Представлены соображения автора и их итог по поводу некоторых самых "современных" предположений (но не гипотез) о всяких явлениях и способе безошибочного диагностирования, всего-навсего по одному признаку, приписываемому всем без исключения людям - "личной единице времени" - одной для всех возрастов человека. Рассмотрены особенности диалектики понимания, глупости, принципов; оригинальное, по мнению автора, творчески нестандартное постижение роли черт характера; синергетически-гипперпараметрическая гипотеза судьбы, "доли", "неизбежности"; некоторое приближение к верному, нестандартному представлению о сути времени и всеобщей формы его проявления - "моды" на современность. Раскрыта всеобщность принципа доминанты; два пути дальнейшего развития человечества; солитопно-информационное поле психики; проблема частных отдельных в своих особенностях сфер времен. Изложены принципы медитации точки, линий, человека, итога, а также медитации происхождения вещей, свойств, отношений и пр.

Обгрунтовано думку про пріоритетний внесок Ф.Прокоповича у формулювання філософського принципу збереження матерії та руху.

Сделан историко-философский анализ исследования проблемы синтеза эклектической философии. Рассмотрен вопрос отношения времени и пространства к материи.

Раскрыты основы теории развития, освещена ее всеобщность и универсальность. Рассмотрено диалектическое содержание принципа развития. Определены причина и сущность постоянного возникновения и формирования поступательности в процессе развития. Освещены некоторые особенности зависимости пространства и времени от форм движения в восходящем развитии.

Проаналізовано історичні, філософсько-методологічні, соціальні та політичні проблеми демократичного вибору влади, узагальнено окремі аспекти виборів народних депутатів Верховної Ради України, що відбулися 1998 р. Розглянуто архетипи вибору в європейських народів, універсалізм як метафілософію сучасної політичної ментальності, діяльність опозиційних партій у політичній боротьбі, а також проблему співпраці провідних українських партій під час перших демократичних виборів в Україні тощо.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю212.2

Рубрики:

Філософське вчення про дух, свідомість і мислення

Шифр НБУВ: Ж70616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено онтологію духовного. Визначено поняття духовного в системі фундаментальних теологічних, філософських і психологічних понять. Досліджено проблему духовності особистості у різних філософських течіях і психології. Розглянуто християнську духовність. Проаналізовано онтологію гріха. Розкрито умови становлення духовного потенціалу людини.

Автором дополнена оригинальная философская концепция многомерности Бытия и разработана необычная, порой даже ломающая обычные представления о мире, теория взаимодействия Времени, Пространства и Материи, освещая их как атрибуты единой основополагающей субстанции - Света. Книга полна нетрадиционных подходов к давно известным явлениям и посвящена вечным проблемам творчества, духовности и бессмертия.

Рассмотрены сущность и границы трансцендентальной онтологии, кризис классических рациональных онтологий мышления, процесс трансформации рациональности, сущность коммуникативной онтологии. Проанализированы топология постнеклассического сознания, феноменология движущихся наук, место деконструктивизма в поле топологического мышления.

Розглядається проблема свободи та шляхи її розв'язання у філософських системах Декарта, Спінози і Лейбніца. З'ясовується актуальність цієї проблеми для сучасної української філософії.

Робота присвячена аналізу головних функцій мови як світо- й людинотворчого духовного феномена. Мова розглядається також як виразник і головний засіб індивідуалізації та соціалізації людини, духовної природи світу, як фактор становлення народу, як знакова й значуща система відображення духовно-практичної взаємодії людини і народу.

Рассмотрены проблемы использования понятий нелинейного мышления, синергетики для исследования социоприродных феноменов. Освещено историческое сложение научной мысли и синергетики, проинформировано об устойчивом развитии в ракурсе синергетической концепции самоорганизации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю212.2

Рубрики:

Філософське вчення про дух, свідомість і мислення

Шифр НБУВ: Ж69089 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито зміст онтологічного вчення основних представників античного неоплатонізму (Плотін, Порфирій, Ямвліх, Прокл). Висвітлено органічний зв'язок неоплатонізму з надбаннями античної філософії, міфології, містики. Відзначено, що вироблена неоплатонізмом смислова структура буття стала класичним зразком - для всієї подальшої європейської філософії - у розв'язанні онтологічної проблематики.

Висвітлено актуальні проблеми математики, фізики, філософії та суспільства. Основну увагу приділено аксіоматиці, подвійній логіці, законам діалектики, матеріалізму та ідеалізму, головним законам Всесвіту.

Рассмотрены проблемы истины, ее критерии и способы воплощения в существующих системах естественнонаучного и гуманитарного знания. Значительное внимание уделено концепциям Лакатоса, Куна, Тулмина, Фейерабенда, а также подходам Деррида, Фуко и др. Проанализирован ряд фундаментальных понятий и положений современного научного знания, возможности построения универсальной научной (на базе существующего научного знания) онтологии.

Розглядається теоретичне і практичне значення проблеми операційних структур мислительної діяльності, окреслюється стан проблеми в психолого-педагогічній літературі. Висвітлюються результати природнього експерименту формування операційних структур мислення як складових дії систематизації, визначено рівень сформованості операцій систематизації, структуру операційного алгоритму дії систематизації, особливості його формування. Встановлено залежність росту систематизації від методів навчання, поетапного формування окремих операцій, ілюструється вікова динаміка.

Осуществлена попытка россмотреть Жизнь как саморазвивающуюся систему космического порядка, несущую в себе его Смысл. Развертывание содержания Смысла, его энергия проявляются в качестве Сознания, оформляющего себя как Язык. Предложена соответствующая трактовка природы Языка. Развитие Жизни, ее Смысла, Сознания, Языка описано взаимодействием определенных энергетических полей. Они образуют также и генотип сознания - неповторимую форму сознательной деятельности человеческого индивида. Рассмотрена структура генотипической деятельности.

Рассмотрено содержание социального управления и личностного самоуправления. На основе изучения мифологических представлений, философских школ Древнего Востока, Древней Греции проанализированы истоки становления философских основ управления, поиск ими путей гармонизации социального управления и личностного самоуправления.

Рассматриваются проблемы взаимодействия человека и окружающего мира через анализ причинно-следственных связей (ПСС). Частично разработана и предложена оригинальная научная концепция в теории Пространства и Времени, предусматривающая, в частности, исследование свойств ПСС и их значения в гармонизации всех тел человека: физического, тонких энергетических и духовного. Впервые даны методика выхода к причинам явлений и принципы взаимодействия с Духовным Миром. Описаны все нечистые силовые образования, воздействующие на человека, приведена методика по устранению их влияния посредством трансформации, предложены практические приемы очищения этиковалеоинформсферы человека от действия негативной энергии. Установлена природа геопатогенных зон как причинных дефектов Пространства, которые впервые описаны, и дана методика по их устранению.