Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.261.3

Рубрики:

Хірургічна патологія навколощитоподібних залоз

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.261.3-29 + Р418.5-29

Рубрики:

Хірургічна патологія навколощитоподібних залоз

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.261.3

Рубрики:

Хірургічна патологія навколощитоподібних залоз

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше в Україні обгрунтовано актуальність дослідження проблеми виникнення вторинного гіперпаратиреозу (ВГПТ) у хворих з хронічною нирковою недостатністю (ХНН), визначено його поширеність на етапах консервативного лікування та гемодіалізу, з'ясовано недоліки діагностики та терапевтичних заходів. Вивчено динаміку показників мінерального обміну, остеодистрофічних змін, морфофункціональних порушень у прищитовидних залозах (ПЩЗ) під час перебігу ВГПТ та за наявності ХНН після консервативного та хірургічного лікування. Доведено, що найбільш частою морфологічною формою змін ПЩЗ за важкого ВГПТ є не дифузна гіперплазія (як вважалось раніше), а поліаденоматоз та вузликова гіперплазія, які стають передумовою розвитку третинного гіперпаратиреозу (ТГПТ) як незворотної патології. Удосконалено комплексну діагностику ВГПТ та ТГПТ, вперше розроблено метод їх диференціації шляхом радіоізотопної сцинтиграфії. Визначено й об'єктивізовано показання щодо хірургічного втручання за гіперпаратиреозу ренального походження, що оптимізує лікувальну тактику. Уточнено принципи хірургічного лікування ВГПТ та ТГПТ, доведено високу ефективність субтотальної паратиреоїдектомії.

Виявлено високу частоту діагностування первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ) серед групи пацієнтів, які мають різні його клінічні прояви. Виділено нову форму ПГПТ - кардіальну на підставі одержаних даних про високу частоту діагностики ПГПТ у хворих з кальцинозом клапанів серця. Доведено, що скринінгове визначення лише рівня кальціємії не є достатньо адекватним критерієм для діагностики ПГПТ, оскільки підвищення рівня кальцію у разі ПГПТ виявлено лише у 30,9 % пацієнтів. Встановлено, що найбільш інформативний лабораторний показник - це концентрація паратиреоїдного гормону (ПТГ) у крові, підвищення якого виявлено в 98,5 % випадків. Вперше одержано дані про високу частоту асимптомного перебігу ПГПТ і діагностичну цінність ультразвукового дослідження (УЗД), за якого проводиться обов'язкова візуалізація зон типового розташування прищитовидних залоз (ПЩЗ) під час обстеження пацієнтів з патологією щитовидної залози (ЩЗ) для виявлення асимптомної форми захворювання. Обгрунтовано доцільність проведення обов'язкової ревізії й огляду ПЩЗ під час виконання оперативного втручання на ЩЗ, що також необхідно для діагностики асимптомної форми ПГПТ. Встановлено, що у 59,1 % випадків у разі ПГПТ має місце сполучене ураження ПЩЗ і ЩЗ.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.261.2-99 + Р457.261.3-99

Рубрики:

Хірургічна патологія щитовидної залози

Хірургічна патологія навколощитоподібних залоз

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Клиническое руководство по гипопаратиреозу Европейского общества эндокринологов одобрено Европейским конгрессом эндокринологов (май 2015 г.) и было опубликовано в European Journal of Endocrinology в июне 2015 г. Рекомендован скрининг на гипопаратиреоз всем пациентам, у которых была операция в области шеи. При наличии гипокальциемии и низкого уровня паратгормона необходимо провести обследование на хронический гипопаратиреоз.

