Статтю присвячено визначенню особливостей художньої літератури, які дають підставу зробити висновок: художнє слово є засобом відтворення національного менталітету. Національний характер - не замкнена система, що позбавлена виявів у конкретному житті. Він накладає відбиток на все, що створено народом. Навіть те, що згодом набуває світового значення, спочатку зароджується на певному національному грунті, виростає з нього, постає як ним зумовлене.

Проаналізовано західноукраїнську культуру, літературу 30-х років ХХ ст. Висвітлено поширеність явищ національної ідентичності, творення та розповсюдження ідеології, телеології та риторики національної самототожності всіх семантичних структурах - від масової свідомості (формування галицького культурно-психологічного феномену) до літератури. Досліджено космологічні й етноохоронні жанри львівського літературного дискурсу 30-х років ХХ ст. - історичну белетристику, "сільську" та жіночу прозу, поезію. Наведено методи дослідження - нові літературознавчі теорії. Досліджено культурологічний та психологічний феномен Галичини: семний та символічний виміри. Розкрито історіософську концепцію минулого.

Освещена деятельность еврейского и "иудействующего" литератора как участника литературного процесса в Северо-Восточной (позже - Московской) Руси. Изучены проблемы воздействия еврейских духовных начал на русскую культуру и литературу средних веков. Рассмотрено функционирование еврейских сюжетов, образов и мотивов в русской словесности, отражение в литературных текстах взаимоотношений славянской и еврейской культур, разностороннее влияние Танаха (Ветхого Завета) на средневековую русскую литературу.

У статті переглянуто літературні зв'язки України і Росії в аспекті барокової літературної культури і стилю бароко, а також обгрунтовано періодизацію українсько-російського культурного діалогу.

Досліджено історико-літературний контекст видатної пам'ятки української літератури кінця XVIII - початку ХІХ ст. - "Історії Русів". Проаналізовано глибоку політичну ідейність цього твору як складну, далеку від традиційної літописної, багатопланову композицію, в якій гармонійно поєднані характеристики історичних діячів, описи подій, битв, повстань, змов, тлумачення документів, актів, угод тощо. Особливу увагу приділено характеристиці "Історії Русів" у контексті європейської літератури. Пам'ятку розглянуто у взаємозв'язку з творчістю українських романтиків, Т.Шевченка, О.Пушкіна, Д.Байрона, П.Мериме, декабристів, польських письменників та поетів ХІХ ст. Підкреслено, що "Історія Русів" великою мірою сприяла виробленню в українських письменників першої половини ХІХ ст. нового змісту і форми у розробці історичної теми.

Розглянуто національні передумови виникнення рецептивної теорії, визначено її основні поняття і терміни. Досліджено взаємозв'язок естопсихології та рецептивної естетики, поетики і неориторики. Висвітлено традиційні та новітні підходи щодо вивчення літературної критики. Охарактеризовано засоби вираження літературно-критичного дискурсу. Розглянуто особливості трактування індійської літератури в рецепції І.Франка. Досліджено теоретичні засади рецепції творчості Ф.Гельдерліна в Україні та специфіку контекстуальності вітчизняного "гельдерлінознавства". Висвітлено англомовні інтерпретації творчості Л.Українки. Проаналізовано генетично-типологічні аспекти малої прози Б.Лепкого та В.Оракана. Досліджено досвід вивчення роману "Жерміналь" Е.Золя у французькій та українській літературній критиці.

Рассмотрены национальные предусловия формирования рецептивной теории, определены ее основные понятия и термины. Исследованы взаимосвязь эстопсихологии и рецептивной эстетики, поэтики и неориторики. Освещены традиционные и новейшие методики изучения литературной критики. Охарактеризованы современные способы выражения литературно-критического дискурса. Рассмотрены особенности трактовки индийской литературы в рецепции И.Франко. Исследованы теоретические основы рецепции творчества Ф.Гельдерлина в Украине и специфика контекстуальности отечественного "гельдерлиноведения". Освещены англоязычные интерпретации творчества Л.Украинки. Проанализированы генетические и типологические аспекты малой прозы Б.Лепкого и В.Оракана. Исследован опыт изучения романа "Жерминаль" Э.Золя во французской и украинской литературной критике.

З'ясовано джерела формування національних ознак і підстав художньо-естетичного освоєння народного світогляду у творчості П.Куліша, І.Франка, І.Нечуя-Левицького, І.Карпенка-Карого, М.Старицького, М.Кропивницького, Панаса Мирного, Олени Пчілки, О.Кониського, Б.Грінченка, Л.Старицької-Черняхівської та інших письменників. Проаналізовано національні особливості становлення та розвитку української літератури 1870 - 1890 рр. як мистецтва та ідеї.

