Індекс рубрикатора НБУВ: Ю702.39 + Ч113(0)

Рубрики:

Толерантність

Історія культури. Історична культурологія. Історія культурологічних вчень

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Актуалізовано й експліковано на основі соціально-філософського аналізу теорії ненасилля як можливий концептуальний підхід для переосмислення шляхів розвитку суспільства за умов сучасних цивілізаційних викликів. Визначено філософські основи ненасилля, базуючить на теорії ненасилля Л. Толстого, М. Ганді, А. Швейцера, що зумовило нове бачення ідеалів ненасилля та визначення можливостей їх застосування на практиці у XXI ст. Проаналізовано історико-практичні та духовно-теоретичні аспекти категорій "ненасилля" і "толерантності" як соціально-філософських понять. Визначено їх ключову роль у формуванні суспільства без жорсткості та насилля. Розглянуто ненасилля як філософсько-релігійну систему та морально-етичний принцип, ціннісний орієнтир суспільства, що наголошує на забороні на вчинення шкоди, страждання, а толерантність - як показник, свідчення гуманного, стриманого ставлення до усього іншого. Розкрито соціокультурні передумови можливого втілення ідей ненасильницького шляху розвитку, а саме: вкорінення в життя людства філософсько-релігійних, морально-етичних цінностей, що містять ідеали ненасилля, любові, милосердя.

Досліджено методологічні та теоретичні підходи до толерантності в процесі становлення молоді за умов полікультурного середовища. Досліджено теоретичні підходи і досвід роботи з виховання толерантності, проведено порівняльний аналізу формування даної якості у різних культурах. На підставі одержаних результатів визначено сучасні тенденції, актуальні проблеми й особливості формування толерантності у молоді за умов полікультурного середовища України на прикладі Автономної Республіки Крим, проаналізовано основні проблеми молоді. З урахуванням характеру соціальної технології, особливостей полікультурного середовища України та специфіки соціальної роботи з молоддю запропоновано соціально-освітні технології для допомоги молоді у процесі її соціалізації у полікультурному соціумі. Розроблено й апробовано моделі формування толерантності особистості в полікультурному середовищі та професійної підготовки фахівців до роботи з розвитку даної якості у молоді. Основні результати наукового дослідження впроваджено у практику роботи закладів вищої, позашкільної та післядипломної освіти, а також соціальних служб для молоді в окремих регіонах України.

Вперше обгрунтовано систему роботи загальноосвітньої школи (ЗОШ) щодо формування толерантності вчителя та охарактеризовано напрями її реалізації - багатовекторну взаємодію вчителя із суб'єктами педагогічного процесу: учнями, учителями, батьками учнів, адміністрацією та психологом, а також у процесі здійснення самоосвіти та самовиховання. Виявлено педагогічні умови, за яких зазначені форми та методи мали оптимальний результат, та чинники сприятливого толерантного середовища, які впливають на результати взаємодії суб'єктів педагогічного процесу. Уточнено сутність поняття "толерантність вчителя ЗОШ" як засновану на ціннісних і гуманістичних орієнтаціях його професійну здатність зрозуміти, визнати й прийняти суб'єктів педагогічного процесу - учнів, учителів, адміністрацію школи, батьків учнів - такими, якими вони є, - носіями інших цінностей, логіки мислення, форм поведінки, суб'єктного досвіду, встановлювати відносини співробітництва в процесі взаємодії з суб'єктами, аналізувати й критично оцінювати суб'єктний досвід та поведінку. Виявлено її структурні компоненти (когнітивно-ціннісний, перцептивно-ціннісний, перцептивний, рефлексивно-поведінковий),; уточнено критерії (когнітивно-ціннісний, перцептивний, рефлексивно-поведінковий) та показники (високий, достатній, адаптивний) сформованості толерантності вчителя. Подальшого розвитку набули форми та методи формування толерантності в процесі діяльності ЗОШ.

