Проаналізовано літературні відомості та результати власних досліджень щодо функціонування шишкоподібного тіла в нормі та за наявності патології. Висвітлено зміни ендокринної функції органа. Особливу увагу приділено онкопатології пінеальної ділянки та оперативній тактиці.

Выяснены особенности влияния раствора ртути дихлорида на месячные хроноритмы почечного транспорта ионов натрия у белых крыс на фоне уменьшения фотопериода. Установлено, что сулемовая нефропатия вызывает десинхроноз показателей ионорегулирующей функции почки, который при условии гиперфункции шишковидной железы является менее выраженным, чем при нормальном физиологическом состоянии данного органа.

На половозрелых кроликах-самцах породы шиншилла установлено, что через один месяц от начала световой экспозиции в ночное время у подопытных животных не только нивелируется формирование ночного пика мелатонина, но одновременно, хотя и в меньшей мере, снижается и дневная продукция гормона, что указывает на развитие мелатониновой недостаточности. В результате резкого снижения амплитуды концентрации гормона в крови суточная кривая мелатонина в этих условиях в значительной мере сглаживается. Угнетение мелатонинобразующей функции пинеальной железы прямо не отражается гистологическими методами. Изменения гистоструктуры органа указывают на высокое напряжение функциональной активности пинеалоцитов, обусловленное, очевидно, усиленным биосинтезом иных эпифизарных индоламинов, с последующим апоптозом части клеток вследствие исчерпанности их резервных возможностей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.11-3 + Е60*735.11*114

Рубрики:

Хвороби шишкоподібної залози

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177.32 + Е60*737.16 + Р415.11-29

Рубрики:

Загальна зоологія

Хвороби шишкоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На світлооптичному та електронно-мікроскопічному рівнях досліджено структуру пінеальної залози старих щурів-самців за умов стандартного світлового режиму, а також додаткового одногодинного іммобілізаційного стресу. Проаналізовано репаративну дію епіталону та мелатоніну. Доведено, що мелатонін у порівнянні з епіталоном дозволяє досягти більш ефективного корегування гістологічних та ультраструктурних змін пінеалоцитів старих щурів, що викликані іммобілізаційним стресом.

При проведении экспериментальных исследований на 20 молодых половозрелых кроликах, 10 из которых содержались в условиях длительного (5 мес) круглосуточного освещения, у последних обнаружено угнетение функционального состояния эпифиза (преимущественно в ночное время суток), а также повышение артериального давления (АД) на 13 % по сравнению с исходным уровнем и на 14,6 % - по сравнению с контролем. В клинической части работы при обследовании 14 молодых (20 - 34 лет) и 32 пожилых (60 - 74 лет) практически здоровых людей отмечена более низкая мелатонинобразующая функция у пожилых людей (при этом у 78 % из них она была ниже средних значений возрастной нормы). В этой же группе выявлена тенденция к более высокому уровню АД. У пожилых пациентов с гипертонической болезнью (39 чел.) мелатонинобразующая функция эпифиза была существенно ниже, чем у практически здоровых пожилых людей. После перераспределения больных гипертонической болезнь в зависимости от уровня артериального давления более низкая мелатонинобразующая функция выявлена у пациентов с более высоким уровнем среднесуточного АД.

  Скачати повний текст

Висвітлено історію розвитку пінеології як науки про структурну та функціональну організацію шишкоподібної залози. Увагу приділено особливостям розвитку даної галузі медицини на Буковині. Розкрито вагомий внесок професора М. Г. Туркевича у вивчення епіфізарної ділянки проміжного мозку та циркумвентрикулярної системи мозку. Подано інформацію про досягнення науковців Буковинського державного медичного університету у вивченні анатомічної будови та функцій шишкоподібної залози. Проаналізовано фізіологічні аспекти впливу йодиду цезію на організм залежно від функціонального стану шишкоподібного тіла. Вивчено хроноритми функції щитовидної залози й екскреторної функції нирок у хворих на дифузний токсичний зоб і гіпотиреоз. Охарактеризовано нейроендокринні та біохімічні механізми порушень стрес-лімітувальної та стрес-реалізаційної систем мозку у щурів з синдромом пренатального стресу. Розглянуто вплив комбінованої дії солей важких металів і стресу на хроноритми функціональної, фібрино- та протеолітичної активності нирок. Визначено роль шишкоподібної залози в регуляції хроноритмів діяльності нирок за умов іммобілізаційного стресу.

Наведено систематичний опис шишкоподібної залози (ШЗ), патологічних змін морфології та патофізіології органа за різних патологічних процесів. Увагу приділено визначенню молекулярно-генетичного механізму циркадіанної організації ШЗ, функціонуванню часових генів за фізіологічних умов, формуванню явищ десинхронозу. Досліджено здатність мелатоніну знижувати інтенсивність вільнорадикального окиснення, застосування як геропротектора та як лікувального засобу. Зазначено, що крім мелатоніну, як основного адаптогена, доведено участь інших складових пінеальної залози, зокрема нейропептидів. Визначено зміну структури та функції ШЗ в процесі дії на організм екстремальних чинників: стресу, солей важких металів, зміни світлового режиму гіпоксії, пренатального стресу тощо. Розглянуто зв'язки нервової, ендокринної та імунної систем.

Наведено хроноритмічні особливості екскреторної, іонорегулювальної та кислотовидільної функцій нирок у статевозрілих білих щурів, які перебували за умов гіперфункції шишкоподібної залози. Встановлено, що під час перебування тварин у постійній темряві в більшій мірі зазнають змін хроноритми іонорегулювальної функції нирок.

В експериментальних дослідженнях на статевозрілих білих щурах-самцях досліджено іонорегулювальну функцію нирок, що зазнали поєднаного впливу солей алюмінію, свинцю та іммобілізаційного стресу на фоні гіпофункції шишкоподібної залози.

