Розглянуто особливості соціального захисту у сфері зайнятості творчої молоді в Україні. Проаналізовано головні аспекти превентивної та оперативної соціальної підтримки творчої молоді у сфері зайнятості, її форми та методи. Представлено результати моніторингу проблем працевлаштування молодих фахівців у сфері соціальної роботи. Висвітлено пропозиції щодо розвитку системи соціального захисту молоді у сфері зайнятості в Україні.

Розглянуто питання формування та функціонування інноваційних практик соціальної роботи в Україні. Її метою є висвітлення кращих зразків інноваційних практик соціальної роботи з вразливими групами громадян у державі та аналіз можливостей їх подальшого застосування. Актуальність дослідження зумовлена гуманізацією підходів до побудови відносин між людиною та системою соціального захисту, появою на державному рівні вимог до якості соціальних послуг, які позначаються на діяльності соціальних служб, створюючи певні нові зразки роботи із соціально вразливими групами громадян, а також гостротою та невирішеністю низки соціальних проблем, пов'язаних із соціальним захистом вразливих груп населення. Для реалізації зазначеної вище мети використано такі загальнонаукові методи як узагальнення, аналогії, логічного аналізу. Інноваційні практики - це практики у сфері соціальної роботи, які виникли як нові способи задоволення актуальних потреб клієнтів соціальних служб і спрямовані на досягнення максимально ефективного результату як у вирішенні проблем конкретних осіб, що потребують підтримки, так і соціальних проблем суспільства загалом. Запропоновано алгоритм формування інноваційної практики соціальної роботи з вразливими групами, який охоплює усі етапи від виявлення потреби у такій практиці до початку її функціонування. Установлено, що найпоширенішими серед інноваційних практик у сфері соціальної роботи в Україні є кейс-менеджмент та інтегровані соціальні служби. Проаналізовано специфіку цих практик, визначено та обгрунтовано шляхи їх подальшого розвитку. Обидві практики довели свою результативність і гнучкість у вирішенні конкретних соціальних проблем, а тому у найближчому майбутньому очікується розширення можливостей їх застосування (зокрема і в умовах новостворених територіальних громад). Разом ці практики можуть забезпечити високу ефективність роботи вітчизняної системи надання соціальних послуг і підвищити професійний рівень соціальної роботи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(0)2,1 + С493

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Соціальна допомога інвалідам, хворим та особам з фізичними вадами

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено актуальні питання соціальної роботи (СР) із різними групами клієнтів, основні методи та форми СР із різними категоріями населення. Розглянуто теоретичні аспекти становлення СР із різними групами клієнтів. Охарактеризовано категорії клієнтів СР. Подано інформацію про види соціально небезпечних явищ: злочинність, алкоголізм, наркоманія, ВІЛ / СНІД. Увагу приділено питанню запобігання стигматизації спеціальних груп клієнтів.

Вивчено динаміку функціонування мотиваційної сфери хімічних адиктів в процесі становлення ремісії під час соціально-психологічної реабілітації та у постреабілітаційний період. Показано, що в сукупності психологічних теорій хімічних узалежнень можна виділити три кластери: 1. Теорії узалежнення як компенсації внутрішніх конфліктів; 2. Теорії узалежнення як специфічного патологічного адиктивного психічного новоутворення; 3. Теорії, які пов'язані зі зниженням функціонування свідомості. Було сформульовано "3+2" векторну модель розвитку узалежнення за трьома психологічними векторами, одним біологічним та одним соціальним. Для важких форм хімічного узалежнення ведучим вектором є зниження функціонування свідомості, з чого випливає необхідність психотерапевтичної моделі, що відповідає відновленню особистості саме за цим вектором. З'ясовано, що в процесі становлення ремісії можна виокремити ключові точки - три місяці, півроку та один рік тверезості - змін динаміки, з чого виділено основні етапи становлення ремісії та досліджено закономірності динаміки мотиваційної сфери на кожному з них. Головним висновком є результати дослідження психічного стану адиктів на термінах один-два роки тверезості, який характеризується розвиненням важкої екзистенційної кризи, посиленням системи внутрішніх конфліктів, дисоціацією свідомих та несвідомих процесів, що свідчить про необхідність постреабілітацйної глибинної психотерапії. Розроблено модель психологічної реабілітації та систему психотерапевтичних втручань. Процес психологічної реабілітації та постреабілітаційної психотерапії узалежнень доцільно складати з послідовності етапів, кожному з яких відповідає своя теоретична парадигма в послідовності системний, когнітивно-поведінковий, гуманістично-екзистенційний, психодинамічний підхід. Розроблено систему психотерапевтичних втручань у процесі соціально-психологічної реабілітації включає в себе: мотиваційну роботу, тренінг профілактики потягу до вживання, тренінг самоаналізу. Ефективність запропонованої моделі доведено в роботі центру соціально-психологічної реабілітації "Сенс", для якого дані статистики говорять, що з осіб, які пройшли рік програми центру "Сенс", 75% зберегли абсолютну тверезість на протязі 3-7 років.

