Наведено докладні, найхарактерніші для психологічної літератури інтерпретації термінів, які спрощують розуміння життєвого шляху особистості.

Представлены подробные, наиболее часто встречающиеся в психологической литературе интерпретации терминов, которые упрощают понимание жизненного пути личности спортсмена.

This effort is to present a through interpretation of terms often employed in a psychology literature, which facilitate the understanding of a coarse of life of an individual.

Освещены современные проблемы психологической науки, вопросы периодизации психического развития взрослой личности. Предложен новый теоретический подход, связанный с приоритетом будущего времени в развитии личности, проанализировано влияние микро- и макроциклов на данный процесс. Рассмотрены ситуация как пространственно-временной континуум, а также формирование познавательной и совместной деятельности как процесс развития. Раскрыто содержание понятия футурреальности личности как психологического фактора.

Досліджено психологічні аспекти життєвого шляху особистості, її минулого, теперішнього та майбутнього. Відзначено, що дехто свідомо ставиться до планування власного життя, кар'єри, майбутнього. Проте частина людей, особливо молодь, не мають навичок життєвого планування та потреби у такій діяльності. Наведено результати досліджень стосовно особливостей життєвого планування старшокласниками та студентами. Запропоновано вправи та практичні заняття з метою розвитку навичок життєвого планування.

Исследованы психологические аспекты жизненного пути личности, ее прошлого, настоящего и будущего. Отмечено, что некоторые люди сознательно относятся к планированию собственной жизни, карьеры, будущего. Однако часть людей, особенно молодежь, не имеют навыков жизненного планирования и потребности в такой деятельности. Приведены результаты исследований, касающихся особенностей планирования жизни старшеклассниками и студентами. Предложены упражнения и практические занятия с целью развития навыков планирования их жизни.

Приведены материалы Международной научной конференции "Каузометрия в исследованиях психологического времени и жизненного пути личности: прошлое и настоящее", состоявшейся 28 - 28 февраля 2008 г. в Киеве. Отражено многообразие научного поиска в исследованиях психологического времени и жизненного пути личности. Рассмотрены функциональне асимметрии и индивидуальные особенности психологического времени человека, проблемы изменения системы доверительных отношений личности при переживании биографического кризиса, соотношение психологического возраста и реализуемости личностных ценностей. Уделено внимание возможностям использования каузометрии при проведении судебно-психиатрических экспертиз и исследовании социальных процессов.

Наведено результати дослідження розвитку антиципації у філо-, соціо-, онто-, макро- та мікрогенезі. Установлено, що виникнення та розвиток антиципації зумовлено прогресуючою диференціацією та інтеграцією психічних процесів на процеси та надпроцеси, спеціалізовані на відображенні реальності у межах кожного з часових модусів "минуле - теперішнє - майбутнє". Формування вищих форм антиципації пов'язано з розвитком різних видів знакосимволічного опосередкування процесу антиципування, озброєння його різними способами процедурної організації та забезпечення його системами антиципуючих схем реальності.

Приведены результаты исследования развития антиципации в фило-, социо-, онто-, макро- и микрогенезе. Установлено, что возникновение и развитие антиципации обусловлено прогрессирующей дифференциацией и интеграцией психических процессов на процессы и надпроцессы, специализированные на отображении реальности в пределах каждого из временных модусов "прошлое - настоящее - будущее". Формирование высших форм антиципации связано с развитием разных видов знакосимволического опосредования процесса антиципирования, вооружения его разными способами процедурной организации и обеспечения его системами антиципирующих схем реальности.

Висловлено думку про евристичну плідність сполучення біографічного та життєтворчого теоретичних дискурсів. Показано, що біографічний проект є ланкою, що поєднує у життєвому процесі особистості минуле, сучасне та майбутнє, індивідуально та загальнозначуще. Обгрунтовано, що біографічне проектування надає цілісності життєвому шляху особистості та визначеної спрямованості її життєвій траєкторії. Отже, здатність здійснювати біографічне проектування - наявність в особистості відповідних смислово-мотиваційних компонентів, відповідних знань, навичок і вмінь є важливою складовою життєвої компетентності особистості.

Проаналізовано один зі способів організації індивідуального життєвого простору. Екзистенційний проект оцінено як необмежену скінченність, у якій соціальні можливості та індивідні якості вважаються схематичними визначеннями індивідуального майбутнього і доповнюються усвідомленим вибором та ірраціональними інтенціями особистості. Показано, що екзистенційний проект - це шлях до вирішення дихотомії між потенційною невизначеністю та конкретною обмеженістю існування.

