Розглянуто стан центральної нервової системи та нирок у випадках найбільш поширених ендокринопатій, зокрема, цукровому діабеті та захворюваннях щитовидної залози. Висвітлено сучасні уявлення про етіологію, патогенез, клініку та діагностику діабетичних енцефалопатій. Увагу приділено порушенням центральної нервової системи у випадках тиреопатій, деяким аспектам діабетичної нефропатії. Розглянуто екскреторну, іонорегулювальну та кислотовидільну функції нирок, розкрито особливості їх хроноритмологічної організації у випадка гіпер- та гіпотиреозу.

Рассмотрено состояние центральной нервной системы и почек при наиболее распространенных эндокринопатиях, в частности, сахарном диабете и заболеваниях щитовидной железы. Освещены современные представления об этиологии, патогенезе, клинике и диагностике диабетических энцефалопатий. Уделено внимание нарушениям центральной нервной системы при тиреопатиях, некоторым аспектам диабетической нефропатии. Рассмотрены экскреторная, ионорегулирующая и кислотовыделительная функции почек, раскрыты особенности их хроноритмологической организации при гипер- и гипотерозе.

Розглянуто патогенетичні механізми психоендокринних порушень за автоімунного тиреоїдиту та взаємозв'язок цитокінів із психологічними особливостями в контексті тісної інтеграції нервової, ендокринної та імунної систем як складових частин загальної системи адаптації організму.

Наведені дані про патогенез неврологічних розладів у хворих на тиреотоксикоз, клінічні особливості їх перебігу. Висвітлені найбільш важливі аспекти діагностики тиреотоксичних нейропатій згідно з новітніми міжнародними рекомендаціями, зазначені перспективні наукові напрямки для оптимізації надання допомоги пацієнтам із цією патологією.

Висвітлено неврологічні вияви захворювань щитоподібної та паращитоподібних залоз, зокрема ті, які рідко трапляються, та особливості їх діагностики. Описано клінічний випадок поєднаної патології щитоподібної та паращитоподібних залоз.

Сучасні наукові дослідження свідчать, що в більшості хворих із цукровим діабетом (ЦД) 1 типу відсутнє стійке емоційне благополуччя, яке є необхідною складовою успішного навчання в Школі цукрового діабету. У хворих часто мають місце виражені тривожні стани та пригніченість, спричинені наявністю ЦД. Мета роботи - визначити особливості емоційного стану підлітків, хворих на ЦД 1 типу. Проведено комплексне обстеження 49 дівчат та 73 хлопців, хворих на ЦД 1 типу, віком 11 - 18 років. Встановлено, що 61 % підлітків із ЦД 1 типу мали психологічні проблеми в емоційній сфері. У більш ніж половини цих підлітків (55,6 %) був незадовільний рівень компенсації ЦД. Виявлено тісний зв'язок між емоційним станом підлітка та рівнем компенсації вуглеводного обміну, порушення якого поєднуються із високим коефіцієнтом варіабельності глікемії, що збільшує ризик формування ускладнень ЦД.

Сучасні наукові дослідження свідчать, що в більшості хворих із цукровим діабетом (ЦД) 1 типу відсутнє стійке емоційне благополуччя, яке є необхідною складовою успішного навчання в Школі цукрового діабету. У хворих часто мають місце виражені тривожні стани та пригніченість, спричинені наявністю ЦД. Мета роботи - визначити особливості емоційного стану підлітків, хворих на ЦД 1 типу. Проведено комплексне обстеження 49 дівчат та 73 хлопців, хворих на ЦД 1 типу, віком 11 - 18 років. Встановлено, що 61 % підлітків із ЦД 1 типу мали психологічні проблеми в емоційній сфері. У більш ніж половини цих підлітків (55,6 %) був незадовільний рівень компенсації ЦД. Виявлено тісний зв'язок між емоційним станом підлітка та рівнем компенсації вуглеводного обміну, порушення якого поєднуються із високим коефіцієнтом варіабельності глікемії, що збільшує ризик формування ускладнень ЦД.

Досвід надання медичної допомоги учасникам сучасних збройних конфліктів підтверджує соматизацію посттравматичного стресового розладу, що настає швидко, при цьому звичні рамки психосоматичних захворювань значно розширюються. Постраждалих необхідно розглядати не тільки як осіб із поєднанням низки захворювань, а й як осіб із наявністю загальної патології організму, загального дезадаптаційного синдрому. Саме з цих позицій можливі оптимальні підходи до діагностики захворювань, їх лікування та прогнозування. Підтверджено, що психосоціальні стресорні фактори є тригерами тиреоїдної дисфункції, гіпертиреозу та хвороби Грейвса як частини синдрому посттравматичної стресової дисфункції. При тривалому хронічному стресі, навпаки, відбувається супресія гіпофізарно-тиреоїдної системи. Вплив стресорних гормонів на імунокомпетентні клітини призводить до супресії клітинного імунітету та розвитку аутоімунних захворювань у генетично схильних до цього людей. Хронічний стрес може мати патогенетичну значущість у розвитку аутоімунних тиреопатій, субклінічних форм гіпотиреозу, тиреоїдних карцином, частота яких зростає у багатьох країнах світу. Надання медичної допомоги особам, які постраждали в зоні збройного конфлікту, діагностика і хірургічне лікування стрес-індукованих захворювань ендокринної системи, довгостроковий моніторинг, медико-соціальна експертиза повинні здійснюватися з урахуванням спеціалізованої ендокринологічної допомоги, що буде актуальним для населення України у наступні роки.