Проаналізовано особливості клінічної картини та перебігу увеїту у хворої з тубулоінтерстиціальним нефритом протягом чотирьох років. Вперше описано таке ускладнення увеїту, як перифлебіт за TINU-синдрому. Описано такі ускладнення, як увеїт в одному оці у хворої з TINU-синдромом, як неврит зорового нерва, макулярний набряк і катаракта, особливістю якої був швидкий розвиток на тлі повільного перебігу увеального процесу.

Проанализированы особенности клинической картины и течения увеита у больной с тубулоинтерстициальным нефритом на протяжении четырех лет. Впервые описано такое осложнение увеита, как перифлебит при TINU-синдроме. Описаны такие осложнения, как увеит, в одном глазу у больной с TINU-синдромом как неврит зрительного нерва, макулярный отек и катаракта, особенностью которой было стремительное развитие на фоне вялотекущего увеального процесса.

За допомогою ультразвукової доплерографії очної артерії та задніх коротких циліарних артерій, а також комп'ютерної реоофтальмографії вивчено регіонарну гемодинаміку у 35-ти хворих на ендогенні увеїти, ускладнені гіпотонією та субатрофією очного яблука. Виявлені гемодинамічні порушення у цих хворих зіставлено з результатами обстеження 25-ти здорових осіб. Встановлено, що у разі ендогенних увеїтів, ускладнених субатрофією очного яблука, зниження максимальної систолічної швидкості кровотоку в задніх коротких циліарних артеріях більш значне, ніж у разі ускладнення гіпотонією. У хворих з ендогенними увеїтами, ускладненими гіпотонією та субатрофією, спостережено зниження об'ємних показників хоріоїдальної гемодинаміки, більш значне за наявності субатрофії. Зниження максимальної систолічної швидкості кровотоку в очній та задніх коротких циліарних артеріях, встановлене за субатрофії внаслідок ендогенних увеїтів, може свідчити про наявність різних рівнів гемодинамічних порушень за формування субатрофії внаслідок увеїтів.

С помощью ультразвуковой допплерографии глазной артерии и задних коротких цилиарных артерий, а также компьютерной реоофмальмографии изучены регионарная гемодинамика у 35-ти больных эндогенными увеитами, которые были осложнены гипотонией и субатрофией глазного яблока. Выявленные гемодинамические нарушения у этих больных сравнивались с результатами обследования 25-ти здоровых людей. Установлено, что при эндогенных увеитах, осложненных субатрофией глазного яблока, снижение максимальной систолической скорости кровотока в задних коротких цилиарных артериях более сильное, чем в случае осложнения гипотонией. У больных с эндогенными увеитами, осложненными гипотонией и субатрофией, наблюдается снижение объемных показателей хориоидальной гемодинамики, более значительное при наличии субатрофии. Снижение максимальной систолической скорости кровотока в глазной и задних коротких цилиарных артериях, установленное при субатрофии вследствие эндогенных увеитов, может свидетельствовать о наличии разных уровней гемодинамических нарушений при формировании субатрофии вследствие увеитов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р673.601.1-542

Рубрики:

Увеїти

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

In females and males with uveitis, a similar picture was to be seen of changes in indices for the titre of antibodies in the peripheral blood. It could be surmized that a more profound immunodeficiency in those specimens demonstrating elevated parameters for acetylation is associated with a stronger impact of products of the inflammatory reaction in the eye to immunocompetent cells. But more indepth research is needed into this question to resolve it.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р673.601.1-37 + Р591-3

Рубрики:

Увеїти

Сифіліс

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що гель ізоніазиду має бактеріостатичну активність, діє пролонговано протягом чотирьох годин і може використовуватися замість ін'єкцій водних розчинів ізоніазиду. Одночасне застосування аплікацій гелю ізоніазиду та низькоенергетичного гелій-неонового лазерного випромінювання у комплексному методі лікування туберкульозних увеїтів ефективніше за традиційну терапію. Вперше до комплексного методу лікування передніх туберкульозних увеїтів залучено аплікації 1 %-го гелю апілаку, це сприяло підвищенню функціональних наслідків і скороченню термінів лікування. Розроблений спосіб лікування дозволяє запобігти рецидивам туберкульозного процесу у 81,5 % випадків.

Досліджено питання підвищення ефективності лікування хворих на ускладнені форми увеїтів шляхом обгрунтування та застосування патогенетично орієнтованих медикаментозно-хірургічних методів корекції метаболічних, імунологічних і нейрогормональних порушень. Вивчено роль даних порушень у розвитку увеїтів, ускладнених набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями, увеальною катарактою, офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою. Сформульовано концепцію формування ускладнених форм увеїтів, розроблено основні напрямки та проаналізовано результати комплексного лікування хворих з увеїтами, ускладненими офтальмогіпертензією та увеальною глаукомою, увеальною катарактою та набряком макулярної області з наступними хоріоретинальними дистрофіями.

