Розглянуто наближення періодичних функцій за допомогою атомарної квазіінтерполяції другого та першого порядків. Одержано вирази для коефіцієнтів квазіінтерполянтів, наведено оцінки похибок у рівномірній метриці.

Розглянуто умови створення та діяльність у Закарпатті однієї з перших неформальних громадсько-політичних організацій - Української Гельсінської Спілки (УГС). Проаналізовано різнопланову роботу УГС за період 1980 - 1990 рр., висвітлено основні положення її програмних і інших документів. Наведено хронологію подій, безпосередніми учасниками яких були активісти організації. Розкрито роль УКС за умов боротьби за незалежність України у контексті тогочасних суспільно-громадських і політичних змін у краї.

Рассмотрены условия создания и деятельность в Закарпатье одной из первых неформальных общественно-политических организаций - Украинского Хельсинского Союза (УХС). Проанализирована разноплановая работа УХС за период 1980 - 1990 гг., освещены основные положения его программных и других документов. Приведена хронология событий, непосредственными участниками которых были активисты организации. Раскрыта роль УХС в условиях борьбы за независимость Украины в контексте общественно-гражданских и политических изменений в крае.

Досліджено особливості досвіду євроінтеграції Польщі, зокрема, договірних відносин Європейського Союзу (ЄС) та Польщі, інституційного механізму забезпечення євроінтеграції Польщі, нормативного забезпечення даного процесу, зовнішньополітичної стратегії країни. Проаналізовано стан і перспективи інтеграції України до ЄС з урахуванням внутрішньополітичних, економічних та інших факторів, що ускладнюють цей процес. Висвітлено проблеми стосовно одержання статусу асоційованого члена союзу. Значну увагу приділено використанню Україною позитивних моментів польського досвіду щодо європейської інтеграції.

Визначено особливості функціонування перших незалежних громадсько-політичних організацій Закарпаття в 1988 - 1994 рр. у загальноукраїнському контексті. Показано специфіку утворення громадських організацій і об'єднань у краї, що було зумовлено певними факторами, а саме: історико-політичними традиціями, ідеологічним протистоянням у суспільстві, формуванням демократичних відносин і плюралізму, активізацією суспільно-політичного життя населення, відродженням духовних цінностей, захистом оточувального середовища та вирішенням екологічних проблем, прагненням до створення незалежної держави. Досліджено активну державотворчу позицію Закарпатської крайової організації Народного Руху України за перебудову, крайової організації Української Гельсінської спілки, обласної організації Товариства української мови ім. Т.Шевченка, Ужгородського товариства "Просвіта" та відродженої крайової "Просвіти", обласних організацій "Меморіалу", Товариства політв'язнів і репресованих, Краєзнавчого об'єднання ім. О.Митрака, Союзу українок Закарпаття, Української народної Ради Закарпаття. Розкрито їх основні статутно-програмовані документи. Проаналізовано державотворчі процеси та протидію їм комуністичної влади краю. За умов краху командно-адміністративної системи, кризи комуно-радянських державних відносин пробудження народної свідомості сприймалося населенням краю з піднесенням. Місце та роль громадських організацій у державотворчих процесах непересічні. Важливість функцій, які у процесі діяльності вони виконували, стала головним чинником в інтеграції інтересів громадян, досягненні пріоритетних завдань тогочасності.

Проаналізовано процес утворення та діяльності перших громадських організацій Закарпаття новітньої доби боротьби за державну незалежність України. Розкрито особливості формування суспільно-політичного масового руху в регіоні. Розглянуто питання створення громадсько-політичних, культурно-просвітніх, патріотичних організацій, товариств, об'єднань. Охарактеризовано умови їх функціонування, проблеми структурної розбудови та співпраці. Показано причини їх протистояння з комуністично-партійними владними інститутами. Визначено внесок закарпатців у процес розбудови української державності.

Висвітлено проблеми розвитку Карпатської України в контексті українського державотворення. Наведено інформацію про Хустський конгрес, Гуцульську Республіку, утворення Центральної Руської Народної Ради, переговори в Комарно, Віденський арбітраж, Карпатську Січ. Охарактеризовано постаті таких видатних діячів Карпатсько-Української держави, як М. Бабот, М. Бандусяк, В. Желтвай, М. Колодзінський, Д. Німчук, Ф. Ревай. В. Шандор, А. Штефан.

Освещены проблемы развития Карпатской Украины в контексте построения украинского государства. Дана информация о Хустском конгрессе, Гуцульской Республике, образовании Центральной Русской Народной Рады, переговорах в Комарно, Венском арбитраже, Карпатской Сечи. Охарактеризованы личности таких выдающихся деятелей Карпатско-Украинского государства, как Н. Бабот, Н. Бандусяк, В. Желтвай, М. Колодзинский, Д. Нимчук, Ф. Ревай. В. Шандор, А. Штефан.

Індекс рубрикатора НБУВ: В192.141

Рубрики:

Інтерполяція. Екстраполяція

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В192.18

Рубрики:

Метод ітерації

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф5я54

Шифр НБУВ: Ж69723 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф51(4Укр)

Шифр НБУВ: Ж69723 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено теорії націй і сепаратизму, а також системно проаналізовано прояви сепаратизму. Уточнено поняття "етнічний сепаратизм". Показано, що феномен етнічного сепаратизму є історичним. Обгрунтовано, що європейські нації здебільшого постали або в процесі подолання сепаратистських рухів, або - внаслідок їхнього успішного розгортання. Вперше доведено, що розвиток сепаратистських рухів (які зумовлюються соціально-економічними, культурними, релігійними та суто політичними чинниками) з усталенням поняття "національна державність" завжди набувають етнічного змісту. Доведено актуальність положення Х. Ортеги-Гасета про кризу "національного проекту" як причину актуалізації сепаратистського руху. Показано, що національне буття як таке завжди потребує наявності державницько-національног проекту - бачення мети існування держави, а отже і нації.

У нашому сьогоденні досить помітно розвиваються інформаційні технології, які, своєю чергою, відкриває перед сучасними людьми низку можливостей, котрі свідчать про утворення некласичних елементів у сфері трудових відносин і впливають на сфери людської життєдіяльності. Сучасні тенденції розвитку правового становища працівників у сфері праці свідчать, що необхідно з одного боку опиратися на принципи соціальної справедливості та рівного захисту трудових прав при самостійному виконанні дистанційної роботи [1, с. 94]. У процесі дослідження виокремлено одне з актуальних питань, а саме класичні відносини, що зачіпають сферу економіки потребують правового регулювання та закріплення змісту поняття "дистанційна праця". Не зважаючи на те, що обсяг осіб, які здійснюють свої посадові обов'язки поза кордонами робочого приміщення, кожного дня збільшується, кількість відкритих питань, що пов'язані із дистанційним виконанням роботи, потребує подальшого дослідження. Саме тому існує потреба в проведені всебічного аналізу та утворенні міжнародного нормативно-правового підгрунтя, на основі якого стає можливим регулювання відносин, що пов'язані з дистанційною працею. Водночас національне законодавство України станом на 2021 р. відводить вказаній проблематиці всього лише епізодичну увагу. З цього випливає, що визначення та характеристика трудових відносин, сутністю яких є "дистанційна праця", мало висвітлюється в нормативно-правових актах України, мова йде лише про працю вдома, що є одним із видів праці дистанційної. Важливими з цього приводу є роботи науковців із тих країн, де такий некласичний елемент трудових відносин наявний вже протягом тривалого проміжку часу не лише в побутовому користуванні, але й закріплений у законодавстві цих країн.