Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.733

Рубрики:

Порушення функцій кишечника

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.733

Рубрики:

Порушення функцій кишечника

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано параметри гальмівних синаптичних потенціалів в ізольованих м'язових смужках кільцевого шару гладких м'язів (ГМ) фрагментів ободової кишки людини, вилучених у перебігу оперативних втручань. Фрагменти вилучались якнайближче до краю зони резекції в межах візуально нормальної ділянки кишечнику і, одночасно з цим, якнайдалі (10 см і більше) від патологічно зміненої його ділянки. Порівняно стан синаптичного гальмування в ГМ ободової кишки людей вікових груп 30 - 60 років та 61 - 81 рік. З використанням параметричних та непараметричних методів статистичного аналізу продемонстровано відсутність статистично вірогідних розбіжностей між показниками синаптичного гальмування в ГМ у зазначених вікових групах. Одержані результати свідчать про те, що ефективність синаптичного гальмування в ентеральних ГМ на тлі залежних від віку інволютивних змін у травній системі людини значною мірою зберігається.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.733

Рубрики:

Порушення функцій кишечника

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 342-х хворих на рак ендометрія визначали наявність мікросателітної нестабільності в сироватці крові та слизовій оболонці товстої кишки методом полімеразної ланцюгової реакції. Потім за допомогою багатофакторного аналізу одержаних даних оцінено кореляційну залежність між наявністю мікросателітної нестабільності та факторами ризику раку ендометрія. Найбільшу кореляцію в сироватці хворих на карциному ендометрія зазначено між мікросателітною нестабільністю геному з наявністю гіпертонічної хвороби та віком пацієнтів. Найбільшу залежність частоти мікросателітної нестабільності геному в слизовій оболонці товстої кишки визначено у хворих на рак ендометрія з наявністю цукрового діабету і первинного безпліддя.

У 342-х больных раком эндометрия определяли наличие микросателлитной нестабильности в сыворотке крови и слизистой оболочке толстой кишки методом полимеразной цепной реакции. Затем с помощью многофакторного анализа полученных данных оценена корреляционная зависимость между наличием микросателлитной нестабильности и факторами риска рака эндометрия. Наибольшая корреляция в сыворотке крови больных карциномой эндометрия отмечена между микросателлитной нестабильностью генома с наличием гипертонической болезни и возрастом пациентов. Наибольшая зависимость частоты микросателлитной нестабильности генома в слизистой оболочке толстой кишки отмечена у больных раком эндометрия с наличием сахарного диабета и первичным бесплодием.

Ефективність лікування туберкульозу легень залежить від ряду чинників, серед яких особливе місце посідають всмоктувальна функція тонкої кишки та стан мікробіоценозу товстої кишки. Наведено результати дослідження всмоктувальної функції тонкої кишки та стану мікрофлори товстої кишки у хворих на вперше діагностований та мультирезистентний туберкульоз легень.

Результати експериментального дослідження доводять вплив циклофосфаміду на зміни кількості та розташування сполучної тканини у стінці тонкої кишки щурів. У разі застосування як модифікатора токсичності бензофурокаїну кількість і розташування сполучної тканини відновлюються на 7-му добу, у разі застосування метилурацилу - на 30-ту.

Вивчено особливості всмоктувальної функції тонкої кишки за тестом із D-ксилозою в ранній період (1 - 7 доби) після моделювання скелетної, черепно-мозкової та поєднаної краніоскелетної травм. Встановлено, що нанесення різних за локалізацією механічних травм супроводжується порушенням всмоктувальної функції тонкої кишки, виявляється суттєвим зниженням вмісту D-ксилози в сечі, залежить від тяжкості пошкоджень і є більшим на тлі поєднаної краніоскелетної травми через 1 - 3 доби посттравматичного періоду. Тривалість розладів всмоктувальної функції після самої скелетної і черепно-мозкової травм нормалізується через 7 діб, що вказує на високі функціональні резерви тонкої кишки. Після поєднаної травми в цей термін всмоктувальна функція тонкої кишки істотно покращується, проте не досягає рівня контролю. Одержані результати вказують на можливість раннього ентерального харчування після 3-ї доби посттравматичного періоду, що потребує подальшого вивчення.

Изучены особенности всасывающей функции тонкой кишки по тесту с D-ксилозой в ранний период (1 - 7 суток) после моделирования скелетной, черепно-мозговой и сочетанной краниоскелетной травм. Установлено, что нанесение различных по локализации механических травм сопровождается нарушением всасывающей функции тонкой кишки, проявляется существенным снижением содержания D-ксилозы в моче, зависит от тяжести повреждений и больше на фоне сочетанной краниоскелетной травмы через 1 - 3 суток посттравматического периода. Продолжительность расстройств всасывающей функции после самой скелетной и черепно-мозговой травм нормализуется через 7 суток, что указывает на высокие функциональные резервы тонкой кишки. После сочетанной травмы в этот срок всасывающая функция тонкой кишки существенно улучшается, однако не достигает уровня контроля. Полученные результаты указывают на возможность раннего энтерального питания после 3-х суток посттравматического периода и требуют дальнейшего изучения.

