Розглянуто питання етіопатогенезу, принципи ранньої (анте- і постнатальної) діагностики та лікування природжених вад сечової системи у дітей. Висвітлено структурно-функціональні вади нижнього сечового тракту, нейрогенні розлади функцій сечового міхура, вади верхніх сечових шляхів, спадкові синдроми з їх ураженням, а також особливості променевої діагностики природжених вад сечових шляхів.

Рассмотрены вопросы этиопатогенеза, принципы ранней (анте- и постнатальной) диагностики и лечения врожденных дефектов мочевой системы у детей. Освещены структурно-функциональные дефекты нижнего мочевого тракта, нейрогенные расстройства функций мочевого пузыря, дефекты верхних мочевых путей, наследственные синдромы с их поражением, а также особенности лучевой диагностики врожденных дефектов мочевых путей.

Представлено результати комплексного дослідження пошкоджувальних (ІЛ-6,8,10,ТФР-бета 1) та протективних (ІЛ-10) факторів та їх роль в патогенезі хронічних захворювань нирок у дітей.

Представлены результаты комплексного исследования повреждающих (ИЛ-6,8,10, ТФР-бета 1) и протективных (ИЛ-10) факторов и их роль в патогенезе хронических заболеваний почек у детей.

На прикладі Великобританії, Чехії, Словаччини, України, Індії, Туркменістану, Киргизстану, Таїланду, Японії, США, Австралії та світу в цілому розглянуто географію розповсюдження сечокам'яної недуги. Проаналізовано територіальні особливості поширення даного захворювання в окремих частинах світу. Охарактеризовано її головні чинники, які сприяють каменеутворенню, зокрема, соціально-економічні, кліматичні, геологічні фактори, а також забруднення довкілля, гідрохімічної особливості питної води. На підставі статистичного матеріалу в XVIII - XX ст. досліджено поширення сечокам'яної недуги у світі залежно від її локалізації в організмі людини, статі та віку дорослих хворих і дітей.

На примере Великобритании, Чехии, Словакии, Украины, Индии, Туркменистана, Киргисзтана, Таиланда, Японии, США, Австралии и мира в целом рассмотрена география мочекаменной болезни. Проанализированы территориальные особенности распространения данного заболевания в отдельных частях света. Охарактеризованы ее основные факторы, способствующие созданию камней в почках, в частности, социально-экономические, климатические, геологические факторы, а также загрязнения окружающей среды и гидрохимических особенностей питьевой воды. На основе статистических материалов за период с XVIII - XX ст. исследовано распространение мочекаменной болезни в мире в зависимости от ее локализации в организме человека, пола и возраста взрослых больных и детей.

Рассмотрены проблемы, связанные с разработкой и использованием в клинической практике систем прогнозирования, позволяющих объективизировать процесс принятия врачом решений во время лечения и реабилитации детей с простым гидронефрозом. Освещены основные принципы хирургической тактики в зависимости от причины, вызывающей обструкцию лоханочно-мочеточникового сегмента, и стадии гидронефротической трансформации.

Освещены проблемы разработки и использования в клинической практике систем прогнозирования, позволяющие объективизировать процесс принятия врачом решений во время лечения и реабилитации детей с простым гидронефрозом. Описаны основные принципы хирургической тактики в зависимости от причины, вызывающей обструкцию лоханочно-мочеточникового сегмента, и стадии гидронефротической трансформации. Рассмотрен метод диспансеризации, с помощью которого проводят реабилитацию детей с гидронефрозом с максимальной объективностью и эффективностью.

Наведено результати дослідження гуморальної, клітинної ланок імунітету, а також показників фагоцитозу та рівнів ІЛ-1бета, ФНП-альфа та ІЛ-4. Виявлено, що для всіх дітей, хворих на гострий гломерулонефрит (ГГН), характерна активація гуморальної ланки імунітету за одночасної супресії клітинної ланки. Встановлено також наявність взаємозв'язку між основними імунологічними показниками та рівнем ІЛ-1, ФНП-альфа й ІЛ4 у дітей з різними симптомами ГГН.

Приведены результаты исследования гуморального, клеточного звеньев иммунитета, а также показателей фагоцитоза и уровней ИЛ-1бета, ФНО-альфа и ИЛ-4. Выявлено, что для всех детей с острым гломерулонефритом (ОГН) характерна активация гуморального звена иммунитета при одновременной супрессии клеточного звена. Выявлены наличия взаимосвязей между основными иммунологическими показателями и уровнями ИЛ-1бета, ФНО-альфа и ИЛ-4 у детей с различными симптомами ОГН.

Проаналізовано ефективність застосування глюкокортикоїдної та цитостатичної терапії, а також кількість рецидивів у 213-ти дітей, хворих на гострий гломерулонефрит з нефротичним синдромом залежно від віку (до 1,5 років та 1,5 - 3 роки). Визначено, що агресивний перебіг захворювання з незадовільним результатом лікування притаманний для вікової групи до 1,5 років.