Обгрунтовано роль і зміст толерантності як особистісної якості та професійно важливої якості майбутнього вчителя музичного мистецтва, здатної забезпечити взаємоповагу та злагоду у мистецько-освітньому просторі. Акцентовано увагу на доцільності формування позитивної самосвідомості, системи естетичних та моральних цінностей студентів, їх здатності до творчого самовираження.

Обоснована роль и содержание толерантности как личностное качество и профессионально важное свойство будущего учителя музыкального искусства, способного обеспечить взаимоуважение и согласие в образовательном пространстве искусства. Акцентировано внимание на целесообразности формирования позитивного самосознания, системы эстетических и моральных ценностей студентов, их способности к творческому самовыражению.

Узагальнено та систематизовано психологічні підходи до вивчення природи, структури та функцій толерантності-інтолерантності особистості, соціально-психологічних факторів та особливостей прояву толерантності підлітків. Розглянуто толерантність як соціально-психологічний феномен. Викладено соціально-психологічні аспекти розвивального потенціалу сім'ї. Подано методичний апарат дослідження та його обгрунтування. Проведено загальну характеристику вибірки та процедури дослідження. Розглянуто питання психологічної допомоги як засіб оптимізації розвитку особистості. Викладено програму формування толерантності підлітків у сім'ї.

Визначено необхідні та достатні педагогічні умови формування толерантності в міжособистісних взаєминах студентів ВНЗ. Проаналізовано досвід досліджень даного феномену у філософському, психологічному та педагогічному аспектах. Запропоновано нове трактування даної педагогічної проблеми на базі таких взаємодоповняльних аспектів: оволодіння певною філософією толерантності як цінністю, як культурою толерантної свідомості; як ставлення до відповідної дійсності, що проявляється у поведінці. На підставі сутнісних характеристик, структури та функцій позитивної толерантності виділено поведінковий, комунікативний і ментальний критерії її визначення. Розглянуто аксіологічний та особистісно-діяльнісний підходи як провідні у методологічних засадах формування толерантності. Розкрито сутність принципу діалогу як базового у процесі розвитку цінностей толерантності. Визначено діалогічну взаємодію як двосторонній взаємозбагачувальний процес, а функцію викладача - як фасилітаційну, до наукового обігу введено поняття діалогічної компетентності викладача ВНЗ.

Розкрито сутність толерантності як категорії світоглядної свідомості та основного критерію оцінювання культури загальнолюдських відносин, як умови та певною мірою засобу досягнення їх конструктивності. Наведено характеристику толерантності як морально-практичного орієнтиру поведінки соціальних агентів (партій, церков, етнічних груп, окремих індивідів) у процесі їх взаємодії. Обгрунтовано актуальність завдання формування толерантного світогляду особистості та толерантної культури соціуму. Актуалізовано модерне формулювання проблеми толерантності як основу для сучасних досліджень, що базуються на методології утримання від суджень, зокрема тверджень, які спираються на соціальний, історичний - завжди відносний, релятивний досвід.

Обумовлено сутність поняття "толерантність". Висвітлено інтерпретацію феномену толерантності, який не втрачає своєї актуальності за будь-якого періоду розвитку історії: в епоху Античності сприйняття толерантності передбачало повагу до людської гідності та культивування помірності; у Середньовіччі формою виявленням толерантності стала віротерпимість; Відродження проголошувало толерантність нормою компромісу між конкуруючими культурами та готовністю до прийняття інших логік і поглядів. Зазначено, що в епоху Бароко елементи толерантності вкладались у зміст таких категорій моральності, як: справедливість, милосердя, мудрість, доброзичливість та любов; за часів Просвітництва толерантність була визнана загальною цінністю й основним компонентом миру та злагоди між релігіями, народами та різними соціальними групами; у ХІХ ст. толерантність розумілася вже як інтегративна характеристика: умова внутрішньої та зовнішньої свободи особистості, можливості здійснення вільного вибору, а отже - як базова характеристика моральної та духовної культури соціуму. Прослідковано генезу поняття "толерантність", яка пов'язана з питанням духовної свободи особистості за умов поділу суспільства на класи, групи, інтереси й уявлення, які неминуче стикалися між собою в конфліктах, що потребували розв'язання. Охарактеризовано поняття "толерантність", яке розглядалось як: повага та визнання рівності; відмова від домінування й насильства; визнання багатовимірності та різноманіття людської культури, норм, вірувань і відмова від зведення цього різноманіття до якоїсь однієї точки зору.