Епідеміологічні дослідження показали, що використання антибіотиків істотно підвищує ризик розвитку запальних захворювань кишечника. Одним із потенційних механізмів такої залежності є порушення функціонування його слизового бар'єра. Мета дослідження - з'ясувати як змінюється вуглеводний склад і загальний вміст глікопротеїнів поверхневого слизу кишечника щурів після введення антибіотика цефтриаксону. Дослідження проведено на щурах-самцях лінії Вістар (140 - 160 г). Цефтриаксон (300 мг/кг, в/м) вводили щоденно впродовж 14 днів. Загальний вміст глікопротеїнів слизу, гексоз, гексозамінів, фукози та сіалових кислот визначали на 15-, 29-ту та 72-гу добу експерименту в термінальному відділі тонкої та в товстій кишці. Введення цефтриаксону не впливало на загальний вміст глікопротеїнів поверхневого слизу тонкої кишки щурів. У товстій кишці на 72-гу добу спостерігалось вірогідне зниження в 1,3 разу вмісту глікопротеїнів у поверхневому слизі. Ці зміни супроводжувалися зниженням вмісту гексоз в 1,2 разу та фукози 3,1 разу та підвищенням в 1,5 разу рівня сіалових кислот. Отже, введення цефтриаксону індукує віддалені в часі зміни вмісту та вуглеводного складу глікопротеїнів слизу товстої кишки щурів, які відповідають таким за розвитку запальних захворювань кишечника.

Изучено влияние модифицированной инфузионной терапии и адреномиметической коррекции с учетом стадии травматической болезни на функциональные показатели кишечника. При исследовании показателей функционального состояния кишечника в условиях применения протокола модифицированной инфузионной терапии с учетом стадии травматической болезни при развитии синдрома полиорганной недостаточности (СПОН) оказалось, что использование данной стратегии сопровождается стабильными уровнями внутрибрюшного и абдоминального перфузионного давления, которые были в пределах референтных значений на протяжении всего периода исследования. При сопоставлении с данными группы контроля в период развития ранней и поздней СПОН выявлено, что в группе травмированных с использованием протокола модифицированной инфузионной терапии с учетом стадии травматической болезни уровни абдоминального перфузионного давления оказались на 8,41 - 19,35 %, объема энтерального питания - на 26,92 - 41,50 % выше, в то время как уровень внутрибрюшного давления - на 22,39 - 22,46 % ниже в сравнении с данными группы контроля. Использование протокола модифицированной инфузионной терапии и оптимизированной адреномиметической коррекции с учетом стадии травматической болезни в условиях ранней и поздней СПОН не сопровождалось развитием внутрибрюшной гипертензии, более того, на фоне применяемой стратегии отмечалось достоверное увеличение абдоминального перфузионного давления, при этом объемы переносимого энтерального питания возрастали в течение всего периода, что свидетельствовало об адекватной перфузии гастроинтестинального тракта на фоне инфузии норадреналина.

Особливе місце в структурі патології внутрішніх органів за опіоїдної наркоманії займають ураження органів травної системи. З метою визначення особливостей структури стінки ободової кишки (СОК), зумовлених введенням опіоїду (налбуфіну), проведено дослідження на 24 статевозрілих білих щурах-самцях віком 4,5 - 5,0 міс і масою тіла 180 - 220 г. Для гістологічного дослідження зрізи СОК фарбували гематоксиліном та еозином. Препарати вивчали за допомогою мікроскопа Leica DM 2500 та фотографували за допомогою камери Leica DFC 450 C. Встановили, що перші ознаки порушення структури СОК з'являються вже через 2 тиж перебігу експериментального впливу налбуфіну. Впродовж наступних 4 тиж наростають дистрофічно-запальні зміни в СОК і проявляються набряком та поліморфноклітинною інфільтрацією оболонок досліджуваного органу, збільшенням кількості змінених епітеліоцитів, судини гіперемовані, переповнені агрегованими еритроцитами, інколи містять нейтрофільні гранулоцити та лімфоцити. Це засвідчує, що 6-тижневе введення налбуфіну в експерименті призводить до дезорганізації мікроструктури та ангіоархітектоніки СОК.

