Представлено клиническое описание случая оперированной соматотропиномы у женщины 48-ми лет с продолженным ростом опухоли. Концентрация гормона роста через 4 года после операции составила 40,9 нг/мл (норма 0 - 7), что потребовало дополнительного назначения дистанционной гамма-терапии, аналога соматостатина и бромкриптина.

Изложены вопросы этиологии и патогенеза гиперпролактинемии. Описаны основные группы препаратов, используемых для лечения данной патологии. Представлены характеристики высокоэффективного агониста дофаминовых рецепторов III поколения каберголина. Обсуждены возможности использования данного препарата в терапии гиперпролактинемии.

Установлено, что использование препарата Алактин (каберголин) оказывало выраженный клинический эффект, который проявлялся нормализацией уровня пролактина, повышением секреции прогестерона в лютеиновую фазу цикла, восстановлением овуляции, что способствовало нормализации ритма менструации. Препарат Алактин можно рассматривать как альтернативный препарат при резистентности дофаминовых рецепторов и непереносимости других препратов у пациенток с гиперпролактинемией неопухолевого генеза.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.100.21

Рубрики:

Хвороби, пов'язані з гіперфункцією гіпофіза

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведенное исследование свидетельствует о наличии ановуляции и недостаточности лютеиновой фазы у больных с гиперпролактинемией. Использование Алактина (каберголина) имело выраженный клинический эффект, который проявлялся в нормализации уровня пролактина, повышении циклической секреции прогестерона в лютеиновую фазу цикла, восстановлении овуляции, что способствовало нормализации ритма менструации. Алактин (каберголин) может рассматриваться как альтернативое лечение другим стимулятором дофаминовых рецепторов при их резистентности и непереносимости у пациентов с гиперпролактинемией неопухолевого генеза.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.100.21

Рубрики:

Хвороби, пов'язані з гіперфункцією гіпофіза

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано клінічне спостереження за перебігом туберкульозу у хворого з пангіпопітуїтаризмом. Проаналізовано причини і клінічні симптоми цієї патології, обговорено можливі механізми розвитку імуносупресії на тлі дисбалансу гормональних регуляцій та її ролі як чинника ризику захворювання на туберкульоз.

Мета роботи - розробка практичних настанов з діагностики та лікування гіперпролактинемії. Цільова група складалася з експертів Ендокринологічного товариства, методиста та укладача медичних текстів. Ці науково обгрунтовані рекомендації розроблено за допомогою Робочої групи з розробки, оцінки та експертизи ступеня обгрунтованості клінічних рекомендацій (GRADE) для опису як ступеня переконливості рекомендацій, так і якості доказової бази. Одна групова зустріч, кілька конференц-зв'язків, а також спілкування електронною поштою забезпечили досягнення консенсусу. Комітети і члени Ендокринологічного товариства, Товариство з дослідження гіпофіза, Європейське ендокринологічне товариство вивчили та прокоментували попередні проекти цих рекомендацій. Висновки: практичні настанови представлено для діагностики та ліквання пацієнтів з підвищеним рівнем пролактину. До них належать засновані на фактичних даних підходи до оцінки причини гіперпролактинемії, лікування медикаметозної гіперпролактинемії та порядок ведення пролактиноми в невагітних і вагітних пацієнток. Представлено показання та побічні ефекти терапевтичних засобів для лікування пролактиноми.

Визначено клінічну ефективність методів лікування жінок із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) та гіперпролактинемією (ГП). Показано, що багатофакторне безпліддя у вигляді поєднання ГП та полікістозних яєчників має місце у кожної третьої жінки з порушеною фертильною функцією. Диференційоване застосування консервативної медикаментозної терапії надає можливість досягти ефекту відновлення фертильної функції у 33,8 %. Установлено, що застосування хірургічної індукції овуляції шляхом лапароскопічної парціальної оваріальної деструкції надає можливість підвищити ефективність комплексного лікування безпліддя до 40 %. Обговорено доцільність розроблення алгоритму диференційованого застосування методів лікування безпліддя у жінок із СПКЯ та ГП.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.100.211 + Р410.1-2