У дисертації подано нове вирішення проблеми теорії і практики соціальної інтеграції молоді з інвалідністю засобами соціокультурної анімації. Обгрунтовано сутність соціальної інтеграції осіб з інвалідністю, виокремлено її складові; здійснено побудову теоретичної моделі процесу соціальної інтеграції молоді з інвалідністю засобами соціокультурної анімації, обгрунтовано структурно- змістове забезпечення застосовування засобів соціокультурної анімації у процесі соціальної інтеграції молоді з інвалідністю. Визначено сутність та роль умов і чинників соціальної інтеграції молоді з інвалідністю. Окреслено критерії соціальної інтегрованості молоді з інватідністю та обгрунтовано відповідні їм показники. Розкрито сутність анімації та анімаційної діяльності у роботі з молоддю з інвалідністю, Виокремлено провідні групи засобів соціокультурної анімації в роботі з молоддю з і нвалідністю, а також розкрито соціально-інтегративні ресурси кожної з груп. Доведено необхідність поетапності залучення молодих людей з інвалідністю до використання засобів соціокультурної анімації у процесі соціальної інтеграції. Уточнено методологічні засади впровадження засобів соціокультурної анімації в процес соціально-інтеграційної роботи з молодими людьми з інвалідністю; значущі характеристики молоді з інвалідністю як соціально-демографічної групи та об’єкта і суб’єкта соціальної роботи; типологію видів анімаційної діяльності з урахуванням особливостей молоді з інвалідністю. Набули подальшого розвитку питання законодавчого та наукового забезпечення використання соціокультурних засобів у роботі з молоддю з інвалідністю.

Висвітлено результати теоретичного аналізу системи соціальної роботи з дітьми із функціональними обмеженнями (інвалідністю) у Великій Британії. Вперше визначено поняття "система соціальної роботи з дітьми з інвалідністю у Великій Британії". Висвітлено історичні етапи соціальної роботи з дітьми з інвалідністю, розкрито сутність складових системи соціальної роботи з такими дітьми, охарактеризовано нормативно-правове забезпечення, технології та послуги соціальної роботи з дітьми з інвалідністю у Великій Британії. Визначено перспективи впровадження досвіду соціальної роботи з дітьми з інвалідністю Великої Британії в українську практику за напрямами (нормативно-правовий, інституційний, змістовно-технологічний). Розроблено пропозиції щодо розширення інноваційних технологій соціальної роботи з дітьми з інвалідністю – центрів профорієнтації для дітей з інвалідністю та центрів тимчасового перебування, що сприятимуть покращенню інтеграції дітей з інвалідністю в соціум та будуть запобігати емоційному вигоранню батьків, які їх виховують. Уточнено сутність понять "діти з інвалідністю", "технології соціальної роботи з дітьми з інвалідністю". Розроблено зміст програми для підготовки фахівців соціальної роботи, що працюють з дітьми з інвалідністю та рекомендації щодо імплементації досвіду соціальної роботи з дітьми з інвалідністю Великої Британії в практику України.

Новітні технології відкривають широкі можливості для застосування людьми з особливими потребами. Зокрема, цифрові технології набагато більш значущі для людей з обмеженими можливостями, ніж для інших, адже такі технології не лише допомагають комфортніше облаштувати свій побут, а й надають можливість жити максимально повним життям, взаємодіючи з навколишнім світом. Розглянуто питання впливу інформаційних технологій на життя людей з обмеженими можливостями.