Досліджено проблему особистісного самоконституювання, що відбувається шляхом постановки життєвих завдань. Завдання розглянуто як моделі бажаних трансформацій життєвої траєкторії та набуття оновленої ідентичності. Проаналізовано типові магістральні сюжети, у межах яких складаються футурологічні наративи як життєві завдання.

Висвітлено проблему життєвого цілепокладання як форму самопрогнозування особистості. У зв'язку з цим наратив розглянуто як один із найефективніших засобів дослідження цього явища, зокрема в середовищі студентської молоді.

Розглянуто життєві завдання особистості, пов'язані зі шлюбом та сім'єю, постановка яких суттєво впливає на процес ймовірної сімейної кризи. На підставі сучасних наукових досліджень в галузі сімейної психології зроблено висновок, що кожний етап розвитку сімейної структури, кожна сімейна криза передбачає постановку життєвих завдань, властивих саме для неї.

Життєві завдання особистості розглянуто як суб'єктно освоєні та структуровані простір і час. Ці завдання формуються у сфері суб'єктного самонастановлення і стають однією з характеристик особистості.

Предложено трактование категории "динамический судьбоанализ" как совокупности технологий, ориентированных на изучение, суть которого раскрыта как анализ и интерпертация. Проанализирован вопрос о сущности конкретного человека, реализованной в этом мире и материализованной в виде конкретных жизненных событий и их переживаний. Рассмотрена категория "жизненных событий" в определенной последовательности, определяемой как жизненный путь человека, обусловленный наличием у него конкретных кратковременных и долговременных программ филогенетической и онтогенетической этиологии. Рассмотрен вопрос о применении методов "Жизненные события: реминисценция и рекомбинация" и "Импровизация диалогов на тему" в медико-психологической, социально-психологической, консалтинговой и тренинговой практике, а также об использовании метода "Напишите рассказ" в медико-психологической практике. Отмечено, что особенностями концепции динамического судьбоанализа являются специфичность его технологий разработки материалов бессознательного и перевод его на уровень сознания, использование динамического судьбоанализа дает возможность проследить пути формирования долговременных программ бессознательного "Я", разработать технологии, позволяющие фиксировать эти программы и позитивно их трансформировать. Предложенные технологии динамического судьбоанализа разрывают порочный круг рецидивирующего наследственного сценария жизни, стимулируя перманентное осознание навязанных человеку программ. Показано, что динамический судьбоанализ помогает человеку осуществить право на свободный выбор своего жизненного пути "открытыми глазами", то есть

Проведено дослідження мотиваційно-смислового структурування майбутнього як механізму наративної ідентичності студентської молоді. Показано, що спосіб наративізації бажаних подій, який використовують студенти для структурування свого майбутнього, є визначальним для розгортання окремої моделі наративної ідентичності. З'ясовано, що мотиваційно-смислове структурування майбутнього як механізм наративної ідентичності інтегрально характеризується здатністю особистості до динамічного подієвого життєструктурування. Зроблено висновок, що дана властивість обумовлена засвоєнням на рівні життєвого досвіду ідей недефіцитарних цінностей та їх інтегрованістю на рівні особистісного досвіду. Відповідно до способів мотиваційно-смислового структурування майбутнього диференційовано моделі самоконституювання, а також творчі, неперервні, замісні, інфантильні, скептичні та примітивні моделі наративної ідентичності. Висвітлено перспективи опису моделей наративної ідентичності за допомогою параметрів суб'єктивної локалізації у часі та суб'єктивного оцінювання подій майбутнього.

Розглянуто проблему зумовленості процесу становлення життєвої перспективи майбутнього сім'янина (ЖПС) макро- та мікросоціальними (психологічними особливостями родинних взаємин) чинниками. Установлено, що в ЖПС значною мірою відтворюються змістово-динамічні характеристики родинних взаємин індивіда. Доведено, що останні впливають на становлення параметрів ЖПС, а саме: оптимістичності, диференційованості, локусу контролю, напруженості й автономії в очікуваних молоддю майбутніх подружніх взаєминах та реалістичності даних життєвих планів.

