Розглянуто художнє мислення від античності до сьогодення у контексті еволюції музичного виконавства. Доведено необхідність пошуку напрямків подальшого удосконалення процесу формування музичного мислення виконавців через усвідомлене застосування нових форм і методів роботи. Наведено основи комплексного та практичного застосування інтерпретаторської техніки. Розкрито зміст понять естрадного хвилювання, психотехніки й аналогії, ейдетики, а також виконавських уваги, пам'яті й інформації. Показано місце самооцінки, саморегуляції та самоконтролю у виконавстві.

Рассмотрено художественное мышление от античности до настоящего времени в контексте эволюции музыкального исполнительства. Доказана необходимость поиска направлений дальнейшего усовершенствования процесса формирования музыкального мышления исполнителей через осознанное применение интерпретаторской техники. Раскрыто содержание понятий эстрадного волнения, психотехники и аналогии, эйдетики, а также исполнительских внимания, памяти и информации. Показано место самооценки, саморегуляции и самоконтроля в исполнительстве.

Досліджено проблему інтеграції культурних цінностей та прояви синкретичних художніх традицій у культурній парадигмі Схід - Захід. Розглянуто культурну спадщину (культурні універсалії), філософію музичної культури, семантику та семасіологію (аспекти музичного тезауруса й артефакту). Проаналізовано розвиток музичної естетики та загальної теорії музичного мистецтва (постмодернізму, традиції та новаторства, стилю, музичного змісту, синтаксису, законів формотворення). Розкрито текстово-семантичний і змістовно-логічний аспекти окремих симфонічних творів композиторів Бао Юань Кея (Китай), та Є.Станковича (Україна). Зроблено висновок про існування у двох індивідуальних авторських системах (що деяким чином окреслюють тенденції розвитку сучасних національних композиторських шкіл - як високі зразки узагальнення художньої традиції на сучасному етапі) певних рис паралельності та подібності. Новий напрям трактування конвергенції як перспективи сучасного мислення, що поглиблює розуміння синкретизму як інтелектуальної основи східної й західної музичної традиції, пов'язано зі смисловими поняттями діалогу (самодіалогу), метафоричності, цілісності. На підставі аналізу музичного матеріалу двох полярних композиторських шкіл, визначено домінантну тенденцію щодо проростання музично-культурних аналогій, особливо, у галузі інструментальної музики, та про їх конвергентний зв'язок: поєднання філософічності та декоративності, узагальненості та деталізованості, циклічності та фазовості, класичної сонатності та варіаційної імпровізаційності, що у єдиному творі можуть виступати нормами досягнення художньої цілісності.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Подано загальні засади педагогічної інноватики, зокрема розглянуто інноваційні тенденції розвитку мистецької освіти, розкрито основні поняття педагогічної інноватики, сутність і структуру інноваційного процесу, викладено особливості інноваційної музично-педагогічної освіти. Увагу приділено розгляду особливостей інноваційних систем музичного виховання. Висвітлено особливості музичного виховання у педагогічній системі М. Монтессорі, систему музичного виховання Е. Жак-Далькроза, З. Кодая, К. Орфа, Ш. Сузукі. Розглянуто сутність інноваційної діяльності вчителя, концептуальну модель інноваційної діяльності вчителя музики, викладено особливості мотивації та рефлексії інноваційної діяльності, а також критерії якості сучасного уроку музики. Проаналізовано взаємозв'язок індивідуальності вчителя та педагогічної технології, висвітлено особливості використання сучасних інформаційних технологій в процесі музичного виховання.

Наведено результати дослідження маловивченої, але актуальної проблеми - педагогічної інноватики в теорії та практиці музичної освіти. Висвітлено теоретичні основи інноваційної діяльності в музично-педагогічній освіті, інноваційні концепції музичного навчання та виховання дітей. Наведено наукові засади формування особистісного потенціалу педагога-інноватора, викладено методологічні аспекти моделювання діяльності вчителя музики. Викладено особливості діагностики інноваційної діяльності в закладах освіти, а також розглянуто особливості формування готовності до інноваційної діяльності майбутнього вчителя музики.

Висвітлено теоретико-методологічні основи формування готовності майбутніх учителів музики до інноваційної діяльності, розкрито сутність, проаналізовано концептуальні підходи та запропоновано провідний синергетичний підхід до формування цього феномену. Узагальнено наукові підходи до аналізу інноваційної діяльності вчителя музики, ідентифіковано інноваційні концепції музичного навчання та виховання школярів. Визначено інноваційну парадигму вчителя музики та сформульовано авторську концептуальну модель інноваційної діяльності вчителя музики, що складається з чотирьох соціокультурних підструктур - мікро-, мезо-, макро- та мегапростору. Визначено компонентну структуру готовності майбутнього вчителя музики до інноваційної діяльності. Розроблено технологічну модель формування такої готовності, яка включає концептуально-парадигмальний і процесуально-методичний блоки. Згідно з виробленим критеріальним апаратом в експериментальній роботі здійснено діагностування готовності майбутніх учителів музики до інноваційної діяльності, проаналізовано результати формувального експерименту. У формувальну експерименті запропоновано використовувати функції управління (планування, аналіз, облік, мотивацію, контроль та координацію) для досягнення мети формування готовності до інноваційної діяльності; обгрунтовано зміст і послідовність етапів формувального експерименту згідно з концептуальною моделлю інноваційної діяльності.