Приведены основные теоретические положения типологии поведения людей. Охарактеризованы базовые принципы определения психологических типов личности. Раскрыто содержание понятия психологического профиля и типологического поведения человека. Проанализированы основные психологические типы личности и характерные модели их поведения. Определены возможности использования теоретических знаний по типологии в практической деятельности. Приведена методика определения психологического типа личности и рассмотрены особенности взаимоотношений людей с различным психологическим профилем.

У студентів з різними індивідуально-типологічними властивостями нервової системи вивчали психологічну структуру особистості. Встановлено зв'язок між функціональною рухливістю, силою нервових процесів і окремими рисами особистості.

У студентов с различными индивидуально-типологическими свойствами нервной системы изучали психологическую структуру личности. Установлено наличие связи между функциональной подвижностью, силой нервных процессов и отдельными чертами личности.

The psychological structure of a personality was investigated at the students with the different individual-typological properties of nervous system. The availability of the connection between the functional mobility, the power of the nervous processes and definite qualities of a personality was established.

Рассмотрены возможности картографического и символического изображения психического пространства. На основе концепции Юнга и его последователей предложена более общая графическая интерпретация структуры личности. Полученная конструкция включает диаграмму психической сферы по Юнгу и в то же время воспроизводит структуру мандалы, которую Юнг рассматривал как архетип целостности. Психическое пространство представлено как система ассоциативных колец, соединенных информационными каналами. Специфика разных психологических типов определяется активностью отдельных колец и степенью резонансного взаимодействия между ними.

Обгрунтовано визначальний вплив соціально-біографічних та індивідуально-психологічних умов розвитку особистості на ефективність процесу набуття високого професійного рівня та становлення спеціаліста.

Представлены данные, подтверждающие, что в получении высокого профессионального уровня при становлении специалиста большое значение имеют его социально-биографические и личностно-психологические условия развития

It is stated the data which confirm, that in reception of a high professional level at becoming the expert its social, biographic, personal and psychological conditions of development have the big value

Проведено порівняльний аналіз різних типів темпераменту людини і на підставі сучасних досягнень психології запропоновано узагальнену їх форму.

Проведен сравнительный анализ разных типов темперамента человека и на основании современных достижений психологии предложена обобщенная их форма.

The comparative analysis of different representations of temperament of the man is conducted and on the basis of modern achievements of psychology their generalized form is offered.

Рассмотрены многовековая история и развитие учения о темпераменте многочисленных научных школ и отдельных исследователей, занимавшихся изучением данной научной парадигмы по самым различным направлениям - медикобиологическому, психологическому, педагогическому, социально-психологическому и философскому. Предложен вербальный тест-опросник для определения основных свойств нервной системы и типов темперамента.

Рассмотрена проблема темперамента как одной из первейших в онтогенезе детерминант индивидуальных человеческих отличий. Раскрыт генезис взглядов на типологические особенности человека в истории психологии. Рассмотрены различные типы темпераментов, показано влияние фундаментальных свойств нервных процессов на их формирование. Определены базовые принципы анализа психических особенностей человека. Описаны проявления темперамента в учебной и трудовой деятельности. Приведены методика, тесты, упражнения, задания для самостоятельной работы, которые позволяют углубить теоретические знания и усвоить практические приемы диагностирования индивидуальных особенностей человека. Разработана программа по корректировке проявлений темперамента.

Рассмотрены дискуссионные вопросы общей теории типологии. Освещена проблема типологического варьирования, проанализирована структура типа нервной системы (НС). Охарактеризованы некоторые методологические принципы дифференциальной психологии. Внимание уделено практическому изучению типологических вариативов, типологической специфике биоэлектрической активации центральной и вегетативной НС. Проанализированы типологические особенности условно-рефлекторной деятельности. Показаны типологические различия в гуморальной регуляции, определены типологические черты нервно-мышечной и некоторых других функциональных систем.

There is a natural order of typical groups in a human population. There are four groups in it. Each group has its "pure" type. Natural exists in the frames of the Global Biological Clock and its functions according to the law of discreet time measurement. It has appeared. The scale of -types is the part of the geochronological scale, which shows the evolution of eucariots from the most simple ones to the mode.

Розглянуто взаємозв'язок такої характеристики темпераменту як екстраінтроверсія з основними тенденціями поведінки студентів і способів їх реагування в конфліктних ситуаціях із метою виявлення впливу індивідуально-типологічних властивостей особистості (ІТВО) на формування міжособистісних стратегій поведінки в процесі навчання. Показано, що ІТВО обумовлюють формування певних тенденцій її поведінки в конфліктних ситуаціях в процесі професійного навчання.