В основі роботи - ретроспективний та проспективний аналіз результатів лікування 76-ти хворих, які мали характерні клінічні прояви первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ) у Івано-Франківській обласній клінічній лікарні з 2010 по 2015 рр. Серед пацієнтів жінок було 24 (77,0 %), чоловіків - 7 (23,0 %). У результаті скринінгу різні форми ПГПТ було діагностовано у 31-го (40,7 %) із 76-ти хворих. Оперативне лікування виконано всім пацієнтам під загальним знеболюванням з шийного доступу. Обов'язково проводили білатеральну ревізію прищитоподібних залоз (ПЩЗ) з видаленням аденоматозно змінених або гілєрплазованих залоз. Видалення однієї ПЩЗ виконано у 22-х (73,0 %), двох - у 9-ти (17,0 %) хворих. Ниркову форму ПГПТ діагностували у 14-ти (45,2 %) хворих, змішану - у 8-ми (25,8 %), кісткову - у 6-ти (19,4 %) і безсимптомну - у 3-х (9,7 %) пацієнтів. У 2-х (6,4 %) хворих після операції розвинулася клініка тяжкого транзиторного гіпопарагиреозу з наявністю парестезій, судом, що потребувало внутрішньовенного введення препаратів катьцію впродовж 4 - 5-ти діб, із подальшим призначенням його таблетованих форм упродовж 2 - 3-х міс. Всім оперованим хворим із нирковою формою ПГПТ незадовго перед паратиреоїдектомією (ПТЕ) або у найближчі терміни після неї проводили дистанційну літотрипсію або оперативне втручання на нирках. У 10-ти пацієнтів із цієї групи нормалізувалися показники фосфорно-кальцієвого обміну. В одного хворого через 2 міс після ПТЕ зберігалося незначне підвищення рівня паратгормону - до 72,4 пг/мл. Таким чином, тільки у одного хворого (4,2 %) через 2 міс після оперативного лікування рівень паратгормону перевищував норму.

Рассмотрены история хирургии паращитовидных желез и хирургические вмешательства на паращитовидные железы. Акцентировано внимание, что от редких казуистических операций по поводу патологии паращитовидных желез произошла эволюция в сторону формирования целого направления в эндокринной хирургии со своими особенностями, принципами и закономерностями. Заслуга в этом принадлежит многим ученым-исследователям и практическим хирургам.

Розглянуто історію хірургії паращитоподібних залоз і хірургічні втручання на паращитоподібні залози. Підкреслено, що від рідкісних казуїстичних операцій з приводу патології паращитоподібних залоз відбулася еволюція в бік формування цілого направлення в ендокринній хірургії з її особливостями, принципами та закономірностями. Заслуга в цьому належить багатьом вченим-дослідникам і практичним хірургам.

The author presents the history of parathyroid glands and parathyroid surgery. He notes an evolution from rare casuistic operations for parathyroid pathology towards a formation of a trend in endocrine surgery with its own characteristics, principles and peculiarities. The credit for this belongs to many dozens of researchers and practical surgeons.

Проанализированы литературные и опытные данные по вопросам патогенеза, диагностики, лечения вторичного гиперпаратиреоза при хронической болезни почек, показания к хирургическому лечению и результаты паратиреоидэктомии, утвержденные Европейским обществом эндокринных хирургов.

Проаналізовано дані літератури з питань патогенезу, діагностики та лікування вторинного гіперпаратиреозу за хронічного захворювання нирок, показання до хірургічного лікування та результати паратиреоїдектомії, які затверджені Європейською спільнотою ендокринних хірургів.

In this review the literature on the pathogenesis, diagnosis and treatment of secondary hyperparathyroidism in chronic kidney disease, indications for surgical treatment and results of parathyroidectomy, approved by the European Society of Endocrine Surgeons.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.261.3 + Р415.130.21 + Р414

Рубрики:

