тестостерону пропіонатом на біохімічні показники крові щурів за умов харчової депривації. Досліди проведено на білих щурах-самцях, яких утримували за умов харчової депривації протягом дев'яти діб. Тваринам дослідних груп щоденно впродовж голодування вводили одну з досліджуваних сполук: речовину LES-2222 (20 мг/кг внутрішньоочеревинно), ретаболіл (2 мг/кг внутрішньом'язово), тестостерону пропіонат (0,5 мг/кг внутрішньом'язово). Через дев'ять діб у крові щурів визначено рівень глюкози, вміст тригліцеридів, загального холестерину та білірубіну, а також активність аланін- та аспартаттрансамінази (АЛТ, АСТ), гамма-глутамілтрансферази (ГГТФ), лужної фосфатази (ЛФ). Показано, що на фоні голодної дієти в сироватці та плазмі крові щурів змінюється більшість досліджених біохімічних показників. Зокрема, достовірно підвищувалася активність АСТ, ГГТФ, ЛФ, зменшувався вміст тригліцеридів. Уведення протягом дев'яти діб речовини LES-2222, ретаболілу та тестостерону пропіонату тваринам, що голодували, призводило до нормалізації цих показників, за винятком активності ГГТФ, яка залишалася дещо вищою за показник інтактного контролю. На відміну від препаратів порівняння введення речовини LES-2222 призводило до статистично достовірного зменшення активності ЛФ порівняно з показником тварин за харчової депривації. Встановлено, що нове похідне тіопіранотіазолу, сполука LES-2222, призводить до позитивних змін біохімічних показників у сироватці та плазмі крові, характерних для ефектів відомих анаболічних засобів - ретаболілу та тестостерону пропіонату. Обгрунтовано доцільність проведення поглибленого дослідження речовини LES-2222 як потенційного анаболічного засобу.

Проведено комплексну оцінку використання пероральної регідратаційної терапії в різних галузях медицини, місця пероральних регідратаційних розчинів у структурі протоколів ERAS та їх впливу на корекцію електролітних порушень, оскільки корекція водно-електролітного балансу є обов'язковим компонентом періопераційної інтенсивної терапії хірургічних хворих та входить до європейських протоколів ERAS (Enhanced Recovery After Surgery). Описані основні біологічні механізми підтримки та сталості гомеостазу, основні види його порушень. Водне середовище становить близько 60 % в організмі дорослої людини. Функціями води є участь у формуванні внутрішньоклітинних структур, формуванні просторових конформацій молекул білків (вторинної, третинної), участь у хімічних реакціях гідролізу, гідратації, окиснення, відновлення тощо, транспортна функція та виведення з організму продуктів розпаду. Невід'ємною частиною водного обміну є обмін електролітів, що створює стабільний гомеостаз внутрішнього середовища із здатністю до авторегуляції при значних коливаннях умов зовнішнього середовища, токсичних або вірусно-бактеріальних впливах. Водний та електролітний баланси організму тісно взаємопов'язані. Стійка рівновага осмотичного тиску плазми крові, інтерстиційної та внутрішньоклітинної рідини є однією з головних умов нормальної життєдіяльності клітин. Коротко характеризуючи основні іони, можна вказати на те, що вміст калію в організмі становить близько 160 г. Це основний внутрішньоклітинний катіон, основним депо якого слугує м'язова тканина. Він бере участь у підтримці осмотичного тиску та кислотно-основного стану в клітинах, разом з іоном натрію створює різницю потенціалів по обидва боки клітинних мембран, залучений до біосинтезу білка, глікогену. Висвітлено використання пероральних регідратаційних розчинів у рекомендаціях Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). Згідно з рекомендаціями ВООЗ, в усіх випадках при лікуванні зневоднення перевагу необхідно надавати пероральному введенню рідини. Згідно з даними ВООЗ, при використанні пероральної регідратації розчинами із збалансованим складом необхідність у внутрішньовенній терапії зменшується на 33 %. Визначені переваги пероральної регідратаційної терапії.

Проведено комплексну оцінку використання пероральної регідратаційної терапії в різних галузях медицини, місця пероральних регідратаційних розчинів у структурі протоколів ERAS та їх впливу на корекцію електролітних порушень, оскільки корекція водно-електролітного балансу є обов'язковим компонентом періопераційної інтенсивної терапії хірургічних хворих та входить до європейських протоколів ERAS (Enhanced Recovery After Surgery). Описані основні біологічні механізми підтримки та сталості гомеостазу, основні види його порушень. Водне середовище становить близько 60 % в організмі дорослої людини. Функціями води є участь у формуванні внутрішньоклітинних структур, формуванні просторових конформацій молекул білків (вторинної, третинної), участь у хімічних реакціях гідролізу, гідратації, окиснення, відновлення тощо, транспортна функція та виведення з організму продуктів розпаду. Невід'ємною частиною водного обміну є обмін електролітів, що створює стабільний гомеостаз внутрішнього середовища із здатністю до авторегуляції при значних коливаннях умов зовнішнього середовища, токсичних або вірусно-бактеріальних впливах. Водний та електролітний баланси організму тісно взаємопов'язані. Стійка рівновага осмотичного тиску плазми крові, інтерстиційної та внутрішньоклітинної рідини є однією з головних умов нормальної життєдіяльності клітин. Коротко характеризуючи основні іони, можна вказати на те, що вміст калію в організмі становить близько 160 г. Це основний внутрішньоклітинний катіон, основним депо якого слугує м'язова тканина. Він бере участь у підтримці осмотичного тиску та кислотно-основного стану в клітинах, разом з іоном натрію створює різницю потенціалів по обидва боки клітинних мембран, залучений до біосинтезу білка, глікогену. Висвітлено використання пероральних регідратаційних розчинів у рекомендаціях Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). Згідно з рекомендаціями ВООЗ, в усіх випадках при лікуванні зневоднення перевагу необхідно надавати пероральному введенню рідини. Згідно з даними ВООЗ, при використанні пероральної регідратації розчинами із збалансованим складом необхідність у внутрішньовенній терапії зменшується на 33 %. Визначені переваги пероральної регідратаційної терапії.

