Проаналізовано особливості клінічної картини та перебігу увеїту у хворої з тубулоінтерстиціальним нефритом протягом чотирьох років. Вперше описано таке ускладнення увеїту, як перифлебіт за TINU-синдрому. Описано такі ускладнення, як увеїт в одному оці у хворої з TINU-синдромом, як неврит зорового нерва, макулярний набряк і катаракта, особливістю якої був швидкий розвиток на тлі повільного перебігу увеального процесу.

Проанализированы особенности клинической картины и течения увеита у больной с тубулоинтерстициальным нефритом на протяжении четырех лет. Впервые описано такое осложнение увеита, как перифлебит при TINU-синдроме. Описаны такие осложнения, как увеит, в одном глазу у больной с TINU-синдромом как неврит зрительного нерва, макулярный отек и катаракта, особенностью которой было стремительное развитие на фоне вялотекущего увеального процесса.

Наведено результати досліджень ригідності іридокришталикової діафрагми за проведення факоемульсифікації у пацієнтів з псевдоексофоліативним синдромом. Про ригідність діафрагми свідчить поглиблення передньої камери за умов ідентичних факоемульсифікацій в момент максимальної іригації (рівень флакону з розчином максимальний). Встановлено достовірну різницю між поглибленням передньої камери у пацієнтів з псевдоексфоліативним синдромом та у пацієнтів без нього.

Приведены результаты исследований ригидности иридохрусталиковой диафрагмы при проведении факоэмульсификации у пациентов с псевдоэксфолиативным синдромом. О ригидности диафрагмы свидетельствовало углубление передней камеры в условиях, идентичных факоэмульсификации в момент максимальной ирригации (уровень флакона с раствором максимальный). Определена достоверная разница между углублением передней камеры у пациентов с псевдоэксфолиативным синдромом и без него.

За допомогою ультразвукової доплерографії очної артерії та задніх коротких циліарних артерій, а також комп'ютерної реоофтальмографії вивчено регіонарну гемодинаміку у 35-ти хворих на ендогенні увеїти, ускладнені гіпотонією та субатрофією очного яблука. Виявлені гемодинамічні порушення у цих хворих зіставлено з результатами обстеження 25-ти здорових осіб. Встановлено, що у разі ендогенних увеїтів, ускладнених субатрофією очного яблука, зниження максимальної систолічної швидкості кровотоку в задніх коротких циліарних артеріях більш значне, ніж у разі ускладнення гіпотонією. У хворих з ендогенними увеїтами, ускладненими гіпотонією та субатрофією, спостережено зниження об'ємних показників хоріоїдальної гемодинаміки, більш значне за наявності субатрофії. Зниження максимальної систолічної швидкості кровотоку в очній та задніх коротких циліарних артеріях, встановлене за субатрофії внаслідок ендогенних увеїтів, може свідчити про наявність різних рівнів гемодинамічних порушень за формування субатрофії внаслідок увеїтів.

С помощью ультразвуковой допплерографии глазной артерии и задних коротких цилиарных артерий, а также компьютерной реоофмальмографии изучены регионарная гемодинамика у 35-ти больных эндогенными увеитами, которые были осложнены гипотонией и субатрофией глазного яблока. Выявленные гемодинамические нарушения у этих больных сравнивались с результатами обследования 25-ти здоровых людей. Установлено, что при эндогенных увеитах, осложненных субатрофией глазного яблока, снижение максимальной систолической скорости кровотока в задних коротких цилиарных артериях более сильное, чем в случае осложнения гипотонией. У больных с эндогенными увеитами, осложненными гипотонией и субатрофией, наблюдается снижение объемных показателей хориоидальной гемодинамики, более значительное при наличии субатрофии. Снижение максимальной систолической скорости кровотока в глазной и задних коротких цилиарных артериях, установленное при субатрофии вследствие эндогенных увеитов, может свидетельствовать о наличии разных уровней гемодинамических нарушений при формировании субатрофии вследствие увеитов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р673.601.1-542

Рубрики:

Увеїти

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

In females and males with uveitis, a similar picture was to be seen of changes in indices for the titre of antibodies in the peripheral blood. It could be surmized that a more profound immunodeficiency in those specimens demonstrating elevated parameters for acetylation is associated with a stronger impact of products of the inflammatory reaction in the eye to immunocompetent cells. But more indepth research is needed into this question to resolve it.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р673.601.1-37 + Р591-3

Рубрики:

Увеїти

Сифіліс

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що гель ізоніазиду має бактеріостатичну активність, діє пролонговано протягом чотирьох годин і може використовуватися замість ін'єкцій водних розчинів ізоніазиду. Одночасне застосування аплікацій гелю ізоніазиду та низькоенергетичного гелій-неонового лазерного випромінювання у комплексному методі лікування туберкульозних увеїтів ефективніше за традиційну терапію. Вперше до комплексного методу лікування передніх туберкульозних увеїтів залучено аплікації 1 %-го гелю апілаку, це сприяло підвищенню функціональних наслідків і скороченню термінів лікування. Розроблений спосіб лікування дозволяє запобігти рецидивам туберкульозного процесу у 81,5 % випадків.