Хірургічна патологія навколощитоподібних залоз

Гіперпаратиреози

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчення та впровадження у практику методики 4D-KT у діагностиці патологічно змінених прищитоподібних залоз (ПЩЗ) у хворих на первинний гіперпаратиреоз (ПГПТ). У межах дослідження було обстежено 86 пацієнтів з діагнозом первинного гіперпаратиреозу - 66 жінок та 20 чоловіків (співвідношення 3 : 1) віком від 40 до 75 років, а також 2 дітей віком до 10 років. 4D-KT в Українському науково-практичному центрі ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України проводили за допомогою апарата Toshiba Aquilion 64. Як контрастну речовину використовували "Ультравіст-370", який вводили внутрішньовенно в кількості 100 мл зі швидкістю 4 мл/с. Протокол сканування складався з трьох фаз: нативна, артеріальна, фаза (зображення отримують через 25 с після початку введення контрасту), венозна, або відтермінована, фаза (через 90 с після початку введення контрасту). Поле сканування - від кута нижньої щелепи до біфуркації трахеї. Параметри сканування: напруга 120 кВ, експозиція 250 - 300 тАв, товщина зрізів 0,5 мм. У структурі виявленої патології за допомогою 4D-KT найбільшу питому вагу займають аденоми ПЩЗ - 75 випадків. До решти випадків увійшли: гіперплазія ПЩЗ - 4 випадки (з них 2 дітей), карцинома - 2 випадки, кіста - 3 випадки. У 2 пацієнтів (2,3 %) аденоми ПЩЗ не було виявлено за допомогою КТ у зв'язку з інтратиреоїдним розташуванням. У 34 (40 %) випадках змінені ПЩЗ було розташовано типово, по задній поверхні ЩЗ (у 2 випадках мали розмір 6 - 7 см), у 50 випадках мали ектопічне розташування. Серед ектопічно розташованих аденом ПЩЗ 12 (24 %) було локалізовано у трахеостравохідному куті, по 2 випадки (по 4 %) - у ретрофарингеальній зоні і верхньому відділі переднього середостіння, по три (по 6 %) - у щитотимічній зв'язці і ретроклавікулярно, одна (2 %) - у парааортальному просторі. Висновки: зображення, одержані в результаті застосування методики 4D-KT, надають одночасно як анатомічну, так і функціональну інформацію (на основі змін перфузії) та можуть бути інтерпретовані хірургом на передопераційному етапі. Це надає змогу хірургам оптимізувати оперативний доступ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.261.3-4

Рубрики:

Хірургічна патологія навколощитоподібних залоз

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.130.21 + Р457.261.3

Рубрики:

Гіперпаратиреози

Хірургічна патологія навколощитоподібних залоз

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити ефективність мініінвазивних відеоасистованих втручань на щитоподібній та прищитоподібних залозах. У рамках проведеного дослідження за період з 2012 по 2018 рр. оперовано 50 пацієнтів з приводу вузлового зоба (40) і первинного гіперпаратиреозу з поодинокою аденомою прищитоподібної залози (10). Усім пацієнтам виконали мініінвазивне відеоасистоване втручання за методикою, запропонованою P. Miccoli. Больовий синдром у всіх пацієнтів був мінімальним. Стійкого парезу поворотних гортанних нервів та гіпопаратиреозу не спостерігали. Транзиторний парез поворотного гортанного нерва виник у 2 пацієнтів. Ранової інфекції не спостерігали. У всіх пацієнтів з первинним гіперпаратиреозом вміст кальцію знизився до нормального або субнормального рівня. Терміни перебування хворих у стаціонарі після мініінвазивних операцій скоротилися до (2,2 +- 0,3) ліжко-дня, тоді як після відкритих операцій вони становили (5,7 +- 1,2) ліжко-дня. У подальшому за пацієнтами спостерігали протягом року - рецидиву захворювання не зафіксовано. Відмінний косметичний результат одержали у переважної більшості пацієнтів. Лише у 3 пацієнтів сформувалися келоїдні рубці, що стало причиною погіршення косметичного ефекту. Висновки: методика мініінвазивних відеоасистованих втручань на щитоподібній залозі, запропонована P. Miccoli, залишається актуальною. До того ж вона може бути застосована у пацієнтів з первинним гіперпаратиреозом і поодинокою аденомою прищитоподібної залози. Але необхідно ретельно відбирати пацієнтів для цих оперативних втручань.

