Розглянуто питання зв'язку функціональної рухливості нервових процесів волейболістів високої кваліфікації з успішністю ігрової діяльності та виконання тактико-технічних прийомів гри у нападі та захисті. Встановлено, що волейболісти з високими показниками функціональної рухливості нервових процесів характеризувалися високою успішності ігрової діяльності відносно гравців з низьким рівнем досліджуваної типологічної властивості. Наведені результати є новими так як розкривають та доповнюють сучасні наукові дані про роль функціональної рухливості нервових процесів у формуванні ігрової майстерності волейболістів високої кваліфікації.

Наведено результати дослідження особливостей формування просторово-часової орінтації у осіб різного віку та рівня фізичної активності. Встановлено, що з віком просторово-часова орінтації покращується не залежно від рівня рухової активності. Доведено, що в онтогенезі формування властивості просторово-часової орінтації у осіб різного віку та рівня рухової активності поступово підвищуються і досягають свого найвищого рівня у 20 років. У волейболістів виявлено, більш високий рівень формування орієнтації у просторі та час, ніж у не спортсменів. Встановлено, що волейболісти мали більш точні результати у тестових завданнях, які характеризували здібність до просторово-часової орієнтації із статистично значимими різницями у показниках, починаючи із 16 років і старше. Розвиток властивостей орієнтації у просторі та часі у спортсменів-волейболістів, на відміну від не спортсменів, відбувається більш інтенсивно та має випереджаючий характер. У юнаків-спортсменів досліджувані властивості раніше досягають рівня показників людей зрілого віку і утримуються на високому рівні. Більш динамічний та випереджаючий характер, вищий рівень розвитку у спортсменів властивостей орієнтації у просторі та часі по відношенню до не спортсменів вказує на високу пластичність цієї властивості та можливу часткову їх корекцію засобами фізичної культури.

Наведено результати дослідження нейродинамічних властивостей у осіб з різним характером ігрової діяльності за допомогою комп'ютерної методики "Діагност-1". Встановлено, що нейродинамічні властивості покращується не залежно від характеру ігрової діяльності та досягають максимального розвитку у віці 18 - 19 років. Виявлено більш високий рівень формування нейродинамічних властивостей у спортсменів, ніж у неспортсменів.

Дослідженню фізіологічні закономірності й особливості формування психофізіологічних властивостей і фізичного розвитку спортсменів різного віку, які займаються волейболом. З'ясовано, що у спортсменів-волейболістів, так і їх однолітків не спортсменів, формування морфо-функціональних, когнітивних, сенсомоторних, нейродинамічних і психомоторних властивостей підпорядковується закономірностям неперервного розвитку, нерівномірного та гетерохронного характеру їх формування. Встановлено у спортсменів особливості вдосконалення психофізіологічних характеристик в онтогенезі, які вирізняються більш динамічним і випереджаючим характером та вищим їх рівнем розвитку, а також високою пластичністю формування. Зокрема показано, що у підлітків і юнаків спортсменів психофізіологічні функції та нейродинамічні властивості поступово розвиваються і досягають свого найвищого рівня у зрілому віці 20 - 25 років. Уперше для психофізіологічних функцій і нейродинамічних властивостей установлено вікові періоди більш інтенсивного (15 - 17 років) і сповільненого їх розвитку (20 - 25 років). Доведено, що у підлітків 14 - 15, юнаків 16 - 17 і 18 - 19 та спортсменів зрілого віку 20 - 25 років існує високий ступінь залежності прояву психофізіологічних властивостей, а також успішності ігрової діяльності від генетично детермінованих індивідуально-типологічних особливостей ЦНС. Установлено, що ФРНП і ВНП є базовими властивостями ЦНС, що визначають характер взаємодії психофізіологічних функцій у формуванні функціональної системи ігрової діяльності волейболістів. Уперше за допомогою методів математичного моделювання - МГУА та кореляції - виявлено зв'язок морфо-функціональних, психофізіологічних, нейродинамічних і психомоторних властивостей з успішністю ігрової діяльності спортсменів-волейболістів. Побудовано багатопараметричні психофізіологічні моделі волейболістів різного віку, сформовано структуру їх ігрової підготовленості. Результати дослідження впроваджено у практику психофізіологічного супроводу тренувального процесу дитячих, юнацьких і професійних команд із волейболу, а також у підготовку тренерських кадрів у закладах вищої освіти України.