Розкрито ставлення українців до релігії. Зазначено, що соціальна динаміка відбувається за рахунок представництва різних психологічних типів та їх взаємодії, але її основу формують традиції.

Запропоновано новий метод оцінки стійкості темпераменту й уваги особистості на основі статистичної обробки і візуалізації результатів комп'ютерного психометричного тестування.

Вивчено вплив особистісних характеристик на процес соціально-психологічної адаптації. Розроблено соціально-психологічну модель корекційної роботи подолання проявів соціально-психологічної дезадаптації у першокурсників вищих навчальних закладів. Установлено, що істотне значення для організації адаптивної поведінки мають особистісні характеристики, які відповідають класу соціально-опосередкованих. За результатами емпіричного дослідження виокремлено характеристики, які відіграють важливу роль у процесі адаптації, а також дезадаптаційні характеристики та практично нейтральні стосовно нього. З'ясовано внутрішні визначальні чинники процесу соціально-психологічної адаптації першокурсників. Доведено існування залежності ефективності дослідженого процесу від особистісних чинників. Показано, що соціально-психологічну адаптованість можна покращити шляхом корекції неефективних поведінкових стратегій психокорекційними заходами. Зроблено висновок, що цілеспрямований процес соціально-психологічної адаптації передбачає зміни когнітивної, ефективної та конативної підструктур особистості, результатом інтеграції набутих знань має бути підвищення рівня даної адаптованості та формування адаптованості як особистісної риси.

Проведено теоретико-емпіричний аналіз феномену схильності до самозмінювання, який розглянуто як складну багаторівневу властивість особистості. Із використанням континуально-ієрархічного підходу експліковано й описано психологічні складові схильності до самозмінювання. Як формально-динамічні складові виділено потребу в самозмінюванні, ініціативність, легкість, гнучкість, творчість та усталеність спрямованості на самозмінювання, широта поля його прояву. До якісних складових досліджуваної властивості віднесено відкритість новому досвіду, прийняття переживань самозмінювання, схильність до дій, спрямованих на його реалізацію, потреба аналізувати перебіг даного процесу та чутливість до його стимуляторів. Виявлено широкий спектр психологічних властивостей, з якими схильність до самозмінювання є закономірно пов'язаною. На підставі результатів якісного аналізу вивчено індивідульно-психологічні особливості схильності до самозмінювання, описано її типи за якісно-кількісним поєднанням складових і визначено особливості психологічних характеристик особистості, властивих кожному з них. Доведено, що схильність до самозмінювання має свою специфіку в осіб з різною емоційною диспозицією, що обумовлено закономірним відношенням між психічною активністю й емоційністю особистості та психологічною сутністю емоцій кожної модальності.

Здійснено теоретичне, психологічне, психопатологічне та психосоматичне обгрунтування та розробку індивідуально-психологічної діагностики з урахуванням власного (біологічного) часу людини, взаємозв'язку виникнення, прояву та перебігу соматичних порушень урологічного профілю та темпераментального напряму особистості. Розкрито проблему прояву та розвитку "переважальних хвороб" на прикладі соматичних порушень урологічного профілю. Досліджено індивідуально-типологічні особливості суб'єктів з такими порушеннями у взаємозв'язку з часовими параметрами, а також виявлено співвідношення між ними. Установлено взаємозв'язок і взаємозалежність між певними індивідуально-типологічними особливостями суб'єктів, часовими параметрами та певними соматичними порушеннями. З використанням одержаних результатів дослідження розроблено систему психолого-організаційних заходів психолого-профілактичної та прогностичної спрямованості на суб'єктів з соматичними порушеннями з урахуванням взаємозв'язку, взаємозалежності та їх співвідношень між індивідуально-типологічними особливостями та часовими параметрами на прикладі соматичних порушень урологічного профілю.

Розглянуто питання впливу індивідуально-типологічних особливостей моторних компонентів юнаків віком 20 - 23 роки у процесі мнемічної переробки інформації. Запропоновано комплекс діагностичних методик, який дозволяє у кількісних показниках розглянути зміну часових параметрів, а саме: моторної реакції, складної сенсомоторної реакції з вибором і реакції прийняття рішення залежно від темпераментних особливостей, функціональної асиметрії головного мозку й енергетичних показників неврівноваженого стану індивідуумів. Використання коефіцієнтів уможливило проведення порівняльного аналізу значень часових параметрів реакцій, психічних станів, впливу домінантної півкулі та параметром індивідуальності. Результати дослідження оброблено з використанням математичної моделі теорії переробки інформації пам'яттю, які дозволяють передбачити тенденції зміни тимчасових показників мнемічної діяльності за умов зміни інформаційних параметрів. Визначено функціональні взаємозв'язки між параметрами, що характеризують процес мнемічної переробки інформації з застосуванням теорії переробки інформації пам'яттю. Одержані експериментальні дані часу обробки інформації у пам'яті у період сенсорно-рухових реакцій можуть бути використані для обчислення й екстраполяції поведінки людини за різних умов діяльності. Використання результатів дослідження уможливлює врахування індивідуально-типологічних особливостей у роботі психолога-практика та у педагогічній діяльності.