Встановлено особливості будови та кровопостачання судинної оболонки очного яблука щура в нормі та за експериментального цукрового діабету. Наукове дослідження проведено з використанням морфологічних (макро- та мікроскопічних, гістологічних, електронно-мікроскопічних, морфометричних), біохімічних і статистичних методів. Вперше детально вивчено мікро- та ультраструктурну будову судинної оболонки очного яблука щура у нормі та за умов стрептозотоциніндукованого діабету. Досліджено стан судин і встановлено динаміку якісно-кількісних змін ангіоархітектоніки судинної оболонки очного яблука щура за експериментального цукрового діабету.

Вивчається характер зорових порушень в залежності від тяжкості та тривалості існування сполучення, визначається можливість використання функціональних характеристик як критерія оцінки ураження зорового аналізатора та ефективності відновлювального лікування. Розроблений та впроваджений у практику ендоваскулярний спосіб лікування хворих на ТККС за допомогою мікробалона-катетера. Вивчений вплив поєднання медикаментозної терапії та черезшкірної електростимуляції на відновлення порушених зорових функцій у хворих на ТККС, показана висока ефективність комплексного відновлювального лікування.

Досліджено питання підвищення ефективності лікування хворих на ускладнені форми увеїтів шляхом обгрунтування та застосування патогенетично орієнтованих медикаментозно-хірургічних методів корекції метаболічних, імунологічних і нейрогормональних порушень. Вивчено роль даних порушень у розвитку увеїтів, ускладнених набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями, увеальною катарактою, офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою. Сформульовано концепцію формування ускладнених форм увеїтів, розроблено основні напрямки та проаналізовано результати комплексного лікування хворих з увеїтами, ускладненими офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою, увеальною катарактою та набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями.

Розглянуто чинники ризику судинної оптичної нейропатії, а також способи діагностики та прогнозу захворювання. Терапія даної патології грунтується на принципах збільшення основного та колатерального кровотоку, корекції мікроциркуляції та транскапілярного обміну, покращання властивостей реологіі крові, нормалізації метаболізму в ішемізованих тканинах. Запропоновано застосування тренталу (пентоксифіліна), описані дози та способи призначення.

Рассмотрены факторы риска сосудистой оптической нейропатии, а также способы диагностики и прогноза заболевания. Терапия данной патологии основывается на принципах увеличения основного и коллатерального кровотока, коррекции микроциркуляции и транскапиллярного обмена, улучшении реологических свойств крови, нормализации метаболизма в ишемизированных тканях. Предложено применение трентала (пентоксифиллина), описаны дозы и способы назначения.

Досліджено роль метаболічних і гемодинамічних порушень в розвитку увеїтів, ускладнених гіпотонією та субатрофією. На підставі розроблених моделей увеїтів, ускладнених гіпотонією та субатрофією очного яблука, обгрунтовано роль оксида азоту в патогенезі увеїтів, ускладнених гіпотонією та субатрофією очного яблука. Встановлено, що одним з механізмів розвитку гіпотонії та субатрофії за експериментальних увеїтах є гемодинамічні порушення. Визначено порушення регіонарної гемодинаміки та роль активації процесів перекисного окиснення ліпідів у хворих на увеїт, ускладнений гіпотонією та субатрофією очного яблука. Висвітлено дані зі збільшення продукції оксида азоту у хворих з увеїтами, ускладненими гіпотонією та субатрофією очного яблука. Зазначено, що гемодинамічними факторами ризику прогресування субатрофії очного яблука є зниження хвилинного об'ємного кровотоку та лінійної максимальної швидкості в задніх коротких війкових артеріях.

Надано оцінку стану процесів оновлення продуктів пероксидації при гострій судинній оптичній нейропатії. Встановлено, що рівень глюкозо-6-фосфату в крові хворих знижений на 18 %, а активність транскетолази - на 26 % в порівнянні з нормою за одночасного зниження рівня відновленого глутатіону й активності глутатіон-пероксидази. Отримані факти вказують на необхідність модернізації існуючих терапевтичних засобів лікування гострої судинної оптичної нейропатії.

Проведена оценка состояния процессов восстановления продуктов пероксидации при острой сосудистой оптической нейропатии (ОСОН). Доказано, что уровень глюкозо-6-фосфата в крови больных был снижен на 18 %, а активность транскетолазы на 26 % по сравнению с нормой при одновременном снижении уровня восстановленного глутатиона и активности глутатион-пероксидазы. Полученные факты указывают на необходимость модернизации существующих терапевтических средств лечения ОСОН.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.9 + Р673.601.1

Рубрики:

Порушення внутрішньоочного тиску

Увеїти

Шифр НБУВ: Ж16621 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виявлено, що за умов експериментального цукрового діабету (ЦД) в гемомікроциркуляторному руслі судинної оболонки очного яблука щура виявляються дистрофічні зміни ендотеліоцитів мікросудин, наявність великої кількості мікроворсинок на люмінальній поверхні ендотелію, що свідчить про мікроциркуляторну гіпоксію. Одночасно спостерігається зниження мікропіноцитозу, що свідчить про зниження активності трансцелюлярних обмінних процесів. Виявлено також реологічні порушення. Показано, що існує чітка тенденція у зростанні морфологічних змін структурних елементів судинної оболонки ока, які корелюють із тривалістю перебігу ЦД і відповідно тяжкістю захворювання.