Установлены источники формирования национальных признаков и основ художественно-эстетического усвоения народного мировоззрения в творчестве П.Кулиша, И.Франка, И.Нечуя-Левицкого, И.Карпенка-Карого, М.Старицкого, М.Кропивницкого, Панаса Мирного, О.Пчелки, О.Кониского, Б.Гринченка, Л.Старицкой-Черняховской и других писателей. Проанализированы национальные особенности становления и развития украинской литературы 1870 - 1890 гг. как искусства и идеи.

Рассмотрен национально-культурный компонент в художественном тексте как фактор литературной и культурной интеграции в культурно-историческом, ментальном и этноментальном аспектах межлитературной общности. Освещены парадигмы национального самосознания и мифопоэтического мышления в концепции человека и мира, в частности, концепция национального характера в "Мертвых душах" Н.В.Гоголя. Проанализированы взаимоотношения России и Запада в романе Ф.М.Достоевского "Подросток", символизм как отражение русской культуры эпохи серебряного века.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.218.4

Рубрики:

Національна специфіка літератури <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.218.4 + Ш401.11

Рубрики:

Національна специфіка літератури <теорія л-ри>

Ідея. Тема. Проблематика <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано особливості героя постмодерністської літератури за матеріалами прози словацького письменника П.Піштянека та українського прозаїка Ю.Андруховича. Наведено опис українських та словацьких весняних ігор-хороводів. Висвітлено досвід чесько-словацького співробітництва в контексті інтеграційної стратегії України. Визначено основні напрями українсько-словацького співробітництва після розширення Європейського Союзу. Розглянуто систему гарантій прав національних меншин в Україні та Словацькій Республіці.

Проанализированы особенности героя постмодернистской литературы по материалам прозы словацкого писателя П.Пиштянека и украинского прозаика Ю.Андруховича. Приведены описания украинских и словацких весенних игр-хороводов. Освещен опыт чешско-словацкого сотрудничества в контексте интеграционной стратегии Украины. Определены основные направления украинско-словацкого сотрудничества после расширения Европейского Союза. Рассмотрена система гарантий прав национальных меньшинств в Украине и Словацкой Республике.

Висвітлено особливості причинної взаємодії та її багатовимірності в контексті сприйняття української літератури в Німеччині. Проаналізовано наукові джерела, які засвідчують диференціацію різноманітного фактографічнго матеріалу та його оцінку в німецькомовних критичних і перекладних інтерпретаціях. Розкрито специфіку німецькомовних інтерпретацій творів українських письменників, зокрема Т. Шевченка. Висвітлено роль художнього досвіду в контексті суспільно-історичних і культурно-освітніх традицій на рівні координат: рецепція - переклад.

Освещены особенности причинного взаимодействия и его многомерности в контексте восприятия украинской литературы в Германии. Проанализированы научные источники, свидетельствующие о дифференциации разнообразного фактографического материала и его оценке в неменцкоязычных критических и переводных интерпретациях. Раскрыта специфика немецкоязычных интерпретаций произведений украинских писателей, в частности Т. Шевченко. Освещена роль художественного опыта в контексте общественно-исторических и культурно-образовательных традиций на уровне координат: рецепция - перевод.

Здійснено порівняльний аналіз жанрів міської "низової" літератури комічного спрямування високого Середньовіччя та Відродження, зокрема французьких фабліо, німецьких шванків та англійських джестів. Прослідковано передумови становлення даного різновиду літератури, а також його жанрову генеалогію. Досліджено типологічні збіги та відмінності на тематологічному, генологічному, жанрологічному рівнях. Виявлено спільні тематичні детермінанти, а також національно детерміновані мотиви і топоси, проаналізовано такі провідні жанротворчі атрибути, як структура та семантика заголовків, сюжетні алгоритми, композиція. З'ясовано природу сміхового поля досліджуваних жанрових моделей, виокремлено її провідні конституенти та механізми творення комічного ефекту. Визначено характер кореляції жанрової ідеології розглянутих національних моделей з інтелектуально-духовними запитами та естетичними смаками її потенційної читацької аудиторії.

Досліджено англомовну рецепцію творчості Лесі Українки. Підстави для її виникнення пов'язані, передусім, з наявністю англомовних інспірацій, ремінісценцій, алюзій у творчості поетеси. В англомовному дискурсі є численні переклади творів Лесі Українки. Поетичним словом Лесі Українки цікавились англійські, канадські, американські перекладачі - К.Е.Б.Робертс, П.Канді, В.Кіркконнел, Ф.Г.Р.Лайвсей, В.Річ, а також українці, які народились чи жили в англомовних країнах - К.Г.Андрусишен, Дж.Вір, О.Івах, М.Скрипник, Р.Стойко-Лозинська. Англомовні переклади, з точки зору генетико-контактних зв'язків, можна трактувати як приклад зовнішнього контакту, оскільки вони виконували тільки інформативну функцію. Наведено хронологічний опис англомовних інтерпретацій творів Лесі Українки та перекладознавчий аналіз окремих поезій. Охарактеризовано різножанрові розвідки про Лесю Українку, наявні в англомовному світі, а також здійснено їх порівняння з україномовними.