Проведено теоретичний та емпіричний аналіз феномену схильності до ризику, який розглянуто як стійку інтегральну багатокомпонентну якість особистості. Структуру схильності до ризику наведено у межах континуально-ієрархічного підходу. Експліковано й описано компонентний склад формально-динамічних характеристик (потреби ризикувати, стійкості ризик-риси, широти, діапазону проявів активності в ризику, імпульсивності, чутливості до ризикогенних ситуацій, легкості виникнення ризикованості, ініціативності). Якісний склад показників представлений емоційними, когнітивними, поведінковими, контрольно-регулятивними компонентами. Індивідуально-типологічні особливості схильності до ризику зумовлені комбінацією його показників. Досліджено індивідуально-типологічні особливості схильності до ризику. Доведено, що емоційність є однією з детермінант індивідуально-типологічних проявів схильності до ризику, що зумовлено психологічною суттю, наявною в емоціях кожної модальності.

Досліджено індивідуально-типологічні чинники адаптивності особистості. Розкрито суть поняття "адаптивність особистості", запропоновано структуру адаптивності як стійку властивість особистості в аспекті континуально-ієрархічного підходу, компонентний склад формально-динамічних і якісних показників. Як індивідуально-типологічні чинники адаптивності особистості розглянуто якісні особливості емоційності як стійкої властивості індивідуальності, що виконує функції - адаптивну та системоутворювання стосовно властивостей особистості. Установлено, що індивідуально-типологічні особливості адаптивності детерміновані емоційністю. Вивчено вияв цих особливостей, обумовлених якісно-кількісним поєднанням її показників, у специфіці механізмів психологічного захисту, соціально-психологічній адаптованості та в індивідуально-психологічних особливостях особистості.

Визначено нейродинамічні кореляти, що детермінують особливості сприйняття стимулів різної модальності молодими жінками з яскраво вираженими властивостями темпераменту. З'ясовано, що жінкам з високим рівнем тривожності та нейротизму притаманні висока загальномозкова лабільність, рухливість та інтенсивність збудження, що обумовлюють прискорення початкових етапів світлової адаптації, підвищення слухової та зниження тактильної та пропріоцептивної чутливості. Зміна балансу у напрямі гальмування та зниження фонової активності детермінує уповільнення простих сенсомоторних реакцій і різних етапів адаптації. Для жінок з високим рівнем психомоторної активності характерними є висока інтенсивність і низька рухливість збудження, знижена фонова активність і витривалість нервової системи. За виключенням пропріоцептивної та тактильної, всі показники чутливості у них кращі, ніж у групи з низькою активністю. Агресивні й екстравертовані жінки подібні до активних за високою інтенсивністю та низькою рухливістю збудження, високою рухливістю гальмування та загальномозковою лабільністю, низькою витривалістю нервової системи. Подібність сенсорної сфери виявляється підвищенням абсолютної слухової та зорової чутливості. У агресивних жінок знижені швидкість зорово-моторних реакцій розрізнення, уповільнені початкові етапи світлової адаптації, підвищені термінальні слухові пороги та загалом менші диференційні пороги тактильного та рухового аналізаторів.

В екстравертів знижена ефективність пізніх етапів світлової та темнової адаптації, збільшені диференційні пороги тактильного та рухового аналізаторів. Зроблено висновок, що у різних за темпераментом групах у сприйнятті стимулів різної модальності беруть участь ті ж самі нервові центри, але вихідні рівні їх активації відрізняються та пов'язані з властивостями темпераменту.

Освещена история зарождения и развития учения о темпераменте и характере в медицинской, психологической и педагогической науке со времен античности до наших дней. Уделено внимание учению о темпераменте И.П. Павлова и его школы. Охарактеризованы мыслительный, художественный и практико-художественный типы характера. Рассмотрены конституциональные типологии темперамента. Раскрыта связь темперамента и характера с другими свойствами личности, в частности, профессиональным самоопределением, работоспособностью, заболеваемостью.