Представлены данные комплексных исследований состояния пищеварительного канала (ПК), биоценоза кишечника и кожи у 150-ти больных с клиническими проявлениями лекарственной болезни (ЛБ), у 20-ти больных с латентной ее формой, а также у 27-ми пациентов с псевдоаллергическими реакциями на лекарственные средства. Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что первичная патология ПК имеет место у 44,6 % больных с клиническими проявлениями ЛБ, у 35 % больных с ЛБ в анамнезе, при этом дисбактериоз ПК соответственно - у 60 % и 30 %. При псевдоаллергии первичные нарушения ПК зарегистрированы у 10,8 % больных, а дисбактериоз ПК - у 20,9 % обследованных. Исследованиями биоценоза кожи установлено, что при псевдоаллергии регистрируются лишь количественные изменения микробного обсеменения общего покрова, в то время как при ЛБ отмечаются выраженные качественные нарушения микробного пейзажа кожи. Эти данные дают основание рассматривать некоторые показатели, характеризующие состояние ПК, в том числе биоценоз кишечника, а также биоценоз кожи в качестве одного из объективных критериев дифференциальной диагностики аллергических и псевдоаллергических реакций на лекарственные средства.

Наведено протипоказання щодо постановки шкірних проб як перед початком ін'єкційної антибіотикотерапії, так і для етіологічної діагностики лікарської хвороби. Перелічено причини хибнопозитивних і хибнонегативних результатів шкірних проб. Висвітлено суперечливі питання технології постановки шкірних проб, що представлені в "Інструкції про порядок проведення діагностики лікарської алергії", яка є додатком до Наказу МОЗ та АМН України N 127 від 02. 04. 2002 р. Як альтернативу шкірним пробам через їхню небезпеку для життя хворих та низьку інформативність запропоновано алгоритм профілактики анафілактичного шоку на лікарські препарати.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р419.22-43

Рубрики:

Медикаментозна хвороба

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено необхідність лікування гастропатій, спричинених ліками, та у порівняльному аспекті вивчено ефективність різних фармакокоректорів ульцерогенної дії ліків. Експериментально досліджено противиразкову активність корвітину, вісмуту субцитрату, актовегіну, гастрофіту, олії обліпихи, фамотидину на різних моделях виразкового ураження шлунка лікарськими засобами за адекватних та ідентичних умов експерименту. Встановлено, що вивчені препарати здійснюють противиразковий вплив різної інтенсивності під час проведення лікування виразкових уражень шлунку. У порівняльному аспекті досліджено вплив корвітину, вісмуту субцитрату, актовегіну, олії обліпихи, фамотидину та функціональні показники шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Експериментально доведено, що всі досліджені препарати вірогідно покращують результати лікування хронічного виразкового процесу у разі їх поєднаного застосування. Визначено найефективніші препарати для кожної експериментальної виразки шлунку, спровокованої ульцерогенними лікарськими засобами, а також препарати, що можуть впливати на секреторну та моторну функції ШКТ, а також перспективні щодо гастропротекції їх комбінації. Сформульовано рекомендації щодо раціонального вибору даних фармакокоректорів та/або їх комбінацій для індивідуальної фармакотерапії гастропатій, спричинених різними ліками.

Вивчено особливості морфометричних показників еритроцитів (ЕР) та функціонального стану їх мембран у хворих на лікарську хворобу (ЛХ). Розроблено біофізичний метод специфічної експрес-діагностики ЛХ на підставі встановлення патогенетичної ролі ЕР. У хворих з гострими та латентними формами ЛХ виявлено підсилення неоднорідності популяцій циркулюючих ЕР з перевагою їх макроформ, зміни електричних характеристик, іонтранспортної функції еритроцитарних мембран, що свідчить про участь системи еритрону в механізмах розвитку ЛХ. Порушення мікров'язкості та інтегральної щільності мембран ЕР спостерігалось переважно в хворих з гострими проявами ЛХ, про що свідчили показники питомого опору та відносної провідності, а також зростання величини струму електромагнітного пробою в 1,2 рази. Встановлено залежність фізико-хімічних властивостей ЕР від типу проявів алергічної реакції в хворих на ЛХ і виду основного захворювання. Розроблено спосіб етіологічної експрес-діагностики ЛХ за рівнем поглинання ультразвуку ЕР крові пацієнтів, навантажених медикаментозним алергеном, сконструйовано установку для його здійснення. Чутливість способу становить 80 % за латентних форм ЛХ і 91,5 % - за гострих у разі значного скорочення часу одержання результатів (до 20 - 30 хвилин замість 5 - 6 годин за умов традиційних імунологічних тестів).

