Висвітлено теоретичні та методичні аспекти проблеми розвитку психологічної культури (ПК) в учнівській молоді та дорослих на підставі особистісного, ціннісно-рефлексивно-креативного підходу. Розкрито зміст поняття ПК особистості в аксіологічному контексті. Розглянуто розвиток ПК особистості як основний напрямок діяльності практичного психолога, аксіологічні тренінги та вправи як засоби піднесення цінності особистості учня у процесі розвитку його ПК. Запропоновано об'єктивну методику визначення типу темпераменту за Б.Й. Цукановим.

Освещены теоретические и методические аспекты проблемы развития психологической культуру (ПК) у учащейся молодежи и взрослых на основе личностного, ценностно-рефлексивно-креативного подхода. Раскрыто содержание понятия ПК личности в аксиологическом контексте. Рассмотрены развитие ПК личности как основное направление деятельности практического психолога, аксиологические тренинги и упражнения как способы подъема ценности личности ученика при развитии его ПК. Предложена объективная методика определения типа темперамента по Б.Й. Цуканову.

Розглянуто проблеми впливу тендерних стандартів на формування негативних особливостей Я-концепції в юнацькому віці. Розкрито поняття "гендерний стандарт", описано негативні особливості Я-концепції, які проявляються в юнацькому віці як суперечливі, і навіть несумісні знання, переконання, поведінкові установки, здатні в певних обставинах призвести до порушення її цілісності та стійкості. Встановлено залежність негативних особливостей Я-концепції юнаків і дівчат від тендерних стандартів, яка проявляється за твердої орієнтації на тендерні стандарти в юнаків у конфлікті "прийняття - уникнення боротьби", в дівчат у суперечностях між ідеалами безпеки та доброти, принципами досягнення та самостійності, за засвоєння тендерних стандартів, які властиві протилежній статі, у юнаків - у конфлікті "відкритість змінам - консерватизм" і "самотрансцедентність - самопіднесення", у дівчат - у заниженій самооцінці та суперечностях у мотиваційній сфері, а за інтеріоризації різних тендерних стандартів у юнаків - у конфлікті "незалежність -підпорядкування", у дівчат - у конфлікті "залежність - незалежність".

Теоретично проаналізовано проблему змісту гендерної ідентичності особистості. Виділено 3 теоретичні підходи до розв'язання зазначеної проблеми: свідомісний, статусно-рольовий і самісний. Запропоновано нове тлумачення гендерної ідентичності, обгрунтоване відношенням цього феномена до гендеру та особистісної ідентичності.

Проаналізовано категорію "ідентичність" з позицій деяких гуманітарних наук. Наведено переконання й оцінки філософів, соціологів і психологів з питань ідентичності. Розглянуто причини кризи ідентичності в пострадянський період. Визначено особливу роль освіти у становленні нової російської ідентичності.

Теоретично проаналізовано особливості та характер взаємозв'язку між мовою та етнічною ідентичністю. Визначено такі поняття, як "рідна мова", "етнічна мова" та "інша мова". Проаналізовано вплив мови на формування та функціонування етнічної ідентичності особистості.

Розглянуто та проаналізовано компоненти етнічної ідентичності, виділено її самостійні рівні. Охарактеризовано центральні моменти ідентичності для відчуття групової психологічної безпеки та стабільності.

Розглянуто роль соціальних репрезентацій у конструюванні знання, структуралістський підхід до вивчення соціальних репрезентацій та деякі механізми змін соціальних репрезентацій. Наведено приклади застосування теорії соціальних репрезентацій для вивчення різних соціально-психологічних феноменів.

Подано визначення понять "професійна ідентичність педагога", яка є одним із видів соціальної ідентичнсті, оскільки полягає в ідентифікації людини з професійною спільнотою; з професією як соціальним інститутом; "професійний маргіналізм педагога", основними характеристиками якого є інтеріоризація індивідом цінностей і норм різних соціальних груп, соціокультурних систем; поведінка індивіда на підставі норм і цінностей інших соціальних груп; неможливість однозначної самоідентифікації індивіда; певні стосунки "індивід-соціальна група". Розглянуто професійну маргінальність педагога як порушення його професійної ідентичності. Доведено, що професійні маргінали й ідентичні професіонали займають діаметрально протилежні позиції в межах професійної спільноти: професійний маргіналізм педагога визначається, як невідповідність педагога-професіонала і його поведінки етико-деонтологічним вимогам професії, це соціально-межовий стан, в основі якого лежить порушення основного етичного закону - ставлення до іншої людини якдо особистості і ніколи - як до об'єкта, людина у разі взаємодії з професіоналом перестає бути суб'єктом, позбавляється своєї індивідуальної сутності та сприймається іншими як об'єкт маніпуляцій.

Зазначено про необхідність приділяти значну увагу даному аспекту ще на етапі підготовки майбутнього вчителя й експериментальному вивченню психологічнних особливостей професійної ідентичності та маргінальності майбутніх педагогів.

