Великий обсяг масивів наукової екологічної інформації значно ускладнює пошук необхідних даних та їх використання фахівцями і студентами, що зумовило зменшення кількості годин, які можуть використовуватись студентом для аналітичної роботи з першоджерелами. На департаменті екології МФ НаУКМА проведено роботу щодо створення автоматизованої навчально-інформаційної системи, за допомогою якої можна значно спростити процес пошуку необхідної інформації та відбору джерел, відповідно до інформаційних потреб користувача. Методологічною основою створення автоматизованої системи є нова концепція структури екологічної інформації, в якій головну роль відведено біологічній складовій. Функціонування системи спрямовано на підтримку всього комплексу екологічних дисциплін, які вивчаються у вищому навчальному закладі.

Обгрунтовано можливість підвищення відмовостійкості програмно-технічних комплексів (ПТК) інформаційних і керуючих систем (ІКС) АЕС на підставі впровадження у процеси проектування ПТК моделей і методів, що забезпечують необхідні характеристики функціональності та відмовостійкості ПТК. Запропоновано модель побудови підсистеми ПТК ІКС АЕС, в якій враховано особливості задач управління. Розроблено математичні моделі обчислювальних процесів реального часу в ПТК, які відрізняються високим паралелізмом, що дозволяє визначити необхідні характеристики продуктивності обчислювальних підсистем ПТК для гарантованого забезпечення виконання наборів задач за час, що не перевищує заданий (у режимі реального часу). Запропоновано модель формальної оцінки та вибору дисциплін диспетчеризації задач за компонентами ПТК, що характеризується введенням параметрів підвищеної точності та продуктивності. Розроблено структурно-логічну модель процесів тестування несправностей технічних засобів паралельних ПТК і використання додаткових засобів асинхронного резервування процесів управління, яка забезпечує діагностування й локалізацію несправностей, а також коректне відновлення процесів, що надає можливість ураховувати вплив випадкових несправностей на час виконання складних наборів задач. Удосконалено модель інформаційних обмінів між компонентами ПТК, що відрізняється від існуючих введеням ієрархічної структури процесів і дозволяє визначити параметри комунікаційної підсистеми ПТК, за яких заявки обслуговуються за час, що не перевищує заданий директивний.

Запропоновано оригінальний метод аналізу структури міждисциплінарної галузі знання комплексу екологічних дисциплін, який грунтується на властивостях екологічної інформації. Обгрунтовано використання методу компараторної ідентифікації екологічних текстів і розроблено формальний апарат опису процесу їх аналізу на базі моделі предметної галузі. Вперше сформульовано алгоритм автоматичної побудови спеціалізованого тезаурусу на підставі ознак галузевої належності дескрипторів. Наведено формальні алгоритми та реалізовано процедури автоматичної індексації та предметизації сукупності екологічних текстів у автоматизованій інформаційно-бібліотечній системі (АІБС) з урахуванням стилістичних особливостей їх графемної структури, ідентифікації їх позиції в ієрархічній структурі динамічної класифікаційної системи, що об'єктивно відображає предметну галузь, представлену текстами у складі АІБС.

За допомогою методів моделювання досліджено розвиток техніки та технології кольорової металообробки у племен сабатинівської культури доби пізнього періоду бронзового віку (XIV - XIII ст. до н. е.)

На базі теорії масопереносу та аналізу задачі гемодіалізу запропоновано математичну модель комірки гемодіалізного апарата. Отримано відносні витрати нейтральних компонентів і їх розподіл в розрахунковій області з урахуванням гідродинамічного впливу напівпроникної мембрани. Показано можливість регулювання витратами компонентів за допомогою профілювання опору мембрани.