Містяться дані клінічного, імунологічного, алергологічного та біофізичного обстеження хворих на медикаментозну алергію, яка виникла під час проведення наркозу. Були проаналізовані частота, структура, фактори ризику, клініко-імунологічні особливості медикаментозної алергії під час проведення різних видів анестезії та можливість її прогнозування. Встановлено, що серед застосованих під час хірургічного лікування різних видів анестезії (2063 випадки) розвиток медикаментозної алергії спостерігався частіше під час проведення ендотрахеального наркозу (9,77%), в основному, у формі анафілактичного шоку. Посиндромний аналіз даних імунологічного обстеження показав, що розвиток медикаментозної алергії під час наркозу супроводжувався гострою комбінованою імунною недостатністю з ознаками алергії. Виявлено, що серед антигенних чинників медикаментозної переважали медикаментозні засоби для премедикації, анестетики, атарактики, антистресорні засоби. За допомогою секвенціального статистичного аналізу доведено можливість прогнозування ризику виникнення медикаментозної алергії під час проведення наркозу.

Приведены сведения о классификации, методах диагностики, лечения, профилактики разных видов побочного действия (ПД) лекарственных средств (ЛС) и организации системы контроля за безопасностью их применения. Раскрыты причины роста частоты ПД ЛС, механизмы развития и клинические проявления лекарственной аллергии. Представлены данные о ПД противоаллергических лекарственных препаратов. Внимание уделено антигистаминным препаратам, глюкокортикостероидам, деконгестантам, бронхолитикам. Освещены результаты регистрации ПД ЛС в Украине, а также этико-правовые вопросы ПД ЛС.

Визначено критерії ефективності фармакологічної корекції нейро- та кардіотоксичних ефектів у хворих різного віку з гострим отруєнням клонідином. Встановлено особливості розвитку гемодинамічних і неврологічних розладів у пацієнтів різних вікових груп з гострими отруєннями клонідином. Надано оцінку ефективності детоксикації на підставі оцінки важкості токсикозу. Запропоновано використання диференційованого підходу щодо застосування засобів детоксикації та фармакологічної корекції у хворих старшого віку з отруєннями клонідином, на підставі критеріїв оцінки важкості стану пацієнта. Розроблено лікувально-профілактичну схему для зниження ризику виникнення ускладнень і підвищення ефективності лікування.

Представлены данные литературы о встречаемости, распространенности, механизмах возникновения и клинических проявлениях реакций гиперчувствительности и аллергии, ассоциированных с приемом клопидогреля. Описаны общие принципы лечения больного с реакцией гиперчувствительности к медикаментозным препаратам и методы профилактики появления таких реакций. Представлен клинический случай возникновения побочного действия клопидогреля в виде кожных проявлений у пациента с ишемической болезнью сердца, который демонстрирует проблему выбора правильной тактики терапии.

Представлены данные литературы о встречаемости, распространенности, механизмах возникновения и клинических проявлениях реакций гиперчувствительности и аллергии, ассоциированных с приемом клопидогреля. Описаны общие принципы лечения больного с реакцией гиперчувствительности к медикаментозным препаратам и методы профилактики появления таких реакций. Представлен клинический случай возникновения побочного действия клопидогреля в виде кожных проявлений у пациента с ишемической болезнью сердца, который демонстрирует проблему выбора правильной тактики терапии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р352.3 + Р419.22

Рубрики:

Побічна дія ліків (загальні роботи)

Медикаментозна хвороба

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Разработана технология дифференциальной диагностики лекарственной болезни, которая позволяет дифференцировать эту патологию с атопическим дерматитом, герпетиформным дерматитом Дюринга, псориазом экземой, склеродермией, красной волчанкой и микозом кожи. Разработанная технология объединяет отбор информативных признаков, робастные статистические процедуры и идентификацию состояния пациента.

