Розглянуто методологічне забезпечення процесу впровадження гуманістичних особистісно-орієнтованих технологій освіти у діяльність вищих навчальних закладів. Розкрито роль куратора у процесі гуманізації вищої освіти, визначено основні напрямки його роботи з фасилітації особистісного розвитку майбутніх спеціалістів. Викладено принципові засади й технології фасилітаційної взаємодії у педагогічному процесі. Описано структурно-функціональну модель та основні психотехнічні прийоми суб'єкт-об'єктної взаємодії. Розроблено методологію та технологію групового тренінгу, обгрунтовано шляхи вирішення проблеми оптимізації соціальної адаптації студентів до навчання у ВНЗ.

Рассмотрено методологическое обеспечение процесса внедрения гуманистических личностно-ориентированных технологий образования в деятельность высших учебных заведений. Раскрыта роль куратора в процессе гуманизации высшего образования, определены основные направления его работы по фасилитации личностного роста будущих специалистов. Освещены базовые принципы и охарактеризованы технологии фасилитационного взаимодействия в педагогическом процессе. Описана структурно-функциональная модель и основные психотехнические приемы субъект-объектного взаимодействия. Разработана методология и технология группового тренинга, обоснованы пути решения проблемы оптимизации социальной адаптации студентов к обучению в ВУЗ.

Представлено алгоритм та визначено базові прийоми фасилітаційної технології не медичної експрес-допомоги учасникам педагогічного процесу. Акцентовано увагу на складових схеми терапевтичної роботи з проблемою, метою, поясненням, ресурсами, соціальною мережею. Запропоновано включити до схеми фасилітаційної взаємодії, функціональні блоки: "входження" клієнта до фасилітаційної взаємодії, забезпечення мотивації до подальшої співпраці. Розкрито у вигляді таблиці психотерапевтичні прийоми і завдання фасилітатора на різних етапах роботи з проблемою партнера. Обгрунтовано переваги використання алгоритму фасилітаційної взаємодії.

Розкрито підходи до розуміння сутності соціалізації. Визначено поняття освітнього простору. Розкрито п'ять компонентів, з яких складається освітній простір. Підкреслено, що функціональну природу освітнього простору визначає педагогічна взаємодія. Акцентовано увагу на тому, що у сприйнятті особистості, яка актуалізується, освітній простір фокусується на рівні конкретної освітньої ситуації. Зроблено висновок, що освітній простір не прямо вибудовує задані параметри соціалізації особистості дитини, а організовує педагогічно збагачений спосіб життя дорослих.

Репрезентовано результати дослідження психологічних особливостей вчителів, що беруть участь у дослідно-експериментальній роботі. Проаналізовано вплив творчої педагогічної діяльності на особливості особистості педагогів-новаторів.