Проанализирована эффективность глюкокортикоидной и цитостатической терапии, а также частота рецидивов у 213-ти больных в зависимости от возраста (до 1,5 лет и 1,5 - 3 года). Выявлено, что более агрессивное течение заболевания с неудовлетворительным результатом лечения характерно для возратной группы до 1,5 лет.

Розглянуто патогенетично обгрунтовані диференційні методи діагностики та корекції міхурово-сечовідного рефлюкса (МСР), зокрема, консервативні методи лікування (ендоскопічного введення гелю) у дітей залежно від гостроти процесу й особливостей його течії. Уперше поряд з загальноприйнятими схемами лікування запропоновано методику інструментального (ендоскопічного) лікування, як найбільш фізіологічного методу за рахунок збереження анатомічної цілісності уретеровезикального сегмента.

Рассмотрены патогенетически обоснованные дифференциальные методы диагностики и коррекции пузырно-мочеточникового рефлюкса (ПМР), в частности, консервативные методы лечения (эндоскопического введения геля) у детей в зависимости от остроты процесса и особенностей его течения. Впервые рядом с общепринятыми схемами лечения предложена методика инструментального (эндоскопического) лечения, как наиболее физиологического метода с учетом сохранения анатомической целостности уретеровезикального сегмента.

Вивчено рівень оксиду азоту, кортизолу, ангіотензину І, II у сироватці крові дітей хворих на пієлонефрит. У всіх хворих відзначалося достовірне зниження вмісту оксиду азоту в сироватці крові на фоні підвищення рівнів ангіотензину І, II, кортизолу, що свідчило про розвиток ендотеліальної дисфункції. Встановлено кореляційні зв'язки між показниками центральної і ниркової гемодинаміки та рівнем кортизолу, ангіотензину І, II та оксидом азоту, що підтверджує їх роль у регуляції гемодинаміки у дітей, хворих на пієлонефрит.

Изучены уровень оксида азота, кортизола, ангиотензина І, II в сыворотке крови при пиелонефритах у детей. У всех больных отмечалось достоверное снижение содержания оксида азота в сыворотке крови на фоне повышения уровней ангиотензина І, II, кортизола, что свидетельствовало о развитии эндотелиальной дисфункции. Установлены корреляционные связи между показателями центральной и почечной гемодинамики и уровнем кортизола, ангиотензина І, II и оксидом азота, что подтверждает их роль в регуляции гемодинамики при пиелонефритах у детей.

Наведено дані про основні нефротропні радіофармпрепарати (РФП), наведено їх класифікацію. Охарактеризовано канальцеві (131 - гіпуран, 99mTc-VAG3, 99mTc-EC) і клубочкові РФП (99mTc-ДТПО, 99mTc-фосфатів), а також препарати тривалої фіксації в нирках (99mTc-ДМСО, 99mTc-глюкогептонат). Висвітлено діагностичну значущість різних РФП у випадку захворювань нирок у дітей. Наведено основні променеві навантаження у процесі радіонуклідних досліджень нирок і спосіб їх розрахунку.

Приведены данные об основных нефротропных радиофармпрепаратах (РФП), дана их классификация. Приведена характеристика канальцевых (131 гиппурана, 99mTc-MAG3. 99mTc-EC) и клубочковых РФП (99mTc-ДТПA, 99mTc-фосфатов), а также препаратов длительной фиксации в почках (99mTc-ДМСА, 99mTc-глюкогептоната). Освещена диагностическая значимость различных РФП при заболеваниях почек у детей. Проанализированы основные лучевые нагрузки при радионуклидных исследованиях почек и способ их расчета.

Наведено результати досліджень показників бета2-мікроглобуліну в сироватці крові та сечі у дітей з гострим та хронічним гломерулонефритом. Виявлено більш високі показники бета2-мікроглобуліну в крові та сечі хворих дітей у динаміці у разі хронічного гломерулонефриту. Дані дослідження бета2-мікроглобуліну можуть бути використані для прогнозування хронізації гломерулонефриту у дітей.

Приведены результаты исследования показателей бета2-микроглобулина в сыворотке крови и моче у детей с острым и хроническим гломерулонефритом. Выявлены более высокие показатели бета2-микроглобулина в крови и моче больных детей в динамике при хроническом гломерулонефрите. Исследования бета2-микроглобулина могут быть использованы для прогнозирования хронизаuии гломерулонефрита у детей.

Обстежено 247 дітей з нефротичним синдромом гострого гломерулонефриту (ГГН) віком 3 - 14 років. Встановлено, що підвищена захворюваність ГГН вірогідно частіше спостерігалася в літньо-осінній період. Це дозволяє припустити його етіологічний фактор. Серед особливостей ГГН у літній період - висока частота й стійкість азотемії, знижена клубочкова фільтрація, тривала макрогематурія, стійка виражена еритроцитурія, наявність структурних змін паренхіми нирок, гіперкоагуляції, підвищення Ig M крові, ШОЕ. У дітей, які занедужали восени, рідше зустрічалися азотемія, гіперкреатинін, знижена фільтрація, порушення концентраційної функції й сонографічні зміни паренхіми нирок, частіше відзначалися підвищення сироваткового Ig G і більш виражена динаміка регресу еритроцитурії. Серед особливостями зимового періоду - менша частота вихідної вираженої еритроцитурії, низькі рівні Ig M крові, весняного сезону - більш виразна динаміка зменшення еритроцитурії. Безпосередній результат лікування гірший влітку, кращий - восени. Встановлено, що результат не залежав від сезону захворювання, а віддалений істотно кращий у дітей, які занедужали восени.