В практической деятельности современного врача отмечаются значительные сложности в диагностике и правильном ведении пациентов с наследственными заболеваниями в связи с ограниченным охватом населения генетическими исследованиями. В течение длительного времени пациенты наблюдаются с разнообразными жалобами у врачей различных специальностей, а проводимая терапия зачастую является мало результативной из-за непонимания истинных причин патологических изменений. Ситуация осложняется в случае сочетанного течения наследственно-обусловленного заболевания и какого-либо другого заболевания инфекционной, неинфекционной либо опухолевой природы. Цель исследования - изучение особенностей клинических проявлений, течения туберкулеза с лекарственной устойчивостью к противотуберкулезным препаратам у пациентки с редким наследственным заболеванием из группы факоматозов - болезни Бурневилля-Прингла, или туберозным склерозом. Это заболевание с широким спектром клинических проявлений, сопровождающееся развитием доброкачественных новообразований в различных органах и системах, поражением кожи, головного мозга, органов зрения, легких, почек, сердца, а также опорно-двигательного аппарата и эндокринной системы, что нередко является фактором риска для развития в них различных инфекционных и неинфекционных патологий. Представленный в статье случай охватывает 4-летний период наблюдения за молодой пациенткой с поздно диагностированным туберозным склерозом, страдающей туберкулезом легких и мочевыделительной системы, включая первичную диагностику специфического заболевания, особенности течения, динамику на фоне проводимого лечения и развития рецидива с формированием резистентности к противотуберкулезным препаратам. Сложность в ведении туберкулеза у данной пациентки заключались в обнаружении многочисленных новообразований и изменений во внутренних органах, в частности в почках и в легких, характерных для туберозного склероза, что способствовало, с одной стороны, несвоевременной диагностике туберкулеза, а с другой - ухудшению течения и прогрессированию специфического процесса, а также неблагоприятному прогнозу для выздоровления.

В практической деятельности современного врача отмечаются значительные сложности в диагностике и правильном ведении пациентов с наследственными заболеваниями в связи с ограниченным охватом населения генетическими исследованиями. В течение длительного времени пациенты наблюдаются с разнообразными жалобами у врачей различных специальностей, а проводимая терапия зачастую является мало результативной из-за непонимания истинных причин патологических изменений. Ситуация осложняется в случае сочетанного течения наследственно-обусловленного заболевания и какого-либо другого заболевания инфекционной, неинфекционной либо опухолевой природы. Цель исследования - изучение особенностей клинических проявлений, течения туберкулеза с лекарственной устойчивостью к противотуберкулезным препаратам у пациентки с редким наследственным заболеванием из группы факоматозов - болезни Бурневилля-Прингла, или туберозным склерозом. Это заболевание с широким спектром клинических проявлений, сопровождающееся развитием доброкачественных новообразований в различных органах и системах, поражением кожи, головного мозга, органов зрения, легких, почек, сердца, а также опорно-двигательного аппарата и эндокринной системы, что нередко является фактором риска для развития в них различных инфекционных и неинфекционных патологий. Представленный в статье случай охватывает 4-летний период наблюдения за молодой пациенткой с поздно диагностированным туберозным склерозом, страдающей туберкулезом легких и мочевыделительной системы, включая первичную диагностику специфического заболевания, особенности течения, динамику на фоне проводимого лечения и развития рецидива с формированием резистентности к противотуберкулезным препаратам. Сложность в ведении туберкулеза у данной пациентки заключались в обнаружении многочисленных новообразований и изменений во внутренних органах, в частности в почках и в легких, характерных для туберозного склероза, что способствовало, с одной стороны, несвоевременной диагностике туберкулеза, а с другой - ухудшению течения и прогрессированию специфического процесса, а также неблагоприятному прогнозу для выздоровления.

