Досліджено метамовну рефлексію. Основою дослідження стала класифікація типів актуалізації граматичних форм, запропонована О. Ремчуковою, оскільки принципи сучасних лінгвістичних досліджень, зокрема антропоцентризм, вимагають врахування як форми, так і змісту, втілюваного цією формою.

Досліджено феномен загальнолюдських цінностей в таких культурологічних синтезах постекзистенціалістського мислення, як екзистенціальні аксіологія, психологія та теологія. Висвітлено антропо-психологічні й антропо-онтологічні характеристики процесу трансформації ціннісних пріоритетів і ціннісного ставлення, сприймання та розуміння світу в добу глобалізації, зміни рольових функцій і поведінки людей, а також способи їх самоздійснення та життєдіяльності. В контексті постекзистенціалістського інваріанту екзистенціальної аксіології розглянуто концепцію російського професора Л. В. Баєвої, з якою пов'язують сподівання щодо створення нового вчення, яке б допомогло у вирішенні проблеми теперішньої глобалізованої реальності.

Розглянуто низку проблем, пов'язаних із лінгвокреативністю як відносно новим предметом дослідження лінгвістики; показано специфіку явища та деякі закономірності реалізації лінгвокреативного потенціалу мовців. Важливість аналізу лінгвокреативності у світлі теорії актуалізації мотивовано необхідністю співвіднесення досягнень сучасної теоретичної граматики з активними процесами, що відбуваються в мові, доцільністю презентації граматичних явищ сучасної української мови в аспектах мовленнєвої діяльності продуцента та реципієнта. Саме тому зростає кількість теоретичних і практичних досліджень, присвячених розгляду експресивних мовних засобів. В основу дослідження покладено класифікацію типів актуалізації, запропоновану О. Ремчуковою, оскільки принципи сучасних мовознавчих досліджень, зокрема антропоцентризм, вимагають урахування і форми, і змісту, утілюваного цією формою. Усього проаналізовано 1511 текстових фрагментів.

Висвітлено механізми функціонування ірреально-модальних форм як елементів цілісної системи - функційно-семантичного поля ірреальності. Охарактеризовано лінгвокреативний потенціал модалем, що функціонують у художньому, науковому, епістолярному та публіцистичному стилях. Функційно-семантичне поле ірреальності - двочленна структура, що складається з ядра та периферії.

Розглянуто проблеми, пов'язані з лінгвокреативністю як відносно новим предметом дослідження лінгвістики. Показано специфіку явища та деякі закономірності реалізації лінгвокреативного потенціалу мовців. Важливість аналізу лінгвокреативності у світлі теорії актуалізації мотивована необхідністю співвіднесення досягнень сучасної теоретичної граматики з активними процесами, що відбуваються у мові, доцільністю презентації граматичних явищ сучасної української мови в аспектах мовленнєвої діяльності продуцента та реципієнта.

Викладено результати систематичного релігієзнавчого дослідження філософських засад екзистенціалізованої теології кінця XIX - початку XXI ст. Останню розглянуто у двох поставах: як практика екзистенціально-герменевтичного аналізу Святого Письма Р. Бультманом (концепція, впроваджена Дж. Маккуоррі), і як певний напрямок екзистенціалізації християнської теології, що розпочався працями С. К'єркеґора і досяг рівня вчень Г. А. Слейта та М. Вестфаля (концепція, впроваджена С. Л. Шевченком). Досліджено філософське підґрунтя релігійно-філософського та теологічного мислення С. К'єркеґора, К. Барта, М. Бердяєва, Р. Бультмана, Дж. Ваттімо, П. Тілліха, У. Гамільтона, Т. Альтицера й інших провідних теологів і релігійних філософів для визначення і теоретичного виокремлення спільних онтологічних, гносеологічних та антропологічних принципів. Проаналізовано вірогідність розподілу екзистенціальної теології на к'єркеґоріанське і гайдеґґеріанське спрямування, адекватність застосування терміну "екзистенціальна теологія" у визначенні екзистенціалізованої теології як відповідного тренду у розвиткові християнського теологічного мислення.