Проанализированы исторические истоки понятия "толерантность": эволюции идей толерантности в эпохи Античности, Средневековья, Возрождения, Барокко, Просветительства и в течение ХІХ в. Исследовано генезис понятия "толерантность", которая связана с вопросами духовной свободы личности в условиях деления общества на классы, группы, интересы и видения, которые состыковывались между собой в конфликтах, что требовали разъяснения. Охарактеризовано понятие "толерантность", которое рассматривается как уважение; отказ от насилия; признание разносторонности человеческой культуры, норм, веры и отказ от общности к единой точки зрения.

The article is devoted the analysis of historical sources of concept "tolerance", to consideration of evolution of the ideas of tolerance in the epoches in the period of Antiquity, the Middle Ages, Renaissance, Baroque, the Age Enlightenment and during ХІХ century.

Розглянуто різні аспекти тлумачення поняття толерантності. Розкрито потенціал освіти у процесі поглиблення толерантності як способу набуття людиною свого образу у світі культури. З огляду на доцільність і необхідність теоретичних розробок толерантності у межах антропологізму висловлено думку про дослідження цього феномену науковцями різних галузей знання за допомогою міждисциплінарного синтезу й інтегративних способів, а також через новітні погляди на істину, що стосується таких її ознак як деабсолютизація, інтенційність, герменевтичність, діалогічність тощо. Наголошено також на необхідності методологічного обгрунтування суперечностей культурної динаміки розвитку людини та людства, на основі якої будуть створюватися освітньо-культурні системи, зміст яких не може бути однозначно адаптаційним: у них має затвердитися багатоваріантність вибору, духовне різноманіття і внутрішня діалектика засвоєння якомога більшого культурного простору для розширення можливостей розвитку особистості.

Рассмотрены различные аспекты толкования понятия толерантности. Раскрыто потенциал образования в процессе углубления толерантности как способа приобретения человеком своего образа в мире культуры. Учитывая целесообразность и необходимость теоретических разработок толерантности, в пределах антропологизма высказано мнение об исследовании этого феномена учеными разных отраслей знания с помощью междисциплинарного синтеза и интегративных способов, а также через новейшие взгляды на истину, что касается таких ее признаков как деабсолютизация, интенцийность, герменевтичность, диалогичность. Отмечено также необходимость методологического обоснования противоречий культурной динамики развития человека и человечества, на основе которой будут создаваться образовательно-культурные системы, содержание которых не может быть однозначно адаптационным: у них должно утвердиться многовариантность выбора, духовное многообразие и внутренняя диалектика усвоения как можно большего культурного пространства для расширения возможностей развития личности.

Different aspects of the interpretation of the notion of tolerance. Unleash the potential of education in the process of deepening tolerance as a way of acquiring the image of his person in the world culture. Given the expediency and necessity of theoretical development of tolerance within anthropological research suggested this phenomenon scientists from different fields of knowledge through interdisciplinary and integrative synthesis methods, as well as a new view of truth that applies to its characteristics such as where absolutization, intentsiynist, hermenevtychnist , dialogue, etc. Also emphasized the need for a methodological study the dynamics of cultural differences as people and humanity, on which will create educational and cultural systems whose content can not be uniquely adaptable: they must establish itself speak of many choices, spiritual diversity and internal dialectic of learning as more cultural space for the empowerment of the individual.

Розглянуто взаємозв'язок між поняттями "толерантність" і "інтелігентність". Висвітлено результати опитування серед студентів - психологів, соціальних педагогів і майбутніх вчителів початкової освіти - щодо розуміння ними якостей, притаманних інтелігентній людині. Зазначено, що хоча досліджувані не завжди називають толерантність серед пріоритетних якостей інтелігентної людини, проте, не вживаючи термін "толерантність", вони серед перших називають "вихованість", "етику", "тактовність". Констатовано, що повага до інших людей, яка проявляється у вмінні приймати чужу думку, є ознакою толерантності, що характеризує інтелігентну людину.

