Робота присвячена дослідженню еволюції стилю жанру байки, головним чином її віршованого різновиду, яке проведено на матеріалі німецьких байок XIII-XX ст., від перших відомих текстів до сучасних текстів 1998-1999 років. Обгрунтовано необхідність та зроблено спробу застосування універсальної науки про саморозвиток - синергетики для дослідження жанру байки в еволюції. Універсальні поняття синергетики - нелінійність розвитку, атрактор, дисипативні системи, моделювання, компресія інформації тощо наповнюються конкретним змістом стилістики і служать для подальшого поширення погляду на еволюцію жанру. Еволюція стилю байки розглядається як системний взаємозв'язок соціальних та стильованих атракторів. Зміни в стильових рисах та в стилістичних засобах розглядаються відповідно до соціальних замовлень суспільства.

На основі лінгвостилістичної інтерпретації текстів за стильовими рисами проаналізовано індивідуальний стиль двох представників байкової літератури ХІХ ст. Запропоновано фрагмент еволюційно-стилістичного дослідження віршованої байки у німецькій літературі. Аналіз здійснено з метою визначення місця байок даного періоду на загальній лінії еволюції стилю. Байки окремих поетів класифіковано за належністю до стильових архетипів.

Розглянуто феномен давньої української літератури XVII - XVIII ст. - бурлескну поезію мандрівних дяків. Акцентовано увагу на питанні функціонування різдвяного та великоднього святкових бурлескних циклів, їх зв'язках з книжною літературою та фольклором. Охарактеризовано засоби гуморотворення та з'ясовано функції комічного, проаналізовано взаємозв'язок між сміхом та сакральністю в межах бурлескної поезії.

Досліджено активні процеси у словниковому складі російської та української мов 1980 - 1990-х рр. Проаналізовано закономірності взаємозв'язку лінгвістичних та екстралінгвістичних явищ у мові епохи, розкрито аспекти їх відображення в тексті. Охарактеризовано реакцію пострадянського соціуму на перетворення в мовній сфері.

Висвітлено історію творення жанрів фейлетону, памфлету, епіграми, пародії, описано сучасні тенденції їх розвитку. Проаналізовано творчість видатних сатириків, розкрито складові чинники їх майстерності.

Освещена история создания жанров фейлетона, памфлета, эпиграммы, пародии, описаны современные тенденции их развития. Проанализировано творчество известных сатириков, раскрыты составные факторы их мастерства.

Уперше проаналізовано пародійну творчість І.С.Тургенєва на підставі розгляду його художньої й епістолярної спадщини з використанням соціально-генетичного, порівняльно-історичного та типологічного методів літературознавчого аналізу. Висвітлено принципові положення сучасної теорії пародійного жанру, запропоновано класифікацію тургенівської пародії та пародіювання, виявлено їх художню своєрідність та функції у творчості письменника. Висвітлено проблематику та художні особливості літературної пародії у митця.

Впервые проанализировано пародийное творчество И.С.Тургенева на основе рассмотрения его художественного и эпистолярного наследия с использованием социально-генетического, сравнительно-исторического и типологического методов литературоведческого анализа. Освещены принципиальные положения современной теории пародийного жанра, предложена классификация тургеневской пародии и пародирования, выявлены художественная своеобразность и функции в творчестве писателя. Освещены проблематика и художественные особенности литературной пародии у художника.

Розглянуто дієвість мовотвірної функції у парадигмі несерйозних текстів - авторських висловлювань та колективних жартів. Осмислено таксономію нетипових текстів.

Розглянуто функції образних мікросистем (тропів, деталей) у структурі памфлету. З'ясовано, що памфлет має широкий арсенал художніх засобів на мікропоетикальному рівні. Наголошено, що образні мікросистеми - визначальний фактор представлення інформації у жанрі памфлету, функціонування цього жанру неможливе без образного осмислення інформації. За умови високого ступеня насиченості образними мікросистемами композиція у системі памфлету одержує достатньо складну форму, тобто вона відзначається достатньо високим рівнем художності. Головним призначенням образних мікросистем у памфлеті є експресивна, впливогенна та ідеологічна функції.