Проведено виміри діелектричної проникності еритроцитів паралельно з виміром швидкості осідання еритроцитів у присутності анестетика нового покоління артифрину. Високий коефіцієнт кореляції (r = 0,917) одержаних результатів за двома методиками свідчать про інформативність застосування НВЧ-діелектрометрії для оцінки сенсибілізації до артифрину та про доцільність її використання як експрес-методу діагностики лікарської хвороби.

Проведены измерения диэлектрической проницаемости эритроцитов параллельно с измерением скорости оседания эритроцитов в присутствии анестетика нового поколения артифрина. Высокий коэффициент корреляции (r = 0,917) полученных данных по двум методикам свидетельствует об информативности применения КВЧ-диэлектрометрии для оценки сенсибилизации к артифрину и о целесообразности ее использования в качестве экспресс-метода диагностики лекарственной болезни.

На підставі багаторічних клінічних спостережень та аналізу шкірних проб з лікарськими засобами і специфічних імунологічних тестів висвітлено питання недоцільності постановки шкірних проб, особливо серед хворих на поширені дерматози й інфекції, що передаються статевим шляхом.

На основании многолетних клинических наблюдений и анализа кожных проб с лекарственными средствами и специфических иммунологических тестов показана нецелесообразность постановки кожных проб, особенно среди больных с распространенными дерматозами и инфекциями, передающимися половым путем.

Побічні (несприятливі) реакції на лікарські засоби (ПРЛЗ) спричиняють 3,5 % випадків госпіталізації, досить часто призводять до фатальних наслідків і завдають значну економічну шкоду. Мета дослідження - проаналізувати останні дані літератури щодо захворюваності, факторів ризику та перспективних шляхів профілактики ПРЛЗ. Передбачувані ПРЛЗ на амбулаторному етапі зустрічаються в середньому у 2,0 %, на стаціонарному - у 10,1 % пацієнтів. Серйозні ПРЛЗ частіше викликані антитромботичними, нестероїдними протизапальними лікарськими засобами (ЛЗ) та ЛЗ для лікування серцево-судинної системи; у країнах, що розвиваються ПРЛЗ частіше викликані антиретровірусними та протитуберкульозними ЛЗ. Серед причин ПР у дітей на першому місці введення вакцини, часто виявляють ПР у разі вживання протипухлинних ЛЗ і антибіотиків. Серйозні побічні реакції найчастіше зумовлені вживанням парацетамолу, аспарагінази й ібупрофену. Серед основних факторів ризику розвитку ПРЛЗ: похилий вік, жіноча стать, коморбідність, поліпрагмазія, тяжкість стану, самолікування, генетична схильність до алергійних реакцій та змін фармакокінетики. Оскільки майже половина ПРЛЗ може бути попереджена, великого значення набуває обізнаність медичних працівників, фармацевтів, пацієнтів з питань факторів ризику ускладнень фармакотерапії, діагностики та своєчасного інформування про ПРЛЗ, персоналізованого лікування. Під особливим контролем мають бути пацієнти похилого віку, діти раннього віку, вагітні, пацієнти, які одержують 5 і більше лікарських засобів, пацієнти із серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та нирок. Потрібно застосовувати фармакогенетичні дослідження, особливо у пацієнтів групи ризику. Поширення поінформованості та навичок з менеджменту ризику розвитку ПРЛЗ у лікарів, фармацевтів, пацієнтів та їх представників є важливою складовою збереження життя і здоров'я пацієнтів, збільшення їх прихильності до медикаментозної терапії, а отже і її ефективності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р60-3 + Р419.22

Рубрики:

Дерматологія

Медикаментозна хвороба

Шифр НБУВ: Ж15288 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження діелектричної проникності еритроцитів пацієнтів з лікарською хворобою та практично здорових донорів за присутності місцевих анестетиків - артифрину, убістезіну та септонесту за допомогою НВЧ-діелектрометрії міліметрового діапазону радіохвиль. Оцінювання гідратації еритроцитів проводилося за параметром реальної частини комплексної діелектричної проникності в області дисперсії вільної води на частоті f=37,7 ГГц. Сенсибілізація еритроцитів до місцево-анестезувальних препаратів оцінювалась методом визначення швидкості осідання еритроцитів. Одержано достатньо корелювальні експериментальні дані за двома методиками.