Цель работы - установить особенности состояния системы NO в миокарде левого желудочка крыс при прерывистой гипоксической гипобарической гипоксии продолжительностью 15 и 60 дней. Исследование проведено на 30 крысах-самцах линии Wistar, которых поделили на 3 экспериментальные группы: первая - контрольная, 2 - крысы, которые подвергались прерывистой гипоксии в течение 15 дней, 3 группа - крысы с гипоксией в течение 60 дней. Всем крысам измеряли артериальное давление. Объекты исследования - плазма крови, в которой иммуноферментным методом определяли концентрацию нитротирозина, и миокард левого желудочка, в котором биохимическим методом Грисса исследовали концентрацию нитритов, иммунофлуоресцентным методом определяли содержание иммунореактивного материала к изоформам синтазы оксида азота. Также в миокарде методом ПЦР-РЧ определяли экспрессию мРНК к изоформам NOS. Хотя показатели АД у крыс с гипоксией находятся в нормотензивных пределах, в группах с гипоксией наблюдали увеличение систолического давления по сравнению с контролем, а при 60-дневной гипоксии - увеличение и диастолического. мРНК ко всем изоформам в миокарде характеризовалась увеличением в обеих группах с гипоксией. Показатели содержания иммунореактивного материала к изоформам NOS изменялись не так однозначно и имели взаимосвязь с продолжительностью гипоксии. Концентрация нитротирозина увеличилась в обеих гипоксических группах, но при длительной гипоксии это сопровождалось уменьшением уровня нитритов, что позволяет предположить развитие нитрозооксидативного стресса. Выводы: 15-дневная прерывистая гипоксия приводит к изменению миокардиального изоформного профиля NOS, увеличению показателей экспрессии всех трех изоформ, повышению содержания нитритов и нитротирозина. Преобладающей формой фермента в миокарде становится iNOS на фоне увеличения ее мРНК. При 60-дневной гипоксии профиль фермента NOS характеризуется увеличением экспрессии конститутивных изоформ и снижением индуцибельной изоформы на фоне повышения мРНК всех трех форм. Уровень конечных метаболитов NO характеризуется снижением нитритов и увеличением содержания нитротирозина.

Проведено пошук рецензованих статей щодо білків теплового шоку (HSP), особливо HSP 60 та 70, щоб зрозуміти його роль у розвитку різних ускладнень, таких як: звичне невиношування, передчасні пологи, трубне безпліддя, спонтанний аборт, безпліддя, що потребує застосування ДРТ, чоловіче безпліддя, прееклампсія, онкологічні захворювання, гіперактивація імунної системи та автоімунні захворювання, ішемічна хвороба серця, порушення регуляції стероїдних гормонів та регуляція відповіді на стрес. ІФА, вестерн-блот, імунофлуоресценція та афінна хроматографія були найпоширенішими методами, які дослідники використовували для визначення та відокремлення HSP 60 та пов'язаних з ним антитіл. Білки теплового шоку відповідають за: нормальний фолдинг інших білків і запобігають їх аномальному згортанню, відіграють роль у деградації аномально складених білків, транспорті білків із мітохондрій, метаболізмі ДНК, регуляції апоптозу. HSP 60 є гомологом бактеріального HSP 60 (GroEL) і потребує кошапероніну HSP 10 для нормального функціонування. Аномальний рівень HSP 60 призводить до порушеного фолдингу, що, у свою чергу, є причиною некоректної конформації та функціонування білків, що призводить до клінічних проявів захворювань. Деякі дослідження вказали, що немає зв'язку між передчасними пологами та HSP 60 і 70. Антитіла до хламідійного HSP 60 викликають оклюзію маткових труб, призводять до виникнення прееклампсії, також рівень HSP 60 не залишається незмінним протягом усього менструального циклу, тоді як інші виступали проти цих висновків у своїх дослідницьких роботах. На думку деяких дослідників, HSP 60 є фактором ризику розвитку патологій, пов'язаних з вагітністю, а деякі інші виступали проти цієї теорії і вважали HSP 60 фактором безпеки для результату вагітності, згідно з цим оглядом шкідливий ефект HSP 60 домінуватиме, але в майбутньому для кращого розуміння потрібно провести подальші дослідження.