На основі використання психосемантичного підходу створено концептуальну модель феномену життєвої антиципації особистості. Встановлено, що залежно від значення суб'єктивних імовірностей різних варіантів майбуття у контексті конструкту "щасливе - нещасливе майбутнє" можна побудувати типологію особистості. Визначено, що найбільш поширеними деструктивними типами життєвого антиципування є: песимістична та гіпероптимістична орієнтація імовірнісного профілю майбутнього, когнітивно малодиференційований образ власного майбуття, примітивно проста система антиципаційних конструктів та їх недостатнє забезпечення антиципаційними схемами. Розроблено методичні підходи щодо діагностики, корекції та розвитку життєвої антиципації. Психологічну корекцію і розвиток життєвого антиципування запропоновано здійснювати шляхом психологічного консультування та групового психологічного тренінгу, побудованих на базі психосемантичного підходу, концентруючи зусилля на збагаченні та переструктуруванні образу біографічного майбуття суб'єкта, індивідуальної системи значень життєвої антиципації та антиципаційних схем, які лежать в її основі. Конструкт "щасливе - нещасливе майбутнє" рекомендовано використовувати як основний у даній корекційно-психологічній роботі.

Проаналізовано детермінанти, структурні компоненти та критерії становлення життєвої перспективи у двох вимірах життєвого світу особистості, зокрема, часовому (визначеність, диференційованість, довготривалість життєвих планів) та смисловому (сформованість системи особистісних цінностей, смислових конструктів, диспозицій). Відзначено, що гармонійна взаємопов'язаність часового та смислового вимірів образу майбутнього особистості забезпечує становлення узгодженої життєвої перспективи. Досліджено особливості конструювання життєвих перспектив у сучасної молоді, визначено їх вікові та гендерні відмінності. Розроблено психологічний тренінг сприяння становленню узгодженої життєвої перспективи. Доведено ефективність тренінгової програми на основі позитивної динаміки під час контрольного експерименту за визначеними критеріями в порівнянні з результатами контрольних груп.

Досліджено життєве планування Інтернет-залежної молоді. Показано, що надмірне перебування молоді у мережі спричинює неадекватне сприймання подій віртуального життя внаслідок некритичного ставлення особистості до кіберсередовища та розвитку залежної від нього поведінки. Установлено, що існують значні відмінності життєвих планів кіберзалежної молоді у порівнянні з вільними користувачами Інтернет-мережі. Життєві плани цієї молоді є абстрактними, непослідовними, ілюзорними, позбавленими реалістичності.

Обгрунтовано шляхи формування здатності до антиципації життєвих виборів у випускників ВНЗ, визначено й охарактеризовано різні типи даної якості. Узагальнено наявний теоретико-методологічний досвід вивчення проблем антиципації життєвих виборів випускників вищих навчальних закладів. Проведено порівняльний аналіз понять "антиципація" та "прогнозування". Описано структуру антиципаційної здатності, яка включає такі комплексні складові, як інтуїтивність, логічність і креативність. Встановлено, що рівень здатності до антиципації визначається спроможністю особистості здійснювати життєвий вибір. Виокремлено й охарактеризовано такі типи здатності до антиципації життєвих виборів як інтуїтивно-креативний, збалансований та логічно-креативний. На підставі одержаних даних розроблено модель антиципації життєвого вибору. Створено й адаптовано програму формування здатності до антиципації життєвих виборів випускників ВНЗ. Основні результати наукового дослідження рекомендовано використовувати як диференційно-діагностичні критерії оцінки здатності до антиципації життєвого вибору. Для формування даної якості у випускників ВНЗ запропоновано використовувати розроблену тренінгову програму.

Вперше встановлено наявність зв'язку між типом реагування на захворювання та здатністю до антиципації в осіб з особливими потребами в юнацькому віці. Уточнено чинники, які пов'язані з порушенням антиципаційної спроможності та впливають на адаптаційні можливості особистості з особливими потребами: обмеження в кар'єрі, матеріальні збитки, обмеження у вільному часі, почуття неповноцінності. Вдосконалено питання про вплив антиципаційної спроможності на формування життєвих перспектив осіб з особливими потребами.

Теоретично обгрунтовано й експериментально виявлено психологічні й організаційно-методичні умови, які детермінують досягнення вираженої професійної ідентичності в процесі навчання у ВНЗ. Розроблено й апробовано комплекс методик для діагностики професійної ідентичності в контексті майбутньої часової перспективи. Розкрито особливості часових перспектив за різних статусів професійної ідентичності. Показано, що високий рівень розвитку рефлексивності, відповідальності, усвідомлення власного життя є характерним для студентів із досягнутою ідентичністю. У студентів з дифузією, мораторієм чи псевдоідентичністю дані риси потребують корекції та розвитку. Наведено спеціальну комплексну програму, яка спрямована на визначення та гармонізацію власної часової перспективи, формування відповідної мотивації щодо побудови образу позитивного майбутнього у її учасників, а також на розвиток антиципаційної спроможності, рефлексії, відповідальності, осмисленості життя, на проектування образу професійного майбутнього й актуалізацію своїх професійних ресурсів.