Розглянуто основні закони нормативної теорії драми. Описано специфічні особливості сценарної майстерності у мистецтві масових свят, публіцистичних та естрадних вистав, шоу-програм, театралізованих концертів.

Рассмотрены основные законы нормативной теории драмы. Описаны специфические особенности сценарного мастерства в искусстве массовых праздников, публицистических и эстрадных спектаклей, шоу-программ, театрализированных концертов.

Розглянуто низку драматичних елементів, що існували в давнину у народній творчості (піснях, казках, коротких фольклорних жанрах, дитячому фольклорі, звичаях), а також драматичні ігри з елементами фольклорного театру: дією, місцем і часом розвитку дії, образами, текстом, масками, сценографією, костюмами, сценарієм, режисером, публікою та підготовкою. Зазначено, що останнім часом у Республіці Македонія відновлюються деякі давні форми святкування, певні звичаї, що містять велику кількість драматичних елементів.

Рассмотрены ряд драматических элементов, существовавших в древности в народном творчестве (песнях, сказках, кратких фольклорных жанрах, детском фольклоре, обычаях), а также драматические игры с элементами фольклорного театра: действием, местом и временем развития действия, образами, текстом, масками, сценографией, костюмами, сценарием, режиссером, публикой и подготовкой. Указано, что в последнее время в Республике Македония возобновляются некоторые древние формы празднования, определенные обычаи, имеющие большое количество драматических элементов.

Висвітлено особливості святкування фестивалю "Сьомого травня" у Гіресун-Аксу, який набув офіційного статусу в 1970 р. і тепер є відомим у всьому світі. Розглянуто традиційні обряди, що були раніше складовою народного свята, а також міфи і легенди, пов'язані з ним.

Освещены особенности празднования фестиваля "Седьмое мая" в Гиресун-Аксу, который приобрел официальный статус в 1970 г. и теперь является известным во всем мире. Рассмотрены традиционные обряды, что были раньше составной народного праздника, а также мифы и легенды, связанные с ним.

Проаналізовано основні компоненти традиційної календарної обрядовості жителів Слобожанщини - звичаї, обряди, пісні, танці, народні ігри, вивчено історіографію спеціальних літературних джерел. Досліджено еволюцію обрядової культури календарних українських свят даного регіону. Тенденції та закономірності їх формування визначено у тісному зв'язку з історичним розвитком основних атрибутивних елементів святково-обрядової слобожанської традиції. Висвітлено культурно-історичні аспекти трансформації традиційних календарних свят, розкрито роль фольклорно-етнографічних колективів Слобожанщини у їх збереженні та популяризації.

Розглянуто історичні аспекти та наукові передумови формування національної самосвідомості молоді. Обгрунтовано необхідність використання народних свят як засобу її формування. Виявлено критерії та рівні сформованості, досліджено стан національної самосвідомості сучасного студентства. Розроблено програму та методику її експериментального формування під час вивчення предмета "Українське народознавство" та спецкурсу "Театралізація українського народного свята". Наведено результати експерименту, що свідчать про ефективність дослідно-експериментальної роботи за наявності у студентів позитивної пізнавальної мотивації; глибокого осмислення ними змісту, форм і функцій національно-культурного досвіду, відображеного в народних звичаях, обрядах і святах; активізації уваги та сприйняття учасниками свята ритуальної символіки народного святкового дійства, що має глибоке історичне коріння та має посилений виховний вплив; забезпечення практичної участі студентів у театралізації народних свят шляхом залучення їх до творчої діяльності на всіх етапах організації, підготовки та проведення святкового дійства. На підставі аналізу результатів дослідження визначено шляхи підвищення ефективності виховної роботи з молоддю, наведено методичні рекомендації щодо залучення студентів мистецько-педагогічних спеціальностей до організації, підготовки та проведення народних свят.

Висвітлено відродження історичних ремесел засобами видовищ.

Розглянуто особливості формування простору для масових видовищ і театральних дійств під відкритим небом на прикладі площі св. Юри.