Вивчено патогістологічні препарати і зрізи та біоптати стінки проксимального відділу тонкої кишки під час забору матеріалу у 53 клінічних випадках гострого ускладненого панкреатиту. Констатовано, що морфологічні характеристики порушень структурних елементів стінки кишки проявлялись наявністю ознак різного ступеня гостроти, поширеності та глибини запалення. Зокрема, хронічний запальний процес виявлено у 9 спостереженнях (17 %), гострий інфільтративно-набряковий - у 7 дослідженнях (14 %) і гостре запалення у вигляді дифузного ентериту з компонентом деструкції та утворенням ерозивних змін - у 37 випадках (69 %). Морфометричне вивчення співвідношення між висотою ворсинок і глибиною крипт, показало, що за величини коефіцієнта від 2,4 до 2,2 спостерігався синдром помірного, а за значення від 2,1 до 1,4 - тяжкого ступеня синдрому ентеральної недостатності, що може слугувати об'єктивним критерієм його клінічного оцінювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.811.1-2 + Р252.733

Рубрики:

Антибіотики

Порушення функцій кишечника

Шифр НБУВ: РА425050 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено взаємозв'язок між метаболічною активністю мікробіоти та біохімічними показниками інтегративної цілісності кишкового бар'єру у віддалені терміни після введення антибіотика цефтриаксону. Вперше встановлено, що введення антибіотика цефалоспоринового ряду цефтриаксону (300 мг/кг, 14 діб) призводить до стійкого в часі зниження вмісту КЛЖК, що асоціюється зі змінами імунореактивності та рівнів FFA2, FFA3 рецепторів та МСТІ, МСТ4, SMCT1 транспортерів КЛЖК в слизовій оболонці товстої кишки щурів. Це супроводжується підвищенням вмісту ТБК-активних сполук та дисбалансом активності ферментів антиоксидантного захисту в слизовій оболонці товстої кишки щурів. Порушення окисно-антиоксидантного балансу призводить до зниження вмісту SH-груп білків та, відповідно, активації редоксчутливих транскрипційних факторів Egr-1, Sp-1 HIFlα і пов'язаних з ними ERK1/2 МАР-кіназ. Це провокує зміни вуглеводного складу глікопротеїнів слизу товстої кишки щурів, посилення активності прозапальної матриксної металопротеїнази ММП-9 і, як результат, підвищення проникності епітелію та чутливості до ульцерогенних чинників у віддалені терміни після введення цефтриаксону. Таким чином, порушення бар'єрної функції товстої кишки є основним фактором віддалених наслідків антибіотикотерапії, що підвищує сприйнятливість до розвитку запалення.

Методами світлової та електронної мікроскопії, а також морфометрії встановлено, що з загальним проявом структурних зрушень в скупчених лімфоїдних вузликах клубової кишки білих щурів з експериментальною термічною опіковою травмою шкіри є некроз і апоптоз функціонально різних клітин, які відбуваються на тлі виразних змін гемомікроциркуляторного та лімфомікроциркуляторного русла. Особливу роль у цьому процесі відіграє динаміка клітинної загибелі лімфоцитів - основної імунокомпетентної клітини скупчених лімфоїдних вузликів. З'ясовано, що відбувається порушення експансії базового (фізіологічного) апоптозу, а також некротичні зміни первинно апоптозно змінених лімфоцитів (разом з їхніми апоптозними тільцями) та апоптозно незмінених лімфоцитів. Результати дослідження свідчать про інтегральну реакцію скупчених лімфоїдних вузликів клубової кишки на опік, яка може бути оптимізована і стабілізована за умов своєчасної і адекватної інфузійної терапії із застосуванням комбінованих гіперосмолярних розчинів (лактопротеїну з сорбітолом та гекотону).

Наведено результати дослідження ультраструктурних змін нейронів інтрамурального нервового апарату (м'язово-кишкового сплетення) дванадцятипалої кишки в умовах хронічного стресу. Експеримент було виконано на 60 білих статевозрілих щурах-самцях. Забір матеріалу проводився із проксимального та дистального відділів дванадцятипалої кишки через 14, 28, 56 діб експерименту. Для електронно-мікроскопічного дослідження шматочки відділів дванадцятипалої кишки фіксували в 2,5 % розчині глютарового альдегіду протягом 4 год., а потім дофіксовували у 2 % розчині чотириокису осмію. Спочатку виготовляли напівтонкі зрізи, для виявлення локалізації нервових клітин м'язово-кишкового сплетення дванадцятипалої кишки, забарвлюючи їх у 1 % розчині метиленового синього чи 0,1 % розчині толуїдинового синього. Ультратонкі зрізи виготовляли на ультрамікротомі Tesla BS-490A, матеріал вивчали на електронному мікроскопі ПЭМ - 125 К ("Selmi", Україна). Через 14 діб дії хронічного стресу було відзначено значне пошкодження нейронів м'язово-кишкового сплетення дванадцятипалої кишки внаслідок реактивних та набрякових процесів, що супроводжується розвитком ультраструктурних змін та загибеллю частини нейроцитів. Через 28 - 56 діб експерименту надалі спостерігаються набрякові, дистрофічно-деструктивні процеси в нервових клітинах, але у частини з них відзначено ряд компенсаторно-пристосувальних та репараційних процесів, що спрямовані на відновлення порушених функцій.