Узагальнено результати емпіричного дослідження групової норми (ГН) в студентських групах, метою якого було виявлення функцій ГН, умов оптимізації нормативного впливу більшості і меншості, чинників, які сприяють збереженню і розвитку ГН.

Осмислено такі механізми групового структурування як фаворитизм, соціоцентризм, почуття відданості групі тощо в аспекті їх доглибинного походження і саморганізаційної природи.

Теоретично та експериментально досліджено проблему впливу зміни навчального колективу в підлітковому та юнацькому віці на розвиток особистості. Встановлено, що така зміна суттєво впливає на процес розвитку особистості. Виявлено специфічні труднощі адаптації для кожного вікового періоду. Розкрито взаємозв'зок між формами прояву емпатії та успішністю адаптації підлітків та юнаків у новому навчальному колективі. Розроблено та апробовано ігровий соціально-психологічний тренінг розвитку емпатії у підлітків та юнаків.

Висвітлено теоретично-методичні засади організації сучасного соціально-психологічного експерименту, зокрема, в закладах освіти. Запропоновано інноваційну модель програми комплексного соціально-психологічного дослідження здібностей школяра в різних сферах діяльності (розумова метасфера, соціальна, креативна) за рівнями його взаємодії з зовнішнім світом (простір мікро-, мезо-, екзо- та макросхеми) у взаємозалежності зі сферами впливу суспільства на особистість (сукупність мікро-, мезо-, макро-, і мегачинників). Встановлено, що створені експериментальні умови позитивно впливають на реалізацію особистістю свого розумового, соціального та творчого потенціалу як суб'єкта освітнього процесу за умов безпосередніх соціальних взаємостосунків, малої групи (класу), соціокультурної організації (школи).

Вивчено соціально-психологічні чинники, що значною мірою впливають на поведінку студентів, надають їй нормативної спрямованості, забезпечують виникнення та збереження певного стандарту поведінки у групі студентів. Теоретично обгрунтовано соціально-психологічну специфіку генезу нормовідповідної поведінки особистості та розкрито суть поняття "нормативна поведінка" у контексті студентської групи. Експериментально визначено соціально-психологічні чинники виникнення та збереження зазначеного стандарту. Розроблено й апробовано шляхи стимуляції нормативної поведінки членів студентської групи. Розкрито суть понять "стандарт поведінки", "нормативна поведінка", "девіантна поведінка", розглянуто їх співвідношення. З'ясовано специфіку спілкування у студентській групі, де формуються певні стандарти поведінки. З'ясовано механізми стабілізації прийнятих більшістю норм поведінки (конформності, сумісності та спрацьованості, особливостей впливу згуртованості на ступінь прихильності індивідів до певного стандарту поведінки). Результати дослідження дозволяють визначити чинники, що сприяють виникненню та збереженню певних норм поведінки членів студентської групи.

Одержано дані, що характеризують вплив провідного типу діяльності, соціальної ситуації розвитку за умов дитячого садка та перших класів школи на зміст та динаміку критеріїв детермінації статусу дитини. Уточнено та конкретизовано уявлення про взаємозв'язок соціально-психологічного статусу (СПС) дитини та її особистісних якостей, навичок соціальної поведінки, соціальної компетентності педагогів і членів дитячої групи. Виявлено поступовість змін у характеристиках СПС дитини у групі ровесників на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку. Показано, що комплексна система психокорекційної виховної роботи через гармонізацію міжособистісних взаємин сприяє підвищенню СПС дитини у групі ровесників та покращує її підготовку до спілкування та взаємодії з учителем і ровесниками у школі.

Обгрунтовано необхідність використання психологічної категорії "ставлення" для аналізу соціальної поведінки особистості. Підкреслено міждисциплінарний характер феномена соціальної поведінки особистості і як наслідок роз'єднаність підходів до його вивчення в різних парадигмах і школах. Показано, що аналіз соціальної поведінки особистості як системного явища вимагає застосування категорії "ставлення".

Розглянуто соціокультурні особливості організації групи як основи для формування корпоративної мікрокультури. Проаналізовано функції світоглядного характеру, які виступають як середовище формування мотивів, мікрокультурних норм і цінностей, що сприймаються як власні, проявляються в самостійній поведінці та свободі вибору мотивів діяльності у соціокультурному середовищі.