Проведено исследование диэлектрической проницаемости эритроцитов пациентов с лекарственной болезнью и практически здоровых доноров в присутствии местных анестетиков - артифрина, убистезина и септонеста с помощью СВЧ-диэлектрометрии миллиметрового диапазона радиоволн. Оценка гидратации эритроцитов проводилась по параметру реальной части комплексной диэлектрической проницаемости в области дисперсии свободной воды на частоте f = 37,7 ГГц. Сенсибилизация эритроцитов местно-анестезирующих препаратов оценивалась методом определения скорости оседания эритроцитов. Получено достаточно коррелирующие экспериментальные данные по двум методикам.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.141-3 + Р419.22

Рубрики:

Медикаментозна хвороба

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Печень - это основной орган, который принимает важное участие в биотрансформации лекарственных веществ в организме человека. Поэтому лекарственные поражения печени встречаются намного чаще, чем свидетельствует официальная медицинская статистика в разных странах и на разных континентах. Настоящее обстоятельство связано со множеством факторов: латентное течение лекарственных поражений печени, неадекватная трактовка клинической симптоматики и клинико-лабораторных показателей, недостаточно внимательное исследование анамнеза, отличающаяся частота применения различных препаратов в разных странах. Лекарственные поражения печени - это поражения, которые связаны с применением фармакологических препаратов. Лекарственное поражение печени необходимо диагностировать как можно раньше, так как продолжающийся прием препаратов способен многократно усугубить тяжесть клинических проявлений и существенно повлиять на исход заболевания в целом. Кроме того, в этой связи важны и юридические аспекты, поскольку нераспознанное лекарственное поражение печени при продолжающемся приеме препарата, предположительно вызвавшего это поражение - предмет нередких профессиональных расследований. Реакция печени на лекарство зависит от многих факторов: исходного состояния функции печени (уже имеющиеся заболевания печени в анамнезе), наследственности, пола, возраста, употребления алкоголя, приема других препаратов. При наличии этих факторов у пациентов существенно возрастает риск развития поражения печени, ассоциированный с приемом лекарственных препаратов, а если лекарственное поражение печени все же развивается, то прогноз его течения значительно утяжеляется. Статистически достоверно более часто лекарственные поражения печени возникают у женщин. Один и тот же тип лекарственных препаратов может вызывать различные варианты поражения печени с точки зрения клинических и морфологических проявлений. Диагностика лекарственного поражения печени часто затруднена и требует от специалиста определенных навыков, касающихся не только необходимости тщательного сбора анамнеза пациента с развившимся заболеванием, но и хорошей ориентации в его клинических и морфологических проявлениях.

Наведені дані аналітичного огляду токсикологічних наслідків застосування прохлороперазину. Прохлороперазин є досить часто вживаним лікарським препаратом з нейролептичною та антиеметичною активністю, який виробляється як генеричний засіб у багатьох країнах світу у вигляді таблеток, супозиторіїв та ін'єкційних форм. Мета роботи - проведення аналітичного огляду побічних дій та гострих отруєнь прохлороперазином при контрольованому та неконтрольованому застосуванні. Відповідно до даних інформаційних джерел у період з 2010 по 2016 рр. у світі зареєстровано 258 випадків гострого отруєння прохлороперазином. Серед головних причин отруєнь визначені побічні дії препарату під час лікування у терапевтичних дозах. Прохлороперазин несумісний з препаратами, що пригнічують ЦНС, підвищує ризик неонатальних ускладнень при вживанні вагітними. До 10 % від загальної кількості гострих отруєнь прохлороперазином - це летальні випадки через передозування з суїцидальною метою. Визначені лікарські препарати, що застосовувались одночасно з прохлороперазином при суїцидах: клоназепам, лоразепам, апразолам, ібупрофен, напроксен, діазепам, сероквель, депакот тощо. Висновки: показано, що за умов наявності в установах проведення судово-медичної експертизи методів хіміко-токсикологічного аналізу на прохлороперазин кількість зареєстрованих випадків отруєнь препаратом, зокрема в Україні, може бути значно більшою.