Обгрунтовано необхідність вдосконалення способу організації суспільства відносно людей з інвалідністю. До недавнього часу панувала медична модель інвалідності, що визначала ставлення до зазначеної категорії людей як до об'єкту піклування та допомоги. Нині у суспільстві відбуваються соціальні зрушення, які потребують визнання людини з інвалідністю суб'єктом власної життєдіяльності. Це, у свою чергу, викликає необхідність змін у теорії та практиці соціальної роботи із людьми з особливими потребами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч312 р3 + С49 р30

Рубрики:

Соціальна педагогіка

Соціальна допомога окремим категоріям населення

Шифр НБУВ: РА450640 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено теоретико-методологічний аналіз підходів до визначення передумов ресоціалізації неповнолітніх засуджених. Визначено соціально-психологічні чинники ресоціалізації неповнолітніх засуджених до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, а саме: високий рівень рефлексії та цілепокладання; розвинена функція прогнозу; соціально спрямовані ціннісні орієнтації; наявність суб'єктності; досягаюча мотивація; асертивна поведінка; відсутність хибних типів виховання в сім'ї; взаєморозуміння неповнолітніх із батьками; наявність у неповнолітніх сфери самореалізації; соціальна спрямованість референтної групи. На основі визначення чинників, які складають ресоціалізаційний потенціал, розроблено типологію неповнолітніх, звільнених від відбування покарання з випробуванням, зокрема: ситуативний, контекст-залежний, особистісно зумовлений та імпульсивний типи. Створено й апробовано програму ресоціалізації неповнолітніх засуджених відповідно до їх типології.

Наведено концепцію вітчизняної системи соціального виховання неповнолітніх правопорушників. Подано філософське обґрунтування гуманістичних положень соціального виховання. Проаналізовано нормативно-правову базу функціонування та реалізації соціальною виховання неповнолітніх правопорушників. Описано систему державних і педагогічних органів запобігання дитячій злочинності. Увагу приділено теоретичному обґрунтуванню соціально-педагогічної моделі організації практик соціального виховання, а також аналізу подальшої перспективи розвитку соціально-педагогічної роботи із неповнолітніми правопорушниками Україні.

Обґрунтовано і розроблено теоретичні та методичні засади підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи зі студентами з функціональними обмеженнями здоров'я (ФОЗ) у ЗВО. Вивчено теоретико-методологічні аспекти підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи зі студентами із ФОЗ. Розкрито особливості адаптації, основні аспекти соціалізації студентів із ФОЗ у ЗВО. Обґрунтовано необхідність організації процесів інтеграції студентів із ФОЗ, проаналізовано результати експертного оцінювання підготовки майбутніх соціальних працівників до соціальної роботи з такими студентами. На основі аналізу різних наукових підходів до поняття "адаптація" конкретизовано поняття "соціальна адаптація" студентів із ФОЗ. Розроблено й експериментально перевірено модель підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи зі студентами із ФОЗ у ЗВО, що передбачає інформаційну, методичну, соціально-інтеграційну, психологічну готовність.

Розглянуто проблему взаємозв'язку соціальних послуг і образу їх отримувачів. Серед останніх в умовах старіння населення особлива увага науковцями та практиками приділяється особам похилого віку. Поширюється усвідомлення важливості відповідності принципів соціальної роботи з людьми похилого віку спектру, рівню, ієрархії їхніх соціальних потреб. Спектр потреб осіб похилого віку, які задовольняються через систему соціальних послуг, постійно розширюється; змінюються умови та підходи до їх задоволення. Запропоновано розглядати образ осіб похилого віку у більш глибокому соціологічному вимірі: через уяву фахівців у сфері соціальної роботи про цю групу утримувачів соціальних послуг. Під час проведеного експертного опитування фахівців територіальних центрів соціального обслуговування населення Харкова та Харківської області України уява про осіб похилого віку фіксувалася через емоційне сприйняття ними людей похилого віку; уяву про те, чого бракує особам похилого віку (їх потреби, які недостатньо задовольняються); асоціації, які викликають у них літні люди як проблемна група. Особи похилого віку на емоційному рівні у фахівців у сфері соціальної роботи (незалежно від їх гендерних, вікових ознак, освітнього потенціалу, місця проживання) викликають переважно позитивні емоції, що налаштовує їх на виконання своїх професійних обов'язків. Відмінності в уяві експертів про потреби осіб похилого віку зумовлені переважно просторовим чинником - місцем проживання. Показано, що уява фахівців у сфері соціальної роботи про образ їхніх клієнтів формується на підставі набутих у процесі професійної діяльності конкретно-чуттєвих вражень про осіб похилого віку. Визначено вимоги до уяви фахівців із соціальної роботи про осіб похилого віку. Остання має відповідати тріаді: бути творчою, критичною та продуктивною. Затребуваною стає творча уява фахівців у сфері соціальної роботи, що передбачає самостійне творення ними нових образів осіб похилого віку як отримувачів соціальної допомоги відповідно до конкретного часопростору та життєвої ситуації.

