Проаналізовано проблему патогенезу та лікування нефрологічних захворювань у дітей. Виявлено переваги препарату "Ентеросгель" як оптимального інструмента детоксикаційної терапії.

Проанализирована проблема патогенеза и лечения нефрологических заболеваний у детей. Выявлены преимущества препарата "Энтеросгель" как оптимального инструмента детоксикационной терапии.

Приведены результаты обследования 80-ти детей с гиперурикемией (ГУ) в возрасте от 1-го года до 15-ти лет, при этом 14 детей составили группу контроля. Определены типы ГУ при различных ее клинических вариантах. В результате сопоставления степени гиперпродукции мочевой кислоты (МК), суточной экскреции уратов с мочой и клиренса (Смк) у детей с частыми ацетономическими состояниями (АС) в анамнезе, ДМН установлен метаболический вариант ГУ, у детей с безсимптомной ГУ (БГУ) - почечный, а у детей с ДМА - смешанный. Выявлены особенности в нарушении обмена пуринов у детей с ГУ: уровни аденозинтрифосфорной (АТФ) и аденозиндифосфорной кислот (АДФ) из групп БГУ, ДМН, ДМА снижены, содержание аденозинмонофосфорной кислоты (АМФ) при ГУ не отличалось от уровня здоровых детей; в группах детей с АС содержание АТФ, АДФ, АМФ значительно выше нормы. Установлено, что при всех клинических проявлениях ГУ процесс распада АТФ м АДФ протекает более интенсивно, чем в контрольной группе. Обоснованы методы коррекции, предусматривающие использование мембраностабилизирующих препаратов типа "АТФ-ЛОНГ". Представлены результаты лечения данным препаратом, в результате которого отмечено снижение уровня МК в сывортке крови, увеличение экскреции уратов, значительное возрастание Смк, увеличение содержания пуриновых нуклеотидов, АТФ, АДФ, АМФ, возрастание числовых значений их коэффициентов, что свидетельствует об уменьшении процессов распада в пуле макроэргических нуклеотидов.

Розглянуто питання етіопатогенезу, принципи ранньої (анте- і постнатальної) діагностики та лікування природжених вад сечової системи у дітей. Висвітлено структурно-функціональні вади нижнього сечового тракту, нейрогенні розлади функцій сечового міхура, вади верхніх сечових шляхів, спадкові синдроми з їх ураженням, а також особливості променевої діагностики природжених вад сечових шляхів.

Рассмотрены вопросы этиопатогенеза, принципы ранней (анте- и постнатальной) диагностики и лечения врожденных дефектов мочевой системы у детей. Освещены структурно-функциональные дефекты нижнего мочевого тракта, нейрогенные расстройства функций мочевого пузыря, дефекты верхних мочевых путей, наследственные синдромы с их поражением, а также особенности лучевой диагностики врожденных дефектов мочевых путей.

Представлено результати комплексного дослідження пошкоджувальних (ІЛ-6,8,10,ТФР-бета 1) та протективних (ІЛ-10) факторів та їх роль в патогенезі хронічних захворювань нирок у дітей.

Представлены результаты комплексного исследования повреждающих (ИЛ-6,8,10, ТФР-бета 1) и протективных (ИЛ-10) факторов и их роль в патогенезе хронических заболеваний почек у детей.

На прикладі Великобританії, Чехії, Словаччини, України, Індії, Туркменістану, Киргизстану, Таїланду, Японії, США, Австралії та світу в цілому розглянуто географію розповсюдження сечокам'яної недуги. Проаналізовано територіальні особливості поширення даного захворювання в окремих частинах світу. Охарактеризовано її головні чинники, які сприяють каменеутворенню, зокрема, соціально-економічні, кліматичні, геологічні фактори, а також забруднення довкілля, гідрохімічної особливості питної води. На підставі статистичного матеріалу в XVIII - XX ст. досліджено поширення сечокам'яної недуги у світі залежно від її локалізації в організмі людини, статі та віку дорослих хворих і дітей.