Встановлено концептуальні засади еволюційно-стилістичної парадигми у лінгвостилістичних і літературознавчих дослідженнях, а саме у стилістиці байки як жанру та типу тексту, які базуються на системно-структурному та синергетичному підходах. Еволюцію стилю німецької байки досліджено з погляду теорії самоорганізації систем. З'ясовано, що синергія стилю обіймає всі рівні системи "соціально-мовленнєве середовище - мова - байка - стиль - архетип". Проаналізовано еволюцію стилю німецької віршованої байки протягом 8 сторіч з виокремленням декількох епох: Середньовіччя, Гуманізму, Реформації, Бароко, Просвіти, XIX та XX ст. Запропоновано базову модель еволюції стилю й відповідні моделі за епохами, в яких враховуються головні соціальні, тематичні, стильові атрактори та відповідні стилістичні засоби, а також стильові риси. Розроблено еволюційно-стильову типологію байки: виокремлено головні стильові архетипи, які складалися й еволюціонували протягом сторіч та існують і в наш час: риторично-стислий, поетично-розважальний, соціально-критичний, дитячої та юнацької байки, жартівливо-комічної байки, сучасної абстрактно-інтелектуальної байки з глобалізованим образно-символічним значенням. Здійснено стилістико-порівняльний аналіз еволюції німецької, української та російської байок, у процесі якого застосовано розроблену методику класифікації образів-символів за їх семантичною ємністю та методику виокремлення й опису стильових архетипів. З'ясовано, що еволюція стилю німецької, української та російської байок відбувається за однаковими літературознавчими законами.

Здійснено порівняльний аналіз жанрів міської "низової" літератури комічного спрямування високого Середньовіччя та Відродження, зокрема французьких фабліо, німецьких шванків та англійських джестів. Прослідковано передумови становлення даного різновиду літератури, а також його жанрову генеалогію. Досліджено типологічні збіги та відмінності на тематологічному, генологічному, жанрологічному рівнях. Виявлено спільні тематичні детермінанти, а також національно детерміновані мотиви і топоси, проаналізовано такі провідні жанротворчі атрибути, як структура та семантика заголовків, сюжетні алгоритми, композиція. З'ясовано природу сміхового поля досліджуваних жанрових моделей, виокремлено її провідні конституенти та механізми творення комічного ефекту. Визначено характер кореляції жанрової ідеології розглянутих національних моделей з інтелектуально-духовними запитами та естетичними смаками її потенційної читацької аудиторії.

Проведено комплексне дослідження феномену гумору, зокрема, визначено когнітивну природу явища й описано дію лінгвокогнітивного механізму створення гумористичного ефекту. Виокремлено лінгвістичні засоби, що породжують гумор у художньому тексті. З використанням методу фреймового аналізу визначено особливості когнітивного впливу адресанта повідомлення на адресата за допомогою мовних засобів. Визначено основні фази лінгвокогнітивного механізму створення гумористичного ефекту, якими є: породження гумору адресантом за допомогою мовних засобів та виникнення гумористичного ефекту під час їх сприйняття адресатом. Встановлено, що когнітивний механізм виникнення гумористичного ефекту є багатоетапним процесом, охарактеризовано його складові (несподіваний рефреймінг, що відбувається у свідомості адресата під час сприйняття певного мовного засобу, ошукане сподівання, усвідомлення алогічності сприйнятого, поява ментальної опозиції). Доведено, що виникнення гумористичного ефекту під час сприйняття адресатом гумористичного повідомлення суто індивідуальне. Наведено класифікацію різних мовних засобів реалізації гумору у тексті художнього твору, розроблену з урахуванням виявлених особливостей когнітивного впливу адресанта повідомлення на адресата за допомогою засобів мови.