Рассмотрена взаимосвязь между понятиями "толерантность" и "интеллигентность". Освещены результаты опроса среди студентов - психологов, социальных педагогов и будущих учителей начального образования - относительно понимания ими качеств, присущих интеллигентному человеку. Указано, что хотя исследуемые не всегда называют толерантность среди приоритетных качеств интеллигентного человека, однако, не употребляя термин "толерантность", они среди первых называют "воспитанность", "этику", "тактичность". Констатировано, что уважение к другим людям, которое проявляется в умении принимать чужое мнение, является признаком толерантности, характеризующим интеллигентного человека.

The interrelation between the concepts of "tolerance" and "intelligence". When covering the results of a survey among students - psychologists, social educators and future teachers in primary education - on their understanding of the qualities of a cultured man. It is pointed out that although the subject did not always called tolerance among the priorities of qualities of an intelligent man, but not using the term "tolerance", they are among the first three places are called "education", "ethics," "human behavior in society," "tact." It was found that respect for others, which manifests itself in the ability to take someone else's opinion, is a sign of tolerance, which characterizes an intelligent person.

Розглянуто взаємозв'язок між толерантністю і культурою, зокрема, між правовою культурою особистості. Висвітлено результати емпіричного дослідження щодо визначення розуміння деяких правових понять, зокрема, "покарання" у студентів, проведеного зі студентами-психологами, а також зі студентами, які навчаються на факультеті "початкового навчання" за спеціальністю "соціальні педагоги" та "вчителі початкових класів". Виокремлено результати, одержані за методикою Дж. Роттера "Когнітивна орієнтація (локус контролю)", яка дозволяє виявляти направленість особистості на зовнішні (екстернали) або внутрішні (інтернали) стимули. Констатовано, що в досліджуваній вибірці інтернали проявили більшу толерантність, ніж екстернали, що підтвердило робочу гіпотезу дослідження.

Рассмотрена взаимосвязь между толерантностью и культурой, в частности, между правовой культурой личности. Освещены результаты эмпирического исследования по определению понимания некоторых правовых понятий, в частности, "наказание" у студентов, проведенного со студентами-психологами, а также со студентами, которые учатся на факультете начального обучения по специальности "социальные педагоги" и "учителя начальных классов". Выделены результаты, полученные по методике Дж. Роттера "Когнитивная ориентация (локус контроля), которая позволяет выявлять направленность личности на внешние (экстерналы) или внутренние (интерналы) стимулы. Констатировано, что в исследуемой выборке интерналы проявили большую толерантность, чем экстерналы, что подтвердило рабочую гипотезу исследования.

The article presents interconnection between tolerance and culture, in particular- personalТs law culture. The results of empirical investigation testify that internals have a higher level of law culture and manifest tolerance in a greater degree in comparison with externals

Розглянуто сутність поняття "толерантність". Теоретично обгрунтовано різні підходи до розуміння феномену "толерантність", "толерантна особистість" у контексті полікультурної освіти. Виділено рівні визначення толерантності, серед яких цивілізаційний, міжнародний, етнічний, соціальний, індивідуальний. Зазначено, що низький рівень виховання толерантності призводить до негативних явищ ксенофобії, агресивності, соціальної напруженості.

Рассмотрена сущность понятия "толерантность". Теоретически обосновано различные подходы к пониманию феномена "толерантность", "толерантная личность" в контексте поликультурного образования. Выделено уровни определения толерантности, среди которых цивилизационный, международный, этнический, социальный, индивидуальный. Отмечено, что низкий уровень воспитания толерантности приводит к негативным явлениям ксенофобии, агрессивности, социальной напряженности.