Дослідження морфологічних змін надниркових залоз у різні проміжки доби дозволили встановити, що за умов гіперфункції шишкоподібної залози зміни епітеліоцитів пучкової зони відповідають підвищенню їх функції о 14.00 год і зниженню о 02.00 год.

Зазначено, що біологічно активні чинники тимуса впливають на клітинний склад лімфоїдних органів та активність макрофагів у тварин в окремі пори року, що значною мірою пов'язано з підвищенням вмісту в крові тимічного сироваткового чинника (ТСЧ). У дорослих тварин шишкоподібна залоза (ШПЗ) впливає на сезонні особливості відносин вмісту ТСЧ у крові та числа активованих Т-лімфоцитів у селезінці, а також на взаємодію секреторного компонента тимуса з глюкокортикоїдами. Чинники ШПЗ покращують порушені внутрішньо- та міжсистемні циркадні взаємодії у старих тварин.

Відображено вплив блокади монооксиду нітрогену (NO) на екскреторну функцію нирок за умов гіпофункції шишкоподібної залози упродовж доби. Блокада синтезу NO спричинила порушення циркадіанної організації екскреторної функції нирок. Одержані результати вказують на суттєві зміни архітектоніки ритму сечовиділення зі зниженням його мезору та амплітуди.

У дослідах на 48-ми нелінійних статевозрілих щурах-самцях з'ясовано вплив розчину ртуті дихлориду на місячні хроноритми ниркового транспорту іонів натрію на тлі гіпофункції шишкоподібної залози. Встановлено, що в олігуричну стадію сулемова нефропатія зумовлює десинхроноз показників досліджуваної функції нирок, більш виражений у разі гіпофункції шишкоподібної залози, ніж у випадку нормального фізіологічного стану даного органа.

Встановлено, що гостра ниркова недостатність в динаміці її розвитку (з першого по п'ятий день) призводить до посилення процесів вільнорадикального окиснення з суттєвим нагромадженням продуктів вільнорадикального окиснення ліпідів і білків і зменшенням активності компонентів антиоксидантної системи захисту у плазмі крові та в тканині нирок. Найсуттєвіші патологічні зміни проявляються вже на першу добу з тенденцією до зниження на п'яту добу. Встановлено, що різні умови освітлення можуть якісно та кількісно впливати на перебіг гострої ниркової недостатності. Так, постійна темрява зменшує прояви гострої ниркової недостатності, знижуючи прооксидантний вплив на нирки та збільшуючи потужність антиоксидантної системи плазми крові. Постійне світло, навпаки сприяє більш вираженому прояву процесів пероксидації у кірковій речовині нирок і в плазмі крові. Застосування мелатоніну - сильного антиоксиданта - за цих умов коригує прооксидантно-антиоксидантний гомеостаз плазми крові та нирок щурів, відновлює функціональну діяльність нирок, що є основою для розширення можливостей застосування цього препарату з метою корекції патології нирок шляхом відновлення їх функціональної активності, посилення антиоксидантного захисту та зниження інтенсивності пероксидації макромолекул у плазмі крові та тканині нирок.

Досліджено особливості хроноритмічних перебудов екскреторної функції нирок за умов гіперфункції шишкоподібної залози. Встановлено, що гіперфункція епіфіза спричинила порушення циркадіанної організації екскреторної функції нирок у порівнянні з контрольною групою тварин, яке характеризувалося зміною архітектоніки ритму сечовиділення, зі зниженням його мезору й амплітуди.

Мета дослідження - встановлення взаємозв'язку між функціональним станом шишкоподібної залози (ШЗ) та синтезом монооксиду нітрогену (NO), а також з'ясування патофізіологічних механізмів порушень хроноритмічної організації екскреторної, іоно- та кислоторегулювальної функцій нирок. Встановлено, що NO є важливим внутрішньоклітинним месенджером регуляції хроноритмів екскреторної, іоно- та кислоторегулювальної функцій нирок. Показано, що ефекти Nω-нітро-L-аргінінової блокади (L-NNA) синтезу NO залежать від функціональної активності ШЗ. L-NNA блокада синтезу NO за умов гіпофункції ШЗ призводить до більш виражених змін інтегральних характеристик хроноритмів основних показників функціонального стану нирок в порівнянні з блокадою синтезу NO на фоні гіперфункції ШЗ. Застосування мелатоніну призводить до корекції хроноритмічних перебудов архітектоніки та фазової структури ритмів більшості досліджуваних показників, викликаних блокадою синтезу NO. Введення блокатора NO L-NNA порушує морфологію пінеалоцитів і нефроцитів щурів за умов постійного освітлення. Введення мелатоніну призводить до певної корегувальної дії на стан пінеалоцитів, а у нирках до зменшення ступеня дистрофії. Встановлені зміни кількісних параметрів хроноритмів екскреторної, іоно- та кислоторегулювальної функцій нирок визначають можливість удосконалення методів ранньої діагностики та профілактики захворювань нирок.

Встановлено особливості морфології та функціональної активності шишкоподібної залози (ШПЗ) щурів у разі гострих іммобілізаційних, хронічних стресах та залежно від режимів освітлення. Вивчено особливості морфології паренхіми ШПЗ щурів залежно від впливу різних видів стресових факторів і режимів освітлення. З'ясовано зміни функціональної активності ШПЗ при різних видах стресу та за умов порушеного фотоперіоду. Встановлено залежність морфометричних показників пінеалоцитів від стану функціональної активності ШПЗ. Досліджено стан судинного русла ШПЗ у разі гострого іммобілізаційного та хронічного стресах у поєднанні за умов порушеного фотоперіоду.