Здійснено ферментування плодових тіл гливи звичайної (Pleurotus ostreatus) з використанням штамів бактерій роду Lactobacillus. Вивчено вплив заквасок лактобактерій на мікробіологічні, біохімічні та органолептичні показники ферментованих грибів. З'ясовано, що застосування штаму Lactobacillus plantarum ONU315 забезпечує відповідність ферментованих грибів вимогам нормативної д окументації за мікробіологічними показниками, на відміну від самоквасних грибів. Вміст білка в них становить 16,3 %, амінокислот - 14,8 %; вміст ненасичених жирних кислот на 7,9 % вищий ніж у автоферментованих грибах. Збереження вмісту амінокислот, у тому числі незамінних, есенціальних олеїнової, лінолевої та ліноленової жирних кислот у ферментованій лактобактеріями гливі та, водночас, зниження вмісту легкозасвоюваних вуглеводів на 54,8 % і крохмалю - на 25,8 %, порівняно зі самоквасною гливою, надає змогу одержати низькокалорійний, якісний харчовий продукт. Використання лактобактерій для виготовлення ферментованої гливи звичайної надало змогу одержати гриби з такими органолептичними показниками: колір, характерний для гливи; консистенція еластична, хрустка; смак приємний, кисломолочний, із вираженим кисломолочним запахом, без сторонніх присмаку і запаху. Самоквасні гриби глива звичайна характеризувалися м'якою консистенцією, невираженим смаком зі сторонніми присмаком і запахом.

Індекс рубрикатора НБУВ: П241.924

Рубрики:

Розведення грибів. Шампіньйони

Шифр НБУВ: РА409352 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.265*871 + Л870.4

Рубрики:

Lactobacillus

Одержання ферментних препаратів

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено вплив складу кріозахисних середовищ на збереження життєздатності та біотехнологічні властивості ліофілізованих бактерій штаму Lactobacillus plantarum ONU315. Використання захисного середовища, до складу якого входить знежирене молоко (40 %), цукроза (20 %), натрій лимоннокислий (20 %), лактоза (9,5 %), мальтоза (9,5 %) і желатин (1 %) дозволяє зберегти життєздатність і біохімічну активність ліофілізованих бактерій штаму L. plantarum ONU315. Ліофілізовані лактобактерії штаму L. plantarum ONU315 упродовж 6 місяців зберігали антагоністичну активність до представників мікробіоти плодових тіл гливи звичайної.

Досліджено виживання бактерій Lactobacillus plantarum ОНУ 12 на поверхнях листя каланхое Kalanchoe daigremontiana Mill., зелених стебел винограду Vitis vinifera L. сорту Піно чорний, стебел рослин томату Lycopersicon esculentum Mill сорту Балада, а також збереження життєздатності L. plantarum ОНУ 12 і фітопатогенних бактерій R. radiobacter C58 за сумісного нанесення на неушкодженому листі каланхое. З'ясовано, що молочнокислі бактерії виживали на стеблах томатів і винограду до 30-ти днів, а на листі каланхое - понад 30 діб. Встановлено, що бактерії R. radiobacter C58 за будь-якого сумісного способу нанесення з лактобацилами зникали з поверхні рослин уже на третій день експерименту. Молочнокислі бактерії L. plantarum ONU 12 у разі нанесення одночасно з клітинами фітопатогена виділяли з поверхні рослин упродовж 8-ми діб, а за умов нанесення до чи після суспензії фітопатогена - протягом 14-ти діб. Доведено захисну дію молочнокислих бактерій у пригніченні бактеріального раку на тест-рослинах. Молочнокислі бактерії L. plantarum ОNU 12 виявилися перспективними мікроорганізмами для біологічного захисту рослин від інфекції, спричиненої фітопатогенними Rhizobium radiobacter та R. vitis.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.265*871

Рубрики:

