Дисертація присвячена "темі Данте" в творчості Ліста та проблемі синтезу мистецтв. Вперше розроблена концепція "Данте-теми" в її романтичній модифікації, як одного з фундаментів творчості та світогляду Ф.Ліста. Розкривається ідея про виключно важливе значення "Божественної Комедії" для Ліста. Твори, присвячені їй, - Фантазія-соната "Після читання Данте" і "Данте-симфонія" - аналізуються цілісно, в ракурсі проблеми синтезу мистецтв, головним чином - музики і поезії. Специфіка лістівського відображення "Данте-теми" досліджується на перехресті музикознавства і дантології.

Проведено дослідження феномену синтезу у контексті видової специфіки мистецтв, що належить до актуальних проблем естетики та пов'язане з обгрунтуванням шляхів розвитку художньої культури, як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Проаналізовано естетико-мистецтвознавчі підходи до проблеми синтезу мистецтв від межі XIX - XX ст. до сучасного періоду та розкрито роль творчості конкретних митців у процесі становлення міжвидового синтезу мистецтв. Розкрито естетико-художні особливості "поліфонічних мистецтв" (театру, кінематографії, телебачення) і показано, як у процесі їх історичного розвитку синтез літератури, живопису, музики відповідно до психологічних і науково-технічних переваг кожного з видів дозволяє їм зберігати естетичну самоцінність і самодостатність. З урахуванням естетико-художніх особливостей "поліфонічних мистецтв" досліджено синестезію як один з різновидів синтезу. Обгрунтовано, що важливим чинником формування нового мистецького феномену може виступати інтерпретація, що визначає появу нових творів у кіномистецтві, театрі, хореографії, музиці, першоджерелом яких є література. Висвітлено досвід інтерпретацій "Лісової пісні" Лесі Українки у різних видах мистецтва, проаналізовано досягнення та прорахунки "перекладу" літературного першоджерела на мову інших видів мистецтва (опери, балету, кіно). Зроблено висновок, що серед досліджуваних спроб інтерпретації драми-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки набільш вдалим є драматичний, музичний і хореографічний досвід.

Розкрито проблеми синтезу мистецтв у творчості видатних українських письменників - Лесі Українки, М.Коцюбинського, О.Кобилянської, М.Вороного, Б.Лепкого, М.Яцківа, В.Винниченка, О.Олеся, Марка Черемшини. Розглянуто специфіку консолідації мистецтв, їх образних і жанрових компонентів у процесі зародження художніх образів, мотивів, композиції та стилю української літератури кінця XIX - початку XX ст., осмислено форми взаємодії літератури з образотворчим мистецтвом і музикою. Проаналізовано аналоги словесних і музично-малярських прийомів, які виконують цілий ряд функціональних завдань: неперервності художнього мотиву, його внутрішньої мелодики, різнопланової перспективи, "об'ємності" зображення, більш повного проникнення у сфери художнього езотеризму, збагачення поетичної семантики, розширення естетичного простору за рахунок словесного моделювання несловесних мистецтв.

Проаналізовано проблему синтезу в контексті видової специфіки мистецтв. Визначено й осмислено засоби виразності різних видів мистецтв у процесі їх історичного становлення та розвитку. Проаналізовано естетико-мистецтвознавчі аспекти синтезу мистецтв, розширено теоретичну базу вивчення "поліфонічної" природи таких видів мистецтв, як театр, кінематограф і телебачення. Звернувшись до феномену міжвидової інтерпретації художнього твору, поглиблено пізнання синтезу мистецтв і синтезії.

Розглянуто основні підходи до вивчення зазначеної проблеми як у мистецтвознавчому, так і в розрізі світоглядно-філософського наукового мислення. З'ясовано характерні ознаки синтезу мистецтв в європейському середовищі стилю модерн. Охарактеризовано європейську стилістику формотворення модерну синтетичного предметного середовища. Висвітлено принципи побутової колористики в синтезованому предметному середовищі стилю модерн. Визначено особливості сучасного українського інтер'єру стилю модерн, його взаємодію з художньо-стильовими традиціями Заходу та Сходу.