Викладено результати інтерпретації з теоретико-методологічних позицій архетипіки, зокрема теорії Ж. Дюрана, сукупності ціннісних диспозицій вихованців освітньо-реабілітаційних закладів. Обгрунтовано концептуальну тезу про те, що у дітей вплив архетипічних детермінант проявляється, насамперед, у ціннісних диспозиціях, які слугують потенціалом майбутньої поведінки, є проєкціями впливу колективного несвідомого на соціальну мораль певного суспільства і формування універсальних прообразів, які детермінують життєвий світ кожного індивіда і всієї спільноти, в кінцевому підсумку впливаючи на конструювання соціальної реальності. За даними анкетування учнів старших класів освітньо-реабілітаційних закладів України, емпірично показано, що ціннісна структура учнівської молоді формується переважно незалежно від гендерної приналежності, відображаючи основні національні архетипи (волелюбного козацького товариства, кордоцентризму, "родючої землі", богині-матері) і такі риси національного характеру, як демократичність, ощадливість, працелюбність, релігійність і шанобливе ставлення до жінки. Продемонстровано аналітико-інтерпретаційну цінність, введеної Ж. Дюраном, концептуальної трихотомії "діурн - драматичний ноктюрн - містичний ноктюрн" для розуміння архетипічних передумов виборів вихованцями пріоритетних цінностей. Проаналізовано специфіку ціннісної сфери учнів з інвалідністю, які демонструють нижчі, ніж у здорових дітей, показники практично за всіма пунктами цінностей. Висунуто припущення, що ці відмінності є свідченням меншого прояву архетипів і національного характеру внаслідок переважного акцентування уваги на проблемах здоров'я, необхідності більшою мірою відстежувати та контролювати фізичний стан, координацію рухів тощо. Через це в учнів з інвалідністю постуральний рефлекс, що належить до сфери впливу діурна, зберігає свою активність після досягнення фізичної зрілості та часто проявляється у безпрецедентній психологічній життєстійкості осіб цієї категорії.

За даними теоретичного аналізу проблем старшого покоління та лонгітюдного соціологічного дослідження запропоновано дієві механізми соціальної практики, що дозволяють подолати соціальну ексклюзію жителів міста похилого віку. Наукові дослідження соціальних проблем людей старшого віку в Україні спричинені стрімким зростанням протягом останніх п'ятдесяти років цієї частки населення, необхідністю подолання їх соціальної ексклюзії в сучасних історичних умовах і формування погляду на літніх людей як самостійних суб'єктів соціальної та історичної дії. З огляду на сучасні напрями наукової рефлексії зміни соціальних ролей літніх людей (теорію активного старіння, теорію роз'єднання та теорію успішного старіння), здійснено спробу побудови моделі подолання соціальної ексклюзії людей похилого віку на позиціях теорії успішного старіння. Констатується суперечлива ситуація, що склалася в українському суспільстві під впливом громадської думки, засобів масової інформації: з одного боку, - невизначеність суспільної та власної ідентифікації літніх людей, в результаті чого значна частка цієї соціальної групи вважає себе досить активною для виконання різних економічних і соціальних функцій; з іншого, представники покоління віком 60 років і старше дедалі частіше відчувають себе обмеженими в правах, незатребуваними та знеціненими, констатують наявність заниженої самооцінки внаслідок латентного або явного ейджизму з боку суспільства. Проведене соціологічне дослідження дозволило виявити вектори ефективної інклюзивної соціальної практики для літніх людей у ГО "Клуб садівників" (м. Харків), яка об'єднує людей відповідно до значущих для них інтересів, цінностей і моделей поведінки. Результати дослідження підтвердили гіпотезу про можливість побудови моделі подолання соціальної ексклюзії людей похилого віку на позиціях теорії успішного, включеного в соціум старіння.