Мета роботи - вивчити ефективність мініінвазивних відеоасистованих втручань на щитоподібній та прищитоподібних залозах. У рамках проведеного дослідження за період з 2012 по 2018 рр. оперовано 50 пацієнтів з приводу вузлового зоба (40) і первинного гіперпаратиреозу з поодинокою аденомою прищитоподібної залози (10). Усім пацієнтам виконали мініінвазивне відеоасистоване втручання за методикою, запропонованою P. Miccoli. Больовий синдром у всіх пацієнтів був мінімальним. Стійкого парезу поворотних гортанних нервів та гіпопаратиреозу не спостерігали. Транзиторний парез поворотного гортанного нерва виник у 2 пацієнтів. Ранової інфекції не спостерігали. У всіх пацієнтів з первинним гіперпаратиреозом вміст кальцію знизився до нормального або субнормального рівня. Терміни перебування хворих у стаціонарі після мініінвазивних операцій скоротилися до (2,2 +- 0,3) ліжко-дня, тоді як після відкритих операцій вони становили (5,7 +- 1,2) ліжко-дня. У подальшому за пацієнтами спостерігали протягом року - рецидиву захворювання не зафіксовано. Відмінний косметичний результат одержали у переважної більшості пацієнтів. Лише у 3 пацієнтів сформувалися келоїдні рубці, що стало причиною погіршення косметичного ефекту. Висновки: методика мініінвазивних відеоасистованих втручань на щитоподібній залозі, запропонована P. Miccoli, залишається актуальною. До того ж вона може бути застосована у пацієнтів з первинним гіперпаратиреозом і поодинокою аденомою прищитоподібної залози. Але необхідно ретельно відбирати пацієнтів для цих оперативних втручань.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.261.3

Рубрики:

Хірургічна патологія навколощитоподібних залоз

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що серед патології прищитоподібних залоз (ПЩЗ) значне місце посідає клініко-лабораторний синдром - гіперпаратиреоз. "Золотим" стандартом лікування первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ) є паратиреоїдектомія (ПТЕ). Критерієм успішної ПТЕ у випадках ПГПТ є інтраопераційне зниження рівня паратиреоїдного гормону (ПТГ) на 50 % відносно передопераційного рівня. У випадках вторинного гіперпаратиреозу (ВГПТ) на тлі хронічної хвороби нирок ПТЕ є етапом складного лікувального процесу та застосовується за відсутності ефекту від медикаментозної терапії. За ВГПТ динамічне зниження інтраопераційного рівня ПТГ, яке може свідчити про цілковитий обсяг ПТЕ, сягає 70 - 80 %. Проте в літературі немає переконливих безперечних даних про динаміку змін рівня ПТГ, які можна було б вважати предиктором персистуючого перебігу захворювання. З огляду на той факт, що хірургічна корекція зазначених станів є методом вибору, неможливо переоцінити значення якості передопераційної інструментальної топічної діагностики. Одержано дані щодо діагностичної ефективності методів інструментальної топічної діагностики гіперпаратиреозу. Модифіковано алгоритм передопераційного обстеження хворих на ПГПТ і ВГПТ за рахунок внесення в нього комп'ютерної томографії з в/в контрастним підсиленням. Виявлено кореляційні зв'язки між розмірами аденом ПЩЗ і лабораторними показниками в хворих на ПГПТ. Визначено предиктори персистенції та рецидиву ПГПТ і ВГПТ. Розроблено модифікований протокол комп'ютерної томографії з в/в контрастним підсиленням для одночасної діагностики патології ПЩЗ і надниркових залоз у пацієнтів із ПГПТ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.13-4 + Р457.261.3 + Р569.453-4

Рубрики:

Хвороби паращитовидних залоз

Хірургічна патологія навколощитоподібних залоз

Пухлини паратиреоїдної залози

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