Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.208.3 + Р458.193-588

Рубрики:

Пошкодження грудної клітки (стінки)

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлен опыт лечения 62 пациентов с сочетанным послеожоговым рубцовым стенозом пищевода и желудка в период 1980 - 2005 гг. Изложены варианты восстановления функции желудка на первом этапе лечения с последующим вмешательством (бужирование или пластика) на пищеводе (второй этап лечения). Летальных исходов не было. Функция восстановленных органов (пищевод и желудок) в отдаленный период хорошая.

Мета роботи - удосконалення діагностично-лікувальної тактики у постраждалих у разі поєднаної травми органів живота з ушкодженням дванадцятипалої кишки (ДПК). Проаналізовано результати лікування 29 постраждалих поєднаної травми органів живота з ушкодженням ДПК за період з 2000 до 2007 р. Середній вік постраждалих - 33,8 роки. Чоловіків було 23 (79,3 %), жінок - 6 (20,7 %). Середня тривалість перебування у стаціонарі пацієнтів, які одужали, становила 13,7 ліжко-дня. В післяопераційний період померли 13 (44,8 %) постраждалих. Серед них: з розривами ДПК - 10 (76,9 %), з відкритими колото-різаними пораненнями - 2 (15,4 %), з проникним вогнепальним пораненням - 1 (7,7 %). Зафіксовано такі післяопераційні ускладнення: неспроможність швів ДПК - 2 (6,9 %) випадки, тривалий парез кишечнику - 8 (27,6 %), нагноєння післяопераційних ран - 4 (13,8 %). Висновки. Ушкодження ДПК у разі поєднаної травми є вкрай тяжкою травмою з високим рівнем летальності (44,8 %). Неухильне дотримання протоколу обстеження дозволяє оптимізувати діагностично-лікувальну тактику у постраждалих з ушкодженнями ДПК при поєднаній травмі.

На підставі результатів досвіду спеціалізованої клініки в лікуванні хворих з післяопіковими рубцевими стриктурами стравоходу (ПРСС) та шлунку уперше надано комплексну порівняльну оцінку застосованим оперативно-технічним методам лікувального бужування стравоходу. Вивчено показники гуморального антиоксидотоксінового та загального імунітету у хворих з наслідками хімічного опіку верхнього відділу травного каналу в подостром і хронічному періоді перебігу хвороби. На підставі одержаних даних доведено доцільність використання ентеросорбентів для протекції гастроінтестінального бар'єра й ослаблення транслокації кишкової мікрофлори в цих хворих. Уперше розроблено та апробовано методику ретроградного інтраопераційного проведення та внутрішньостравохідного встановлення кільцеподібної ниті-направника для бужування стриктур стравоходу з використанням мікрогастростоми, в тому числі й у хворих з ятрогенною перфорацією стравоходу. Запропоновано новий метод малоінвазивної ("кулісної") гастростомії, що дає змогу забезпечити гастроентеральне харчування, зберегти шлунок для можливої езофагогастропластики. Зазначено, що за використання цього методу зникає необхідність у спеціальній операції для її закриття. Надано клінічну оцінку методу бужування по кільцеподібній ниті-направника у хворих з протяжними і складними стриктурами, після ліквідації наслідків перфорації стравоходу, а також у комплексі лікувальних заходів у хворих зі спільним рубцевим ураженням стравоходу та шлунку. На підставі визначення групи хворих з ятрогенною перфорацією стравоходу у разі бужування визначено фактори ризику даного ускладнення та розроблено нові міри її профілактики та

Запропоновано та впроваджено оригінальну методику оперативного лікування пацієнтів з поєднаними післяопіковими стриктурами стравоходу та шлунка залежно від виду післяопікового ураження. Вдосконалено спосіб для дилатації стравоходу та технологію проведення дилатації. Розроблено лікувально-діагностичний алгоритм вибору способу лікування хворих з поєднаними післяопіковими стриктурами стравоходу та шлунка, застосування якого дозволить істотно покращити результати хірургічного лікування. Доведено можливість покращення результатів лікування хворих з поєднаними післяопіковими стриктурами стравоходу та шлунка шляхом впровадження розробленого етіопатогенетичного підходу. За результатами морфологічного дослідження стравоходу у пацієнтів після хімічніх опіків визначено оптимальний строк балонної дилатації. Визначено, що за формування рубцевих стриктур стравоходу та шлунка в обміні сполучної тканини домінують катаболічні процеси з одночасною активацією синтезу її біополімерів (оксипролін). Виявлено, що у хворих з опіковими стриктурами стравоходу та шлунка в передопераційному періоді відзначається зниження абсолютної та відносної кількості імунорегуляторних клітин, що вимагає проведення імуностимулювальної терапії. Запропоновано комплексну діагностичну тактику вибору способу лікування хворих з поєднаними післяопіковими стриктурами стравоходу, шлунка та профілактики ускладнень. Визначено показання до виду, обсягу, характеру дилатації та хірургічного лікування залежно від обсягу післяопікового ураження стравоходу та шлунка.