Визначено концептуальні соціально-психологічні основи вивчення реабілітаційного потенціалу особистості на засадах системно-інтегрованого підходу. Виокремлено соціально-психологічні складові реабілітаційного потенціалу особистості та особливості їх функціонування і трансформації під час зміни соціальних умов. Визначено нормативні показники реабілітаційного потенціалу особистості та встановлено параметри і показники реабілітаційного потенціалу у разі депресивних розладів за їх різновидами (невротичним, органічним, ендогенним). Виявлено та проведено диференціацію компонентів психологічного реабілітаційного дефіциту та визначено особливості емоційних і когнітивних дисфункцій у реабілітаційному потенціалі особистості під час різних видів депресивних розладів, що відображають їх специфічність. Визначено соціально-психологічні параметри, показники, тригерні та пролонговані механізми порушення процесу адаптації в осіб з депресивним кластером розладів у їх реабілітаційному потенціалі. З'ясовано соціально-психологічні особливості реабілітаційного потенціалу та специфіку психологічного реабілітаційного дефіциту у тендерному та віковому вимірах (у молоді та осіб зрілого віку). Розроблено та апробовано соціально-психологічну систему забезпечення ефективності процесу розвитку реабілітаційного потенціалу особистості з визначенням методологічних і змістовно-процесуальних засад впровадження диференційованої соціально-психологічної програми розвитку реабілітаційного потенціалу на діагностичному, психокорекційному та реконструкційному її етапах у напрямі адаптивного інжинірингу та моніторингу психологічного здоров'я.

Мета дослідження - теоретичне конструювання та апробація авторської методики психокорекції проявів соціально-психологічної дезадаптації учасників операції Об'єднаних сил. Методи. Для досягнення мети дослідження були застосовані такі методи дослідження: теоретичні: філософсько-психологічний аналіз дослідження, узагальнення теоретико-методологічних підходів, моделювання та конструювання; емпіричні: формувальний експеримент з використанням психодіагностичного комплексу методик; методи математичної обробки даних: порівняльний аналіз за t-критерієм Стьюдента. Реалізація програми психокорекції відбувалася відповідно до 5 етапів: діагностичного, інформаційно-просвітницького, індивідуальної психокорекції, групової психокорекції, оцінки ефективності. Участь у запропонованій програмі психокорекції взяли 38 учасників ООС. Для встановлення достовірності психокорекційної програми, а саме виключення вірогідності вікових динамічних змін, експериментальне дослідження проводилося з 40 учасниками ООС, які не брали участь у програмі психокорекції. Результати. В запропонованій програмі представлені засоби психокорекційного впливу: виокремлено просвітницький блок (лекції, навчальні семінари, програми соціально-психологічного супроводу) та блок психокорекційної роботи (індивідуальна та групова психокорекція), що впливали на прояви соціально-психологічної дезадаптації учасників ООС та сприяли виникненню конструктивних особистісних змін. Основним завданням програми психокорекції є особистісні зміни учасників ООС: гармонізація Я-концепції; емоційна складова: підвищення рівня прояву емоційного комфорту, зниження рівня прояву негативних емоцій: тривожності, агресивності, депресивності; комунікативна складова: підвищення комунікативного потенціалу та конструктивних способів взаємодії; поведінкова складова: вироблення конструктивних поведінкових стратегій; мотиваційно-ціннісна складова: гармонізація екстернальності та інтернальності, підвищення мотивації долання перешкод, конструктивні ціннісні орієнтації. За результатами порівняльного дослідження за t-критерієм Стьюдента для залежних виборок встановлені якісні відмінності в показниках соціально-психологічної дезадаптації учасників ООС до та після участі у психокорекційній програмі: знизилися прояви показників по шкалах Я-фізичне і Я-сімейне; знизилися прояви агресивності, зокрема переживання образи, фізичної; особистісної тривожності; дезадаптації; неприйняття себе; емоційний дискомфорт; внутрішній контроль. Висновки: результати формувального дослідження підтверджують ефективність пропонованої програми психокорекції.

Розглянуто нормативно-правові й організаційні аспекти паліативної допомоги з огляду на наявні у громаді потреби. Увагу приділено медичній, психологічній і духовній допомозі. Розглянуто питання вивчення потреб громади у наданні паліативної допомоги. Визначено знеболення як основний складник у медичному аспекті паліативної допомоги. Наведено психологічний аспект комунікації з людиною з обмеженим прогнозом життя. Визначено духовні аспекти в паліативній допомозі. Охарактеризовано волонтерство в паліативній допомозі. Увагу приділено стресу та запобіганню професійному вигоранню людей, які надають паліативну допомогу.

Розглянуто теоретичні засади соціально-психологічної реабілітації як наукової проблеми. Увагу приділено інклюзивному туризму у контексті соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з особливими освітніми потребами. Розглянуто також нормативно-правові засади впровадження інклюзивного туризму як засобу реабілітації дітей та молоді з особливими освітніми потребами. Досліджено технології інклюзивного туризму: від теорії до практики. Акцентовано на системі соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного туризму. Висвітлено освітньо-виховний та соціалізаційний потенціал інклюзивного туризму. Наведено методику проведення екскурсії.