Мета дослідження - з'ясування зв'язку особливостей сприймання музики із психічним здоров'ям, що детермінує ступінь соціальної адаптованості людини. Поведено вивчення особистісних якостей, що надають відображають наявність особистісних дисгармоній. Ці дисгармонії, в свою чергу, зумовлюють порушення психічного здоров'я. Стимульний матеріал - музичні фрагменти, які містили певний психологічний зміст, метод визначення рівня суб'єктивного контролю, метод наративу, тест фрустрації Розенцвейга. Вибірка включала осіб віком 19 - 22 роки: студентів і молодь, що перебувала на обліку у психоневрологічному диспансері з невротичними розладами різного генезу. Встановлено зв'язок психологічних властивостей осіб з порушеннями психічного здоров'я та особливостями сприймання ними музики, вони обирають музику деструктивного характеру або таку, що символізує пасивність.

Висвітлено результати емпіричного вивчення психологічних особливостей самоусвідомлення підлітків, які мають певні психофізичні вади розвитку. Дослідження здійснено в навчально-реабілітаційному центрі з вибіркою, учасники якої навчаються в інклюзивних класах. Установлено ускладений характер психо- й соціогенезу таких дітей, зокрема в ракурсі самоприйняття, самоставлення тощо. Емпіричним способом установлено, що самоприйняття для дітей із певними вадами розвитку є найбільш значущим, насамперед для самостверджувального самооцінювання та відстоювання свого психофізичного простору в середовищі однолітків. Завдяки інтерпретації результатів факторного аналізу вдалося виокремити такі основні чотири фактори, які концентрували змістово-функціональну сутність їх самоусвідомлення: агресивне самоприйняття, самовпевнена самотність, невротичне прийняття зовнішності, дифузність і тривожність самоставлення. Досліджуваним притаманний високий рівень самоповаги, який засвідчує внутрішнє прагнення дітей із психофізичними вадами бути такими, як усі інші: бажаними, рецептованими, шанованими тощо. Підлітки з психофізичними вадами розвитку намагаються презентувати себе як упевнених, самовпевнених і закоханих у себе молодих людей. Діти переживають численні розлади самоприйняття, що посилюються уявленнями про власні психофізичні недосконалості на тлі своїх однолітків, тому сепараційне відмежування є намаганням ствердитися на рівні посиленого самоаналізу й глибокого самоусвідомлення. Досліджуваним підліткам притаманний високий рівень самооцінної та міжособистісної тривожності, а також самовпевнена самотність, що відіграє як самостверджувальну, так і, вочевидь, психозахисну функцію. Для підлітків із психофізичними вадами особливо значущим є прийняття своєї зовнішності, що засвідчує їхнє прагнення бути в загальнопопуляційному річищі розвитку - вибудовувати образ Я та Я-концепцію. Проте усвідомлення своєї інвалідизованості породжує тривожно-депресивні й невротичні реакції, свідченням чого є високий рівень невротизації та тривожності. Констатовано необхідність надання таким дітям ревіталізаційної допомоги.

Розкрито сучасні медико-психолого-педагогічні та нейропсихологічні підходи до вивчення розладів аутичного спектру (РАС). Наведено загальноприйняті, традиційні, а також авторські методики діагностики особливостей розвитку дитини з аутизмом. Розглянуто систему інтенсифікації корекції розвитку дітей з РАС: різновиди підходів; дорожню карту аутологічної допомоги; методики корекції соціально-емоційного та комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини з РАС. Розкрито зміст, значення і методичну реалізацію сучасного нейропсихологічного напряму аутологічної допомоги дітям з РАС. Охарактеризовано особливості когнітивної діяльності аутолога.