Виявлено та розкрито прийоми та методи художнього музично-поетичного синтезу, втілених в творчості майстрів мистецтв Срібного століття. Вивчення прийомів і методів проведено на основі семіотичного підходу. Складний образ інтерпретується як синтетичний десигнат - віддзеркалення в свідомості сукупної дії набору елементарних знаків, символів і художніх конструкцій з даних елементів. Розкрито ряд універсальних прийомів і методів створення художніх образів, інваріантних до перетворення за переходів у просторі різних художніх текстів. Виявлено й охарактеризовано основні елементи та прийоми синтезу: узор, ритм, рух, інтонація, звуковий символізм, алітерація, пряме використання специфічних засобів суміжної форми мистецтва, контрапункт, імпровізація. Виділено два основні методи структурного синтезу художніх образів: метод синтезу від формоутворювальних складових до багатовимірного художнього образу та метод синтезу від складного образу-теми до формоутворювальних складових.

Викладено основи розроблення дизайн-проектів архітектурного довища з використанням синтезу мистецтв. Розглянуто роль різних просторових видів мистецтва в архітектурно-художньому синтезі, особливості розміщення творів мистецтва в структурі архітектурного середовища, багаторівневість синтезу мистецтв на прикладі об'єктів дизайну сприйняття. Запропоновано варіанти вирішення приміщень з використанням виробів і творів декоративного мистецтва України.

Розглянуто онтологічні, феноменологічні та психологічні засади художньої творчості як "події". Визначено місце проблеми синтезу та взаємодії мистецтв у сучасній естетиці та спроби її осмислення в історії естетичної думки. Розглянуто синтез мистецтв та його зв'язок з феноменом синестезії. Проведено аналіз досліджень естетичного сприйняття літературного тексту в Україні, акцентовано увагу на основних напрямах рецептивних досліджень у сферах естетики та літературознавства. Розкрито барокові аспекти рецептивно-естетичної інтерпретації філософського твору Г. Сковороди. В процесі аналізу давньоруських літературних текстів розкрито філософсько-антропологічні засади естетизації образу людини в культурі Київської Русі. Увагу приділено проблемі духовно-естетичних орієнтирів раннього українського модернізму. Виявлено особливості художнього образу національного героя доби бароко. На тематичному й образному рівнях літературного твору М. Хвильового "Я (Романтика)" проаналізовано функціонування синдрому множинності особистості та його характерні ознаки. Акцентовано увагу на питаннях культуротворчого та духовного потенціалу козацького мистецтва, дослідженні барокової музичної освіти на прикладі літературно-філософського кола "Чернігівські Афіни" та феномену сюрреалізму в контексті культури модернізму XX ст.

Приділено увагу синтезу мистецтв у видовищі як культуротворчому та інтегративному фактору художньої культури. Розглянуто особливості здійснення синтезу мистецтв у видовищі та виявлено його в культурі XX - початку XXI ст. Розуміння синтезу мистецтв як видовища розкрито в контексті таких категорій, як магія, гра, міф, ритуал, синестезійне, зображальне, візуальне, медійне тощо. Доведено, що видовищність як синтезована інтеграція культурних чинників репрезентує цілісну картину світу. Виявлено, що сучасна художня культура з її новітніми технологіями, художніми дійствами (телебачення, Інтернет тощо), створюючи яскраві образи, радикально змінює звичні та продукує нові форми видовищності. На прикладі сучасних форм втілення видовищності (вітчизняні телевізійні талант-шоу, флеш-моби "Книга рекордів Гіннеса" та ін.) узагальнено тенденцію спрямування видовищності до буденності.

Розглянуто генезис проблеми синестезії й обгрунтовано потребу естетико-антропологічного й естетико-аксіологічного аналізу цього явища як міжчуттєвої асоціації, що стимулює розширення формотворчих пошуків людини через домінування у неї стратегії художнього мислення, з уразуванням широкого діапазону чуттєвої інформації на основі значного естетичного досвіду й естетичного мотивування творчості. З'ясовано роль "творчого універсалізму", "кольоро-музичних" пошуків А. Кірхера, "поезомалярства" М. Семенка, "кольороформи" К. Малевича. Досліджено реалізацію терапевтичної, компенсаторної, релаксаційної функцій мистецтва й явище "арт-терапевтичного ефекту" в житі митця-синестета. Поглиблено уявлення про роль синестезії у творчості митця в соціокультурних процесах XIX - XXI ст. ст.