На примере Великобритании, Чехии, Словакии, Украины, Индии, Туркменистана, Киргисзтана, Таиланда, Японии, США, Австралии и мира в целом рассмотрена география мочекаменной болезни. Проанализированы территориальные особенности распространения данного заболевания в отдельных частях света. Охарактеризованы ее основные факторы, способствующие созданию камней в почках, в частности, социально-экономические, климатические, геологические факторы, а также загрязнения окружающей среды и гидрохимических особенностей питьевой воды. На основе статистических материалов за период с XVIII - XX ст. исследовано распространение мочекаменной болезни в мире в зависимости от ее локализации в организме человека, пола и возраста взрослых больных и детей.

Представлено алгоритми клінічного обстеження вагітних на ранніх та пізніх строках, роділь і породіль з визначенням фізіологічних і патологічних симптомів, їх трактуванням для складання діагнозу та подальшого ведення обстежуваних. Дані алгоритми складаються на основі клініко-анатомічних характеристик родових каналів, які притаманні біомеханізму пологів. Наведено дані щодо особливостей діагностики та лікування дівчаток та підлітків.

Представлены алгоритмы клинического обследования беременных на ранних и поздних сроках, рожениц и родивших с определением физиологических и патологических симптомов, их трактование для составления диагноза и дальнейшего ведения обследуемых. Данные алгоритмы составляются на основе клинико-анатомических характеристик родовых каналов, которые свойственны биомеханизму родов. Приведены данные об особенностях диагностики и лечения девочек и подростков.

Рассмотрены особенности женской репродуктивной системы. Освещены методы исследования в гинекологии детей и подростков. Проанализированы общая семиотика и основные причины расстройств половой сферы. Приведены способы общей диагностики воспалительных заболеваний женской половой сферы. Представлены результаты исследований в отношении острого аппендицита у детей и подростков. Предложены к рассмотрению психотерапевтические проблемы в гинекологии детей и подростков. Предложен фрагмент Международной статистической классификации болезней и проблем, связанных со здоровьем.

Рассмотрены проблемы, связанные с разработкой и использованием в клинической практике систем прогнозирования, позволяющих объективизировать процесс принятия врачом решений во время лечения и реабилитации детей с простым гидронефрозом. Освещены основные принципы хирургической тактики в зависимости от причины, вызывающей обструкцию лоханочно-мочеточникового сегмента, и стадии гидронефротической трансформации.

Освещены проблемы разработки и использования в клинической практике систем прогнозирования, позволяющие объективизировать процесс принятия врачом решений во время лечения и реабилитации детей с простым гидронефрозом. Описаны основные принципы хирургической тактики в зависимости от причины, вызывающей обструкцию лоханочно-мочеточникового сегмента, и стадии гидронефротической трансформации. Рассмотрен метод диспансеризации, с помощью которого проводят реабилитацию детей с гидронефрозом с максимальной объективностью и эффективностью.

Наведено результати дослідження гуморальної, клітинної ланок імунітету, а також показників фагоцитозу та рівнів ІЛ-1бета, ФНП-альфа та ІЛ-4. Виявлено, що для всіх дітей, хворих на гострий гломерулонефрит (ГГН), характерна активація гуморальної ланки імунітету за одночасної супресії клітинної ланки. Встановлено також наявність взаємозв'язку між основними імунологічними показниками та рівнем ІЛ-1, ФНП-альфа й ІЛ4 у дітей з різними симптомами ГГН.

Приведены результаты исследования гуморального, клеточного звеньев иммунитета, а также показателей фагоцитоза и уровней ИЛ-1бета, ФНО-альфа и ИЛ-4. Выявлено, что для всех детей с острым гломерулонефритом (ОГН) характерна активация гуморального звена иммунитета при одновременной супрессии клеточного звена. Выявлены наличия взаимосвязей между основными иммунологическими показателями и уровнями ИЛ-1бета, ФНО-альфа и ИЛ-4 у детей с различными симптомами ОГН.

Проаналізовано ефективність застосування глюкокортикоїдної та цитостатичної терапії, а також кількість рецидивів у 213-ти дітей, хворих на гострий гломерулонефрит з нефротичним синдромом залежно від віку (до 1,5 років та 1,5 - 3 роки). Визначено, що агресивний перебіг захворювання з незадовільним результатом лікування притаманний для вікової групи до 1,5 років.