Дано определение понятия "профессиональная идентичность педагога", которая рассматривается как один из видов социальной идентичности, поскольку заключается в идентификации человека с профессиональным сообществом, с профессией как социальным институтом. Раскрыта суть "профессионального маргинализма педагога", основными характеристиками которого являются интериоризация индивидом ценностей и норм различных социальных групп, социокультурных систем; поведение индивида на основе норм и ценностей других социальных групп; невозможность однозначной самоидентификации индивида; определенные отношения "индивид-социальная группа". Доказано, что профессиональные маргиналы и идентичные профессионалы занимают диаметрально противоположные позиции в пределах профессионального сообщества: профессиональный маргинализм педагога определяется, как несоответствие педагога-профессионала и его поведения этико-деонтологическим требованиям профессии, это социально-пограничное состояние, в основе которого лежит нарушение основного нравственного закона - отношение к другому человеку как к личности и никогда - как к объекту, человек при взаимодействии с профессионалом перестает быть субъектом, лишается своей индивидуальной сущности и воспринимается другими как объект манипуляций.

Описано психологічні особливості образу Я осіб, які мають різні соціально-демографічні характеристики, різну міру ідентифікації з політичною партією (відсутня, помірна, виражена) та різні політико-ідеологічні уподобання. Визначено особистісні детермінанти, що впливають на динаміку образу Я в процесі ідентифікації з партією: політична ідентичність (залученість до політичного життя, ідентифікація з цінностями європейської демократії, домінантна автономізація, нормативна непоступливість), орієнтація на працю, владу, гроші, інтернальність у виробничих відносинах, міжособовій взаємодії. Показано динаміку образу Я партійних активістів у контексті вікового розвитку, посилення ідентифікації з партією, розгортання передвиборного процесу.

Наведено результати дослідження психологічних механізмів трансформації соціальної ідентичності молоді сільського походження за умов міграції до міста. Розкрито суть трансформації соціальної ідентичності як психологічно опосередкованого переконструювання її компонентів у результаті впливу на людину біологічних, особистісних, соціальних та економічних чинників із метою збереження балансу та сталості в структурі особистості. З'ясовано характеристики образів сільської та міської молоді в уявленнях молоді сільського походження. Виявлено особливості соціальної ідентичності та її трансформації у молоді сільського походження, яка мігрувала до міста. Визначено механізми трансформації соціальної ідентичності молоді сільського походження в міській спільноті: ідеалізація власної групи, деідеалізація власної групи, групова деідентифікація, активне залучення, ідеалізація образу Я, деідеалізація образу Я, конфронтація і конформізм. Висвітлено особливості функціонування цих механізмів у різних соціально-демографічних групах молоді й обгрунтовано основні стадії цього процесу. Експериментальним шляхом доведено чутливість соціальної ідентичності до дії виявлених механізмів та з'ясовано компоненти соціальної ідентичності, що трансформуються в ситуації функціонування цих механізмів.

Охарактеризовано стан розробленості проблеми статі й тендеру, статевої ідентичності в психолого-педагогічній літературі. Визначено структуру статеворольової ідентичності, описано особливості формування та порушень статеворольової ідентичності в дівчат-підлітків у нормі та з розумовою відсталістю. Визначено критерії й рівні сформованості статеворольової ідентичності, описано варіанти можливих порушень у поведінці та соціалізації розумово відсталих дівчат-підлітків унаслідок порушень у процесі формування статеворольової ідентичності. Проведено експериментальне дослідження, що довело ефективність розробленої корекційно-розвивальної програми та психолого-педагогічних умов, спрямованих на формування статевої свідомості та відповідної статі поведінки.

Проаналізовано подібності та розбіжності між поняттями "міф" й "історія" з урахуванням психологічних аспектів досліджуваних явищ. Вивчено деформуючу природу міфу в процесі відображення об'єктивної дійсності та роль хронологічної віддаленості у взаємовпливі міфу й історії. Окреслено інтегруючу функцію міфу в контексті конвенціоналістичної теорії нації. Визначено роль міфу як маркера належності до конкретної спільноти, зокрема й у відмежуванні від представників інших національних та етнічних груп. Охарактеризовано місце образу героя в структурі міфу та функції фундаторських наративів. Досліджено позицію міфу в системі ідентичності особистості з акцентом на національній самоідентифікації. Проаналізовано психологічну мотивацію міфотворення та міфологічні потреби індивіда у співвіднесенні з його соціальними потребами. Охарактеризовано терапевтичний ефект міфу для людської психіки під час сприйняття подій та формування пам'яті, зокрема історичної. Простежено особливості утворення, розвитку й занепаду міфів паралельно з подібними явищами в процесі існування націй. Вивчено специфіку використання історичних наративів у політичній сфері в контексті функцій агресії та оборони й досліджено характер використання міфів із метою політичної консолідації суспільства. Крім того, проаналізовано природу реакційних міфів як відповіді психіки на суспільні, політичні, культурні, ідеологічні та інші зміни у світі, що мають вплив на світогляд індивіда, зокрема на межі зіткнення консервативних переконань і революційних тенденцій. Насамкінець, окреслено перебіг історизації міфу з виокремленням трьох ключових етапів цього процесу.