Математичні моделі екструдування показують, що під час течії високов'язких рідин у процесі тривимірного друкування виникає проблема нагріву робочого середовища. Вона полягає в тому, що під час подачі матеріалу включається механізм дисипації механічної енергії в теплову, що зумовлює перегрів рідини. Своєю чергою це може призводити до невідповідності форм одержуваного виробу. Для стійкого формування необхідно, щоб матеріал, що надається, оплавлявся біля стінок апарата. Перегрів має бути мінімальним, щоб, виходячи з насадка, матеріал міг швидко застигнути, бажано без додаткових обдувних пристроїв. Розглянуто задачу про рух полімерної маси в каналі з підігрівом із метою визначення необхідних умов виконання такої операції, виходячи з певних геометричних форм екструдера. Як модельна рідина використовується непружне середовище з в'язкістю, що залежить від температури та градієнтів швидкостей. Це досить широко використовуваний у практичних розрахунках клас неньютонівських модельних рідин для визначення параметрів течії полімерів і передбачення певних властивостей одержуваних виробів. Нехтування пружними властивостями полімерів часто є виправданим у зв'язку з незначністю проявів цих властивостей або з чіткою локалізацією цих ефектів. Для розв'язання задачі, сформульованої в межах теорії вузького каналу, використовується метод смуг, у межах яких температура приймається постійною, тобто незалежною від поперечної координати. Це надає можливість покласти в основу розв'язання відомі аналітичні вирази для швидкостей із подальшим уточненням їх, у зв'язку зі складною залежністю в'язкості від градієнтів швидкості. Уточнюючи на кожному кроці динамічні параметри течії з попереднього кроку, можна числово отримати досить стійкі гладкі розв'язки. Розрахунки проведено для неньютонівської рідини, близької за своїми властивостями до полімеру АБС-3А. Розрахунки показали, що властивість псевдопластичності, яка притаманна цьому полімеру, відіграє важливу роль у процесі екструдування. Завдяки тому, що зі збільшенням поперечного градієнта поздовжньої швидкості в'язкість цього полімеру значно падає, величина дисипації механічної енергії теж падає, тобто зменшується теплова енергія, що виділяється під час дисипації. Це своєю чергою призводить до меншого нагрівання полімерного матеріалу, що рухається. Отже, виходячи з геометричних розмірів апарата, можна моделювати течію полімерної рідини та підбирати параметри формування та температури рідини на виході з апарата.

Розглянуто задачу про рух високов'язкої рідини у вузькому каналі з підігрівом, який моделює процес екструдування полімерів для тривимірного друку. Важливим елементом для цього класу задач є підбір параметрів руху полімерної маси та теплообміну з метою сталого формування виробу. Він полягає в тому, щоб трохи перегріту масу подати до відповідного місця, де вона швидко застигне, в результаті чого буде стійко зберігатися форма друкованого виробу. Як робоче середовище використовуються відповідні полімери, які мають необхідні властивості. У задачі, що розглядається, для розкриття фізичних особливостей процесу використовується ньютонівська рідина, яка за своїми властивостями є близькою до поліетилентерефталату (ПЕТФ), який також застосовується в технології тривимірного друку. Задачу про рух і теплообмін сформульовано в межах теорії моделі вузького каналу з урахуванням дисипації механічної енергії. Для високов'язких рідин, навіть незважаючи на малі швидкості, врахування дисипативних членів є необхідним, оскільки великі градієнти швидкостей можуть призводити до великої величини дисипації та, відповідно, до значного зростання температури. Ця особливість виявилася надзвичайно важливою саме для такого класу задач. Для більш яскравого подання розв'язку крім однієї рідини, близької до ПЕТФ, розглянуто рух і нагрів рідини, в'язкість якої у 10 разів є меншою за в'язкість полімеру. Розв'язання проведено методом смуг, в яких температура і, відповідно, в'язкість, що залежить від неї, приймалися незалежними від поперечної координати. Це надало можливість використовувати аналітичну залежність для швидкостей у кожній смузі, що зробило метод напіваналітичним і полегшило розв'язання задачі. Результати, отримані числово, вказують на те, що в робочому інтервалі формування (приблизно 0,1 і 0,5 м/с), дисипація дійсно значно впливає на процес. Так, для умовно малов'язкої рідини перегрів її в кінці апарату виявляється істотним, але може бути знятий за допомогою додаткового обдування. Для високов'язкої рідини це зробити практично неможливо, тобто така рідина не може використовуватися в апараті з розглянутими геометричними розмірами. Отже, математичне моделювання досліджуваного процесу надає можливість проводити розрахунки параметрів течії та визначати необхідні умови та, відповідно, властивості рідини для стійкого тривимірного друкування.