Цитологічно, цитогенетично та молекулярно-біологічно досліджено клітини раку молочної залози до та після впливу різних видів неоад'ювантної терапії. Встановлено, що рівень девіталізувальних змін клітин раку молочної залози є найбільш високим у разі внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії та комбінованого і внутрішньовенного (опромінювання, хіміотерапія) лікування, дещо нижчим - у разі впливу внутрішньовенної поліхіміотерапії та незначним - після використання променевої терапії.

Уперше виявлено комплекс цитоморфологічних, морфометричних і цитогенетичних ознак клітин для кожної з нозологічних форм медіастинальних дрібноклітинних пухлин - лімфоїдної тимоми, дрібноклітинної неходжкінської лімфоми та недиференційованого дрібноклітинного раку легень, що має сприяти об'єктивізації та вдосконаленню їх цитологічної диференційної діагностики. Одержано каріометричні параметри та цитогенетичні показники пухлинних клітин лімфоїдної тимоми. Показано, що у разі збільшення кількості компактних і перехідних нуклеолонемно-компактних ядерец у ядрах клітин лімфоїдної тимоми та показників компактних ядерець у ядрах елементів дрібноклітинної неходжкінської лімфоми проявляються більш виражені ознаки злоякісності, що співпадає з клінічним перебігом цих захворювань та має прогностичне значення. Визначено, що внаслідок дистрофічних змін зменшується кількість і розміри компактних і нуклеоломних ядерець у ядрах недиференційованого дрібноклітинного раку легень. Уперше описано цитоморфологічні ознаки пухлинних клітин злоякісного варіанта лімфоїдної тимоми.

Вивчено функціональний стан епітеліальних клітин у разі запальних захворювань шийки матки за допомогою патогенетичного методу виявлення ядерцевих організаторів хромосом. Установлено найбільший рівень проліферації та синтезу рРНК за показниками компактних і перехідних нуклеолонемних типів ядерцевих організаторів у клітинах циліндричного епітелію, підвищений - у клітинах плоского епітелію проміжного типу та найменший рівень - у клітинах плоского епітелію поверхневого типу.

Висвітлено методику та результати клінічного застосування великого сальника для пластики кукси бронха після операцій на легенях. Після експериментального випробування спосіб оментопластики використано у хворих з новоутвореннями легень центральної локалізації, коли ризик виникнення неспроможності швів високий, а використання інших методів не завжди дозволяє досягти задовільного результату лікування. Застосування оментопластики довело, що сальник адаптується до умов плевральної порожнини та сприяє швидкій облітерації залишкової порожнини.

Досліджено гідрогеодеформаційні хвилі як чинник механізму коливання природної газоносності в гірському масиві. Розглянуто інновації як необхідність у вугільній промисловості України. Узагальнено лабораторні дослідження впливу вологості на питомий електричний опір гірських порід. Досліджено моделювання вантажопотоку вугілля в системах шахтного транспорту. Висвітлено методологічні принципи проблемного навчання сучасного фахівця у вищому технічному навчальному закладі.

Проблема серцево-судинної захворюваності та смертності залишається актуальним питанням сучасної медицини, а артеріальна жорсткість є її незалежним предиктором. Жваві дискусії щодо коректного підходу до профілактики та лікування коморбідних станів - підвищеної жорсткості судин як впливового фактора кардіоваскулярних подій та зниженої мінеральної щільності кісткової тканини (остеопорозу) - перш за все виникають на тлі необхідності застосування препаратів кальцію та вітаміну D та оцінки їхньої безпечності. Мета роботи - аналіз літературних даних щодо можливих спільних патогенетичних ланок прогресування артеріальної жорсткості й розвитку остеопорозу з метою оцінки безпечності застосування антиостеопоротичних препаратів. Аналіз літературних джерел продемонстрував, що остеогенними факторами, що впливають на артеріальну жорсткість, можуть бути вторинний гіперпаратиреоз, дисбаланс системи RANK/RANKL/OPG, інгібування вітамін-К-залежних матричних протеїнів (Gla-протеїну), остеопонтину тощо. Висновки: на сьогодні існує багато гіпотез, які підтверджують можливість впливу остеогенних факторів на судинну жорсткість та артеріальну кальцифікацію. Тому пошук їх чутливих маркерів та розробка протоколів скринінгових обстежень осіб з факторами ризику як остеопорозу, так і судинних змін є вкрай актуальними. Особливим питанням є можливість застосування монотерапії при цих коморбідних станах, що може безпечно та якісно впливати на запобігання ускладненням - як низькоенергетичним остеопоротичним переломам, так і серцево-судинним катастрофам. На це будуть спрямовані наші подальші дослідження.