The essence of the concept of "tolerance." Theoretically justified by the different approaches to understanding the phenomenon of "tolerance," "tolerant person" in the context of multicultural education. Allocated to determine the level of tolerance among whom civilization, international, ethnic, social, personal. It is noted that the low level of education of tolerance leads to the negative phenomena of xenophobia, aggression, and social tensions.

Проаналізовано ідеї толерантності в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних авторів у різні періоди розвитку людства. Висвітлено феномен моральності у конкретних відносинах між людьми, гармонійний розвиток яких забезпечується толерантністю. Зазначено, що моральність як засіб вирішення політичних проблем в ім'я щастя громадян - основна теза морально-етичних вчень Стародавнього Риму і філософської школи Аристотеля. Розглянуто генезу теорії виховання, в якій ідеї А. С. Макаренка та В. О. Сухомлинського щодо виховання терпимості, поєднання вимогливості та поваги до неї є основою гуманістичної педагогіки. Актуальним напрямом в педагогіці, що базується на ідеалах толерантності, є "педагогіка миру". Відзначено вплив на розвиток педагогічної теорії і практики виховання авторитарного підходу та виникнення концепції вільного виховання, в якій акцент зроблено на актуалізації активності вихованця.

Досліджено сутність категорії "толерантність" в аспекті філософсько-психологічних підходів до вивчення даної проблематики. Конкретизовано екзистенціально-гуманістичний підхід, який трактує толерантність як вільний і відповідальний вибір людиною "ціннісного толерантного ставлення до життя". Зауважено, що рівень толерантності тісно пов'язаний з рівнем самосприйняття і самоповаги. Вироблено авторське трактування толерантності, яке розкрито як систему, що включає психологічну стійкість, комплекс позитивних настанов, індивідуальні якості, індивідуальні та групові цінності, спрямовані на повагу до різних культур, релігій. Виокремлено складові толерантності: психологічна стійкість, система позитивних установок, комплекс індивідуальних якостей, система особових і групових цінностей. Проаналізовано етноконфесійну толерантність як інтегральну характеристику індивіда, який вміє з повагою ставитись до етнічних та релігійних спрямувань інших, якщо вони не протирічать загальнолюдським цінностям.

Досліджено історичну генезу поняття "толерантність" у протистоянні та боротьбі з такою соціальною нормою як "нетерпимість". Охарактеризовано конструктивні якості толерантності, зокрема, необхідні для утвердження демократії та співпраці між людьми та народами. Розкрито актуальність проблеми толерантності за сучасних умов і значимість виховної ролі системи освіти у формуванні даної якості у молодого покоління.

Исследован исторический генезис понятия "толерантность" в противостоянии и борьбе с такой социальной нормой как "нетерпимость".Охарактеризованы конструктивные качества толерантности, в частности, необходимые для утверждения демократии и сотрудничества между людьми и народами. Раскрыты актуальность проблемы толерантности в современных условиях и значимость воспитальной роли системы образования в формирования данного качества у молодого поколения.

The historical genesis of "tolerance" concept and its confrontation with the "intolerance" social norm is analyzed in the article. Constructive values of tolerance, its investment into the democracy and international cooperation are also mentioned.

Висвітлено семантику поняття толерантності. Викладено історичний аспект формування зазначеного поняття. Розглянуто вияви інтолерантності. Вивчено рівні та форми релігійної толерантності. Проаналізовано парадигмальне значення біосферно-ноосферної концепції В. Вернадського для стилю мислення ХХ ст. Увагу приділено соціальним виявам толерантності. Досліджено прикладний аспект комунікативної толерантності.

Проаналізовано основні сучасні наукові підходи щодо дослідження феномена толерантності у контексті зарубіжної психології. Розглянуто концепції класичного, неокласичного та автентичного розуміння толерантності та різноманітні теорії інтерпретації цього поняття у площині соціальної та індивідуальної психології.

Розкрито поняття «толерантність» на основі теоретико-методологічного аналізу праць вітчизняних і закордонних дослідників. В структурі толерантності виділено три компоненти – емоційний, когнітивний та поведінковий. Досліджено психологічні особливості особистості з різним типом толерантності. Виокремлено два типи особистості за рівнем вираження загального показника толерантності та загального показника інтолерантності, та три типи за домінуванням певного якісного компонента властивості (емоційний, когнітивний та поведінковий). Вивчено специфічні для кожного типу толерантності риси темпераменту та характерологічні риси. Складено психологічні портрети трьох типів толерантних та інтолерантних особистостей.

