Проанализированы неврологические осложнения после применения методов регионарной анестезии. Выделены наиболее часто встречающиеся осложнения, приведены причины их возникновения и предложены способы профилактики. На примере собственных наблюдений сделаны выводы об эффективности применяемых профилактических мер.

Узагальнено результати анестезіологічного забезпечення баріатичних операцій у 122-х хворих з морбідним ожирінням. З використанням даних клінічних, лабораторних й інструментальних методів дослідження установлено, що у хворих з надмірною масою тіла мають місце порушення серцево-судинної, дихальної систем і метаболізму. Вивчено вплив різних методів анестезіологічного забезпечення та показники гемодинаміки, функцію зовнішнього дихання та метаболізм, а також післяопераційні ускладнення. Обгрунтовано доцільність використання передопераційних показників сатурації кисню за різного положення тіла хворого, визначення оптимального положення тіла пацієнта у післяопераційному періоді з метою профілактики легеневих ускладнень. Обгрунтовано переваги використання регіонарних методів анестезії та черезшкірної електростимуляції нервів у хворих у післяопераційному періоді з метою запобігання депресії дихання, а також проведення подовженої штучної вентиляції легень у ранньому післяопераційному періоді. Використання запропонованої тактики анестезіологічного забезпечення дозволило запобігти виникненню гемодинамічних, дихальних, тромбоемболічних ускладнень, летальності, скоротити тривалість лікування хворих.

  Скачати повний текст

Рассмотрены результаты клинического наблюдения пациентов, оперированных по поводу отдаленных последствий травматического повреждения тканей в условиях регионарной аналгезии и сбалансированного наркоза с использованием целевой концентрации пропофола. Выделены основные показатели, характеризующие устойчивость системы гомеостаза, при анестезиологическом обеспечении. Метаболические сдвиги во время операции и наркоза сравнивали с изменением количественных характеристик в системе нейтрофильных гранулоцитов.

Досліджено анестезійний та постанестезійний вплив ізофлюрану на електричну активність нейронів (ЕАН) у ділянці гіпокампа СА3 молодих щурів. Ізофлюран істотно не змінював амплітуду ЕАН, з іншого боку, частота ЕАН значно знизилася. Після припинення аплікації ізофлюрану спостерігали дві фази відновлення частоти ЕАН: по-перше, швидке зростання, а потім повільне зниження до контрольного рівня. Порівняння відновлення рецепторної системи і активності нервової мережі після дії ізофлюрана обговорюється.

Вперше проведено порівняльні дослідження методів ізолювання кетаміну з біологічних обТєктів. Досліджено вплив різних депротеїнізаторів на вихід кетаміну з трупної крові та оптимізовано умови проведення пробопідготовки. Встановлено, що за умов міжнародної (TIAFT) та вітчизняної систем скринінгу диференціювати кетамін практично не можливо. Запропоновано селективні хроматографічні системи для ідентифікації кетаміну в присутності інших контрольованих речовин. Розроблено методики виявлення та визначення кетаміну в біологічному матеріалі методами газо-рідинної та високоефективної рідинної хроматографії зі спектрофотометричним детектуванням. Розроблено алгоритми проведення криміналістичного та судово-токсикологічного дослідження на кетамін.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р451.12

Рубрики:

Дія знеболювання на організм

Шифр НБУВ: Ж24388 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблему післяопераційних когнітивних дисфункцій, що виникають у пацієнтів після загальної анестезії, та можливий спосіб їх корекції за допомогою вітчизняного препарату холіну альфосцерату (гліятону). Загальна анестезія негативно впливає на стан когнітивних функцій у пацієнтів із вихідною відсутністю когнітивних порушень. Одним із методів корекції післяопераційних когнітивних дисфункцій є застосування холіну альфосцерату (гліятону) у періопераційному періоді.

Обоснована актуальность проблемы сохранения и восстановления когнитивных функций после оперативных вмешательств в условиях общей анестезии. Последовательно освещены вопросы эпидемиологии, этиопатогенеза, клиники и диагностики, профилактики и ранней коррекции послеоперационной когнитивной дисфункции. Подчеркнуто, что послеоперационная когнитивная дисфункция является одним из серьезных послеоперационных осложнений, оказывающих негативное влияние не только на продолжительность госпитализации и ее стоимость, но и на качество жизни больных в отдаленном послеоперационном периоде, что требует качественного проведения анестезиологического обеспечения на всех его этапах, учета исходного состояния когнитивных функций, проведения профилактики ее нарушений и ранней коррекции, особенно у больных с повышенным риском развития послеоперационной когнитивной дисфункции.

Обґрунтовано теоретичне узагальнення та нове практичне вирішення актуальної наукової проблеми, яка полягає у створенні патогенетичної концепції механізмів формування порушень когнітивної функції у пацієнтів з гострою хірургічною патологією після операцій із застосуванням загальної анестезії, а також вирішення завдання підвищення ефективності лікування завдяки розробці та втіленню оптимізованого діагностичного алгоритму ведення пацієнтів на підставі науково розробленого прогностичного критерію та диференційованих схем інтенсивної терапії. Здійснено аналіз результатів комплексного клініко-інструментального та лабораторного динамічного вивчення клінічних, нейропсихологічних, біохімічних показників, а також маркерів гіпоксії з використанням клініко-інструментальних і лабораторних показників у 256-ох пацієнтів різного віку з хірургічною патологією, яким проводили оперативне втручання під загальною анестезією, що включало чотири етапи: до операції та після операції - на 1-шу, 7-му та 30-ту добу. Вперше на підставі проведеного комплексного проспективного клінічного дослідження й аналізу механізмів формувань післяопераційної когнітивної дисфункції у пацієнтів після операції з використанням загальної анестезії запропоновано напрями та схеми корекції післяопераційної когнітивної дисфункції з використання розробленого клініко-діагностичного критерію, який є провідним у формуванні індивідуального алгоритму ведення пацієнтів у післяопераційному періоді.