Розглянуто питання освоєння Україною реалістичної нарації Д.Дефо та алегоричної сатири Дж. Свіфта, їх вплив на український літературний процес. Проведено компаративістичний аналіз романів "Робінзон Крузо" та "Гулліверові подорожі", їх українських перекладів і переказів. Висвітлено погляди зарубіжних критиків щодо творчості Дефо та Свіфта. У процесі дослідження використано важливий фактичний літературний матеріал та інформацію з історії англійського Просвітництва.

Досліджено проблеми українсько-німецько-австрійських літературних взаємин першої половини XX ст., зокрема, 1910 - 30-х рр. До наукового обігу у порівняльному літературознавстві вперше залучено художню спадщину В.Винниченка, Г.Косинки, Б.Лепкого, Олександра Олеся, Миколи Хвильового, О.Грицая та ін., а також нові аспекти й особливості генези бінарних літературних контактів даного періоду. Осмислено важливий невідомий і малознаний в попередні десятиліття фактичний матеріал для вивчення ролі екстериторіальних культурних центрів (Відень і Берлін) і німецькомовної україніки в популяризації української літератури в Австрії та Німеччині. На основі аналізу художньої спадщини, перекладацької, літературознавчої та публіцистичної діяльності українських письменників, німецьких і австрійських діячів культури, численних представників української діаспори виявлено особливу посередницьку роль журналістики і публіцистики, літератора, перекладача і вченого в популяризації та рецепції української літератури в німецькомовному світі, а відтак і в генезі українсько-німецько-австрійських літературних взаємин.

Дисертацію присвячено переосмисленню оцінки літературно-естетичного методу В.Стефаника у контексті сучасної йому доби та його місця у загальноєвропейському духовному просторі. Здійснено аналіз рецепції українським новелістом західноєвропейської літератури в цілому та французької зокрема. Типологічні зіставлення його прози з надбанням представників французької літератури виявляють спільні та відмінні риси його поетики на рівні стилю і жанру. Вперше простежено процес франкомовної критичної інтерпретації творчості В.Стефаника та досліджено різночасові переклади творів новеліста французькою мовою.

Проведено комплексне дослідження функціонування у світовій літературі традиційного образу Роксолани та пов'язаного з ним сюжетного інваріанта. Трансформації сюжетно-образного матеріалу в національно-літературному та міжлітературному контексті проаналізовано на структурному та семантичному рівнях. Розглянуто питання встановлення типологічної та генетичної сутності літературного явища. Запропонована концепція відбиває багаторівневість інтерпретації образу Роксолани в культурному просторі та дозволяє розглядати цю інтерпретацію в контексті антиколоніалізму, фемінізму, орієнталізму.

Висвітлено українську проблематику прози А.Мельничука в контексті порівняльного літературознавства. Проаналізовано малі розповідні форми творів, зокрема есе "Римські монети, скіфська кераміка" та новели "Дерево світла" в площині проблеми адаптації українських емігрантів до нових умов у компаративному зіставленні другого твору з творами американських письменників-емігрантів Б.Розенблатта "Зеліг" та О.Годіна "Мій мертвий брат їде до Америки". Розглянуто проблему місця митця в суспільстві за рівнем її висвітлення в новелі "Дерево світла" А.Мельничука та оповіданнях українських письменників В.Шевчука "Постріл" та В.Тарнавського "Дерево життя". Вивчено рецепцію роману Г.Г.Маркеса "Сто років самотності" на основі зіставлення з твором "Що сказано". Визначено типологічні відповідності та відмінності роману "Посланець мертвих" А.Мельничука в процесі компаративного аналізу з творами У.Самчука "На твердій землі" та К.Месуд "Проста історія" на рівні проблематики та поетики. Досліджено український переклад роману "Що сказано" А.Мельничука на лінгво-літературознавчому рівнях.

Здійснено комплексне вивчення літературних взаємин видатного сербського письменника І.Андрича з українською культурою у межах системних рівнів: контактів, рецепцій, типологій. Систематизовано та проаналізовано перекладені українською мовою твори письменника, присвячені митцеві праці українських дослідників, встановлено, що завдяки цим перекладам презентовано творчу концепцію митця, створено цілісне бачення мистецької спадщини І.Андрича. Грунтовно вивчено й високо оцінена українськими літературознавцями та критиками своєрідність художніх здобутків письменика, . Висвітлено невідомі в Україні факти особистих контактів І.Андрича з діячами української культури. Розкрито типологічні сходження й аналогії в історичних романах митця, П.Загребельного та О.Гончара щодо змістових і формотворчих елементів. Зауважено, що виявлені літературні явища свідчать про існування іманентних проявів обумовленості виникнення й позитивного характеру взаємин І.Андрича з українською художньою літературою.