Lactobacillus

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - ідентифікація та вивчення антагоністичних властивостей молочнокислих бактерій, ізольованих із ферментованих рослинних продуктів із В'єтнаму. Штами бактерій роду Lactobacillus виділяли з некомерційних автоферментованих солоних продуктів, виготовлених у В'єтнамі. Вивчення антагоністичної активності бактерій роду Lactobacillus in vitro проводили за допомогою методу агарових лунок. Моделювання взаємодії бактерій роду Lactobacillus з фітопатогенами у системі in vivo проводили на бульбах картоплі Solanum tuberosum і коренеплодах моркви Daucus carota. Фізіолого-біохімічні властивості лактобактерій вивчали за допомогою API-систем. За тинкторіальними, морфологічними та біохімічними властивостями відібрані штами лактобактерій ідентифіковано як L. paracasei ОНУ 520, L. brevis ОНУ 521, L. plantarum ОНУ 522, L. plantarum ОНУ 523, L. rhamnosus ОНУ 524. Встановлено, що через 24 год культивування навколо лунок, у які вносили культуральну рідину штамів-антагоністів, утворювалися зони затримки росту діаметром до 19 мм. Встановлено, що антагоністична дія цих бактерій зумовлена продукцією лактобактеріями органічних кислот. Показано, що досліджувані лактобактерії ефективно конкурують з фітопатогенними бактеріями E. carotovora та у всіх випадках інгібують їх ріст в експериментах на коренеплодах моркви та у 80 % на бульбах картоплі. Суміш лактобактерій досліджуваних штамів не була більш ефективною, ніж окремі штами. Висновки: штами бактерій роду Lactobacillus, ізольовані з некомерційних автоферментованих солоних продуктів, виготовлених у В'єтнамі, виявили високий рівень антагоністичної активності до фітопатогенних ервіній.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е40*725.313

Рубрики:

Загальна мікробіологія

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.265*801.1 + Е40*85:П03

Рубрики:

Lactobacillus

Загальна мікробіологія

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначення стійкості до антибіотиків молочнокислих коків, виділених з чорноморських водоростей і мідій Mytilus galloprovincialis. Класичні мікробіологічні методи використовували для вивчення культуральних і фізіолого-біохімічних характеристик. Визначення бактерій до виду здійснювали за спектром жирних кислот з використанням автоматичної системи ідентифікації мікроорганізмів MIDI Sherlock методом газової хромотографії. На підставі отриманих результатів ізоляти віднесені до видів Enterococcus faecalis, Pediococcus pentosaceus, Streptococcus bovis і Leuconostoc mesenteroides. Стійкість до антибіотиків визначали диско-дифузійним методом. Графічну обробку даних проводили за програмою Microsoft Excel та R 3.4.0. Ізольовані бактерії за сукупними фізіолого-біохімічними ознаками та за складом жирних кислот віднесені до родів Enterococcus, Pediococcus, Streptococcus, Leuconostoc, Lactococcus. Показано, що більшість бактерій роду Enterococcus стійкі до бензилпеніциліну (85,7 %) і цефазоліну (71,4 %). Майже половина з них стійкі також до рифампіцину, цефіксиму і стрептоміцину (42,9 %). Представники роду Pediococcus резистентні до бензилпеніциліну (83,3 %), цефазоліну (83,3 %), канаміцину (66,7 %) і цефіксиму (66,7). Бактерії роду Streptococcus були найбільш стійкими до дії антибіотиків. Процент стійких штамів коливався від 50,0 до 100,0 % в залежності від антибіотика. Показники стійкості до антибіотиків представників роду Leuconostoc були досить варіативними та їх профіль відрізнявся від усіх інших молочнокислих коків. Представники роду Lactococcus були стійкими майже до усіх досліджених антибіотиків. Висновки: на основі отриманих даних встановлено, що більшість досліджених чорноморських штамів молочнокислих коків, асоційованих з водоростями і мідіями володіють природною резистентністю до антибіотиків.