Рубрики:

Хвороби серця

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены современные тенденции в диагностике и лечении пролактином. Обговорены преимущества и недостатки хирургического и медикаментозного методов лечения и место лучевой терапии в комплексной терапии пролактином. Показано, что высокая эффективность селективных агонистов дофамина позволяет рассматривать их как альтернативу хирургическому лечению. Обсуждены перспективные лекарственные препараты в лечении органической гиперпролактинемии (аналоги соматостатина, модуляторы эстрогеновых рецепторов, антагонисты рецепторов пролактина), проблемы преодоления непереносимости высоких доз агонистов дофамина и резистентности к ним.

Артериальная гипертензия (АГ) - одно из тяжелых хронических сердечно-сосудистых осложнений акромегалии. Проведена оценка клинико-биохимических параметров с учетом клинико-гормонального контроля. Обследованные были разделены на группы: активная акромегалия (n = 111) и ремиссия-контроль (n = 11). Частота АГ у больных акромегалией составила 60,7 %. В группе с активной акромегалией уровень инсулиноподобного ростового фактора 1 (ИРФ-1) ассоциировался с систолическим (САД) и диастолическим (ДАД) артериальным давлением (r = 0,26, p = 0,013 и r = 0,28, p = 0,007 соответственно) и уровнем экскреции альбумина (r = 0,27, p = 0,04). Показано, что уровень ИРФ-1 в группе с активной акромегалией коррелирует с САД. В группе ремиссия-контроль и САД, и ДАД ассоциировались с возрастом больного и окружностью талии. У больных активной акромегалией АД зависит от ИРФ-1, а группе ремиссия-контроль - от факторов, определяющих кардиоваскулярный риск.

Представлены данные об этиологии, патогенезе, клинике, диагностике, современных подходах к лечению гиперпролактинемического синдрома.

З'ясовано статеві та вікові особливості клінічного перебігу акромегалії з урахуванням наявності конкомітантної гіперпролактинемії, стану клініко-гормонального контролю і тривалості захворювання. Проведено ретроспективний аналіз ефективності різних методів лікування акромегалії з урахуванням сучасних вимог до клініко-гормонального контролю. Встановлено частоту та структуру порушень гомеостазу глюкози, ліпідного обміну і серцево-судинних ускладнень у хворих на акромегалію. Досліджено роль гіперсоматотропінемії та гіперсоматотропінемії в поєднанні з гіперпролактинемією в генезі гормонально-метаболічних порушень (порушення гомеостазу глюкози і ліпідного обміну) у цих хворих. Виділено клініко-біохімічні предиктори гормонально-метаболічних порушень у хворих на акромегалію. Визначено вплив ізольованої гіперсоматотропінемії та гіперсоматотропінемії в поєднанні з гіперпролактинемією та їх взаємодію з класичними факторами ризику на формування серцево-судинних ускладнень у таких хворих. Показано роль лептину в генезі гіпертрофії лівого шлуночка у хворих на акромегалію. Виділено предиктори серцево-судинних ускладнень у зазначених хворих, на підставі чого запропоновано математичні моделі прогнозування ризику ремоделювання міокарда лівого шлуночка й артеріальної гіпертензії. Вивчено частоту та структуру патології щитовидної залози та вплив персистуючої гіперсоматотропінемії та високої концентрації інсуліноподібного ростового фактора-1 на гіпофізарно-тиреоїдну систему у хворих на акромегалію. Розроблено Національний консенсус з діагностики та лікування акромегалії та методологію створення національного реєстру акромегалії в Україні.

Приведены современные лабораторные аспекты диагностики гиперпролактинемии и контроля эффективности лечения согласно руководству "Diagnosis and Treatment of Hyperprolactinemia: An Endocrine Society Clinical Practice Guideline", 2011 г.