Розглянуто особливості мотиваційної сфери курсантів Академії внутрішніх військ МВС України на різних етапах професійного навчання. Визначено вплив мотивації на успішність навчання. Розглянуто зміни у мотиваційній сфері курсантів після проходження стажування у практичних підрозділах.

Розглянуто психологічні аспекти ансамблевого виконання, у ході якого виявляється важливість розвитку психологічних процесів довільного характеру - слухової уваги та зосередженості. Оволодіння вмінням управляти, концентрувати та розподіляти слухову увагу в процесі колективного музичення становить найважливіше завдання методики навчання музиканта-інструменталіста. Навчання, побудоване на основі єдності елементів аналітичного осягнення музики та співтворчості, яка відбувається за умов інтеграції індивідуального та групового колективного навчання, відображає зміст і внутрішню логіку процесу підготовки майбутніх музикантів-виконавців, артистів ансамблю.

Визначено психологічні аспекти прогнозування поведінки особистості. Вказано на те, що прогнозування поведінки індивідів і груп має велике значення в різних сферах особистісної та соціальної поведінки та діяльності.

Обгрунтовано основні підходи до визначення сутності поняття «агресія»: перший – агресія як мотивована дія; другий – агресія як акт ворожості (поведінковий компонент). Виділено чинники, що впливають на прояви агресії, запропоновано п’ять основних груп зовнішніх проявів агресивності. Проведено логіко-смисловий аналіз ролі агресії у суспільних трансформаціях. На основі результатів дослідження розкрито психологічні особливості рівня агресивності студентської молоді, зроблено компаративний аналіз показників агресії за допомогою опитувальника А. Асінгера і результатів за невербальною методикою «Неіснуюча тварина». Констатовано схильність студентської молоді до виявів вербальної та невербальної агресії. Визначено напрями дослідження теоретичних аспектів досліджуваної проблеми.

Обоснованы основные подходы к определению сущности понятия «агрессия»: первый – агрессия как мотивированное действие; второй – агрессия как акт враждебности (поведенческий компонент). Выделены факторы, влияющие на проявления агрессии, определены пять основных групп внешних проявлений агрессивности. Проведен логико-смысловой анализ роли агрессии в общественных трансформациях. На основе результатов исследования раскрыты психологические особенности уровня агрессивности студенческой молодежи, сделан компаративный анализ показателей агрессии с помощью опросника А. Асингера и результатов по невербальной методике «Несуществующее животное». Констатирована склонность студенческой молодежи к проявлениям вербальной и невербальной агрессии.

The article deals with the phenomenon of aggression in today’s information-saturated world, grounds main approaches to understanding aggression, and also conducts a psychological analysis of aggressive students.

Висвітлено проблему самоставлення особистості в контексті особливостей прояву мотиваційних тенденцій спілкування. Наведено результати наукового дослідження щодо зазначеної проблеми. Доведено зв'язок між показниками самоставлення та мотивації аффіліації.

Освещена проблема самоотношения личности в контексте особенностей проявлений мотивационных тенденций общения. Приведены результаты исследования по данной проблеме. Подтверждена связь между показателями самоотношения и мотивации аффилиации.

The article deals with the problem of the self-attitude of the person in a context of features of displays of motivational tendencies of dialogue. Results of research on the given problem are resulted. Connection between parameters of the self-attitude and motivation of affiliation is confirmed.

Проаналізовано наукові підходи до визначення кризи ідентичності особистості, її особливості у період соціокультурної та економічної трансформації суспільства.

Розкрито значення якості персоналу та його ставлення до роботи для забезпечення конкурентоспроможності підприємств та організацій за умов розвиненої ринкової економіки. Наголошено на особливій важливості доцільного управління персоналом підприємства в часи реорганізації суспільства та економічної системи. Зауважено, що національні традиції, норми та правила впливають на характеристики організаційної поведінки персоналу. Виявлено чинники, що впливають на сучасний кадровий менеджмент у Україні: різниця стилів управління організаційними структурами, процес глобалізації, специфіка управлінських задач компанії та нестабільність законодавчо-правової бази регулювання підприємницької діяльності. Виокремлено теоретичні підходи до вивчення організаційної поведінки персоналу: особистісний, ситуаційний, системний, орієнтований на результат. Охарактеризовано феномен організаційної моди в кадровій політиці підприємства. Наведено визначення поняття «організаційна поведінка» різними авторами у таблиці.