Досліджено роль метаболічних і гемодинамічних порушень в розвитку увеїтів, ускладнених гіпотонією та субатрофією. На підставі розроблених моделей увеїтів, ускладнених гіпотонією та субатрофією очного яблука, обгрунтовано роль оксида азоту в патогенезі увеїтів, ускладнених гіпотонією та субатрофією очного яблука. Встановлено, що одним з механізмів розвитку гіпотонії та субатрофії за експериментальних увеїтах є гемодинамічні порушення. Визначено порушення регіонарної гемодинаміки та роль активації процесів перекисного окиснення ліпідів у хворих на увеїт, ускладнений гіпотонією та субатрофією очного яблука. Висвітлено дані зі збільшення продукції оксида азоту у хворих з увеїтами, ускладненими гіпотонією та субатрофією очного яблука. Зазначено, що гемодинамічними факторами ризику прогресування субатрофії очного яблука є зниження хвилинного об'ємного кровотоку та лінійної максимальної швидкості в задніх коротких війкових артеріях.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.9 + Р673.601.1

Рубрики:

Порушення внутрішньоочного тиску

Увеїти

Шифр НБУВ: Ж16621 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу приділено проблемі оптимізації профілактики прогресування катаракти у хворих на хронічний передній увеїт шляхом обгрунтованої медикаментозної корекції порушень тіол-дисульфідної системи організму. На розробленій моделі катаракти, яку одержано поєднанням алергічного переднього увеїту з дією світла високої інтенсивності, виявлено порушення активності антиоксидантних ферментів і тіол-дисульфідної системи та показано можливість корекції їх порушень в кришталику застосуванням етилметилгідроксипіридину сукцинату, що супроводжувалося уповільненням розвитку катаракти. В помутнілих кришталиках і крові хворих на хронічний передній увеїт виявлено порушення тіол-дисульфідної системи. Застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату в лікуванні хворих на хронічний передній увеїт, ускладнений початковою катарактою, приводило до стабільного підвищення в крові рівня тіолової форми глутатіону на 17 %, стабілізації показників відносного розсіювання світла всередині ока протягом 10 - 14 міс спостереження, сприяло профілактиці прогресування катаракти у 82 % хворих.

Мета дослідження - вирішення комплексної проблеми підвищення ефективності лікування хворих на передні ендогенні увеїти (ПЕУ) на основі виявлення особливостей клінічної картини, біохімічних та імуногенетичних аспектів патогенезу ПЕУ, дисбалансу антиендотоксинового імунітету з подальшою корекцією встановлених порушень шляхом розробки та вдосконалення методів лікування. Під час клінічного обстеження 348-ми хворих на ПЕУ визначено, що HLA-В27-асоційовані ПЕУ становлять 41 % від загального числа ПЕУ та характеризуються важчим перебігом запального процесу порівняно з ідіопатичними ПЕУ. У пацієнтів з ПЕУ визначено надлишкову транслокацію ендотоксину в системний кровотік, про що свідчить підвищення рівня сироваткового анти-ЛПС-IgA, а також зниження детоксикації та кліренсу ендотоксину, що підтверджено зниженням рівня анти-ЛПС-IgM і рівня експресії ендотоксин-зв'язувальних рецепторів, які перебувають у функціонально активному стані, на лейкоцитах, що сприяє реалізації патогенної дії ЛПС. Розроблено комплексний метод лікування ПЕУ з використанням пробіотика біоспорин і ентеросорбенту ентеросгель, який ефективно впливає на клінічні, біохімічні та імунологічні показники у хворих на ПЕУ.

Встановлено, що запальний процес в увеальному тракті тварин з експериментальною гіпертензією призводить до більш істотного підвищення вмісту проміжних і кінцевих продуктів перекисного окиснення ліпідів у камерній волозі (малонового діальдегіду - до 120,2 %, дієнових кон'югатів - до 116,6 %) у порівнянні з увеїтом. Виявлено, що у разі запального процесу в увеальному тракті відтворення гіпертензії викликає більшою мірою зниження активності супероксиддисмутази (на 56 %), глутатіонпероксидази (на 50,7 %) і каталази (на 48 %) в тканинах кута передньої камери у порівнянні з контролем.

В результаті клінічного дослідження у 66-ти хворих з початковою стадією дегенерації макули та хронічним запальним процесом увеального тракту виявлено, що включення ліпоєвої кислоти до традиційного лікування сприятливо впливає на тіоловий статус у крові хворих на дегенерацію макули й увеїт.

В результате клинического исследования 66-ти больных с начальной стадией дегенерации макулы и хроническим воспалительным процессом увеального тракта выявлено, что включение липоевой кислоты к традиционному лечению благоприятно влияет на тиоловый статус в крови больных дегенерацией макулы и увеитом.

Изучена активность антиоксидантных ферментов (глутатионпероксидазы, каталазы и супероксиддисмутазы) в сетчатке кроликов при моделировании дистрофии сетчатки в условиях аллергического воспаления увеального тракта. Выявлено, что развитие ретинальной дистрофии в условиях увеита приводит к более значительному ингибированию антиоксидантных ферментов, особенно пероксиддисмутазы.