На основании множества опубликованных работ освещаются существующие подходы к возможной реализации репродуктивной функции у пациенток, страдающих акромегалией. Гиперфункция компонентов оси гормона роста, инсулиноподобных факторов роста, характерная для такого редкого заболевания, как акромегалия, а также сопутствующие ей гиперпролактинемия, инсулинорезистентность, снижение резерва гонадотропинов, дисфункция системы гипоталамус - гипофиз - яичники могут приводить к развитию гинекологических заболеваний (дисфункции яичников, миоме матке, гиперплазии эндометрия, раку эндометрия, снижению фертильности и бесплодию).

Представлены современные лабораторные аспекты диагностики гиперпролактинемии и контроля эффективности лечения согласно руководству "Diagnosis and Treatment of Hyperprolactinemia: An Endocrine Society Clinical Practice Guideline", 2011 г.

Мета - розробка практичних клінічних настанов з акромегалії. Цільова група складалася з голови, обраного підкомітетом Ендокринологічного товариства з клінічних настанов (Clinical Guidelines Subcommittee, CGS), пэяти експертів у цій галузі і методиста. Автори не отримали корпоративного фінансування або винагороди. Настанови розроблені у співавторстві з Європейським ендокринологічним товариством. Ці настанови на основі фактичних даних розроблено з використанням принципу GRADE (Grading of Recommendations, Assessment, Development, and Evaluation) і градації рекомендацій, оцінки та експертизи ступеня їх обгрунтованості - для опису як ступеня переконливості рекомендацій, так і якості доказової бази. Цільова група розглянула основне свідчення і два повноважних додаткових систематичних огляди. Одна нарада групи, кілька конференц-зв'язків, а також спілкування електронною поштою забезпечили досягнення консенсусу. Комітети та члени Ендокринологічного товариства, Європейського ендокринологічного товариства розглянули проекти цих керівних настанов. Висновки: використовуючи підхід на основі фактичних даних, ця настанова розв'язує важливі клінічні питання, що стосуються визначення та управління акромегалією, зокрема, відповідної біохімічної оцінки, терапевтичного алгоритму, як-то використання монотерапії або комбінованої терапії та ведення хворих під час вагітності (J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2014. - 99. - P. 3933-3951).

Мета дослідження - розробка практичних клінічних настанов з акромегалії. Цільова група складалася з голови, обраного підкомітетом Ендокринологічного товариства з клінічних настанов (Clinical Guidelines Subcommittee, CGS), 5-ти експертів у цій галузі і методиста. Автори не одержали корпоративного фінансування або винагороди. Настанови розроблені у співавторстві з Європейським ендокринологічним товариством. Ці настанови на основі фактичних даних розроблено з використанням принципу GRADE (Grading of Recommendations, Assessment, Development, and Evaluation) - градації рекомендацій, оцінки й експертизи ступеня їх обгрунтованості - для опису як ступеня переконливості рекомендацій, так і якості доказової бази. Цільова група розглянула основне свідчення і 2 повноважних додаткових систематичних огляди. Одна нарада групи, кілька конференц-зв'язків, а також спілкування електронною поштою забезпечили досягнення консенсусу. Комітети та члени Ендокринологічного товариства, Європейського ендокринологічного товариства розглянули проекти цих керівних настанов. Висновки: використовуючи підхід на основі фактичних даних, ця настанова вирішує важливі клінічні питання, що стосуються визначення та управління акромегалією, зокрема відповідної біохімічної оцінки, терапевтичного алгоритму, як-то використання монотерапії або комбінованої терапії та ведення хворих під час вагітності (J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2014. - 99. - P. 3933 - 3951).

Обстежено 76 (26 чоловіків і 50 жінок) хворих на активну акромегалію віком від 20-ти до 70-ти років, середній вік - (48,22 +- 12,19) року. Ехокардіографічні ознаки гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ) виявлено у 63,2 % хворих, в тому числі у 46 % з концентричною ГЛШ. Встановлено, що високі рівні соматотропного гормону (СТГ) гіпофіза й інсуліноподібного ростового фактора-1 (ІРФ-1) не є незалежними предикторами ГЛШ. Вплив СТГ і ІРФ-1 на формування ГЛШ опосередкується антропометричними показниками та рівнем систолічного і діастолічного артеріального тиску, які є предикторами ГЛШ у хворих на акромегалію.