Представлено аналіз даних літератури стосовно закритих пошкоджень дванадцятипалої кишки (ДПК): сучасна вітчизняна та міжнародна класифікації; клінічна картина розриву внутрішньочеревного та позаочеревинного відділів ДПК; методики обстеження; алгоритм хірургічного лікування з описанням методик втручання залежно від виду пошкодження; ускладнення.

Пошкодження дванадцятипалої кишки (ДПК) виникає досить рідко, в структурі травм органів черевної порожнини становить 0,9 - 5 %. Проте, складна діагностика, відсутність стандартизованої хірургічної тактики і висока летальність (від 10 - 25 до 40 %) визначають актуальність проблеми. Як правило, пошкодження ДПК виявляють інтраопераційно. Специфічних симптомів, характерних для пошкодження ДПК, немає. Проаналізовано результати лікування 28 пацієнтів з травматичним ушкодженням ДПК, відзначено неінформативність сучасних методів діагностики. Доведено ефективність розроблених заходів діагностики травми ДПК з використанням 3 % розчину перекису водню.

Запропоновано спосіб хірургічного лікування травматичного пошкодження низхідної чи горизонтальної частини дванадцятипалої кишки (ДПК), який запобігає виникненню неспроможності швів анастомозів, дуоденостазу завдяки усуненню ураженої ділянки та повному тимчасовому вимкненню ДПК з пасажу в ранньому післяопераційному періоді.

У дослідах на 60-ти білих нелінійних щурах-самцях показано, що перебіг експериментального жовчного перитоніту через 72 год після введення в очеревинну порожнину зростаючих доз стерильної жовчі супроводжується вторинним ушкодженням спільної жовчної протоки з підвищенням вмісту в ній дієнових кон'югатів та малонового альдегіду. Ушкодження шлунка за цих умов характеризується активацією необмеженого протеолізу, прогресуванням дисбактеріозу із замиканням порочного кола в розвитку жовчного перитоніту.

Надано спостереження успішного лікування хворого з посттравматичним розривом заочеревинного відділу дванадцятипалої кишки.

Вивчено результати лікування 56-ти хворих з комбінованими післяопіковими рубцевими стриктурами стравоходу та шлунка, яким проведено двоетапне хірургічне лікування: на першому етапі виконано гастростомію, на другому - шунтуючу езофагоколопластику. У таких хворих неможливість використання шлунка як інтерпоната для виконання пластики стравоходу дає підгрунтя для виконання езофагоколопластики. Двоетапне лікування дозволяє покращити результати хірургічного лікування хворих з комбінованими післяопіковими рубцевими стриктурами стравоходу та шлунка.

Изучены результаты лечения 56-ти больных с комбинированными послеожоговыми рубцовыми стриктурами пищевода и желудка, которым проведено двухэтапное хирургическое лечение: на первом этапе выполнена гастростомия, на втором - шунтирующая эзофагоколопластика. У таких больных невозможность использования желудка в качестве интерпоната для выполнения пластики пищевода дает основание для выполнения эзофагоколопластики. Двухэтапный подход к лечению позволяет улучшить результаты хирургического лечения больных с комбинированными послеожоговыми рубцовыми стриктурами пищевода и желудка.

Представлены результаты диагностики и лечения 57-ми больных с изолированными (12) и сочетанными (45) повреждениями желудка. Дооперационная диагностика повреждений желудка при травме была возможна в 25,6 % случаев. Повреждения передней стенки желудка обнаружены у 42-х пациентов, задней - у 4 человек при торакоабдоминальных ранениях, обеих стенок органа - у 11-ти пострадавших. У большинства пострадавших было выполнено ушивание ран желудка (75 %). На втором месте по частоте была ликвидация гематом при ушибе органа. Также были выполнены дренирующие операции, антрумэктомия или резекция 1/2 тела желудка, в одном случае была наложена временная декомпрессивная гастростома с помощью катетера Фолея после ушивания разрыва в кардиальном отделе желудка. Эндоскопическое ушивание ран желудка ручным эндошвом или при помощи степлера было возможным у двух пострадавших. Осложнения в послеоперационном периоде возникли у 9-ти (15,8 %) больных с разрывом всех слоев желудка. Необходимость в релапаротомии возникла у 5-ти человек. Умерли 3 из 5-ти повторно оперированных больных, все они имели сочетанную травму.

Представлен обзор возможностей лучевой диагностики инородных тел желудочно-кишечного тракта с описанием собственного клинического наблюдения гетеротопии проглоченной зубочистки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.208

Рубрики:

Пошкодження шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.208

Рубрики:

Пошкодження шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.208 + Р638.77

Рубрики:

Пошкодження шлунка і дванадцятипалої кишки

Пошкодження черепа, головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: ДС48810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.208 + Р638.77

Рубрики:

Пошкодження шлунка і дванадцятипалої кишки

Пошкодження черепа, головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: ДС48810 Пошук видання у каталогах НБУВ