Обследовано 247 детей с нефритическим синдромом острого гломерулонефрита (ОГН) в возрасте от 3 до 14 лет. Установлено, что повышенная заболеваемость ОГН чаще встречается в летне-осенний период. Это позволяет предположить его этиологический фактор. Среди особенностей ОГН в летний период - высокая частота и стойкость азотемии, сниженная клубочковая фильтрация, длительная макрогематурия, стойкая выраженная эритроцитурия, наличие структурных изменений паренхимы почек, гиперкоагуляции, повышение Ig M крови, СОЭ. У детей, заболевших осенью, реже встречались азотемия, гиперкреатинемия, сниженная фильтрация, нарушение концентрационной функции и сонографические изменения паренхимы почек, чаще отмечались повышение сывороточного Ig G и более выраженная динамика регресса эритроцитурии. Особенностями зимнего периода явились меньшая частота исходной выраженной эритроцитурии, низкие уровни Ig M крови, весеннего сезона - более отчетливая динамика уменьшения эритроцитурии. Также установлено, что непосредственный результат лечения был достоверно хуже летом, лучше осенью. Ближайший результат не зависел от сезона заболевания, а отдаленный был существенно лучше у детей, заболевших осенью.

Зазначено, що дисметаболічні нефропатії - це ушкодження нирок внаслідок порушення обміну речовин різного генезу, що виявляються функціональними та структурними змінами на рівні різних елементів нефрону - епітелію канальців, інтерстиціальної тканини, клубочкових капілярів, петлі Генле. В результаті патологічного впливу в інтерстиції нирок відкладаються солі з подальшим розвитком інфільтратів, фіброзу, порушенням трофіки канальців, виникненням вогнищ атрофії, дилатації та регенерації. Дисметаболічні нефропатії у дітей мають свої особливості перебігу, що перешкоджає своєчасній діагностиці та лікуванню, а в подальшому призводить до трансформації їх у нозологію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.11-52 + Р733.418.11-52

Рубрики:

Запалення нирок і ниркових мисок у дітей

Хвороби кісток у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обобщен 30-летний опыт диагностики и лечения последствий наличия инородного тела в мочевом пузыре у детей. На лечении в клинике находились 19 детей с инородными телами в мочевом пузыре. Возраст больных от 3-х до 15-ти лет, девочек - 12 (63,12 %), мальчиков - 7 (36,88 %). Выделены три механизма проникновения инородных тел в мочевой пузырь: ретроградным путем через мочеиспускательный канал; при огнестрельном ранении, травме или путем миграции из окружающих тканей и органов; вследствие ошибок, допущенных во время выполнения операций или лечебно-диагностических манипуляций. У 14-ти больных инородные тела удалены трансвезикально, у 5-ти - трансуретрально. Все пациенты выздоровели. Осложнений не было. Изучены отдаленные результаты.

Обстежено 22 дитини віком від 3-х до 15-ти років із гострим пієлонефритом в активній стадії без порушення функції нирок. Усі діти одержували етіотропну терапію та селективний інгібітор ЦОГ-2-німесулід як протизапальний препарат. Оцінку ефективності проведено за клінічними даними, показниками загальних аналізів крові та сечі, гострофазовими показниками. Для вивчення ефективності лікування досліджували нирковий кровотік за допомогою методу доплерографії. Отримані результати свідчать про швидку нормалізацію клінічних і лабораторних показників результатів лікування у порівнянні з групою дітей, які не вживали німесулід. Крім того, виявлено, що нестероїдні протизапальні препарати нового покоління не спричиняють наростання ішемії ниркової тканини у вогнищі ураження.

Подано класифікацію пієлонефриту у дітей, яка передбачає встановлення клінічної форми, перебігу, активності та стадії захворювання, а також стану функції нирок, що дає змогу виділити групи хворих для індивідуалізації терапії. Коротко описано сучасні методи діагностики захворювання та його діагностичні критерії. Докладно подано алгоритми антибактеріальної терапії пієлонефриту у дітей з урахуванням особливостей етіології та патогенезу захворювання, віку хворих і клінічного перебігу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112-52

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подано класифікацію пієлонефриту у дітей, яка передбачає встановлення клінічної форми, перебігу, активності та стадії захворювання, а також стану функції нирок, що дозволяє виділити групи хворих для індивідуалізації терапії. Стисло описано сучасні методи діагностики захворювання та його діагностичні критерії. Докладно подано алгоритми антибактеріальної терапії пієлонефриту у дітей з урахуванням особливостей етіології та патогенезу захворювання, віку хворих і клінічного перебігу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112-52

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