Раскрыто понятие «толерантность» на основе теоретико-методологического анализа работ отечественных и зарубежных исследователей. В структуре толерантности выделено три составляющие - эмоциональный, когнитивный и поведенческий компоненты. Исследованы психологические особенности личности с разным типом толерантности. Выделены два типа личности по уровню выражения общего показателя толерантности и общего показателя интолерантности, и три типа с доминированием определенного качественного компонента свойства (эмоциональный, когнитивный и поведенческий). Изучены специфические для каждого типа толерантности свойства темперамента и характерологические черты. Составлены психологические портреты трех типов толерантных и интолерантных личностей.

Disclosed is the concept of "tolerance" on the basis of theoretical and methodological analysis of national and international researcher’s works. In the structure of tolerance are allocated three components - the emotional, cognitive and behavioral components. Investigated are the psychological characteristics with different types of tolerance. Distinguished are two types of personality in terms of expression of the general indicator of tolerance and general indicator of intolerance, and three types according to dominant specific qualitative of property component (emotional, cognitive and behavioral). Studied are specific to each type of tolerance properties of temperament and character traits. Composed are the psychological portraits of the three types of tolerant and intolerant individuals. These pilot surveys of psychological personality traits with different types of tolerance are presented in the figure and table.

Розкрито сенс процесу професійної підготовки фахівців соціально-педагогічної сфери. Висвітлено характеристики, особливості емоційної сфери та функціональні обов’язки особистості соціального працівника. Проаналізовано феномен толерантності як системне утворення особистості, установка, активне ставлення та особистісна характеристика. Зосереджено увагу на ранній діагностиці рівня сформованості інтегральних рис особистості майбутнього фахівця соціально-педагогічної сфери. Розглянуто вікові особливості формування інтегральних рис особистості та модель навчання толерантності. Запропоновано практичний блок з формування толерантності з опорою на діяльнісно-орієнтовану технологію. Виділено компоненти структури толерантності: емоційне прийняття, розуміння й співробітництво; та технології формування толерантності: емоційно-орієнтована, когнітивно-орієнтована і діяльнісно-орієнтована. Модель формування толерантності подано у таблиці.

Раскрыт смысл процесса профессиональной подготовки специалистов социально-педагогической сферы. Освещены характеристики, особенности эмоциональной сферы и функциональные обязанности личности социального работника. Проанализирован феномен толерантности как системное образование личности, установка, активное отношение и личностная характеристика. Сосредоточено внимание на ранней диагностике уровня сформированности интегральных черт личности будущего специалиста социально-педагогической сферы. Рассмотрены возрастные особенности формирования интегральных черт личности и модель обучению толерантности. Предложен практический блок формирования толерантности с опорой на деятельностно-ориентированную технологию. Выделены компоненты структуры толерантности: эмоциональное приятие, понимание и сотрудничество; и технологии формирования толерантности: эмоционально-ориентированная, когнитивно-ориентированная и деятельностно-ориентированная. Модель формирования толерантности представлена в таблице.

Explained is the sense of the process of professional training of social and educational spheres. Highlighted are the characteristics, features of the emotional sphere and the individual responsibilities of the social worker. Analyzed is the phenomenon of tolerance as a systemic formation of personality, the installation of an active attitude and personality characteristics. Attention is focused on the early diagnosis of the level of formation of integral features of the future specialist social and educational spheres. Considered is the formation of age-specific integrated model of personality traits and learning tolerance. Proposed is the practical block of formation of tolerance, drawing on the activity-oriented technology. Identified are the components of the structure of tolerance: emotional acceptance, understanding and cooperation, and tolerance formation technology: an emotionally-oriented, cognitive-oriented and action-oriented. The tolerance forming model is presented in the table.