Вивчено активність антиоксидантних ферментів (глутатіонпероксидази, каталази та супероксиддисмутази) в сітківці кроликів у процесі моделювання дистрофії сітківки за умов алергічного запалення увеального тракту. Виявлено, що розвиток ретинальної дистрофії за умов увеїту призводить до більш значного інгібування антиоксидантних ферментів, особливо пероксиддисмутази.

Вперше за хронічного іридоцикліту в стадії ремісії виявлено витончення сенсорної частини сітківки в макулярній зоні. Встановлено достовірне збільшення (в 2,7 раза) висоти нейроепітелію при дисемінованому хоріоретиніті за умов активації запального процесу, та зменшення висоти сенсорної частини сітківки в стадії рубцювання. Можливо, це пов'язано з метаболічними порушеннями за довго протікаючого хронічного запального процесу.

Впервые при хроническом иридоциклите в стадии ремиссии выявлено утончение сенсорной части сетчатки в макулярной зоне. Установлено достоверное увеличение (в 2,7 раза) высоты нейроэпителия при дисеминированном хориоретините при активации воспалительного процесса, и уменьшение высоты сенсорной части сетчатки в стадии рубцевания. Возможно, это связано с метаболическими нарушениями при долго протекающем хроническом воспалительном процессе.

Изучены частота и сроки истончения слоя перипапиллярных нервных волокон у 132-х пациентов (172 глаза) с увеитами, осложненными воспалением зрительного нерва. Установлено, что в 75,6 % глаз после перенесенного увеита, осложненного воспалением зрительного нерва, определяется истончение слоя перипапиллярных нервных волокон. В большинстве случаев (60,5 % из общего количества глаз) истончение слоя перипапиллярных нервных волокон формируется в первые 6 месяцев.

Зауважено, що пошук нових ефективних патогенетичних підходів до лікування увеїтів є не тільки клінічно, але і соціально важливим, враховуючи високу частоту цієї патології та інвалідізації внаслідок захворювання. Мета роботи - визначення особливостей експресії інтерферонів альфа і гамма в крові хворих на увеїти внаслідок комплексного лікування з використанням циклоферону, електрофорезу декаметоксину та мікрохвильової терапії. Визначено достовірний кореляційний зв'язок між рівнем інтерферонів до та після лікування, а також клінічними характеристиками захворювання. Встановлено збільшення рівня інтерферонів у крові пацієнтів після лікування, найбільш значне після електрофорезу декаметоксину та мікрохвильової терапії на тлі циклоферону, що може розцінюватись як один з критеріїв ефективності лікування.

Отмечено, что поиск новых эффективных патогенетических подходов к лечению увеитов является не только клинически, но и социально важным, учитывая высокую частоту этой патологии и инвалидизации вследствие заболевания. Цель работы - определение особенностей экспрессии интерферонов альфа и гамма в крови больных с увеитами в результате комплексного лечения с использованием циклоферона, электрофореза декаметоксина и микроволновой терапии. Определена достоверная корреляционная связь между уровнем интерферонов до и после лечения, а также клиническими характеристиками заболевания. Установлено увеличение уровня интерферонов в крови пациентов после лечения, наиболее значительное после электрофореза декаметоксина и микроволновой терапии на фоне циклоферона, что может расцениваться как один из критериев эффективности лечения.

Мета роботи - вивчення динаміки змін базису скловидного тіла у разі увеїту, що лікувався Адалімумабом. За лікування Адалімумабом увеїту ексудат повільніше розсмоктується в базальних відділах скловидного тіла. Застосування Адалімумаба є ефективним в лікуванні увеїту і в комбінації з метотрексатом сприяє запобіганню рецидивів захворювання.

Цель работы - изучение динамики изменений базиса стекловидного тела при увеите, что лечился Адалимумабом. При лечении Адалимумабом увеита экссудат медленнее рассасывается в базальных отделах стекловидного тела. Применение Адалимумаба является эффективным в лечении увеита и в комбинации с метотрексатом способствует предотвращению рецидивов заболевания.

В активній стадії увеїту, ускладненого запаленням зорового нерва, встановлено достовірне зниження вмісту ІЛ-4 і ІЛ-10. Більш низька концентрація ІЛ-10 в сироватці крові корелює з рецидивним перебігом захворювання.

В активной стадии увеита, осложненного воспалением зрительного нерва, установлено достоверное снижение содержания ИЛ-4 и ИЛ-10. Более низкая концентрация ИЛ-10 в сыворотке крови коррелирует с рецидивирующим течением заболевания.

Зазначено, що в активній стадії увеїту, ускладненого запаленням зорового нерва, встановлено достовірне підвищення вмісту ФНП-α. Проведені дослідження можуть бути обґрунтуванням застосування блокаторів ФНП- α в лікуванні пацієнтів з увеїтами, ускладненими запаленням зорового нерва.

Отмечено, что в активной стадии увеита, осложненного воспалением зрительного нерва, установлено достоверное повышение содержания ФНО-α. Проведенные исследования могут быть обоснованием применения блокаторов ФНО-α в лечении пациентов с увеитами, осложненными воспалением зрительного нерва.