Досліджено динаміку регіонального та системного кровообігу й особливості нейроархітектоніки сітківки ока за умов тривалої дії професійного навантаження у лікарів хірургічного та терапевтичного профілю. Визначено, що у лікарів-мікрохірургів тривала робота в операційній призводить до більш значних змін показників гемодинаміки на рівні очної артерії та магістральних судин шиї, ніж у лікарів терапевтичного профілю. Слід відмітити, що у лікарів-мікрохірургів збільшені основні томографічні показники нейроархітектоніки сітківки, що у сукупності з регулярними змінами кровообігу в системі очної артерії внаслідок професійного навантаження створює умови підвищеного ризику судинних захворювань органа зору.

Увагу приділено проблемі оптимізації профілактики прогресування катаракти у хворих на хронічний передній увеїт шляхом обгрунтованої медикаментозної корекції порушень тіол-дисульфідної системи організму. На розробленій моделі катаракти, яку одержано поєднанням алергічного переднього увеїту з дією світла високої інтенсивності, виявлено порушення активності антиоксидантних ферментів і тіол-дисульфідної системи та показано можливість корекції їх порушень в кришталику застосуванням етилметилгідроксипіридину сукцинату, що супроводжувалося уповільненням розвитку катаракти. В помутнілих кришталиках і крові хворих на хронічний передній увеїт виявлено порушення тіол-дисульфідної системи. Застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату в лікуванні хворих на хронічний передній увеїт, ускладнений початковою катарактою, приводило до стабільного підвищення в крові рівня тіолової форми глутатіону на 17 %, стабілізації показників відносного розсіювання світла всередині ока протягом 10 - 14 міс спостереження, сприяло профілактиці прогресування катаракти у 82 % хворих.

Мета дослідження - вирішення комплексної проблеми підвищення ефективності лікування хворих на передні ендогенні увеїти (ПЕУ) на основі виявлення особливостей клінічної картини, біохімічних та імуногенетичних аспектів патогенезу ПЕУ, дисбалансу антиендотоксинового імунітету з подальшою корекцією встановлених порушень шляхом розробки та вдосконалення методів лікування. Під час клінічного обстеження 348-ми хворих на ПЕУ визначено, що HLA-В27-асоційовані ПЕУ становлять 41 % від загального числа ПЕУ та характеризуються важчим перебігом запального процесу порівняно з ідіопатичними ПЕУ. У пацієнтів з ПЕУ визначено надлишкову транслокацію ендотоксину в системний кровотік, про що свідчить підвищення рівня сироваткового анти-ЛПС-IgA, а також зниження детоксикації та кліренсу ендотоксину, що підтверджено зниженням рівня анти-ЛПС-IgM і рівня експресії ендотоксин-зв'язувальних рецепторів, які перебувають у функціонально активному стані, на лейкоцитах, що сприяє реалізації патогенної дії ЛПС. Розроблено комплексний метод лікування ПЕУ з використанням пробіотика біоспорин і ентеросорбенту ентеросгель, який ефективно впливає на клінічні, біохімічні та імунологічні показники у хворих на ПЕУ.

Вперше визначено особливості структурно-функціональної організації та надано комплексну морфологічну та морфометричну характеристику судинної системи очного яблука кроля на всіх рівнях її організації (органному, тканинному й ультраструктурному) в нормі та в процесі моделювання експериментальної офтальмогіпертензії. На підставі морфометричних та ультраструктурних досліджень доповнено уявлення про механізми підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ), вказано на можливі морфофункціональні співвідношення між структурними елементами судинної системи очного яблука у разі експериментальної глаукоми з нормальним і підвищеним ВОТ. Сформульовано гіпотезу впливу підвищенного ВОТ і поєднаної з ним структурної реорганізації судинного русла очного яблука на морфофункціональний стан органа зору у разі експериментальної глаукоми. Показано позитивний вплив медикаментозної корекції пентоксифіліном на запобігання змінам у судинах очного яблука та їх функціональних наслідків.

Встановлено, що запальний процес в увеальному тракті тварин з експериментальною гіпертензією призводить до більш істотного підвищення вмісту проміжних і кінцевих продуктів перекисного окиснення ліпідів у камерній волозі (малонового діальдегіду - до 120,2 %, дієнових кон'югатів - до 116,6 %) у порівнянні з увеїтом. Виявлено, що у разі запального процесу в увеальному тракті відтворення гіпертензії викликає більшою мірою зниження активності супероксиддисмутази (на 56 %), глутатіонпероксидази (на 50,7 %) і каталази (на 48 %) в тканинах кута передньої камери у порівнянні з контролем.