Раскрыто значение качества персонала и его отношения к работе для обеспечения конкурентоспособности предприятий и организаций в условиях развитой рыночной экономики. Отмечена особая важность целесообразного управления персоналом во время реорганизации общества и экономической системы. Отмечено, что национальные традиции, нормы и правила влияют на характеристики организационного поведения персонала. Выявлены факторы, влияющие на современный кадровый менеджмент в Украине: разница стилей управления организационными структурами, процесс глобализации, специфика управленческих задач компании и нестабильность законодательно-правовой базы регулирования предпринимательской деятельности. Выделены теоретические подходы к изучению организационного поведения персонала: личностный, ситуационный, системный, ориентированный на результат. Охарактеризован феномен организационной моды в кадровой политике предприятия. Определения понятия «организационное поведение» разными авторами приведены в таблице.

Disclosed is the value of the quality of the staff and its relationship to work to ensure the competitiveness of enterprises and organizations in a developed market economy. Noted is the particular importance of appropriate management personnel during the reorganization of society and economic system. It is noted that national traditions, rules and regulations affect on the characteristics of the organizational behavior of staff. Indicated are the factors affecting the modern personnel management in Ukraine: the difference between styles of management of organizational structures, the process of globalization, the specific management problems and instability of the legal and regulatory framework of business management. Highlighted are the theoretical approaches to the study of organizational behavior of staff: the personal, situational, system, result oriented. Characterized is the phenomenon of organizational mode in the personnel policy of the enterprise. Definitions of «organizational behavior» according to various authors are given in the table.

Розглянуто значення мотивації досягнення та ієрархії потреб у контексті рекреаційно-дозвіллєвої діяльності. Мотивацію показано як пояснювальний конструкт, який використовується для з’ясування причин поведінки людей, визначення спрямованості та механізмів здійснення певної діяльності. Акцентовано, що успіх у будь-якій діяльності залежить не лише від здібностей і знань, а й від мотивації – чим вищий рівень мотивації, чим більше чинників (мотивів) спонукають людину до діяльності, тим більше зусиль вона може докласти. Обговорено дозвілля як діяльність (творча, конструктивна або безцільна та асоціальна), як невід’ємна складова повноцінного життя людини. Дозвілля та рекреаційну діяльність в цілому як психологічний стан людини розглянуто крізь емоційне сприйняття людиною дозвіллєвих занять. Увагу приділено розумінню психологічних характеристик мотивів (потреб), пов’язаних з рекреаційно-дозвіллєвою діяльністю. З’ясовано, що дозвіллєва ініціатива виявляється не просто в діяльності, а в діяльності добровільній, свідомій; діяльності, що збігається з інтересами та уподобаннями людини.

Рассмотрено значение мотивации достижения, а также иерархии потребностей в контексте рекреационно-досуговой деятельности. Мотивация показана как объяснительный конструкт, используемый для выяснения причин поведения людей, определения направленности и механизмов осуществления определенной деятельности. Акцентировано внимание на том, что успех в любой деятельности зависит не только от способностей и знаний, но и от мотивации – чем выше уровень мотивации, чем больше факторов (мотивов) побуждают человека к деятельности, тем больше усилий он может приложить. Обсужден досуг как деятельность (творческая, конструктивная или бесцельная и асоциальная), как неотъемлемая составляющая полноценной жизни человека. Досуг и рекреационная деятельность в целом как психологическое состояние человека рассмотрены сквозь призму эмоционального восприятия человеком досуговых занятий. Внимание уделено пониманию психологических характеристик мотивов (потребностей), связанных с рекреационно-досуговой деятельностью. Выяснено, что досуговая инициатива проявляется не просто в деятельности, а в деятельности добровольной, сознательной; деятельности, совпадающей с интересами и предпочтениями человека.

The importance of achievement motivation, as well as the hierarchy of needs in the context of recreation and leisure activities. Motivation is presented as an explanatory construct that is used to determine the causes of human behavior, determine the focus and mechanisms for implementation of certain activities. Focused on the fact that success in any activity depends not only on skills and knowledge, but also the motivation – the higher the level of motivation, the more factors (motives ) encourage people to work, the more effort it can make. It’s discussed as a leisure activity (creative, constructive or aimless and asocial) as an integral component of a full human life. It’s considered leisure and recreational activities in general as a psychological state of the person addressed through the emotional perception of human recreational activities. Particular attention is given to understanding the psychological characteristics of motives (needs) associated with recreational and leisure activities. Found that leisure initiative is evident not just in the activities and in the activities of voluntary and conscious; activities that coincide with the interests and preferences of the person. Leisure (recreational) activity does not depend on external and internal needs and of human motives, that is, from his motivation.