Розглянуто мистецькі проекції новорічних свят українців як своєрідної художньої інсценізації, підпорядкованої провідній ідеї - створити поетичний образ достатку, родинного щастя та миру. Охарактеризовано стан історіографії з проблеми та джерельну базу дослідження. Уточнено категорії дослідження, а саме: обрядова культура, календарно-обрядове свято, різдвяно-новорічні свята, мистецькі проекції та ін. Розглянуто естетичний аспект історичного побутування традиційного новорічного свята у XIX - на початку XX ст. та виявлено особливості трактування різдвяно-новорічної обрядовості українців у радянську добу. Здійснено аналіз сучасних форм новорічної святковості в контексті яскравого вияву її традиційного естетизму та охарактеризовано досвід рекультивації мистецьких традицій різдвяної святковості в сучасній Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ345г

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено роль театралізації у фольклорних святах та обрядових діях, її функції та можливості як арт-практики. Розглянуто сутність фольклорного дійства на сучасному етапі, синтез різновидів мистецтва, їх поєднання засобами театралізації як арт-практики. Проаналізовано фольклор на прикладі масової видовищної культури, його сучасну трансформацію, використання фольклорних елементів як засобів театралізації дії.

Розкрито питання розвитку сучасної обрядової культури українських свят. Виявлено історичні корені походження новорічного свята Різдва. Зазначено, що елементи Різдва запозичені з грецького культу. Проаналізовано синтез елементів традиційного та новітнього в драматургії фольклорно-етнографічних свят на прикладі Різдва. Визначено основні форми презентації та популяризації фольклорно-етнографічних свят і обрядів у Києві та Україні загалом.

Проаналізовано механізми впливу економічних, соціально-політичних чинників на святкову культуру, що дозволяє досліджувати фестивацію в повсякденно-рефлексивних площинах "культурного - політичного - економічного" співвідношень. З'ясовано, що культура гламуру (глем-культура) естетизує споживання і замкнена на собі, виступаючи при цьому достатньо м'якою формою моделі естетизації, при якій тебе не примушують, а приваблюють.

Досліджено роль театралізованих дитячих вистав у соціокультурному розвитку дитини. Аналізується вплив сценічної діяльності на формування образного мислення, прищепленні естетичного смаку і орієнтованості дітей. Акцентовано увагу на характерних особливостях даної естрадної форми та основні етапи створення театралізованих дитячих вистав. Розкривається сутність поняття "театралізації", підкреслюється її роль у переході від пасивного споживання інформації до активної участі дитини у творчому процесі. Доведено, що театралізовані дитячі вистави в контексті естрадних форм є важливими у формуванні світогляду дітей та вимагають професійного підходу в організації і проведенні.

Обгрунтовано сутність еволюційних трансформацій художності і соціокультурного значення свята в просторі міської культури, що може вважатися укоріненням новітніх тенденцій його "переформатування" з позиції особливостей сучасної культурної ситуації, принципово відчутного зміщення граней між буденною і святкової сферами, практичного розмивання різниці між ними, що призводить до втрати відчуття виняткового і сакрального сенсу святкової події, обертається безглуздістю на ціннісно-змістовному рівні. Аналізуються принципи організації художнього контенту святкового проекту як цілісної форми з точки розу класичного розуміння комедії та трагедії, що зводиться до особливого театралізованого дійства, до історичних першоджерел театральності як такої, крім того, трактує потенціал культурного ресурсу свята і обгрунтовує як дієвий соціокультурний механізм.

Розглянуто масове свято як соціокультурний феномен сучасності, який є важливою складовою особистісного зростання людини. Проаналізовано семантико-етимологічну сутність поняття "свято" у працях науковців. Досліджено феноменологію свята в контексті святкової культури та виокремлено основні концепції у вивченні святкової культури. Серед останніх емпірично-описова концепція, "школа запозичення", трудова концепція, ігрова концепція, світоглядна концепція. Зважаючи на складність характеру свята, виявлено численні підходи науковців до класифікації свят у різні історичні епохи.

У науковому доробку здійснено комплексний підхід до використання таких методів дослідження, як аналіз, синтез, порівняння. Систематизовано інформацію щодо сутності пітчингів, технології їх підготовки та проведення. Проаналізовано їх потенційні можливості у сприянні реалізації задумів творчих проектів й виявлення їх конкурентоспроможності на культурно-мистецькому ринку. Наведено приклади фактологічно-практичної реалізації пітчингів в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі культурологічного та мистецтвознавчого підходів здійснено комплексне дослідження «спеціальної художньої події» як явища культури кінця ХХ – початку ХХІ ст. Уведено в понятійний апарат сучасної культурології й мистецтвознавства та здійснено концептуалізацію поняття «спеціальна художня подія». Встановлено, що «спеціальна художня подія» є результатом зближення та певного перетину двох типів культур – повсякденної й художньої та двох дійсностей – емпіричної і художньо-символічної. Розроблено видову класифікацію «спеціальних художніх подій».