Проанализирована эффективность глюкокортикоидной и цитостатической терапии, а также частота рецидивов у 213-ти больных в зависимости от возраста (до 1,5 лет и 1,5 - 3 года). Выявлено, что более агрессивное течение заболевания с неудовлетворительным результатом лечения характерно для возратной группы до 1,5 лет.

Розглянуто патогенетично обгрунтовані диференційні методи діагностики та корекції міхурово-сечовідного рефлюкса (МСР), зокрема, консервативні методи лікування (ендоскопічного введення гелю) у дітей залежно від гостроти процесу й особливостей його течії. Уперше поряд з загальноприйнятими схемами лікування запропоновано методику інструментального (ендоскопічного) лікування, як найбільш фізіологічного методу за рахунок збереження анатомічної цілісності уретеровезикального сегмента.

Рассмотрены патогенетически обоснованные дифференциальные методы диагностики и коррекции пузырно-мочеточникового рефлюкса (ПМР), в частности, консервативные методы лечения (эндоскопического введения геля) у детей в зависимости от остроты процесса и особенностей его течения. Впервые рядом с общепринятыми схемами лечения предложена методика инструментального (эндоскопического) лечения, как наиболее физиологического метода с учетом сохранения анатомической целостности уретеровезикального сегмента.

Обстежено дітей з нейрогенними порушеннями сечовипускання на фоні комбінованих вад розвитку аноректальної зони, хребта та спинного мозку з використанням ультразвукового, рентгенологічного, уродинамічного методів. Розроблено критерії диференційованного підходу до лікування на підставі даних уродинаміки. Запропоновано алгоритм лікування.

Обследованы дети с нейрогенными нарушениями мочеиспускания на фоне комбинированных нарушений развития аноректальной зоны, позвоночника и спинного мозга с использованием ультразвукового, рентгенологического, урологического методов. Разработаны критерии дифференцированного подхода к лечению на основе данных уродинамики. Предложен алгоритм лечения.

Вивчено рівень оксиду азоту, кортизолу, ангіотензину І, II у сироватці крові дітей хворих на пієлонефрит. У всіх хворих відзначалося достовірне зниження вмісту оксиду азоту в сироватці крові на фоні підвищення рівнів ангіотензину І, II, кортизолу, що свідчило про розвиток ендотеліальної дисфункції. Встановлено кореляційні зв'язки між показниками центральної і ниркової гемодинаміки та рівнем кортизолу, ангіотензину І, II та оксидом азоту, що підтверджує їх роль у регуляції гемодинаміки у дітей, хворих на пієлонефрит.

Изучены уровень оксида азота, кортизола, ангиотензина І, II в сыворотке крови при пиелонефритах у детей. У всех больных отмечалось достоверное снижение содержания оксида азота в сыворотке крови на фоне повышения уровней ангиотензина І, II, кортизола, что свидетельствовало о развитии эндотелиальной дисфункции. Установлены корреляционные связи между показателями центральной и почечной гемодинамики и уровнем кортизола, ангиотензина І, II и оксидом азота, что подтверждает их роль в регуляции гемодинамики при пиелонефритах у детей.

Наведено дані про основні нефротропні радіофармпрепарати (РФП), наведено їх класифікацію. Охарактеризовано канальцеві (131 - гіпуран, 99mTc-VAG3, 99mTc-EC) і клубочкові РФП (99mTc-ДТПО, 99mTc-фосфатів), а також препарати тривалої фіксації в нирках (99mTc-ДМСО, 99mTc-глюкогептонат). Висвітлено діагностичну значущість різних РФП у випадку захворювань нирок у дітей. Наведено основні променеві навантаження у процесі радіонуклідних досліджень нирок і спосіб їх розрахунку.

Приведены данные об основных нефротропных радиофармпрепаратах (РФП), дана их классификация. Приведена характеристика канальцевых (131 гиппурана, 99mTc-MAG3. 99mTc-EC) и клубочковых РФП (99mTc-ДТПA, 99mTc-фосфатов), а также препаратов длительной фиксации в почках (99mTc-ДМСА, 99mTc-глюкогептоната). Освещена диагностическая значимость различных РФП при заболеваниях почек у детей. Проанализированы основные лучевые нагрузки при радионуклидных исследованиях почек и способ их расчета.