Проаналізовано мотивацію як багатоаспектне міжнаукове поняття, з'ясовано суть мотивації як правової категорії.

Обгрунтовано доцільність використання квадріполярної моделі для побудови типології особистості, на засадах якої виділено чотири типи за показником мотивації досягнення: "оптимісти", "сумлінні", "самозахисники", "ті, що змирились". Виявлено п'ять типологічних відмінностей у студентів за показниками: емоційність (як темпераментальна характеристика), доброзичливість у "Я-реальному", схильність підозрювати як тенденція у "Я-ідеальному", орієнтованість на факти (на противагу орієнтації на емоції), активність. Підтверджено наявність відмінностей між типами особистості запоказником мотивації досягнення в середніх значеннях рівнів інтелектуального розвитку. Найбільш високий рівень інтелектуального розвитку мають "самозахисники", на другому місці знаходяться "оптимісти", на третьому - "ті, що змирились", найнижчий рівень виявлено у "сумлінних".

Досліджено психологічні особливості осіб, які залучені до волонтерської роботи, та ціннісно-мотиваційні чинники добровольчої діяльності. На підставі аналізу ступеня афіліації й потреби в збереженні та встановленні контактів з іншими в групі респондентів, котрі займаються волонтерською роботою, та тих, які не беруть участі в добровольчій праці, установлено, що волонтери мають вищий рівень афіліації, порівняно з групою осіб, не залучених до цієї діяльності. У результаті дослідження рівня суб'єктивного контролю та особистої відповідальності групи осіб, котрі займаються волонтерською роботою, і тих, що не залучені до добровольчої діяльності, показано, що волонтери мають вищий показник за шкалами загальної інтернальності. Це свідчить про високий рівень відчуття суб'єктивного контролю над життєвими подіями; за шкалою міжособистісних відносин, що є показником вищого рівня відчуття контролю за неформальними та формальними стосунками з іншими, можливості контролювати повагу й симпатію з боку навколишніх; за шкалою інтернальності стосовно невдач, що означає сприйняття суб'єктами неприємних подій як результату власних дій. Аналіз результатів діагностики самовідношення засвідчив, що найбільший розрив між двома групами респондентів маємо за шкалою відображеного самовідношення: волонтери володіють вищим рівнем відчуття соціальної прийнятності та суспільного схвалення власної життєдіяльності. На засаді діагностики соціально-психологічних установок двох груп респондентів у мотиваційно-потребнісній сфері встановлено, що в осіб, залучених до волонтерства, спостерігаємо домінування альтруїстичних цінностей, високі показники в орієнтаціях на процес (інтерес до справи), а також на свободу (незалежність, протидія обмеженням).

Здійснено теоретико-методологічний аналіз основних теорій мотивації та визначено роль мотиваційних чинників в організаційній поведінці. Обгрунтовано сучасні тенденції, зміни, які відбуваються у світі під час вивчення та спрямованості організаційної поведінки. Описано роль головних мотиваційних чинників, які впливають на організаційну поведінку індивіда. Виокремлено такі головні процеси організаційної поведінки, як управління, влада й політика, інформація та комунікації, прийняття рішень, конфлікти й переговори, медіація, зміни, стрес. Здійснено теоретичний аналіз головних теорій мотивації: підкріплення, змістових, процесуальних. Виявлено, що кожна з цих наукових концепцій зосереджена на одному чи декількох мотиваційних чинниках: підкріплення чи нагороди; потреби або пізнання, задоволення, ефективність. Актуалізовано питання про необхідність використання інтегрованого підходу щодо мотивації працівників в організаціях. Висвітлено поняття організаційного середовища та його впливу на розвиток особистості в організаційній структурі. Виокремлено важливий мотиваційний чинник особистості на робочому місці як задоволеність працею, що об'єднує, інтегрує всі наявні теорії мотивації. Описано вплив винагороди як мотиваційного чинника на задоволеність працею робітника. Урахування всіх мотиваційних чинників сприятиме успішному розвитку, конкурентоспроможності організаційних структур, можливості становлення на міжнародному ринку. Перспективною вбачаємо необхідність розроблення та впровадження навчання з особистісного розвитку працівників, викладання аспектів психології мотивації у формі соціально-психологічних тренінгів для організаційних структур.