Уперше в українському літературознавстві здійснено комплексне дослідження постмодерністського літературного пастишу. З'ясовано, що гетерогенність, інтертекстуальність, метатекстуальність, ризоматичність тексту-пастишу пов'язані з особливостями репрезентації в постмодерністському художньому тексті. Термінологічно-смислове поле поняття "пастиш" окреслено на основі зіставлення пастишу з центоном, пародією, стилізацією, монтажем і колажем. Запропоновано типологію постмодерністських текстів-пастишів, виокремлено два основних різновиди пастишу: монопастиш і поліпастиш. Визначено, що термін "пастиш", залежно від контексту його вживання, може означати: прийом компонування художнього тексту з елементів чужих текстів; спосіб роботи з "чужим" словом, "позичання" та "перетворення" його; власне текст, який скомпоновано за принципами побудови пастишу, тобто "текст-пастиш"; метажанрове утворення, яке сприяє переходу твору з одного жанру в інший, продукує нові жанри і творить гетерогенні жанрові структури. Виявлено функції пастишу в літературі та естетиці постмодернізму, зокрема функції передачі пам'яті тексту та активізації культурної пам'яті реципієнта, переборення "страху впливу" (Г. Блум), подолання кризи репрезентації, комерціоналізації літератури, трансконтекстуалізації і рециклізації як способів подолання ностальгії за тими естетичними феноменами та творами, які вже відійшли у минуле.

Систематизовано функціональні, структурні та семантичні ознаки усної реалізації англійської прозової байки. Експериментально встановлено основні закономірності взаємодії просодичних засобів у забезпеченні зв'язності її тексту, а також розроблено алгоритмічний метод аналізу фабул різних за прагматичною спрямованістю текстів байок. Теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено функціонування інваріантної та варіантних просодичних моделей актуалізації зв'язності елементів фабули тексту англійських прозових байок з різнополярними етичними ідеями.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-221 + Ш401.471

Рубрики:

Окремі жанри сатири та гумору <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: РА344711 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто теоретичні погляди польського письменника Ігнатія Красіцького на байку як жанр, її зміст та художні особливості.

Розглянуто підходи, які застосовуються в сучасній лексичній семантиці до аналізу гумору, зокрема, увагу зосереджено на необхідних та достатніх умовах гумористичності тексту в межах фреймової семантичної теорії гумору.

Рассмотрены подходы, применяемые в современной лексической семантике к анализу юмора, в частности, внимание сосредоточено на необходимых и достаточных условиях юмористичности текста в рамках фреймовой семантической теории юмора.

The article considers the approaches to humour research аs viewed by the сontemporary lexical semantics and, in particular, it focuses upon the necessary and sufficient conditions for the linguistic properties of humourous texts in terms of the semantic script-based theory of humour.

Пародія як літературний жанр - явище багатолике й складне, яке дозволяє поетам і письменникам вирішувати багато творчих завдань. Втім, за поняттям "пародія" немає міцно закріпленого, чіткого й всеосяжного визначення. Єдине, що поєднує численні дефініції, - закріплення за пародією функції висміювання. Але чи можна висміювання вважати ключовою метою всіх пародій? Дане дослідження показує, що ні. Літературну пародію можна розглядати ще й як форму художньої критики, творчої дискусії. А в окремих випадках - і як форму альтернативної актуалізації текстів, на які створюються пародії, з обіграванням їх образів в інших семантичних ключах. Тому поняття "літературна пародія" потребує більш точного і широкого визначення, яке дозволило б правильно оцінити її місце в літературі й осмислити її роль у культурі в цілому.

Рассмотрена литературная пародия как форма творческой дискуссии и как форма сотворчества. Уделено внимание литературной пародии в системе коммуникации текст - читатель. Проанализирована литературная пародия в дискурсе театрализации повседневности. Рассмотрен гендерный аспект социокультурной коммуникации в текстах литературных пародий.

Надано уявлення про феномен комічного, про особливості гумористичного дискурсу та його жанри, про когнітивну природу гострослів’я і вплив різних параметрів комунікативного контексту на формування імпліцитного смислу комічних текстів малих жанрів. Показано особливості ситуативного гумору й мовної гри. Особливу увагу приділено проблемам перекладу комічних текстів. Окрім теоретичної частини, запропоновано питання і завдання для самостійної роботи. Посібник дозволить здобувачам вищої освіти зрозуміти лінгвістичні механізми й закономірності українського, англійського та російського гумору, навчить коректно інтерпретувати жарти.

Проведен анализ и сопоставление парадигматического устройства пародий и претекстов с целью определения различий в структуре их гиперпарадигм, обуславливающих понимание текста. При помощи проведенного анализа выявлены определенные специфические черты пародийных текстов по сравнению с претекстами (такие, как меньшее количество парадигм, отсутствие сложных межпарадигматических связей, тенденция к формированию гиперактуальных парадигм), а также сделан вывод об ориентированности пародий на более легкое восприятие читателем.