Наведено результати досліджень показників бета2-мікроглобуліну в сироватці крові та сечі у дітей з гострим та хронічним гломерулонефритом. Виявлено більш високі показники бета2-мікроглобуліну в крові та сечі хворих дітей у динаміці у разі хронічного гломерулонефриту. Дані дослідження бета2-мікроглобуліну можуть бути використані для прогнозування хронізації гломерулонефриту у дітей.

Приведены результаты исследования показателей бета2-микроглобулина в сыворотке крови и моче у детей с острым и хроническим гломерулонефритом. Выявлены более высокие показатели бета2-микроглобулина в крови и моче больных детей в динамике при хроническом гломерулонефрите. Исследования бета2-микроглобулина могут быть использованы для прогнозирования хронизаuии гломерулонефрита у детей.

Обстежено 247 дітей з нефротичним синдромом гострого гломерулонефриту (ГГН) віком 3 - 14 років. Встановлено, що підвищена захворюваність ГГН вірогідно частіше спостерігалася в літньо-осінній період. Це дозволяє припустити його етіологічний фактор. Серед особливостей ГГН у літній період - висока частота й стійкість азотемії, знижена клубочкова фільтрація, тривала макрогематурія, стійка виражена еритроцитурія, наявність структурних змін паренхіми нирок, гіперкоагуляції, підвищення Ig M крові, ШОЕ. У дітей, які занедужали восени, рідше зустрічалися азотемія, гіперкреатинін, знижена фільтрація, порушення концентраційної функції й сонографічні зміни паренхіми нирок, частіше відзначалися підвищення сироваткового Ig G і більш виражена динаміка регресу еритроцитурії. Серед особливостями зимового періоду - менша частота вихідної вираженої еритроцитурії, низькі рівні Ig M крові, весняного сезону - більш виразна динаміка зменшення еритроцитурії. Безпосередній результат лікування гірший влітку, кращий - восени. Встановлено, що результат не залежав від сезону захворювання, а віддалений істотно кращий у дітей, які занедужали восени.

Обследовано 247 детей с нефритическим синдромом острого гломерулонефрита (ОГН) в возрасте от 3 до 14 лет. Установлено, что повышенная заболеваемость ОГН чаще встречается в летне-осенний период. Это позволяет предположить его этиологический фактор. Среди особенностей ОГН в летний период - высокая частота и стойкость азотемии, сниженная клубочковая фильтрация, длительная макрогематурия, стойкая выраженная эритроцитурия, наличие структурных изменений паренхимы почек, гиперкоагуляции, повышение Ig M крови, СОЭ. У детей, заболевших осенью, реже встречались азотемия, гиперкреатинемия, сниженная фильтрация, нарушение концентрационной функции и сонографические изменения паренхимы почек, чаще отмечались повышение сывороточного Ig G и более выраженная динамика регресса эритроцитурии. Особенностями зимнего периода явились меньшая частота исходной выраженной эритроцитурии, низкие уровни Ig M крови, весеннего сезона - более отчетливая динамика уменьшения эритроцитурии. Также установлено, что непосредственный результат лечения был достоверно хуже летом, лучше осенью. Ближайший результат не зависел от сезона заболевания, а отдаленный был существенно лучше у детей, заболевших осенью.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.016-52

Рубрики:

Інфекційні урологічні захворювання у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що дисметаболічні нефропатії - це ушкодження нирок внаслідок порушення обміну речовин різного генезу, що виявляються функціональними та структурними змінами на рівні різних елементів нефрону - епітелію канальців, інтерстиціальної тканини, клубочкових капілярів, петлі Генле. В результаті патологічного впливу в інтерстиції нирок відкладаються солі з подальшим розвитком інфільтратів, фіброзу, порушенням трофіки канальців, виникненням вогнищ атрофії, дилатації та регенерації. Дисметаболічні нефропатії у дітей мають свої особливості перебігу, що перешкоджає своєчасній діагностиці та лікуванню, а в подальшому призводить до трансформації їх у нозологію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.11-52 + Р733.418.11-52

Рубрики:

Запалення нирок і ниркових мисок у дітей

Хвороби кісток у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